| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Новий рік прийшов до нас, будем посівати.
Золотистим зернятком ниву засівати.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Сієм, посіваємо та й по всій оселі,
щоб були здорові всі, багаті й веселі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Розсіваєм зернятка, мов в широкім полі.
Дай нам, Боже, щедрої й щасливої долі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Золотистих зерняток є у нас багато.
Дай нам, Боже, радості і в будні, і в свято!
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859950
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2020
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Бо ж молитва злітає до Бога.
У ній вдячність, надія, тривога...
Просим щастя ми всі і достатку,
милосердя, терпіння, порядку.
Просим мудрості, щоб панувала,
й доброта, мов весна розцвітала.
Просим щедрість в душі своїй мати,
працьовитість хай йде у всі хати.
Щоб веселка над житом у полі.
Просим в Бога ми світлої долі.
Чує нашу молитву Бог, щиру,
в ній землі своїй просимо миру.
Рік Новий ще й на радість багатий.
Завітає до кожної хати.
Бо багато любові Бог має,
рік Новий за́вжди благословляє.
То ж дає йому дні всі привітні.
Хай здійсняться бажання всі світлі!
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Он машинку поклав ще в торбинку,
м'ячик, ляльку... під нашу ялинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859821
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2019
Говориш ти, що сумував.
Сумно було без мене?
Що дні усі ти рахував
до зустрічі... Чи ж треба?
Сказав, що час повільно йшов,
і ночі були довгі.
Часто в думках мене ти звав.
Тепер ми вдвох. Сьогодні
зустрілися. Ти дочекавсь!
Ой нелегка розлука...
Як розумію я тебе,
й мені гірчить ця мука.
Нам обом сили додає
Свята любов... Всесильна.
Ти рідну землю бережеш,
щоб завжди була вільна.
Дзвенить, радіє коляда,
зерном добірним сіється.
Хай мрії збудуться у всіх,
кому про щастя мріється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Вийшов Тишко наш із хати та й став Мишку
малу звати. Підійшов до нірки Тишко і сказав:
- Послухай, Мишко! Казок знаю я багато. Хочеш?
Можу розказати.
- Добре, - каже мала Мишка. - Люблю казочки я,
Тишку.
Казка гарною була, про великого Слона.
Любив Слон той працювати і усім допомагати.
Рада Мишка, що й казати, стала пісеньку співати.
І наш Тишко не мовчав, разом з Мишкою співав.
Гарна пісенька така... Про сир та глечик молока,
і про сонечко ясненьке, і про літечко тепленьке.
Кіт так гарно муркотів, голосок його дзвенів.
Потім молоко він пив, Мишку сиром пригостив.
Разом гралися в садочку. Там сиділи в холодочку.
А ще бігали в траві, танцювали в лободі. Ловив
Тишко Мишку в просі, вона його у горосі.
Отака подружка в Тишка, сіроманка мала Мишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
Скажи мені... Скажи мені,
чому приходиш в мої сни,
і стає солодко від погляду ясного?
Скажи мені... скажи мені,
чом гріють так слова твої?
Вони теплііші всі від вітру весняного.
Хотілось знати ще мені,
чому зійшлись дороги дві,
а соловеєчко так весело співає?
Бо ж чули вишні у саду,
як ти сказав мені "Люблю"...
Мабуть для того ясне сонце в світі сяє.
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2019
О молодість моя ясна!
І злети, і падіння.
О молодість моя ясна...
було тут і прозріння.
Квітучі весни... вечори,
напоєні медами.
Піти б до тебе, полетіть
відомими стежками.
Там літо тепле, дні в цвіту,
духмяні... є й солоні.
А що сказать, світла моя,
можу тобі сьогодні?
Веселий погляд мудрим став,
волосся посріблилось.
Я дякую... зі мною ти
назавжди залишилась.
Вже осінь золотом пряде,
багато вже напряла.
Зі мною молодість... вона
мудрішою лиш стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Знаєм, наша у світ в'ється дорога,
а молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Нехай ластівка в'ється над нашим віконцем.
Просинатися дай нам щодня, Боже, з сонцем.
Золоте у полях колоситься хай жито.
Дай у щасті, і в радості жити.
Дзвін церковний, ясний, лине до неба,
у молитві святій нам хилитися треба.
Щоб рясніла в цвіту долі стежина,
в щастя вірити має людина.
Дай нам, Боже, щоб мальви цвіли навкруг хати,
щоб веселі були завжди мама і тато.
Від плодів, у садах, щоб схилялися й віти,
для батьків - дай нам сонцем світити.
Знаєм, наша у світ в'ється дорога.
А молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Дай нам, Боже, щоб чиста вода у криниці,
тиха нічка у ній розсипає зірниці.
Нехай рідна лунає, дзвенить наша мова
й материнська звучить колискова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859142
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2019
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка ясна-ясна,
спить дитиночка у яслах.
А та зірочка ясненька,
а дитиночка маленька.
Підросте - зірці зрадіє,
світ любов'ю обігріє.
Ангелочки тут співають,
Божу матір всі вітають.
Пастушки в низькім поклоні,
три царі схилились долі.
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка - найясніша,
дитиночка найсвітліша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859025
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.12.2019
Коляда! Коляда світом іде.
До нас весела коляда щастя веде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в цьому щасті жить.
