| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Кажу сама собі: «Не плачу!»
Та це не так… бо плачу я.
Навіть тоді, коли всміхаюсь,
Гірчить плачем душа моя.
Кажу: «Змовчу!» Та як змовчати?
Про гіркоту я говорю.
Навіть тоді, коли мовчу я,
біль в слово-думку переллю.
Кажу вже вкотре: «Не боюся!»
Насправді – дуже я боюсь.
Прости мені, мій добрий Боже,
щоб стать сильнішою – молюсь.
Кажу: «Я вірю!» Чи насправді
є сильною віра моя?
Та хай хоч крапля… хоч краплинка…
В душі моїй живе вона.
Краплина до краплини – сила!
Щоб перейти нам, мати брід.
Щоб не у пропасть… А до Миру
міцний сплести зуміли пліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
Чому плачеш, сонечко,
чому заховалось?
Що з тобою, сонечко,
кого ти злякалось?
Люблю, як від променів
світиться вся хата,
до мене всміхаєшся,
до мами й до тата.
Кликав тебе Мурчик наш,
бігав… аж стомився.
Тепер спить...
згорнувсь клубком,
хвостиком прикрився.
І малий Барбосик теж
з буди виглядає,
хмарку просить,
щоб пливла.
Тебе ж закриває.
Я вже всіх намалював,
хто є біля мене.
Вийди, вийди, сонечко,
намалюю тебе.
– Я не плачу, хлопчику!
Поливаю ниву,
подарую вам усім
райдугу грайливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025
Цілую руки твої, мамо,
схиляюся до твоїх ніг.
Скільки разів ти виглядала,
а я приїхати не міг.
Світилася, як приїжджав я,
і не ховала щастя сліз.
Цукерками всіх пригощала
і говорила: «Син привіз.»
Цілую руки твої, мамо,
усе життя вони в труді.
Потріскані й уже незграбні,
та ніжність й ласку зберегли.
Мій кожен крок для тебе в радість,
хвалилася:«Та це ж мій син
ремонтував сусідам браму,
пофарбував увесь наш тин.»
Цілую руки твої, мамо,
знов дочекалась мене ти.
Ці миті зустрічі з тобою
й мене підтримують в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2025
Де Дніпро є сильний, тут народ наш вільний.
Мужній та хоробрий є козацький рід.
Щоби мати долю, захищаєм волю.
Ми – народ незламний. Знає увесь світ.
Україно! Ти ясне Світло серед тьми.
Україно! З тобою ми
світ прикриваєм
своїми крильми.
Кобзареве слово є для нас вагоме.
Радість буде в хаті, Мати буде й Син.
Зичимо добра ми й Миру всім народам.
В боротьбі за щастя всі ми, як один.
Україно! Ти ясне Світло серед тьми.
Україно! З тобою ми
світ прикриваєм
своїми крильми.
Де Дніпро є сильний, тут народ є вільний.
Мужній та хоробрий наш козацький рід.
Щоби мати долю, захищаєм волю.
Ми – народ незламний. Знає увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Кроки… Кроки…Кроки… З вами наші роки
По вузесенькій стежині в світ ідуть широкий.
Десь пішли, кудись поділись… Тихо відшуміли.
Лиш у нашому серденьку згадку залишили.
Кроки… Кроки…Кроки… по житті із дому
Розсівають наші роки й знов ведуть додому.
В них лунають грози й квітнуть щедро днини.
Наші роки молоді, мов ягідки калини.
Добротою наливають, повняться, ясніють.
І мов птахи голосисті веселитись вміють.
Кроки… Кроки… Кроки… Вас не зрахувати.
Роки-ягідки й у ґрона вмієте збирати.
Нехай множаться вони, бо добре, як багато.
Щоб радіти дню ясному в будні і у свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
Хтось великий, хтось малий.
Хтось привітний, а хтось злий.
Є недавно – і давно.
Є хвилює, й всерівно.
Хтось біжить, а хтось вже впав.
Хтось досяг чогось, хтось вкрав.
Хтось відвернеться, хтось – ні.
Не залишить у біді.
Приховав хтось все, що мав.
Хтось життя своє віддав.
Є один, і просто раз.
Ми такими є, не Час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
Який же гарний Липень наш... Як полем йшов, до
ніг його хилилося колосся, а легкий літній вітерець
розчісував волосся.Блакитний погляд,чуб густий, мов
жменя колосочків. Для нього жайворів з-під хмар лу-
нали голосочки.
Хода його така легка!Все обійшов він нині. Раділи соня-
хи ясні і помідори, й дині. Картопля, баклажани й кріп
так весело стрічали. Капуста, соя, буряки теж радо при-
вітали.
Ну, а гарбуз наш розсмішив усіх, хто був у полі. Аж
на дорогу вибіг він, щоб прихилитись долі. Він Липню
«Добрий день!» сказав. Так мило привітався. Погладив
Липень гарбуза, а той аж запишався.
Всміхнувся в вуса наш горох:
– Поглянь на свої боки!
–Тепер найбільший серед всіх, – тріщали дві сороки.
А Липень всіх тут обійшов й присів в житах спочити.
Потім купатися пішов, позвали його діти.Від них він чув
уже не раз: "Який же гарний Липень наш!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025
Літо стежкою йде… Усміхається.
Жито колосом тут наливається.
Де ромашки в траві, хід свій
Стишило
І волошки в житах шовком вишило.
Цвітом стежечка та кучерявиться,
Вже у гай літо йде. Розважається:
«Чебрецю ще сипну.
Зарум’янимось.
І на хвилях-човнах покатаємось.»
Вже гойдає ріка… Літо тішиться.
Та невдовзі хода його зміниться.
Дзвінко й весело ж як
Розспівалося…
і в ліску між дерев заховалося.
Ходить тихо воно. Роздивляється.
Десь грибочків сипнуть постарається.
З щедрих рук ягідки розсипаються.
Раді літечку всі. Усміхаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025
Схотіли якось відпочить… Багато тут зібралось.
Був Бегемот і Слон, й Жираф, Їжак, і Заєць, й Білка.
Ще підійшли Ведмідь і Кінь, прибігла Перепілка.
То ж розважались дружно всі. В футбол, у гольф зі-
грали. А потім клад якийсь знайшли. Все майже ро-
зібрали.
Великий рот взяв Бегемот, а Слон – найдовший
хобот. Тепер найвищим є Жираф, Їжак – із колюч-
ками. Дві шубки Заєць має. Так. А в Білки гострі зуб-
ки є і вушка з торочками.
Ведмідь приміряв кожушок, а Кінь он як гасає… Є в
Перепілки – голосок, уже в житах співає.
То ж вибирали. Вибір є. Ще дещо й залишилось.
Як забирали люте зло – від радості світилось.
Добро хтось вибрав, силу й честь. Обман був теж по-
трібний. Лиш Мудрості ніхто не взяв, хоч слід у неї
світлий.
---------------------------------------------------------------
Хотів би хто, як Мудрість ця, один тут залишиться?
Вірю: за нею Хтось прийде, комусь Вона згодиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
Ой котиться торба з високого горба…
а що у тій торбі нам цікаво знати.
У тій торбі Божа годинонька світла,
щоб з війни синочка дочекалась мати.
Є в торбі звитяга й непоборна сила,
розцвітав щоб край наш і земля родила,
У тій торбі сміх є, то ж будем радіти,
і зростати в мирі будуть наші діти.
Ой котиться торба з високого горба…
Розв’яжеться швидко... розсіється в днині
піснею дзвінкою, щастям, добротою,
Вірою святою по всій Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
В дитинстві так навчала мене мама: «Поглянь, дитино, який гарний світ!
Усе, що створено – то Бог створив для тебе. Ти маєш берегти цей Божий цвіт.
Багато нас, і кожен є важливий, бо добре тут разом творить Добро.
Та будь обачною, бо, хитре і підступне, поміж Добра блукає хиже зло.»
Воно ходило. Ми не помічали. Тепер усі побачили його. Якби могло до со-
нечка добратись, сказало б, що його там не було. Якби повітря все могло зі-
брати, то здогадались? Як би загуло…
Якби усіх до купочки зібрало, то легко було б знищити за раз. А так воно нас нищить поодинці. Та буде ще розплата. Прийде час.
Здригається Земля, сльозами вмита. Пора відчути всім, як їй болить.
Прости нас, Земле! Поміж нас багато таких, хто дивиться на все це і мовчить.
Летиш, мов пташка, крила розпростерла. Так день за днем. Життя твого є
плин. Твої поля, хлібами позолочені, моря, ліси… тут донька твоя, й син.
Забули ми чия рука тримає? Ти наша горошиночко мала!
Людина тут, на жаль, стала *великою. На тебе, Земле, руку підняла. А ти ж
з любов’ю нас усіх зростила, із чистого всіх поїш джерела.
----------------------------------------------------------------------------
І знов горять хліба у нашім полі, і осипається обвуглене зерно…
Опам’ятайся! Зупинись, людино. Дивись вперед, щоб пізно не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Тепер ви Ангели... Назавжди поряд з нами,
примножуєте сили в безліч раз,
щоб Перемогу світ побачив нашу.
Ми віримо - настане Правди час.
Розквітне тут, де небо голубіє,
ясніше сонце світить в вишині.
Із нами ти, Небесне сильне військо,
бо мрії залишило тут свої.
Погруз наш світ у мороці й неправді,
для кого ж сонце має тут світить?
Хто з морока – у морок… Ми – до світла!
За себе й вас нам жити всім й любить.
Небесні Ангели… Були ж як ми, земними.
