Ти не згасай, о мово калинова,
Бо ти — вогонь, що крізь століття йде.
У серці — то зерно святого слова,
Що проросте в душі і не впаде.
Бо ти ж і меч, і пісня, і молитва,
Й рідна земля, що дихає в мені.
В тобі — і туга, і священна битва,
Й сльоза, що не скотилася в стерні.
Пройшла ти бурі і криваві зливи,
Та не погасла в мороці пітьми.
Тепер, мов пісня, ясна та щаслива,
Звучиш у кожній ночі й світлім дні.
І поки серце вірить і говорить,
І поки світить з неба Божий знак —
Святеє слово України творить,
Свій вічний храм у душах і серцях.
09.11.2025