Коляда! Коляда світом іде.
До нас весела коляда радість веде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в радості всім жить.
То ж радіймо усі... в дім хай зайде.
До нас весела коляда з миром іде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в світлім мирі жить.
Коляда! Коляда світом спішить.
Дай нам, Боже, в щасті!
Дай нам, Боже, в радості!
Дай нам, Боже, в мирі світлім жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858898
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2019
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Привітне та щире, добре та барвисте,
щедре та веселе, дзвінке, голосисте.
Є і для усмішки, радості й поради,
і для відпочинку, й праці, для розради.
Чисті та іскристі в нім дзвенять потоки,
в нім квітують весни, з ним минають роки.
Слово до словечка... Вже лунає мова!
Тішить, душу гріє ніжна колискова.
Навіть соловейко нашу мову знає,
він слова-перлини в росах розсипає.
А вранці-раненько їх збирає сонце
й знову сипле щедро у кожне віконце.
Ці слова-дарунки веселять серденько...
То ж "Доброго ранку!" зичимо раненько.
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Всі слова-краплинки сонечком зігріті.
І тому найкраща рідна мова в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Ким бути?.. Кожен вибирає сам,
бо відчуває серцем, що йому приємно.
Життєвий шлях треба пройти, щоб для лю-
дей, й собі приємно.
Зумій комусь допомогти, умій підтримати,
зігріти.Чи слово лагідне сказать, подару-
вати квіти.
У світі цім ти не один, та часом холодом
повіє.Тоді з тобою будуть ті, хто і тебе роз-
радити зуміє.
То ж вибирай, ким бути і яким? Сіять добро,
як сіють ранні весни? Чи розсівать своє те-
пло, як літо промені небесні?
А чи збирати й берегти, як робить це дбай-
лива осінь? Чи чистотою радувать, як радує
зими небесна просинь?
А чистота її свята вчить жити в чистоті ду-
шевній. Сюди прийшли й ми недаремно.
Цвісти ми маємо. Цвісти! Щоб цвіту міг
весь світ радіти.
Для цього й Бог з небес прийшов, щоб нас на-
вчить добро робити.
Цвісти ти маємо.Цвісти!
Ми Чистоти Святої діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2019
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
Верби личка умивають.
Молоді... красі радіють.
Рясні ягідки калини
тут на сонці щічки гріють.
А на березі - гайочок,
там дзвіночки, сині-сині.
І виспівує струмочок
з нею в такт... ген у долині.
Там ромашки білосніжні
фартушечком розстелились.
А птахи між віт зелених
спозаранку роздзвенілись.
Відзеркалюючись, небо
в ній купає білі хмари.
І пасуться недалечко
на лужку овець отари.
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858563
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2019
Між дубочків, між беріз
Миколай гостинці ніс.
Там зустрів малих звіряток.
А було їх так багато...
Дав лисичкам по спідничці,
зайченяткам по морквинці.
Лосеняті - сіна в'язку.
Дарував всім свою ласку.
Поспішав ще спозаранку.
Ніс Тетянці вишиванку.
Рукавички для Оксанки,
нове платтячко для Янки.
Для Сергійка - літачок,
для Петруся - кожушок.
Гарну ляльку для Софійки,
а санчата для Марійки.
Миколай, з нас кожен знає,
завжди всім допомагає.
І на суші, й на воді
допоможе він в біді.
Ще гостинці під ялинку
Миколай поклав в торбинку.
Любить він, як веселяться.
Йому праця є за щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858479
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2019
́Знов мереживо тче білосніжна зима,
сріблом ніжним навкруг все вона замела.
Спить діброва... ясні, бачить сонячні дні.
Білі віхоли їй знов співають пісні.
Поле спить і лісок, став під льодом заснув.
Дуб кремезний дріма... літо він не забув.
Бо ж лунали щодня тут веселі пісні.
Кущ шипшини примовк... Хай поспить до весни.
Сонце гляне... Горять ці сріблисті сніги.
А сніжинки малі все летять до землі.
Біла ковдра, легка, наш вкриває лужок.
Тішить душу мою їх веселий танок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2019
Як без тебе жила?..
Вже й сама я не знаю.
Світить сонце ясніше тепер,
і дзвінкіші птахи в нашім гаю.
Наші долі зійшлися в одну,
дві стежини злилися в дорогу.
Для нас сонячні ранки цвітуть.
Я за все вдячна Богу.
А коли дощ шумить
і думки навіває.
Я згадаю слова всі твої,
кожне з них мені райдужно сяє.
Будить мрію усмішка твоя,
в ній квітує весна в ніжнім цвіті.
Такий рідний і близький мені,
Ти - найкращий у світі!
Як без тебе жила?..
Уже й думать не смію.
Я дарую любов всю свою,
і кохаю, як тільки умію.
Ти і радість, й надія моя,
у руках твоїх ніжнії квіти.
Ти - для мене, для тебе є я.
Нам, як зорям - світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
Вдень трудиться сонце... А захоче спати,
поспішає й стежка до своєї хати.
Через гай наш в'ється, де дзвіночки сині,
й дзюркотить прозоре джерельце в долині.
Як сонечко вранці вмиється росою,
з ним проснеться й стежка, зватиме з собою.