Простіть, що не змогли. Не вберегли.
Із висоти пташиного польоту
прикрили нас ви білими крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Знайшов звірятко в лісі? Відпусти.
В гнізді співучу не сполохай пташку.
Квітучої ти гілки не зламай.
Будь ласка, обійди малу мурашку.
Якщо хтось плаче, запитай його,
чому ті гіркі сльози рясно ллються?
Сміятися з когось не поспішай,
навіть коли навколо всі сміються.
Якщо потрібно – з кимось поділись,
та ще дозволь йому заночувати.
Та тільки пам'ятай, не кожен з них
тобі захоче й зможе помагати.
Ще є такі, що все тільки собі.
Присплять і заберуть в тебе останнє.
А трапиться таке, то не сумуй.
Зігріє день наступний сонце раннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Посадив козак кленочок, дівчина - калину.
Доглядали, поливали та й не одну днину.
А листочки в того клена гарні, зелененькі,
а у ґронечках калини ягідки рясненькі.
Одинока дівчинонка біля клена ходить,
бо козак пішов до війська, рідний край боронить.
Нахиляє той кленочок до дівчини віти,
ніби хоче, як козак той, від біди прикрити.
І калина свої ґронця низько так схиляє,
вже дівчина у пучечки ягідки збирає.
Як козак до свого дому з миром повернеться,
кожна ягідка до нього радістю озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025
Земля в вогні… Нам всім болить. Це так.
Бо зло лихе зібралось панувати.
Ой скільки ж його в світі розвелось,
та, видно, час прийшов його прогнати.
Звучать сирени знову… От біда!
В молитві щирій хилимось низенько
ми перед Богом всі за рідний край,
за сонечко, що сходить тут раненько.
Ми дякуєм за волю, стійкість, міць,
що дарував Він нам, всім українцям,
за мужність наших всіх захисників.
Немає місця поміж нас чужинцям.
Ми знаємо, що день новий прийде,
день Перемоги, то велика втіха.
Ми дякуємо Богу й віримо -
позбутися назавжди зможем лиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
Ходило сонце босе по росі...
збирало зранку в травах чисті роси,
бо пити захотіли промінці.
Скупало вербам в річці пишні коси.
Сипнуло хвилям ніжного тепла,
полинули вперед вони... Грайливі.
А сонце наливало виноград
і яблука, і персик, груші, сливи.
Із бджілками тут грались промінці,
в барвистих квітах. Весело сміялись.
З хлоп’ятами ловили карасів,
на хвилях легко-легко так гойдались.
У нашім полі сонечко житам
промінням гаптувало колосочки.
Сипнуло гаю ніжного тепла,
щоб ягідки росли тут і грибочки.
А роси ті розсипала ясна
красуня-нічка. Сонечку покірна.
Старається, щоб пити було всім,
ця кароока зоряна царівна.
Коли зібрало сонце роси всі,
пололо моркву… Жарко сонцю стало.
Із хмаркою полило поле й гай,
в ній райдугою ніжною заграло.
Якщо побачити захочеш ти,
як буде сонце роси знов збирати,
чи райдугою поміж хмар цвісти -
навчися зранку з сонечком вставати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Торкнувся промінець куща троянди.
Пелюстки квіти саме розкривали.
"Хто ходить тут? Хто розбудив нас?- запитали.
-Хто побажав нам усмішок ясних?"
Того, хто розбудив їх, де шукати?
Його тепер нема вже біля них.
Той промінець побіг. Та так швиденько!
Збудив вже яблуньку і вишеньку рясну,
і пташенят дзвінких, що у гніздечку
тут на калині в нашому саду.
А під калиною в траві спав літній вітер,
відразу розшумівся: "Дож-ж-е-е-н-н-у-у-у!"
Чому він розкричався? Не збагну.
Та тут же швидко й стих, бо то недобре.
Крик той лякає пташенят малих.
Та ще й дерева Вітра попросили:
"Полеж ще трохи, між гілок поспи.
Поглянь, як гарно розпускаються троянди
від золотого сонця теплоти."
Відчув тепло те вітер. Став теплішим.
То ж відпочив ще трішки й полетів.
О, знали б ви, як він багато бачив!
Літав же скрізь, де тільки сам хотів:
над річкою, над озером, у полі,
зеленим листям в гаю шелестів.
А ще наш вітер голосно, де й тихо,
і дзвінко-дзвінко весело співав…
Та часто повертався до садочка.
Нікого вітер той не забував.
А як він спритно бігав по дорозі!
З пелюстками кружляв навколо хат.
А ще я бачив, як наш добрий вітер
у небі вчив літати лелечат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
Знай! Я міцна тим колосом, що в полі,
ковтком повітря, квіткою в росі.
І вільним вітром, й синім-синім небом,
й зорею у Безмежності красі.
Я соняхом яснію біля хати,
у чорнобривцях й мальвах під вікном.
Я в краплях крові, що з гіркого болю,
червоним маком квітнуть за селом.
У погляді закоханих зорію,
у батьківській усмішці… Неспроста,
як в маминій білесенькій хустині,
в мені жива, наш Боже, Чистота.
В мені Любов, що душі зігріває.
Я Гідності перлина. Не стоптать!
Я – вільний Твій народ. Я -Україна.
Моєї сили духу не зламать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
- А знаєш що? Не буду я від тебе більш тікати,- ска-
зала мишка.– З тобою краще я піду до твоєї хати.
Побачить хочу, як живеш ти у своїй хатині. Така ве-
лика! Добре там тобі й твоїй родині?
- Та добре, - Тишко їй. - Гаразд. Мене там дуже
люблять. Годують, гладять всі щодня. Сьогодні си-
ру куплять.
- А я живу у нірці. Так. Мені теж непогано. Та хочу
в хаті побувать. Там, певно, дуже гарно!
- Ото ж збирайся. Тут не стій. Стемніє – прибігай
мерщій, - на те сказав їй Тишко.
Коли стемніло, то прийшла мишка до хати з Тиш-
ком.
Все роздивлялась навкруги і щось робила нишком.
Тишко того не помічав. Був щедрим, мишку приго-
щав. Вдвох гралися, як діти. Як час прийшов додому
йти, то почала просити маленька мишка:
- Масла дай, і ковбаси, і сиру.
А вранці… Що за голоси? Нема у хаті миру!
Усіх цікавить, хто погриз? Розбив! Забрав! Сховалось?
---------------------------------------------------------------
То ж вибирай із ким дружить. Бо ти ж не хочеш,
щоб в твоїм житті подібне сталось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
Вже лоскоче промінець довгі вуса Тишку.
А він спить собі та й спить... Всю ніч ловив
мишку.
Ой дражнилася ж вона! То ж хотів спіймати.
Натомився. Спить тепер в ліжечку у хаті.
Ще й подушечка під вухом. Тишкові м'якень-
ко.
Спить. Спросоння щось муркоче сам собі ти-
хенько.
Кликала його Маруся:
- Молочка попив би.
Звав Сергійко в футбол гратись:
- Гол мені забив би.
- Давай будем вдвох читати, - звала Тишка
Галя.
Заспокоїла бабуся діток. Так сказала:
- Усю ніч ловив наш Тишко мишку вередливу.
Хай поспить, щоб відновити зміг він свою силу.
Потім молочка поп'є він і буде читати. Часу ви-
стачить у нього ще й в футбол пограти.
-------------------------------------------------------
Знов лоскоче промінець довгі вуса Тишку.
Випив він вже молоко і читає книжку...
А що далі буде котик наш малий робити,
щоби весело було йому в світі жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Зійшло сонце. Золотисті промінці
щедро так порозсипало по ріці.
А на хвилях, мов на гойдалці... Краса!
Аж у травах засвітилася роса.
Квіти тут уже розкрили пелюстки
і шепочуть: - Подивіться ми які!
І привітно так всі дивляться на світ,
в них барвистої веселки сяє цвіт.
- Дуже гарні!- хмарка їм відповіла,
знов прозору, чисту воду тут пила.
- Буде жарко, я поллю вас. Та глядіть,
щоб не змокло зайченя, що в травах спить.
Медом пахне тут в повітрі. А пісень
переслухає ой скільки ясний день...
Стихнуть птахи ненадовго тут, на мить,
щоб послухати, як дощ рясний шумить.
Зійшло сонце. Золотисті промінці
щедро так порозсипало по ріці.
А на хвилях, мов на гойдалці... Краса!
Аж у травах засвітилася роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
Бджолу спіймали у садку два шершні величенькі.
- Нівроку гарна... й крилечка в тебе дуже гарненькі.
Літати можеш. А що ще? Збирать нектар умієш?А ще,
говорять, смачний мед у вас є. Розумієш, чому тебе
спіймали ми? То ж нам будеш служити.
- Та не для того я живу, щоб з трутнями дружити, -
так їм відмовила бджола й летіть зібралась далі. Та
шершні ті малу бджолу міцненько так тримали. Ста-
рались болю їй завдать, то ж обпалили крила. Муж-
ньо трималася бджола, все помочі просила. Вона мо-
лилася, а ті із неї насміхались.
Та ось в один великий рій всі бджілочки зібрались.
Як налетіли... Шершні ті кудись безслідно зникли.
---------------------------------------------------------------
Не буде вже так, як було... до чого вже всі звикли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
В нашій річці вчора гуси мили свої лапки.
А там жабки зібралися чомусь біля кладки.
То ж сиділи, гріли спинки. Чогось дожидались.
А гуси помили лапки та ще й покупались.
Плавали... в воді плескались. Сонечко світило.
