поза подивом ти _ без мети на тернистих шляхах
атрофований страх не марудить облуду душі
впертий саморушій божим духом роздмухує прах
жертву віри в ніщо не лоскочуть свинцеві дощі
<
проза осені меж / рими снів / резонанси думок
погляд небом обмеж обережно намацавши дно_
вже давно все одно чи розплутаєш долі клубок
кволі/зайві слова_ чорна нитка на біле рядно_
<
поза подивом ти_ безуявні світи забуття
тяглість серцебиття на вагання кривому хресті_
освяти свою втому_ північного вітру ниття
звичність награних поз / в пастці дзеркала маски пусті_