Візьмемо швиденько свої козубочки,
збиратимем дружно ягідки й грибочки.
Підростем - покаже шлях у світ широкий,
приведе додому стежка й через роки.
Нас чекати будуть луг і тиха річка,
і батьківська хата, і струнка смерічка.
Ой, які ж веселі, мов птахи крилаті,
ці стежки вузенькі, як біжать до хати.
Хай же обминають їх усі тривоги,
й зустрічають радість сонячні дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Сієм, сієм житечко...
теплим буде літечко.
А де літо тепле ходить,
ще й пшениця рясно родить.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
Сієм, сієм зернятко,
щоб раділо серденько.
А де серденько радіє,
буть щасливим кожен вміє.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
Сієм, сієм, щоб цвіло,
щоб всім весело було.
Щоб зібрати всю ролину
нам у світлую годину.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Знає кожен із нас мову радості й смутку,
щедру мову добра, світлу мову здобутку.
Бо ця мова для всіх, є велика в ній сила.
Справедлива й легка, і усім зрозуміла.
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Материнська, дзвінка, ще над світом лунає.
Є народом лиш той, хто свою мову має.
Хай у нашій душі квітне мова ця ніжна.
Бо для кожного з нас вона істинно рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
Ой скажи, стежино, чому заросилась?
Ой скажи, калино, чом ти зажурилась?
Та ж тобі, стежино, витися до хати.
А тобі, калинонько, радості чекати.
Порадіймо разом за дівчину любу.
Поведе миленький вже її до шлюбу.
То ж хиліться нижче, калинові ґронця.
До милого стежечка в'ється під віконця.
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Білий сніг сріблистий
вже вкриває поле.
Стих ставок і річка,
ліс наш і діброва.
Знов летять сніжинки,
прикрашають віти.
Схожі на гарненькі,
ніжні білі квіти.
Чистим сріблом сяють
в яблуньок сукенки.
Мають вже обнови
й вишеньки маленькі.
І дзвенить над світом
коляда святкова.
Білий сніг сріблистий -
Всесвіту є мова.
У промінні сонця
сяє кожна вітка.
Барвами в ній грає
срібне слово-квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Білі віти... в снігу,
сніг іскриться від сонця.
Позолочений день
зазирає в віконця.
Вже заснув наш садок,
кущ калини дрімає.
Їй красуня-зима
віти теж прикрашає.
Білі віти... в снігу,
вкриті щедро всі ґронця.
Зникне в них гіркота
від морозу і сонця.
Білизна-чистота
ягідки підсолодить.
Чарівниця-зима
біля річки вже ходить.
Ще й за річкою їй
треба віти вкрить глоду.
Не піде вона вбрід,
міст збудує із льоду.
Гай прикрасить й лісок
легка ковдра пухова.
Ой красива ж яка
є у всіх тут обнова.
Білі віти... в снігу,
сніг на сонці іскриться.
В барвах ясного дня
світ увесь веселиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2019
Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Море хвилями гралось
вранці...
Ой красиве ж воно
в танці!
Біля берега враз
хвилі
розсипалися в бриз...
Синій.
Є веселим танок
в морі.
Тут купались вночі
зорі.
І були хвилі ці,
вільні,
в сяйві місяця теж
срібні.
А тепер сяє в них
сонце.
Золотить їм краї
й донце.
То ж ажурні вони,
світлі.
В них мережки легкі...
Ніжні.
Берег тішиться:"Знов
нова!"
Зрозуміла мені їх
мова.
Ой, які всі легкі,
вільні.
Хоч дрібненькі такі...
Сильні!
Гарні хвилі малі
в танці.
В сонця променях всі
вранці.
Я люблю цей легкий
танок,
як над світом цвіте...
Ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854653
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2019
Плакало зернятко, мов мале дитятко.
На землю упало, що робить не знало.
Плакало, боялось... все навкруг сміялось,
раділо, дзвеніло, кольорами гралось.
Сонце пригрівало, зернятко втішало:
"Не плач, золотеньке. Ти ж таке гарненьке.
Треба тобі знати - світ слід пізнавати.
Серед цього поля квітне твоя доля.
Тебе земля-мати буде колихати.
Співатимуть зорі тихі колискові.
Тополя із кленом вестимуть розмову.
Ти у них навчайся. Полюби їх мову."
До землі зернятко ніжно пригорнулось.
Проспало всю зиму. Весною проснулось.
Сонечко пригріло. Паростки пустило.
Росою умилось і... Заколосилось.
В полі неозорім - зернятка родина.
Там, де народився, - твоя Батьківщина.
Тут дзвенить найкраща твоя рідна мова,
зігріває серце ніжна колискова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854258
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 10.11.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.11.2019
О,скільки вже доріг ізпопелив вогонь...
О, скільки вже стежок заметено снігами.
Та знаю: щастя знов прийде на наш поріг,
і серце радістю зігріє нам із вами.
Приходить у свій час красунечка-весна...
бузком в цвіту вона нам стукає в віконце.
А серця теплота вміє топити лід,
і весело для всіх вміє світити сонце.
То ж вірю, що прийде той час, коли добра
кожен бажать собі та іншому зуміє.
І завітає знов веселий, світлий мир,
Він радістю усі серця наші зігріє.
І будуть не страшні нам люті холоди.
І не лякатимуть більш віхоли-завії.