І було так добре, гарно і дуже красиво.
Накупались наші гуси. Потім полетіли. Лиш тепер
зелені жабки всі загомоніли:
- Привітались. А навіщо? Нас вони ж не знали.
- "До побачення!"- сказали. Крилами махали.
- А ми всі які розумні. Тихо так сиділи. Ніякого діла
з ними мати не хотіли.
- Та й навіщо? Подивіться, ми - зелені. Славні. А вони
усі є білі і дуже негарні.
- Плавати зовсім не вміють. В них незграбні крила.
-Якісь дзьоби завеликі. Мова некрасива.
- Небу, сонцю, хмарі, вітру чом, скажіть, радіють?
Та ж вони, сказать по-правді, й літати не вміють.
- І чому таким ледачим до річки ходити?
Довго ще кричали жабки. Та що ж їм робити?
Пострибали знов в болото. Квакали до ранку. Лиш
знесилені заснули жабки на світанку.
---------------------------------------------------------------
Поміркуй, маленький друже, хто є з них нероба?
І кого спіткати може *жаб'яча хвороба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Є в нашім лісі їжачок. У нього гарна шуба.
Вона вся майже з колючок.
Живе він біля дуба.
А в дуба колючок нема. Йому і непотрібні.
Кремезний він, є чуб густий.
Міцний в своїм корінні.
У кроні гніздяться птахи. В дуплі є білченята.
Внизу, де корені міцні,
Є їжакова хата.
Тут весело завжди усім. Нема чого боятись.
Якщо негода чи біда,
То є де заховатись.
Тут старші знають, що малих їм треба захищати.
А меншим - хоч би піджачок із колючками мати.
--------------------------------------------------------------
Чи той, хто сильний поміж нас про слабших завжди дбає?
Часто колючками в житті
Сильніший обростає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Наступила нічка... Засвітились зорі.
Ходить сон.
Під вікно підходить. Стукає у шибку.
Хто це? Слон?
Де ж він тут узявся? Ще й такий великий!
З слоненям.
А ось тигри спритні в висоту стрибають.
З тигреням.
Ген ведмеді білі і ведмеді бурі.
Знову гол!
Бігають по полю. Граються всі дружно
У футбол.
Кенгуру й гепарди бігать захотіли.
Доженеш?
Обіймає сокіл соколят в гніздечку.
Як живеш?
Накупався вволю. Гріється на сонці.
Бегемот.
Мавпочки ось, дружні, всі зібрались в купку.
П'ють компот.
М'ячик он стрибає по біленькій хмарі.
Гарно так!
Це по баскетболу тут було змагання
У жираф.
А на скрипках грають борсучки смугасті
Тут щодня.
Це для них гарненький принесло букетик
Зайченя.
А мені дарує ранок синьоокий,
Молодий.
Сонячний промінчик із своїх долоньок.
Золотий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
Наш кіт Мурко не спав всю ніч. І як могло це статись?
Сказала мишка, що прийде до нього, щоб погратись.
Цікаво буде гратись вдвох, коли всі сплять навколо.
Не заважатиме ніхто, і часу буде море.
Сказала - й зникла. І нема. До ранку не з'явилась.
Мурко ж чекав. Над ним зоря яскраво так світилась.
І не одна, багато їх. Усі світились гарно.
То ж милувався наш Мурко. Не гаяв часу марно.
До нього місяць посміхавсь. З Мурком він ніби грався.
За хмару знову он пірнув, знов ніби заховався.
А ще Мурка позвав Дружок. Вдвох кісточку погризли.
Розказував історії, цікаві й дуже різні.
На мить якусь в сарай забіг. Не спало там ягнятко.
Коли йому помуркотів, заснуло мов дитятко.
А ще на дереві сидів. Там пташечки в гніздечку.
Тривожити він їх не смів. Сидів собі скраєчку.
Він чув, як вітер шелестів... Листочки нахилялись.
Відчув, як яблучка росли і соком наливались.
Тільки під ранок захотів Мурко наш дуже спати.
У росах лапки він помив, як швидко біг до хати.
Тепер дружити наш Мурко із мишками не хоче.
Для тих, хто добрим й чемним є, він лагідно муркоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
Навіщо ми живемо в цьому світі,
щоб заздрити та іншим дорікати?
Щоб нищити (та чур... лиш не своє),
хай краще хтось залишиться без хати?
Так робить дехто. Тягне до себе
усе, що тільки може притягнути.
Навіщо стільки? Іншим же нема.
Не думає. Та й де йому збагнути?
А скільки ніжних паростків ясних
знівечено чи вирвано з корінням,
а засівають ниву бур'яном.
Не дасть він плоду, є пустим насінням.
А ми ж усі, мов сонця цвіт ясний,
той промінь, що горить в росині, світлий.
О, Боже, скільки дав Ти нам краси
і день ясний для щастя дав привітний.
Тут поділитись можем тим, що є.
Довіритись. Підтримати. Подбати.
У цьому світі всі ми, щоб добро
примножувать і радість дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Заснула Жабка в очереті... Аж тут і Буслик нагодився.
"Як гарно спить,"- подумав Буслик. На Жабку ту він задивився.
Не став будить маленький Буслик оте зелене Жабенятко.
Так міркував:"Їй певно сниться, як вчить мене літати татко".
Про той політ давно він мріяв. Минали дні. Минали ночі.
Як полетів - за ним дивились із очерету добрі очі.
В ЛІСОВІЙ ВЕСЕЛІЙ ШКОЛІ
В лісовій веселій школі шум і гамір на перерві...
Знов штовхнули Перепілку, Кабанцю штани роздерли.
Борсука розфарбували. В Зайця хтось забрав морквинку.
Їжачок, щоб не читати, знов сховався під ялинку.
Розспівався Соловейко... Радий він для всіх старатись.
А маленьке Ведмежатко хоче у струмку купатись.
Біля нього вже й Лисички у рудесеньких спідничках.
Підбадьорують... Веселі. Милі усмішки на личках.
А учора на уроці Совенятко знов заснуло,
а сіреньке Вовченятко знов кричало:"Бурунду.у.у.у.ло!"
Хто такий цей "Бурундуло", лиш йому дано це знати.
В лісовій веселій школі є чому звірят навчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
Гарна наша мова... Світла. Калинова.
Кожне слово сяє променем ясним.
Є слова солодкі, як смачна малина,
ніжна й соковита, у саду моїм.
Теплотою сонце всі слова зігріло,
ніби стиглі вишні у моїй руці.
Є слова грайливі, радісні, веселі,
мов сріблисті хвилі у стрімкій ріці.
Є слова у мові тихі, світанкові,
сонце зігріває в них весняний цвіт.
Поміж них розквітло ніжне слово "МАМА",
в нім любов безмежна, що тримає світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
Гірко плаче Україна... діточок не стало.
А тому, що воріженькам все мало та й мало.
Хрестів по всій Україні, мов весь світ зібрали.
Через те, що як в дитини, в нас усе забрали.
Розікрали по шматочках і свої, й чужинці.
А тепер дарують щедро "вогняні гостинці".
Та зламати нас не в силі, тому й озвіріли.
То ж забрати найдорожче, для нас, захотіли.
Та ще й кажуть:"Мов жебрачка, руки простягаєш
до чужого. А де твоє? Нічого ж не маєш.
Ми є сильні, ми багаті... а ти є ледащо.
Заберемо й те, що маєш. Воно ж тобі нащо?"
Схаменіться! О, нелюди. Світ куди ведете?
Може статись, що до нас ви на поклін прийдете.
Гірко плаче Україна... Як могло це стати?
Знаєм: біль наш відчуваєш, Свята Божа Мати.
***
Плаче душа… Розривається… Плаче…
Вчора були. Всі сміялись. Неначе
сонечко зникло тепер, сіра мла
все оповила, під ноги лягла.
Плаче душа… Розривається… Плаче…
Вчора були. Всі сміялись. Неначе
ми оніміли сьогодні… Журба.
Діток забрала хижа війна.
Плаче душа… Розривається… Плаче…
Вчора були. Всі сміялись. Неначе
сонечко зникло тепер, сіра мла
все оповила, під ноги лягла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
Україна – наш рідний край.
Україна – наш тихий рай.
Хтось від цього не може вже й спати…
захотілося наше забрати.
У молитвах ми день при дні,
йдем вперед в нелегкій борні.
Прикривають нас Ангелів крила…
щоб міцніла Любов наша й Сила.
Зрозуміли. Таким є час...
хто є недруг, хто друг для нас.
Тих, кому цінна Правда і Воля,
захищати їх вибрала доля.
Де біда є одна на всіх,
залунає веселий сміх.
Бо життя любить там розцвітати,
де уміють його цінувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Кружляють знов лелеки в небі синім.
У просторі ширяють... Де взяли
вони тієї легкості та сили,
щоб так радіть, вернувшись з чужини?
Кружляють знов лелеки... Сильні крила
під хмари їх понесли. Здалека
милуюся польотом їх. Щасливі!
Це сили їм дає своя земля.
Веселе "Кру-у-у!.." вже лине понад хмари.
Нелегко їм було в дорозі. Знай.
Колись й тебе покличуть теж додому
батьківський дім і річка, поле й гай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
Йшла доленька по полю... там жита
схилили перед нею колосочки.
А в небі синім жайвір з-попід хмар
видзвонював на різні голосочки.
Йшла доленька... хилилась їй до ніг
калина в ґроні. Ой була ж рясною!
В вінку прив'яли квіти, та ріка
її зустріла хвилею дзвінкою.
Йшла доленька... Спинилася вона,
де в вишеньках притихла наша хата.
