День розпочався тихо, без ілюзій,
Густі тумани й спогади пливуть.
Поменшало знайомих, рідних, друзів…
Чи то життя міняє вже маршрут?
О, ця реальність інша, зовсім інша –
Прогірклий запах осені й війни.
І забиває дух змарнілим віршам.
Змінилось все. Змінилися і ми.
Я звідти, із минулого сторіччя,
Де молодість, надії і любов…
Були там щасні і не дуже стрічі,
Життя-буття. Не повернути знов.
Усе тоді здавалось гарне, пишне:
Город, струмочок, хата і сади…
Робила перші кроки по шпорИшу…
Було це після Другої війни.
При хаті - сіни. А бабуся – в полі.
В городі влітку маки ще цвіли.
А ми гуртами гралися на волі
І забредали в сад чи в бур’яни.
І дід старий. Чи часто доля била?
Малій - старі розказував казки.
А мама все робила і робила…
Зі стін дивились давні образИ.
Були ще мати й баба молодими,
Але давно вже тата не було…
В мороз, у дощ до школи ми спішили,
Всі дітлахи… Містечко – мов село.
Книжки любила. Щось бриніло в серці.
В бібліотеку часто забреду…
А стільки книг отих на етажерці –
Читала все, запоєм, без ладУ.
Дитяча дружба і фантазій рифи.
Той давній парк і білий зАмок в нім.
Усе жило у спогадах – до крихти -
Красивим, таємничим і старим.
Життя не мед. Прилавки геть скромніші.
Простенька сукня радістю була.
Та якось раптом пробудились вірші.
Все ж, певно, доля душу берегла.
Були якісь паради, гімни, свЯта,
ВСІ - бідні й рівні, так було, ачей?
Та якось сторонилися дівчата,
Від книги не підводила очей…
Усе в природі й людях - чисте й справжнє:
Вода, й повітря, й щирі почуття.
І ця душа, наївна й нерозважна,
Ще вірила у сонячне життя.
Колись стара циганка нагадала:
- Страждаєш не від Бога – від людей.
Та я жила, і плакала, й сміялась -
В полоні дум, фантазій та ідей…
А нині що? Живі твої ідеї
Про силу справедливості чи ні?
Гірка реальність нищить мавзолеї,
Спочили в них ілюзії сумні.
Той час минув. Обличчя незабутні –
В них більше віри, щирості, добра…
Страшна війна розкльовує майбутнє.
Яке воно? Вже бачимо. Пора…
О, ця епоха інша, зовсім інша –
Прогірклий запах осені й біди.
І забиває дух змарнілим віршам…
Що буде після третьої війни?
ID:
1051548
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.11.2025 12:28:30
© дата внесення змiн: 16.11.2025 12:28:30
автор: Світла(Світлана Імашева)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щемний вірш. Третьої війни, думаю, не буде.Занадто вже правителі світу бояться за себе любимих. Але так звані сво будуть і вже йдуть у світі. Шкода, що протидії з боку народів-жертв цих сво, такої, щоб захиститися, немає. Не винайшли ще. 