Бо найціннішим є життя на цій Землі,
й збуваються лиш тут всі заповітні мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2019
Мені здається - я зерня,
зовсім мале зернятко.
А кожне зернятко мале
насправді є дитятко.
Ми - діти Сонця і Землі,
тут паростки пускаєм.
До світла тягнемося ми,
добром тут проростаєм.
В рослини - крона і плоди,
за це її цінують.
В людини добрі справи є,
за них її шанують.
Тут розкриваються завжди
свої ясні віконця.
Бо кожне зерня золоте
тут любить світло Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853342
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 01.11.2019
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
Люблю туман... ще з вечора приходить.
Він по діброві й над рікою бродить.
Здається увесь світ наш обійняти хоче.
Ходили з ним і в гори ми охоче.
Дерева перед нами розступались.
Стежини бігли, стрімко піднімались.
Не дав спинитись нам туман той й на хвилину.
Залишив нас... спустився знов в долину.
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852955
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2019
- Я хочу буть з тобою...-
для тебе ці слова.
- Я хочу буть з тобою,
зірко чарівна.
Освітиш нам дорогу,
якою будем йти.
Найкраща, найрідніша
для мене в світі ти.
- Я хочу буть з тобою... -
у відповідь скажу.
Ти знаєш сам, як ніжно,
мій рідний, я люблю.
Бо захистиш, розрадиш,
підтримать вмієш ти.
То ж, я іду до тебе,
а ти до мене йди.
- Я хочу буть з тобою... -
є покликом душі.
Скажи їх, не соромся,
єдиній тій скажи.
Бо в світі цім казковім
щасливі є лиш ті,
хто вміє це відчути,
йде в парі по житті.
- Я хочу буть з тобою... -
приємно для обох.
Здавалося б, звичайні,
ведуть у рай для двох.
У рай отой солодкий,
де ласка зігріва.
Там почуття закоханим
замінюють слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2019
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Не стане смутку у душі,
тривоги зникне слід.
Бо дотик ніжних твоїх рук
розтопить лід.
До тебе пригорнуся...
ти обійми міцніш мене.
Не треба слів, не треба,
все скаже серденько твоє.
Бо щастям озоветься знов
в мені його биття.
Як добре, що ти в світі є,
й з тобою - я.
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Там, де любов, ясними є
навіть похмурі дні.
З тобою поряд легко так
завжди й мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Під калиною стояла, його часто обнімала.
Часто обнімала.
Де вербичка кучерява, я Степана цілувала.
Ніжно цілувала.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Цілувала, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Тепер виплакала очі, до дівчат Степан охочий.
До дівчат охочий.
До Наталки, до Варвари, до Іванки теж ласкавий.
Дуже він ласкавий.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Видно, мама добре знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є і в горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже покриє землю покривало біле.
Засмутилась осінь... а чому журитись?
Просто час прийшов вже зимі веселитись.
Зима запанує... ще й весна... і літо...
й золотиста осінь знов прикрасить віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851917
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.10.2019
Низький уклін вам, вчителі... ви мудрі і ласкаві.
За руку в школу нас вели до вас татусі й мами.
А ми малі ще хлопчаки, й дівчатка несміливі,
з довірою до вас ішли, наші рідненькі й милі.
Ви вчили нас із дня у день, казали: життя-казка,
і зігріває й дотепер нас ваша тиха ласка.
То ж знаємо, що є добро, воно перемагає,
а поряд з ним крокує зло, яке теж не дрімає.
Оступишся - а воно тут, підступне, усміхнеться,
та ваше слово, дорогі, до нас знов озоветься.
Не дасть нам збитися з путі, дороги вкаже світлі.
Ваші уроки-доброти ми пам'ятаєм, рідні.
Низький уклін вам, вчителі... до вас йдуть наші діти,
разом із вами будемо ми їх добру учити.
Ведеться з темрявою бій, відкритий, кожен знає.
Ви - є те світло у житті, що зло перемагає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851905
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.10.2019
Загорівся клен... золоті листочки.
Золотом розшиті в вишеньок сорочки.
В яблуньок розкішні плаття золотаві.
Тільки посіріли хмари кучеряві.
Осінь щедро так золотила коси
молодим берізкам в гаю, де покоси.
Де потоки срібні, схилились вербички,
заплітають в коси золотисті стрічки.
Кетяги рясні... калинові, пишні,
хиляться до ніг нам. Ой, до чого ж ніжні!
Здалека помітиш, бо ж до себе кличуть.
Лиш журавки в небі жалісно курличуть.
Осінь золота вийшла на дорогу.
Красою багата, та несе й тривогу.
Та краса зваблива кожному до серця
вже сипнула смуток в голубі озерця.
Ще багато днів в неї золотистих.
Вмиються жоржини в ранніх росах чистих.
І журливе "Кру-у..." душу розтривожить.
Все ж, люблю, коли красуня-осінь ходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2019
Де схилились вербоньки до води,
червоніють ягідки калини.
Знов прийшла дівчинонька воду брать,
стала із калиною розмовлять.
Ой, яка ж красива ти, калино...
Не бачила милого я давно.
Якби мені ґронечка твої взять,
був би мій миленький матусі зять.
Ой не плач, дівчинонько, не журись,
візьми мої ягідки. Усміхнись.