Зраділи чорнобривці під вікном
і мальви, й матіола й рута-м'ята.
- Ой, де ж ходила, доленько свята?
Обпалені чому біленькі крила?
А на лиці твоїм гірка сльоза...
Знесилена. Теж край наш боронила?
Новий сплетемо ми тобі вінок,
духмяним почастуєм короваєм.
Для тебе світло сонця й всіх зірок.
Мир запанує, знай, над нашим краєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025
Україна у всіх нас одна.
Україна у світі єдина.
Скільки бід тут пройшло... скільки сліз...
Не поставили нас на коліна.
І чому це заморським князькам
захотілося в нас панувати?
О, не варто, панове... О, ні!
Бережіть краще ви свої хати.
Це для нас у вишневих садах
соловеєчки дзвінко співають.
У блакиті прозорій бузьки
свої крильця до сонця здіймають.
Тут земля наша рідна, яку
козаки споконвік боронили.
Віра в правду нам всім додає
непоборної світлої сили.
Україна у всіх нас одна.
Україна у світі єдина.
Пам'ятаймо, що й наша Земля
є у Всесвіті лиш горошина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
Жили собі Баран й Віслюк. Їх приручили. Йшли до рук.
Траву жували часто вдвох. Тепер на них погляньте. Ох...
Баран без ріг, бо позбивав. Він ними Віслюка штовхав.
Частенько він сусіда бив, то ж залишився й сам без ріг.
Віслюк хоч слабший - відбивавсь, та все ж ні з чим і він
зоставсь. Скажіть, на що він сподівавсь? Побиті боки, без
хвоста...
Є в світі істина проста. Хто б ти не був - Баран, Віслюк...
Не їж з чужих недобрих рук. Здавалося б, не їх вина.
Лише штовхнули Барана. Та з того все і почалось.
Отак і в світі повелось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035258
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Злетіли із небес?.. Які ж вони ясні!
В промінні сонця сяють білі крила.
Дитяча, ніжна і легка рука
з паперу білого сто Ангелів зробила.
Тріпочуть легко так на гілочках дерев...
Велику силу мають, хоч маленькі.
Ніби говорять:"Вільних не здолать!
Козацький дух живий в синів Вкраїни-неньки."
Злетіли із небес?.. Які ж вони ясні!
В них бачить світ Любові сяйво світле.
Безцінним є завжди людське Життя.
Нехай же радістю по всій Землі розквітне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Кажуть, колись красивий хлопець жив,
І дівчину-красуню він любив.
Як одружитись їм прийшла пора,
раділи всі дорослі й дітвора.
Любили їх обох не за красу,
за серце щире й слова чистоту.
Хоч радувала й усмішка ясна,
блакитні очі, їх легка хода.
Спливло багато часу вже з тих пір,
він ходить в небі між сріблистих зір.
Все дивиться на Зіроньку свою,
ту найріднішу, ніжну і ясну.
Той хлопець - Місяць, дівчина - Зоря,
весела, ніжна, світла, чарівна.
Як день прийде - стають вони одним,
їх донечка є Сонечком ясним.
Любов - це Щастя, Радість, Теплота,
це Вірність, Щирість, Світло, Чистота,
що гріють й нас на цій святій Землі
в похмурі, ясні, і веселі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Прийди, веснонько... Сонце яснеє
обігріє весь білий світ.
Розцвіте наш край, нас порадує
ніжних вишеньок білий цвіт.
Білий-білий цвіт і небес блакить,
пелюсток легких духмяний рій...
Аромат весняний нас п'янить,
мов нектар солодких світлих мрій.
Прийди, веснонько... Сонця промені
золотинкою полетять.
У смарагді нив повним колосом
теплим літечком задзвенять.
Весно, веснонько, сій теплом своїм,
нехай повниться щастям світ.
Розцвіте наш край, нас порадує
ніжних вишеньок білий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так.
Крила, мов вітрила. Він літати вміє
по садах.
Гонить хвилю в полі. Мов у синім морі
ходить тут.
Пісеньку співає. Гарну таку знає:
"Ш-ш-ш-у-у-у-х-х..."
Край доріг ромашку погойдать неважко.
Сколихне.
Злякається зайчик - й стрімголов тікати.
Дожене!
Синій хвилі в річці сили дасть, щоб швидше
попливла.
На місточку сяде - відпочинуть дружні
два крила.
Як у небі зорі знов засяють ясні,
полетить.
На траві шовковій під високим дубом
вітер спить.
А як зранку сонце промінці розсипле,
золоті,
шепотом розбудять молоді берізки.
Що тоді?
Полетить наш вітер знов, куди захоче.
Він мастак.
Кажуть, що у вітра дуже гарні крила.
Справді так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
Приніс знов вітер тонкий аромат,
і легка радість ллється у серденько.
Люблю дивитись, як квітує сад,
із сонечком прокинувшись раненько.
Розсипалися промені ясні
по цвіту ніжному й по зелен-листі.
А на гілках виспівують птахи,
їх голоси, мов нотки-роси чисті.
Отак і ми на цій Святій землі
в любові скупані, теплом зігріті.
Є квіткою тут і людське життя,
й цвіте воно єдиний раз у світі.
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
та в пташки є гніздечко - це Земля.
А що в Землі насправді є? Погляньмо,
яка у неї світла є краса!
Тут ти і я, поля, гаї і ріки,
над нею є прозорі небеса.
Цвіте Земля для нас, зігріта сонцем,
усіх нас радує вона щодня.
Тут тепле літо є і щедра осінь,
зима морозна і в цвіту весна.
Бог Землю береже - я твердо знаю,
бо це Його горошина ясна.
Чи збережем себе ми в цьому раю?
Якою є насправді нам ціна?
Пливе Земля у просторі, мов пташка,
а в пташки є надійні два крила.
Пливе Земля у просторі, мов пташка...
колискою для всіх нас є вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025
Ой на річці, на Йордані,
сам Ісус хрестився,
над ним білий голубочок
в синім небі вився.
Освятилася водиця
сяйвом зір, сріблистим,
світлом вранішнього сонця
і бажанням чистим.
Веселімось, добрі люди,
і Христа вітаймо,
у водичці-йорданичці
личенька скупаймо.
Хай водичка-йорданичка
нашу множить силу,
на землі своїй, хорошій,
дасть дочекатись Миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
Створив Бог світ прекрасний,
тут сонця цвіт є ясний,
кульбабки у смарагдовій траві.
Тут річка плине чиста,
веселочка іскриста
на радість квітне і мені, й тобі.
Створив Бог світ чудовий,
барвистий, кольоровий,
дзвінка тут пісня і веселий сміх.
Земля твоя тут рідна,
родинонька привітна,
тут право жити є одне на всіх.
Який цей світ красивий,
чарівний, серцю милий...
нема тут дню ясному вороття.
Радіє хай родина
за доньку і за сина,
для радості даровано життя.
Цінуймо кожну днину,
свого життя стежину,
ту, що додому вміє нас вести.
Знов зірка в Вефлиємі
усім нам нагадала,
що вірити й до щастя треба йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Ясна зірка засвітилась,
де дитинка народилась.
Ой, як ясно вона сяє,
світу радість сповіщає!
У вертепі, де ягнятко,
народилося дитятко.
Бачить зіроньку весь світ,
те дитятко - Божий цвіт.
Те дитятко малесеньке,
те дитятко гарнесеньке.
Те дитятко - Божий дар,
Всього Світу Володар.
У малесенького Сина
є колисочка із сіна.
Пеленами Він повився,
як син людський народився.
Біля нього Мати Божа,
така гарна, така гожа!
Колисаночку співає,
Сина Божого втішає.
Вже маленькі пастушки
позлітались, мов пташки.
На колінця припадають,
всі Ісусика вітають.
Бо Ісусик несе в світ,
щастя, радість, весен цвіт.
З неба Ангели злетіли,
крильцями затріпотіли.
Ангелів багато,
це для всіх є свято.
Ще поважні три царі
подарунки принесли.
Ладан, золото і миро...
і дитя вітають щиро.
Ой щаслива нині днина,
Богу дякуєм за Сина.
В тебе вірим, Божий сину,
Ти велику маєш силу.
І даруємо любов,
і вітаємо з Різдвом.
Із Тобою, Дитя Боже,
Україна переможе!
КОЛИСАНОЧКА ДЛЯ ІСУСИКА
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Щоб набравсь багато сил.
І щоб людям всім світив.
Немов сонце,
у віконце.
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Ти несеш у світ тепло.
Добрим людям на добро.
Немов сонце,
у віконце.
Лю-лі! Лю-лі! Лю-лі! Мій синочку.
Нехай буде добре в сповиточку.
Правди промені ясні.
Сій в похмурі й ясні дні.
Немов сонце,
у віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Посадиш сад, а він весну
зустріне пишним цвітом.
Засієш ниву, а вона
заколоситься літом.
Як усміхнешся ти комусь
і від біди прикриєш -
хто сам любити вміє, тих
всі люблять. Зрозумієш.
Люби і грози, й неба синь,
і поле, гай, діброву,
стежину юності свою
і найріднішу мову.
Любов хай ллється через край
ясним, дзвінким джерельцем.
Ти тільки з нею, пам'ятай,
відчуєш щастя серцем.
Вона проходить, де мостів
ніколи не буває,
Любов не в'яне, навпаки,
ще більше розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
Як не дістати сонця із небес.
І вітра не спіймать в широкім полі.
Так не здолати вільних. Пам'ятай!
Тих, хто народжений і виріс у любові.