Захищає милий твій рідний край.
Повернеться. Прикрасиш коровай.
Де схилились вербоньки до води,
збирає дівчинонька ягоди.
Калинові ґронечка аж горять,
будем на весіллі ми всі гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є у горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже покриє землю покривало біле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851617
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 16.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є у горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже накриє землю покривало біле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851614
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 16.10.2019
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
В тебе, осене, золота коса.
Не сумуй... прошу тебе.
Зачаровує всіх твоя краса.
Любить миленький і мене.
Золотиночко, тиха осене,
та краса зваблива. Знай.
Вже впустив мене мій милесенький
в свого серденька ніжний рай.
Ой ти, осене, не журись... прошу.
Ще теплом на нас сипни.
Розплететься вже і моя коса,
бо ж приходить миленький в сни..
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Мені здається - я зерня,
зовсім мале зернятко.
А кожне зернятко мале
насправді є дитятко.
Ми - діти Сонця і Землі,
тут паростки пускаєм.
До світла тягнемося ми,
добром тут проростаєм.
В рослини - крона і плоди,
за це її цінують.
В людини добрі справи є,
за них її шанують.
Тут розкриваються завжди
свої ясні віконця.
Бо кожне зерня золоте
тут любить світло Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851013
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 10.10.2019
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
Кинув стрічку на воду легку...
хай гойдаються хвилі сріблисті.
В коси вербам він вплів ще таку
і розсипавсь в калиновім листі.
Із прозорого пив джерела
воду чисту... в ній промені сонця.
І торкнувсь тихо пташки крила,
зазирнути ще встиг у віконця.
І доріжку вузьку освітив,
що із гаю у поле побігла.
Слухав з зорями пісню дзвінку,
і була вона їм така рідна...
Тихі зорі і місяць ясний
пісні ніжній і добрій раділи.
Усміхавсь місяць... зорі злегка
у такт пісні отій мерехтіли.
І сріблиста вже музика та
над землею беззвучно лунала.
Бо із піснею в парі вона
сонну Землю-дитя колисала.
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851011
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2019
Всі думки мої переплутались.
Хто куди... Як тепер їх зібрать?
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу, що їм зможу сказать?
А твої слова біля мене всі.
Їх всерйоз говорив, й жартома.
А мої геть усі розгубилися.
Лиш окремі із них зберегла.
Нам з тобою було... ой, як солодко!
Дотик рук замінив думок рій.
На душі тепло так, хоч є холодно.
Поцілунок зігрів, видно, твій.
Всі думки мої десь поділися.
Погляд ніжний за них говорив.
Як зберуться до купки - дізнаються
про що мова була в нас... без слів.
Де ж шукать тепер? Хто б сказав мені?
А, можливо, ти їх прочитав?!.
Бо чому ж тоді, ніби у відповідь,
ти найкращі із них прошептав?
Всі думки мої розгубилися.
Та я знаю тепер, де шукать.
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу - знаю, що їм сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Бо ж сіять житечко пора,
весь урожай зібрали.
А він чомусь не поспішав.
Може з дороги збився?
Тепер шумів він між гілля.
Ой, як розгомонівся...
А як він весело співав!
Я чув його спросоння.
Веселі нотки розсипав
по всіх-всіх підвіконнях.
Я чув його... і розумів
ту тиху, дзвінку мову.
Здавалося, співав мені
він ніжну колискову.
Ой, як він весело шумів!
А світ весь прислухався,
як легким дзвоном ноток тих
навколо розсипався.
По зелен-листу, й золотім,
стрибали нотки чисті.
На мить стихали лиш в ряснім
калиновім намисті.
А ще він весело стрибав,
бо ж розгулявсь на волі.
В житах озимих проростав
у нашім ріднім полі.
Садки й городи поливав,
щоб напилися вволю.
Щоб все весною зацвіло -
благословляв він долю!
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Посієм житечко. Пора.
Що прийде час цей... знали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Маленький хлопчик-левеня був дуже неслухняним.
Тому дорослі і малі його нечемним звали.
Він часто говорив:"Ну й що? Таким мені буть добре.
Бо я що хочу, те й роблю. Бо по коліна море".
Він ображав кого хотів і часто так штовхався!
І навіть битися любив, із інших насміхався.
Ну, а дівчаток-левенят він смикав за волосся.
То ж зачіски у них легкі, а в нього, гляньте, коси!
Ото ж щоранку чеше їх. Назад вже не віддати.
Тепер йому треба щодня гриву свою чесати.
У світі нас багато є і світленьких, і темних.
Та знайте всі: цінують скрізь
і люблять завжди чемних!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Вранці-рано мама-киця в магазин ходила.
В магазині мама-киця молока купила.
Наварила смачненької каші. Що й казати!
Стала Мурчика малого до сніданку звати.
"Я не хочу! Я не буду! Їсти я не стану!
Піду краще на маленьких рибок я погляну",-
так кричав малий синочок. Що було робити?
Мама-киця стала борщик на обід варити.
Дуже смачним вийшов борщик! Є в ньому грибочки.
Обідати кличе мама малого синочка.
А він знову:"Я не хочу! Зранку я наївся."
Від слів його, неправдивих, кіт-тато засмутився.
А вечеряти не звали... Мовчки собі їли.
Сидів Мурчик, гірко плакав. Гратись не мав сили.
Не хотіли із ним гратись, біля нього сісти.
Зрозумів малий Мурлика, що треба все їсти!
Полюбив він ковбасу, смачний борщ і кашу.
Вареники і млинці, капусту і м'ясо.
Їв він моркву й буряки, яблука і сливи.
І тепер здоровий він, і такий щасливий!
В школі вчиться залюбки, гарно вже читає.
Все встигає він робить, всім допомагає.
Якщо хочеш у житті і ти успіх мати,
то з таких, як Мурчик наш, треба приклад брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Хизувалося Зло:"Подивись я яке! Кого хочеш
я можу зігнути".
А Добро піднімало тих, хто падав, чи впав, і про-
сило ту кривду забути.
Хтось робив так, хтось ні. Та Добро йшло вперед,
руки не опускало.
Усміхалося Зло:"Подивись! Плачуть знов." А Добро
тихо сльози втирало.
Ой раділо ж як Зло:"Бачиш? Пустка! Нема..."
А добро двері всім відкривало. Бо приємно йому,
як в оселі живуть. Воно ласкою всіх зігрівало.
"Подивися сюди!- знову Зло те лихе.- Бачиш?
В полі одні бур'яни!"
Добро ж сіяло хліб, щоб росло все й цвіло, щоб в
достатку були усі дні.
Учить Зло буть лихим.
Добрим буть - вчить Добро.
У мішку шила, знай, не сховаєш. Придивись до себе.
Придивись. Поміркуй. Ти науку чию вибираєш?
Нам життя дає шанс. Вибір є тут завжди. Якщо хочеш
змінитись - будь ласка!
Уявіть, якби всі подружились з Добром...
То життя було б наше, як казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2019
Йшла дівчина... сльози лила,
низько голову схилила.
А ті сльози рясно лились,
у траві вони згубились.
Там, де плакала дівчина,
рясна виросла калина.
А кущі в калини пишні,
задивились навіть вишні.
Ґрона ніжні. Так гарненько!
В кожній ягідці серденько.
Бо ті сльози йшли з сердечка,
то його ясні словечка.
Часто вітер тут стихає,
соловеєчко співає.
Всім розказує калина,
чом так плакала дівчина.
Йшла дівчина.... сльози лила,
низько голову схилила.
А ті сльози рясно лились,
у траві вони згубились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Рибка в озері купалась.
Рибка в озері купалась.
Рибка в озері купалась,
біля берега плескалась.
Біля берега плескалась.
В синім небі сокіл вився.
В синім небі сокіл вився.
В синім небі сокіл вився,
на ту рибку задивився.
На ту рибку задивився.
А на березі калина.
А на березі калина.
А на березі калина,
під калиною дівчина.
Під калиною дівчина.
В відра воду набирала.
В відра воду набирала.
В відра воду набирала
та й козака виглядала.
Та й козака виглядала.
Повертайся, козаченьку!
Повертайся, козаченьку!
Повертайся, козаченьку,
буде весело серденьку.
Буде весело серденьку.
Рибка в озері купалась.
Рибка в озері купалась.
Рибка в озері купалась,
а дівчина посміхалась.
А дівчина посміхалась.
В синім небі сокіл вився.
В синім небі сокіл вився.
В синім небі сокіл вився,
і козак не забарився.
І козак не забарився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
"Ти чого це розкричалась?"- запитав у Жаби Рак.
Бо чого ж отак кричати, зрозуміть не міг ніяк.
Та не знав той неборака, що чекає там на Рака.
Жабу вибрали за старшу... ото ж стала керувать.
Так на всіх вона кричала, що назад поп'ятивсь Рак.
А Лини на дні сховались, Краснопірки поховались.
Навіть Щука змовкла й Лящ. Став Йорж колючим.
Сердивсь, бач. Навіть Коропець мовчав.
Ви погляньте! Придивіться. Ой, яким вже став
той став!
Риби в ньому всі мовчать, тільки Жаби там кричать.
Часто й ми буваєм схожі на тих Жаб крикливих. Так!
Як дають нам керувати, коли ми не знаєм як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849339
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.09.2019
В синім морі-океані риба-кит жила.
Де хотіла, там бувала, плавала сама.
Так плескалася та риба... хвилі здійняла.
Бо найбільша й найсильніша там вона була.
І летіли оті хвилі... вже їх не спинить.
Всі боялись тої риби. Що було робить?
А вона усе гойдалась, щоб не стишились.
Ще й хвостом по них вдаряла, щоб всі пінились.
От зібралися на раду. Як же було жить?
І сказали:"Давай, рибко, будемо дружить."
Не схотіла риба-злюка дружбу завести.
А без друзів, кожен знає, хто є в світі ти?
Риба-велетень плескалась... Бачили б ви як!
Всі від неї повтікали. Та недовго так.
Стала риба сумувати. Як одній їй жить?
То ж примовкла й міркувала: з ким же їй дружить?
Кожен хоче друга мати доброго. Це так.
То ж задумалася риба, як такою стать?
Бо ж із злими, як дружити, якщо вони злі?
Дехто навіть заховався глибоко на дні.
Почала спокійно плавать, іншим каже:"Стій!".
І тепер за друга бути кожен хоче їй.
В синім морі-океані риба-кит, глянь, є.