А той, хто вільний, завжди йде вперед.
Пізнати щастя у житті він може.
Себе шанує й інших береже.
Підтримати уміє й допоможе.
Тут рід твій славний, в нім козацький дух.
Не має рід козацький переводу.
І сила , й мужність у тобі живуть.
Цінуй і захищай свою свободу.
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Знайшов у полі ховрашок наповнений зерном мішок.
Він в кожну нірку зазирав. "Чий це мішок?" - ховрах питав.
Хазяїна таки знайшов. Зерно віддав. Насправді так.
А от ховрах... забіг на поле. На чуже. Там гарне житечко
росте. От він його гризе й гризе... І в нори наносив свої.
Здавалося б, достатньо. Ні!
Ой, скільки згриз, в нору забрав. Чужу він ниву зіпсував.
Стільки б не з'їв, якби своє. Коли ж згризе він те, що є?
Й поміж людей буває так.
Є не один між нас хом'як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
В саду грався хлопчик... Зламав
розквітлу вишневу він гілку.
Награвся та й кинув її,
на жаль, не відчув, як їй гірко.
Безпомічна гілка. Одна
лежить у траві. А що може?
Оббитий її пишний цвіт,
то хто ж їй тепер допоможе?
І хиляться грушки малі,
і сливки гілля простягають.
І яблуньки в пишнім цвіту
такої теж сили не мають.
А хлопчик веселий побіг,
награвшись весняним тим цвітом.
Не думав, що гілка не дасть
плодів йому сонячним літом.
---------------------------------------
Весняний хай радує цвіт,
плодами пригостить нас осінь.
Радіє ж йому увесь світ,
прозорих небес ясна просинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Поглянь, дитиночко моя,
знов зазирає у віконце
веселий ранок... Розбудив
він наше ніжне, ясне сонце.
Його просив, щоб промінці
сипнуло у твою кімнату,
щоб розбудить тебе від сну,
розвеселити нашу хату.
Вставай, маленька,
простягни
до сонечка свої долоні,
йому подякуй за тепло,
що зігріває нас сьогодні.
Підем з тобою до ставка,
де з лебедятами лебідка
в прозорій плаває воді...
там рибки є і диво-квітка.
Низенько хилиться верба,
у косах в неї сяють роси,
бринить над квітами бджола,
і трави скошені в покоси.
Радій, ріднесенька моя,
до нас приходить ранок ясний
із добрим сонечком щодня,
щоб ти пізнала світ прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Закликаю щастя світлими думками,
розвіваю смуток гарними піснями,
щирим, добрим словом день я зустрічаю,
бо любов у серці до Вкраїни маю.
Тут хліба у полі колос наливають,
в гаю соловейки весело співають,
у Дніпрі хлюпоче хвилечка прозора,
день, що є сьогодні, кращий ніж учора.
У ранкових росах сяє сонце світле,
чебрецем духмяним тут дорога квітне,
радує дзвінкий сміх кожну нашу хату,
веселить і гріє душу мамі й тату.
Закликаю щастя світлими думками,
розвіваю смуток гарними піснями,
щирим, добрим словом день я зустрічаю,
бо любов у серці до Вкраїни маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Через луг стежина в'ється
аж до лісу, через річку.
Розбудила мама зранку
і мене, й мою сестричку.
Ми швидесенько зібрались,
бо на нас чекало сонце.
Вже проснулось, в росах вмилось,
зазирало у віконце.
Повело нас по стежині
до лісочку, де смерічки.
Там дозріли на галяві
запашні для нас сунички.
Вітерець легкий літає,
нахиляє низько віти.
Ген зайчатко визирає
з-за куща, де сині квіти.
Поряд жовті заясніли,
підібрав хтось колір вдало.
Усміхнулася сестричка,
барви серденько впізнало.
І матуся задивилась
на ті сині й жовті квіти.
І сказала: "Ви щасливі.
Ви найкращі в світі діти!
Маєм землю, що ввібрала
цвіт небес і сонця світло.
Є для нас, тому так гарно,
так яскраво все розквітло."
Через луг стежина в'ється...
переходимо знов річку.
Відзеркалюють вже хвилі
сонця й неба ясну стрічку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Відзеркалюється небо у ріці,
пливуть хмарки, ніби білі баранці.
Ой кудлата на них вовна, ой кудлата…
кучерявиться, немов в садочку м’ята.
Над водою в’ються ластівки, у них
піджачки чорненькі навіть у малих,
грудки білі, довгі хвостики, мов стріли.
А які ж ті ластів’яточка всі милі!
Ловлять ластівки комах тут. Ну і що ж?
В очерет сховавсь від них колючий йорж.
Бо злякавсь, що його можуть упіймати
ці проворні гострохвості ластів’ята.
Та ось хмарки всі з’єдналися в одну,
у велику сіру хмару і гучну.
Вже так голосно у небі грім лунає,
від дощу пора ховатись, кожен знає.
Стихне дощ, засяє сонечко ясне,
ми побачим, як веселка воду п’є.
Розбіжаться сірі хмари й знов на хвилі,
загойдаються веселі хмарки білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Це ж треба так любити Україну...
життям платить за воленьку ясну,
за дім свій рідний і свою родину,
за день, що в душі принесе весну.
Уміємо без зброї танк спиняти,
й радієм... ( хоч пролито стільки сліз!)
і сонцю, й небу, й цвіту біля хати,
вірим, що щастя запанує скрізь.
Вогнем пекельним лихо йде по долях,
готове все на світі спопелить.
Це ж треба так ненавидіть Вкраїну...
за те, що ми уміємо любить.
Ідуть у бій сини наші відважні,
виборюючи щастя мирні дні,
щоб усмішками зустрічати ранки,
в яких світанки будять солов'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Ой калинонька рясна ясно квітне,
пелюстки її цілує сонце світле.
А як вітер прилетить - розшумиться,
потім стихне між гілок, серед листя.
Де калина ясний цвіт розсипає,
там козак красу-дівчину знов чекає.
Посміхаються до них тихі зорі
й місяць ясний... Він між хмар,
як човник в морі.
Має безліч різних чар темна нічка,
а козака вабить в косах гарна стрічка.
Радує той ніжний цвіт, що ясниться,
до тепер в моїй душі... Часто сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
- Доле моя, доле! Усміхнись до мене.
Дивлюсь в твоє личко, а ти є сумна.
І чую у відповідь гірке:
- Війна.
- Доле моя, доле! В тобі ясні ранки,
матусина ласка, садок у цвіту.
І знов тихий шепіт:
- Руїнами йду.
- Доле моя, доле! Дозріло вже жито,
лелека крилатий під хмари летить.
І стогін нестерпний тривожить:
- Болить...
Невже нема Мудрості в світі такої,
щоб лютеє зло це змогла зупинить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Радує душу знов цвіт під вікном...
Сіяла квіти матуся.
Ніжні й прозорі пелюсточки в них.
Їх я сполохать боюся.
Мамині квіти, барвисті й ясні.
В них сонячна усмішка сяє.
На радість цей цвіт Господь дав землі.
Ним доленьку благословляє.
Пишні троянди тут наш тішать зір.
Мальви рум'яні і м'ята.
Квіти барвисті - це наш оберіг.
Гарна в цвіту наша хата!
В'ються по тину уже паничі.
І розцвіли чорнобривці.
Сонячні промені в них мерехтять.
Серденько гріють їх брівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Летять ракети, і ревуть гармати...
Женемо ворога ми з рідної землі.
З мечем прийшов - від нього й згинеш, кате.
Тут місця ні на крок нема тобі.
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
Ти гіркі сльози витри, Україно!
Зібрали сили ми свої в один кулак.
До Перемоги йдемо по руїнах.
Відродимося. Буде тільки так!
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
На небо місяць золотий ясненьких зірок вивів рій,
щоб нічка зорями для вечора світилась.
Черемхи ніжний білий цвіт, як нічку, і мене п'янить.
Здається, я в твоїх обіймах заблудилась.
Примовк вже й вітер у гаю... шептав калині :"Я люблю,"
і верби стихли, й навіть хвиля не хлюпоче.
Слова, що нічці чарівній шепоче вечір молодий,
є ніжними. Почути їх - кожен захоче.
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Ламав Калину вітер... Потішався.
- Злякалася? Я нищечком підкрався. Як гарно ти переді
мною гнешся. Чому тоді привітно не всміхнешся?
Калинонька хилилася все нижче, а вітер гув та під-
бирався ближче. Все нижче віти нагинав, листочки рясні
обривав. Навіть до ягідок добрався зелененьких. Не по-
жалів він і маленьких.
- Я ж веселюся, - шепотів. - Радію! А от тебе не розумію.
Все хилишся, а непокірна. Треба мені, щоб була вірна.
На те Калинонька сказала:
- Ой, вдача ж у тебе погана... Лихий ти, вітре. Пустовій.
Так навіть думати не смій!
Це перед Богом я хилюся й з пошаною за землю цю мо-
люся, бо тут моє коріння. А ти без кореня. Ти, вітре, без
насіння. Моє ж розвіяв ти по світу. Та знай, воно скрізь
проросте.
Ой, скільки буде цвіту! І пісня задзвенить моя, і залунає
мова. Зігріє душу колискова.
Тебе я, вітре, не боюся.
Прийде пора -
до щастя усміхнуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
А сміється вона завжди весело та дзвінко.
Розцвіте від того сміху й яблунева гілка.
Вийде місяць ясночолий зорі розсипати,
буду свою дівчиноньку ніжно цілувати.
Любі серденьку дівчини зорянії ночі,
а мені - біленьке личко, її карі очі.
Ясні зорі для нас будуть сяять аж до ранку.
Збере срібло-сміх у росах сонце на світанку.
Попрошу, щоб завтра знову дівчинонька вийшла
у садочок зелененький, де розквітла вишня.
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
Заяснів він по всіх вітах, в травах залишився,
в моїм доброму серденьку радістю розлився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
У синім небі знов лелеки в'ються...
Лелеченьки, веселики ясні.
Є поміж них і мій малий журавлик,
гойдає ген хмарину на крилі.
Його я упізнав! Це наш крилатий,
це наш отой веселик молодий.
Це він, як осінь золотила гай наш,
у теплий край летіти не хотів.
Всі журавлі зібралися у зграї,
а він ходив, неначе щось шукав.
"Не хоче відлітати наш журавлик,"-
тоді татусь зажурено сказав.
Я часто говорив:"Послухай, друже!
Лети мерщій, бо ж крилоньки дано!
Я підросту й залишу свою хату,
в весняному саду своє село.
Лети, маленький! Крилонька зміцніють,
тебе піднімуть легко в синю вись.
Та тільки пам'ятай, що я чекаю,
весною ти, будь ласка, повернись!"
Він полетів... А що ж було робити?
До зграї вже останнім він пристав.
Що рідний край є наймилішим в світі,
видно, тоді вже мій журавлик знав.
Де тато й мама, і твоя родина,
де поле й річка, і квітучий гай,
й твоя тут Батьківщина є, дитино,
до неї, як журавлик, повертай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Поглянь, дитино, світиться роса...
це в ній земля вмивається раненько.
Ці роси нічка дарувала їй,
щоб зраночку умилася чистенько.
Від чистих рос ясніють небеса,
і пташка ой як весело співає.
Поглянь, дитино, сад наш у цвіту,
весна цім цвітом світ благословляє.
Вставай і ти, ріднесенька моя,
умийся, стрічки заплети у коси.
Біжи мерщій, поглянь на наш садок,
побачиш, як цілує сонце роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо,
обпалило віти на тополі...
Розцвіли червоні маки в полі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо.
плачуть зорями над полем ночі...
Повні сліз волошок сині очі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Не все в житті є так, як нам хотілось...
Коли снігами сіється зима,
нам хочеться, щоб серденько зігрілось,
то ж теплого, ясного просим дня.
Коли в зеніті сонце знов сміється,
ховається у затінку жара,
а чи радіти нам тоді вдається,
чи прохолодного бажаєм дня?
Як хмуриться і плаче небо сіре,
і час прийшов дзвеніть гучним громам,
й тоді не так... нам знов чомусь здається,
бо ж спокою усім бракує нам.
Не все в житті є так, як нам хотілось,
усьому тут своя пора і час.
За кожен день всі дякуймо... та знаймо:
багато що залежить тут й від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Наснилося Козі, що Цап прийшов у гості...
аж дихать не дало, звело груди від млості.
Давненько на Цапка отого позирала,
й він часто поглядав... лиш очі опускала.
Проснулася Коза... А як прийде насправді?!
Розхвилювалася, скажу я вам по-правді.
Варила. Смажила. Всього було багато.
Принесла ще й трави, поприбирала в хаті.
А тут у двері й Цап... Побачила Козичка,
не знає, що сказать. Змінилася на личку.
Та Цап наш - молодець! Хоч він не розгубився.
Ой, як він смачно їв... добряче ще й напився!
По воду, з джерела, ходили вони вдвох.
Живуть дружно й тепер... вже, правда, в чотирьох.
Бо у Козички є козляточка-близнятка.
Отой смачний обід запам'ятав їх татко!
Якщо солодкий сон і вам комусь присниться -
готуйте й ви обід. А раптом пригодиться!
Поїсти ж бо мастак - у нас кожен Цапок.
Вже не одній козичці на користь цей урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Ой, як щедро сонце всіх нас зігріває...
Сонечку ясному хто допомагає?
Встану вранці рано, попрошу багато
промінців у сонця й буду розсипати.
Я допомагати тату й мамі вмію
й сонечку ясному, думаю, зумію.
Сонячне проміння, що зберу в долоні,
ягідки зігріють калині червоній.
Промінцям зрадіють баклажани сині,
буряки та морква, огірочки й дині.
Підмалюю щічки яблуньці в садочку,
вишеньці рожеву одягну сорочку.
Ще сипну проміння квітам під віконцем,
весело всміхнуся я до всіх із сонцем.
Буду й в день похмурий радість дарувати,
бо ж і я, як сонце, вмію зігрівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
І як могло таке насниться?..
Зло із Добром схотіло биться,
де радість ходить разом з сонцем,
де чорнобривці під віконцем.
Де мальви квітнуть біля хати
і в'ють гніздо бузьки крилаті.
Де ластів'ятка у гніздечку,
там, де любов живе в сердечку.
Не стало... Як могло насниться?!
Хатина зникла і криниця,
лиш сад, обвуглений, чорніє.
Насправді ж, хто таке посміє?
Цей сон - гіркий, такий невтішний.
"О, Боже мій, який є грішний,
хто нищить так святе посміє.
Невже він цьому ще й радіє?" -
на думці цій себе ловлю.
А ще страшніше, що... не сплю.
І це не сон - здається так...
Не снилося такого й в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Знай, розцвіте земля...
прикрасить Божий цвіт
ліси й поля, й на гори він збереться.
Розсіється туман, зрадіє поле й гай,
і сонце радо ранку усміхнеться.
І Перемоги день
зустріне співом птах,
і мрія знов ясна, знаю, воскресне.
Щоб доленька цвіла і щедрою була,
цю радість подаруй, прошу я, весно!
Цей переможний час
все ближче з кожним днем,
відважно всі свій край ми захищаєм.
Знай, розцвіте земля,і заспіває птах,
бо світ ясний любов'ю зігріваєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Сіли на озеро лебеді білі,
їх не злякали зими заметілі.
Скільки ж краси від них в білому світі...
серед зими дарували нам літо.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі - тихе світання.
Лебеді білі - радість кохання.
Тихо-тихесенько сіли на воду...
де задивляюсь я на твою вроду.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Їх прийняли сині, лагідні хвилі.
Знають вони: там, де двоє - щасливі.
Кличе до танку знов лебідь лебідку,
я ж шепочу, що ти схожа на квітку.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі. Лебеді білі.
Серед зими до нас прилетіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Завіяла, засіяла зима...
старалася всю ніч вона не марно.
Вже вся земля у білому вбранні,
зима радіє. Справді, дуже гарно!
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Відпочивають яблуньки в саду,
і яворам вже сняться сни солодкі.
Зима радіє: час є до весни,
і ночі в неї зоряні та довгі.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
Як гарно, коли сонечко зійде,
і сніг легкий у ньому заіскриться.
Дарує світ веселки кольори,
щоб в холоди змогли у них зігріться.
Білий сніг - білий цвіт.
В нім день новий заграє.
Білий сніг - білий цвіт.
Чистотою сяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Мої слова... Це вами серце плаче.
Іде війна. Не кожен її бачить.
Та знаю я, що маєте ви крила
й несете радість ту, що світ заполонила.
Слова мої, мовчати вам не треба.
Летіть з подякою до Бога в синє небо.
І на сторожі миру прошу станьте,
бо світ у нас такий прекрасний. Гляньте.
Слова мої, розкрийте свою силу.
Зберу в долоні й щедро вас розсію,
щоб заясніли вами скрізь дороги,
які ведуть нас всіх до Перемоги.
Найменшої стежини не минайте.
Насійтесь. Проростіть, бо ви потрібні.
Знайте: у кожнім з вас є радість і надія,
віра в добро й зігріта сонцем мрія.
За Правду станьте, прошу вас, горою,
синів прикрийте наших ви собою.
Зміцніть їх крок, примножте їх ви сили,
щоб в дні яснім ми кожному раділи.
Різдвяної всім зірки світло сяє,
віру в Добро з нас кожен в серці має.
Мої слова... благайте й ви у Світла,
щоб Мир зійшов, Вкраїна стала вільна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Сіємо, сіємо, посіваєм,
з Новим роком всіх вітаєм.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
Є золотисті у нас зернята,
щоб раділа ваша хата.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
Сіємо, сіємо, посіваєм,
Миру вам усім бажаєм.
З Новим роком, з новим щастям.
Хай в житті усе вам вдасться!
ЗІРКА ЯСКРАВА В НЕБІ ЗАСВІТИЛАСЬ
Зірка яскрава у небі засвітилась,
Божа дитиночка в яслах народилась.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
Весело, весело Ангели співають,
а пастушки на колінця припадають.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
Ще прийшли здалеку три поважні царі,
Божому Сину принесли щедрі дари.
У хліві біля ягняти усміхнулась сину мати.
Усміхнулася.
ОЙ ВОДИЧКО-ЙОРДАНИЧКО
Ой водичко-йорданичко...
Ой водичко-йорданичко,
умий чисте наше личко,
умий чисте наше личко.
Ми дівчатонька красиві...
Ми дівчатонька красиві.
А ми хлопці всі сміливі,
а ми хлопці всі сміливі.
Ой водичко-йорданичко...
Ой водичко-йорданичко,
умий чисте наше личко,
умий чисте наше личко.
ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВКА
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе у полечку, житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб весела доля."
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі."
Прилетіла ластівка, стала щебетати:
"Ой вийди, господарю, із своєї хати.
А в тебе, як квіточки в вишиванках діточки,
як сонечко ясне... бо життя прекрасне."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Просить земля:"Хмариночко, полий!"