Безліч друзів, знаю, має... весело живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі.
У садочку сіли та й заґелґотіли. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі.
Зернятка клювали, пісеньку співали. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі.
Пісеньку співали, діток присипляли. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі. Лю-лі.
Лю-лі. Лю-лі. Прилетіли гулі.
Крильцями змахнули, з дітками заснули. Лю-лі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Скільки ясних надій,
скільки сонячних мрій
і подяки слова теплі й щирі...
у сльозах, і без сліз,
до Тебе линуть ввись,
Пресвятая Пречиста Маріє.
Знають всі - ти завжди
з нами в щасті й біді.
Збережеш, захистиш, допоможеш.
У поклоні хилюсь,
я до тебе молюсь,
бо й мене розуміти ти можеш.
Наша Ласко Свята,
Ти, як чиста ріка,
в спраглі дні Божеством напуваєш.
Сили дасть доброта,
є для всіх теплота,
бо ж, як сонце, сама зігріваєш.
Скільки ясних надій,
скільки сонячних мрій
і подяки слова теплі й щирі...
у сльозах, і без сліз,
до Тебе линуть ввись,
Пресвятая Пречиста Маріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849041
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.09.2019
В синім морі-океані риба-кит жила.
Де хотіла, там бувала, плавала сама.
Так плескалася та риба... хвилі здійняла.
Бо найбільша й найсильніша там вона була.
І летіли оті хвилі... вже їх не спинить.
Всі боялись тої риби. Що було робить?
А вона усе гойдалась, щоб не стишились.
Ще й хвостом по них вдаряла, щоб всі пінились.
От зібралися на раду. Як же було жить?
І сказали:"Давай, рибко, будемо дружить."
Не схотіла риба-злюка дружбу завести.
А без друзів, кожен знає, хто є в світі ти?
Риба-велетень плескалась... Бачили б ви як!
Всі від неї повтікали. Та недовго так.
Стала риба сумувати. Як одній їй жить?
То ж примовкла й міркувала: з ким же їй дружить?
Кожен хоче друга мати доброго. Це так.
То ж задумалася риба, як такою стать?
Бо ж із злими, як дружити, якщо вони злі?
Дехто навіть заховався глибоко на дні.
Почала спокійно плавать, всім допомагать.
І тепер її за друга кожен хоче мать.
В синім морі-океані риба-кит, глянь, є.
Безліч друзів, знаю, має... весело живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848921
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 21.09.2019
І злетів журавель... ввись, розправивши крила.
Ой, багата ж земля своя й дуже красива.
Став кружлять журавель над гніздечком, круг хати.
Не хотілось йому ще свій край залишати.
Пильнували за ним заворожено діти.
Легкий смуток гойднув під віконечком квіти.
Заблищала сльоза в шибках рідної хати.
Нехай легкий політ... Будуть всі тут чекати.
Ось діброва, і гай... сонцем лист загорівся.
Край дороги кленок золотий заяснівся.
І калиновий кущ в ґрона пишні прибрався.
У далекі краї лиш журавлик зібрався.
Вже кружляв журавель тут над озером синім.
Тепле літо йому все ж добавило сили.
Цей політ будуть в снах бачить верби крислаті,
і калина, і клен, і гніздечко на хаті.
- Повертайся, малий! - журавля кличуть діти.
Принеси нам весну. Будем разом радіти.
І махнув їм крилом наш журавлик привітно.
Хоч журлива пора, та на серці так світло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Якби ми зняли маски... Ой, щоб тоді пробачили?!.
Якби ми зняли маски... Ними себе прикрасили.
Бо ж світ навіщо красити? У ньому все відкрито.
Тут стільки світла й радості... Усім тут добре жити.
Нема тут злості й жадоби, і ненависть відсутня.
У ньому все без заздрощів. Сила його могутня.
Навіть мала травиночка через бетон проб'ється.
У нас, погляньмо, людоньки, ніжне серденько б'ється.
Якби ми зняли маски... Ой, щоб тоді пробачили?!.
Якби ми зняли маски... Ними себе прикрасили.
За масками сховалися. Хай думають, що добрі.
Тією добротою світ губимо сьогодні.
Давайте чистотою серця, як світ, освятимо.
Тоді себе у ньому ( які ми є) побачимо.
Побачимо й почуємо. І будемо радіти.
Хай маски лиш в театрах... щоб веселіше жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2019
Золотому журавлю (а він був золотий) сказали:
"Тут і стій!"
І він стояв. Отак стояв. Літати так хотілось...
Як бачив в небі журавлів - від щастя серце билось.
Як чув веселе він "Курли" (то повертались журавлі
весною в рідний край), хотів і він злетіти.
Йому казали:"Ти не смій! Тихенько стій.Ти золотий!"
І він стояв. І він мовчав.А як хотів сказать
"Курли", його питали:"Ти куди? Не можна вилітати.
То ж не виходь із хати."
І бачив він, як восени збирались птахи в зграї
(у вирій відлітали). Хотів і він змахнуть крильми,
а йому знову:"Ти куди? Не смій! Отут і стій."
І думав він:"Хто я такий? Чи я насправді золотий?
Як добре тим, хто є простий. Он знов летять... Ле-
тять вони. Чути журливе їх "Курли". Якби й мені..."