Хмаринка полила б, та стільки нема сили.
Та ось з'явились хмарки, звідкіля?...
й громи так грізно-грізно задзвеніли.
І вже шумить, іде рясненький дощ,
бо ліс і поле сизі хмари вкрили.
Радіють яблуні та груші у саду,
умився персик, напилися сливи.
Повивсь сміливо вгору виноград,
у вишеньок розчервонілись щічки.
На грядці веселяться:"От так, так...",
під листя лиш ховаються порічки.
Вони такі маленькі. Налякав
їх дощ рясний і грізний грім. Не знали,
що на це свято - диво дощове,
уже давно навколо всі чекали.
Воно прийшло. Прийшло!.. Радіти час,
бо життєдайної все сили набереться.
А поміж хмар веселочки дуга
до всього світу радо усміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне, заіскрить
незабаром покривало сніжне.
У весни є килим-оксамит,
землю вкриє, цвітом забуяє.
Сонцем ясним літо звеселить,
райдужними барвами заграє.
Є в житті у кожного пора,
коли доля сонцем обігріта.
А якщо повіють холоди,
їм на зміну знову прийде літо.
Під ногами килим... шелестить
лист опалий, кольорами квітне.
Морозцем вже пахне... порадій,
вміє гріти й покривало сніжне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
В гайочку нашім, за селом,
де кущ калини квітне,
дзвенить маленьке джерело,
таке веселе й світле...
Навчилось, мабуть, в солов'я,
сюди він прилітає,
гніздечко в'є поміж гілля
і весело співає.
Стихає наше джерельце,
його нам не впізнати,
в хвилини ті, як соловей
в гаю почне співати.
Проте, як день знов заяснить,
воно всіх розважає.
Кожен в дзвінкому голоску
спів солов'я впізнає.
В гайочку нашім, за селом,
де кущ калини квітне,
дзвенить маленьке джерело,
таке веселе й світле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Вітер знов грає на флейті...
хмари збирає у танок.
Потім їх знов розганяє,
вийшовши зранку на ґанок.
Іноді плакати стануть:
- Ну, для чого ми зібрались?
Вітер-дебоша всміхнеться:
- Та ж то ми так розважались!
Сердяться хмари... аж сірі
від хвилювань. Я не знаю,
як можна так жартувати?
А вітер ховається в гаю.
Там почекає... Розбіглись?
Він тоді знов закружляє.
Осінь золотить листочки,
вітер тихенько зриває.
Часто буває закриють
все небо хмари ті вперті.
Золотом сіється осінь...
вітер знов грає на флейті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Радує легкою свіжістю
неба блакитного просинь.
Тішиться ясними барвами,
всіх зачаровує осінь.
Щедро розсипала золото
в полі, в саду, у гайочку.
А для землі вона вишила
гарну святкову сорочку.
Айстри, жоржини, гібіскуси,
цинія, флокси, майорці,
стихлі троянди, петунія
барвами грають на сонці.
Крокуси навіть з’явилися,
ніби весни погляд ніжний.
І чорнобривці дарують нам
усміх свій сонячно-світлий.
Можуть вони і нахмуритись,
як пелюстки дощ заросить.
Осінь тоді знов у літечка
теплих деньочків попросить.
Хоч павутинки-сріблиночки
в барви яскраві вплетуться,
в дотиках теплого літечка
квіти осінні всміхнуться.
Радує легкою свіжістю
неба блакитного просинь.
Тішиться ясними барвами,
всіх зачаровує осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Вклоняюся я перед Богом
за мову ясну, гомінку.
Веселу, красиву й привітну,
таку мелодійну й дзвінку.
Немов у віночку барвистім
в ній сонячні, ніжні слова:
татусь і матуся, й родина,
і рідна квітуча земля.
Навчання і труд, й відпочинок,
є радість й щаслива сім'я.
На жаль, тут розсипались сльози,
та в силу добра вірю я.
Як гарно, коли сонце й небо,
і полечко, й хліб, урожай.
Є друзі, і є Батьківщина,
і річка, й лелека, і гай.
Хай МИР й ПЕРЕМОГА прилинуть,
завжди в них квітує весна.
Хай світиться радістю мова,
і доленька квітне ясна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
За вікном знов дощик моросить,
заховавсь Барбосик наш у буду.
Я люблю, як дощик той шумить,
пісню дощика я слухать буду.
Дощик, дощик... Дощик, поливай
наш квітник і полечко, й садочок.
Клени золотисті край доріг
радує нехай твій голосочок.
Проростуть зернятка золоті,
стрілочки до сонця потягнуться.
І над рясним цвітом навесні
дзвінкотючі ластівки зав'ються.
За вікном знов дощик моросить,
хитрі очки з буди визирають.
Слухаю й радію... Як дзвенить!
Бо й для мене краплі ті співають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
З веселим шумом яворів
прилинув дощ здаля.
Давно молилась небесам,
хотіла пить земля.
Ще й легкий грім загуркотів,
зовсім не сердивсь. Ні.
Він так радів, що дощ приніс
у ці спекотні дні.
А дощ шумів, шумів, шумів...
умився наш садок
і річка наша гомінка,
й веселим став гайок.
Напився досхочу город
і в полечку хліба.
Між хмар з'явилася в цвіту
веселочка ясна.
Цвіти, наш краю! Тішить хай
з нас кожного твій цвіт.
Барвиста райдуги краса
ясніє на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Говорили двоє в полі:
«Гарне плаття є у Олі.
На нім соняхи високі
і волошки синьоокі.»
Говорили двоє в лузі:
« З нею ми - веселі друзі.
Вона дома залишилась,
що не з нами - засмутилась.»
Говорили двоє в лісі:
«Так багато на горісі
виросло плодів! Збираймо
та всіх друзів пригощаймо.»
Всім по жменьці… А три - Олі,
про яку згадали в полі
там, де соняхи високі
і волошки синьоокі.
Про яку згадали друзі,
як були в квітучім лузі.
Говорили ще й у лісі,
де горіхи на горісі.
Оля братика малого
доглядала і сестричку.
Підростуть - в п'ятьох всі підуть
по горіхи в ліс, за річку.
МАВПОЧКА
Мавпочка хвостата
бігала, стрибала,
хвіст свій доганяла.
А догнати не змогла.
Натомилась. Сіла.
Та й побачила хвоста.
"Ось він. Є!" - зраділа.
А той хвіст мавпячий
зовсім неледачий.
Вліво, вправо так вертівся,
що й на мить не зупинився.
Мавпочка зловила,
лиш коли присіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Гойдається лихо на хвилях морських,
хвилюється, піниться море.
Який же це жах!.. Ой недобрий який
той, хто в світ пустив таке горе.
Хизується лихо, а хвилі несуть
до берега зло те недобре.
Хвилюється море... А рибонька, глянь,
мале рибеняточко горне.
Тому й уповільнився хвиль стрімких біг,
а чайки понесли на крилах
пересторогу... Всі чують від них:
"Зробіть все, що є в ваших силах!
Вини у тім, море, твоєї нема,
що лихо те хвиля понесла.
Знай, знищать його ті відважні в човні,
до щастя в руках їхніх весла."
Ще весело хвилі плескатимуться,
де гірко так чаєчки квилять.
Бо знищать біду ті відважні, в човні,
що світло несуть, в щастя вірять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Ой співай, пташино! Ой співай, маленька!
Радуй добрі й ніжні, лагідні серденька.
Пісню чують клени, що біля дороги.
Хай зникають, пташко, наші всі тривоги.
Хай наллються в ґронах ягідки калини.
Радує нас осінь й білі, срібні зими.
А весна рожевим звеселяє цвітом.
Хай летить, пташино, пісня ця над світом.
Від твоєї пісні на душі так світло...
Співай, моя пташко, щоб і літо квітло.
Ой співай, пташино! Ой співай, маленька!
Радуй добрі й ніжні, лагідні серденька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Захотілось бегемоту
Оту, Оту, Оту, Оту...
на свою іти роботу.
От пішов, узявши арту,
по дорозі зустрів Авпу.
Та до школи поспішала
і вела малого Ава.
Де працює бегемот?
По професії хто От?
Кого зустрів по дорозі
недалеко тут, на розі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Вже шостий день творив Господь… пора б і відпочи-
ти. Радів і милувався Він тим, що вдалось зробити.
Широкі бачив скрізь лани, ліси, гаї, діброви. Ходи-
ли стада, паслися там вівці і корови. Побачив ріки і мо-
ря, й малесенькі джерельця.
Радів Господь, бо ж гарно так… і все йому до серця.
Світило сонце. Промінці увесь світ зігрівали. А риби
плавали в ріці, ще й качечки пірнали. І звірів запустив
Господь у воду і на сушу. Линув з усюди пташок спів, і
тішив Богу душу.
Усе те рухалось кудись, літало і пищало. Тут кожен що
хотів робив. Хтось гриз щось, а щось спало.
Погладив бороду Господь… Замисливсь:"Де порядок?
Хтось має керувати всім. А хто наробить грядок? Для ко-
го все це в світі цім? Йому лиш милуватись?"
Думки роїлись в голові, то ж став Господь старатись.
Прийшлось багато що зробить. Аж чуб спітнів. Ні грама
не з’їв, не випив, а зате в цей день створив Адама.
Радів Господь, що оживить й відпустить. Хай працює.
Та знов замислився на мить: «Один чого вартує?»
І грались сонця промінці, зігріли Богу щічку. Він усміх-
нувся і створив красуню-жінку, чічку.
Адам таки всьому дав лад... й дружинонька без діла й
хвилини не сиділа.
Від них пішов весь рід людський. Усі ми Божі діти.
То ж думати тепер вже нам, як в цьому світі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Моя ти рідна, сонячна моя!
Ромашки квітнуть у колоссі жита.
Стоптати хочуть твій веселий цвіт.
Та Бог дарує все нові нам лі́та.
Цвіт калиновий, пісня солов'я.
Біля воріт і під віконцем квіти.
Люблю тебе, Вкраїнонько моя.
Своє гніздечко тут я буду вити.
Ти вистоїш, бо ми у тебе є.
Відважні, мужні, сильні українці.
Для нас відкрито серденько твоє.
Разом ми сильні, а не поодинці.
Єдиний, непоборний ми народ.
Цінуємо і незалежність, й волю.
Моя ти рідна! Сонячна моя.
Всі віримо в щасливу нашу долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Якби не було смутку,
ми б радості не знали.
Якби біди не було,
Добра б не відчували.
Якби було лиш світло,
не знали б що є ночі.
Є долі чоловічі,
є доленьки жіночі.
Є в світі Правда й кривда,
солодке і солоне,
душевне й безсердечне,
гаряче і холодне.
А хочеш чи не хочеш,
ти мусиш це прийняти.
Дано велике Право –
що хочеш вибирати.
Які хто вибрав зерна,
такі і висіває.
Хтось все до серця горне…
хтось серденька не має.
Та завжди є сильніші,
й таких у нас багато.
Хто сіє зерна Правди,
того не подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому.
Гудуть тут бджоли... (гарно так!)
по всьому саду в'ються.
А рясні віти деревець
все нижче, нижче гнуться.
Умиті росами плоди,
освячені дощами.
Ще й сонця ясного вони,
зігріті промінцями.
З цікавістю зирить услід
весела наша слива.
Вона помітила, що я
як татко йду... Щаслива!
Молодих грушок ваблять зір
плоди рясні, духмяні.
Налиті сонцем, яблука
радіють... Упізнали!
Тут пахне медом... виноград
за віти учепився.
Дозрілі ґрона тягнуть вниз,
та він не підкорився.
Люблю цю пору літню я,
що тішить нас плодами.
Який п'янкий в них аромат...
так пахнуть руки в мами.
Лелека в небі голубім
радіє дню ясному.
А я йду садом... ось мій дім,
приїхала додому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила.
Набрався сили колос від землі,
вже налились зернята.
Схиляє віти до землі садок,
радіє сонцю хата.
З-під листя яблунь дивляться на світ
плоди червонобокі.
На грушку задивився виноград,
рум'яні й в неї щоки.
За садом поле... соняхи в цвіту,
в них промені-пелюстки.
А далі, далі... в бій іде солдат,
і плачуть хати-пустки.
Добро і зло... йде битва за життя,
щодня гірчить ще гірше.
Взяв біль землі на себе Син-солдат,
і зла не буде більше.
В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Якось Жираф сказав:
- Так, так...
Почули його Горобці і здивувалася:
- Це як?
За ними Крокодил:
- Це знак.
Тупнув ногою навіть Лось й промовив
спересердя:
- Ось!
- Так, так... Це як? Це знак? Вже й "Ось"? -
шептав в кущах тихенько хтось.
І у норі хтось заховавсь. Всі розуміли, що
злякавсь.
Такий зчинивсь переполох... Тут чули
"Ай!", і "Ну!" і "Ох!".
Що тут було... Таке знялось. Забули з чого
й почалось.
Шукали винуватця? Так.
Його знайшли. Це був Їжак. Бо ж чули всі,
як сказав "Ак!"
А чи це так?
Хто зна, що хочеться тій знаті? А винні є
невинуваті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Іду вперед ... я не спинюся,
бо ж обіцяв, що повернуся.
Мов крапля в морі, всього значу.
Та множить сили те, що бачу.
Ось житнє поле… хліб в колоссі.
Волошки у твоїм волоссі.
Мов мавка у вінку барвистім.
Слова дзвенять в промінні чистім.
Де хлібне поле, біля річки,
злились в одне наші доріжки.
Іду вперед… я не спинюся,
бо ж обіцяв, що повернуся.
І буде все в нас, як хотіли.
Твій ніжний погляд множить сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Напився ранок з рук землі роси
та й підійшов тихенько під віконце.
А тут троянди... у своїй красі,
пелюстки цілувало саме сонце.
Квітнуть вони під маминим вікном,
зачарувався ранок ніжним цвітом.
Тут чорнобривці, мальви, паничі...
той ясний цвіт так пахне теплим літом.
Духмяно-ніжний в літа аромат,
такий приємний, солодко-медовий.
Клематис, флокси, сальвія і мак...
цей літній час по-справжньому казковий.
Спинивсь на мить тут ранок, в квітнику,
замилувався барвами ясними.
Тепер до нього завітають в сни,
бо вже давно є гостями моїми.
В них бачу й взимку усмішку ясну
і відчуваю мамині долоні.
Троянди квітнуть в нашому саду...
вдвох з ранком я милуюся сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Веселиться літо… Стільки справ!
Веселково в травах пишних квітне.
Тут в ромашок пелюстки від хмар,
барви всім дарує літо світле.
Вже пройшлося літо по полях,
квітнуть маки там й волошки сині.
Голосно виспівує в гаях,
щоб ті ще дзвінкіше задзвеніли.
Ось пливе у човнику воно
по ріці прозорій… Вітер крила
розпростер, неначе вільний птах,
й тішиться: « Які легкі вітрила!»
Літа цвіт вже вплетено в вінки,
що пливуть тихенько вниз по річці...
Доленьку свою впізнає хтось
по тих барвах й кольоровій стрічці.
Не сполохать би віночки ті,
що несуть дбайливо легкі хвилі.
Хай торкнуться ніжних, добрих рук…
це для них є миті ці щасливі.
Літо пливе в човнику легкім,
оберегом є… бо добре знає:
серце, повне ласки й теплоти,
на віночок свій давно чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
«Важлива я!» - сказала ґава й всіх горобців з двора
прогнала. Стала клювать смачні зернята. Була ж тут го-
роб’їна хата!
Дивились горобці й чекали, а потім сердитися ста-
ли. Зібрались в зграю – і до ґави. Всі дружно проганя-
ти стали.
Ой було крику, було крику... як гнали ґаву ту велику.
Кричали горобці, не ґава. Та так тікала!
Лиш зрідка чулось «Кар.р.р!», «Кк.к.к…», «Ай.й.й!»
На чуже рот не розкривай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Захотів Рак женитися та й став вибирати… Чи то Жабку,
чи Ластівку за дружину взяти?
Ластівка у небо лине, з ним жити не стане. Така вільна та
красива на нього й не гляне. Жабка товста, вирячката. Бу-
дуть всі сміятись.
Тут згадав ще Рак про Щуку, та й став придивлятись. Є во-
на прудка й весела, гарну має вроду. До того ж його сусід-
ка, як він любить воду.
Про свій намір сказав Щуці, та довго мовчала. Сама дав-
но чоловіка вона вибирала.
Знала Щука – Рак клешнятий їй зовсім не пара. Все ж, на ди-
во, погодилась, Ракові сказала: « Буду тобі за дружину. Ди-
вись, щоб був вірним. Та ще хочу, кожен день щоб був у ме-
не вільним.»
Зрозумів Рак – працювати Щука й дня не стане. Зате, як
приємно буде, як на неї гляне. Бо ж струнка, у модній сукні,
Очі два карати. Де ж такої ще красуні йому пошукати?
Було гарно все спочатку, Щука догоджала. Але згодом то-
го Рака у корчі загнала. Став він рідко виходити. Як про Щу-
ку чує, тоді задом наперед він чомусь мандрує.
А вона тим часом, гляньте, воду розсікає. Плаває собі, де хо-
че та ще й всіх лякає. Як захоче, може й з’їсти кого зловить,
Щука.
Чи не тому, що шлюб з Раком є й для неї мука?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Ведмідь прийшов до Черепахи… Їй розказав, що у думках,
у очі пильно подивився і запитав: «Чи буде так?»
Та, що хотіла, розпитала, а потім так йому сказала:"Не кожен
день в житті є свято. Я бачу перешкод багато. Чимало часу й сил
піде, поки до тебе це прийде."
Не захотів Ведмідь чекати. Вже голова не та і лапи, і шерсть на
ньому негуста. Було в житті стільки пригод…
Спитав: «Якщо без перешкод?»
То ж Черепаха міркувала… Все варіанти вибирала, чомусь кру-
тилася й кривилась. Потім пішла та ще й умилась.
Сказала: « Сил пішло багато, щоб перешкоди ті прибрати.»
Ведмідь їй добре заплатив, без перешкод же захотів. То ж Чере-
паха заробила. Є у Дубаї в неї вілла, і на Канарах, кажуть, має. Бо
хто працює – заробляє!
Тепер Ведмідь щороку спить. У снах приходить щастя мить.
Існують перешкоди. Так. Та не шукайте Черепах. Нехай ніякі пе-
решкоди не роблять нам в житті погоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Теплоти дає Бог літу, не стоптати Його цвіту.
Україна в нас єдина - не поставиш на коліна.
Щоби доля наша квітла, дружно всі йдемо до світла.
Варті гарної ми долі, вільні мов вітри у полі.
Україна – наша мати, завжди будем захищати.
Ми її відважні діти, вміємо життю радіти.
Теплоти дає Бог літу, не стоптати Його цвіту.
Україна в нас єдина – не поставиш на коліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023