А вам скажу по-правді я, шкода отого журавля.
Бо лиш в стрімкім польоті дізнатись можна, ХТО ТИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2019
Щедра осінь йде. Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
Сіє, сіється золотиночка...
До намистечка - намистиночка,
до травиночки - ще травиночка.
Яка ж сонячна золотиночка!
Сіє дощиком, та й дрібнесеньким,
в полі зернятком золотесеньким.
Золотиночка із сріблинкою,
бо оздоблена павутинкою.
Шиє золотом ще й мережечки,
листом-золотом витче стежечки.
Носять листячко звірі в лапочках,
буде затишно в їхніх хаточках.
В горобинових ніжних ґронечках
залишаються краплі сонечка.
І в калинові намистиночки
повпліталися золотиночки.
То ж не бійтеся зими грізної
і осінньої пори пізньої.
Бо те золото її світлеє
зігріватиме серце ніжнеє.
Щедра осінь йде... Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
В очі коханої дивлюсь... а бачу себе.
В очі коханої дивлюсь. Чого ще треба?.
У тих очах весь білий світ, такий безмежний!
В очі коханої дивлюсь... Я обережний.
Щоб не сполохати в них те, наше таємне.
Щоб залишилось назавжди у них приємне
оте святе і чисте щось, і найніжніше.
Від цього і моїй душі стає тепліше.
Так ніжно дивиться вона і в мої очі.
В них бачить світлий, ясний день і сині ночі.
А ще я знаю, що вона себе в них бачить.
А це для мене - головне. Багато значить.
В очі коханої дивлюсь... найкращі в світі.
Немов купаюся в цю мить у теплім літі.
У тих очах весь білий світ, такий красивий!
В очі коханої дивлюсь... тому щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2019
Горобця спіймала кішка... Він сміється. От смішний!
У зубах гострих тримають. Він регоче. Он який!
"І чому отак сміятись? Подивлюсь, що скажеш далі,"-
так подумала Мурличка й ще міцніш стисла зубами.
Горобець крильми тріпоче, ще сильніш почав сміятись.
Кішка аж захвилювалась:"Треба більш за нього братись!"
Ще міцніш стисла зубами, та ще й лапою прижала.
Ще такого не ловила, тому й клопоту не мала.
Ото капость! Звідки взявся? Зіпсує цей день чудовий.
Й тут подумала:" А раптом горобець цей дуже хворий?"
Рот роззявила від того... Горобець злетів до неба!
Аж полегшено зітхнула, бо ж їй клопоту не треба.
Там літало їх багато, бо тривожились. Зібрались.
Коли той смішний вернувся - всі так весело сміялись!
Не завжди сміх допоможе... То горобцю так повезло.
Та все ж, смійтесь на здоров'я!
Щоб той сміх - лиш на добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846703
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 31.08.2019
Наснилося Муркові, що він великий пан.
Отримав від нього диван... Мурко бурчав весь ранок:
"Намуляв мені боки! Такий твердий. Високий!
Нема, щоб полежать м'якенько. Від цього я й проснувсь
раненько." То ж лапою турнув того дивана.
"А це що? Занавіска рвана? Негайно нову сюди дайте.
Несіть мерщій, часу не гайте, щоб затишно було! -
кричав, що аж гуло.
- Хто на підлозі насмітив й сліди від глини залишив?
Негайно все поприбирайте й мені сніданок подавайте!
Та щоб лосось та осетрина, й побільше м'яса покладіть,
та й геть ідіть! Лиха година... Ніхто, я бачу, не спішить.
Я вас навчу, як в світі жить!"
Аж тут взяла чиясь рука того Мурка та й кинула у
двір, в траву. Сидів там й чухав голову.
Згадав, як бігав по кімнаті (у білій глині були лапи).
Потім стрибав по занавісці. Гойдався правим й лівим бо-
ком. Так весело було... з підскоком. Та й розірвалась
ненароком.
Сидів тепер і озирався, чи хтось із нього не сміяв-
ся?
Подякуй цьому й ти уроку та подивись на себе збоку.
Щоб не взяла чиясь рукай й тебе, як панича Мурка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Бог роздавав красу... йшов по дорозі.
Побачив лева. Ні перед ким той не хилився,
а тут помітив Бога - й поклонився.
Бог гриву йому дав. Таку вже пишну! Поглянув.
Справді гарно вийшло.
За левом Богові павич зустрівся. І той від-
разу поклонився.
Радів Господь, що є кому красу давати, став па-
вичу хвоста Він малювати. А в Бога є до всього
хист. То ж дуже гарним вийшов хвіст.
Довгенько йшов... Аж ось біля струмка йо-
му зустрілась дівчина прудка.
Підмалював Господь їй брівці і щічки підрум'я-
нив тій дівчині, щоб були ніжними, як ягідки в
калини. Дав стан гнучкий, волосся пишне ще й
квіточок сипнув на сорочину.Сам порадів він за
дівчину.
А дівчина-красунечка в пошані все хилилась. Ду-
ша її від радості світилась.
А Бог давав, давав... бо щедрим був.І тут збаг-
нув, що меншим той мішок стає, а в світі ще ж
багато всього є.
Ходив по світу... роздавав красу деревам й
квітам, морям і рікам. Всіх, кого бачив й зустрі-
чав, він щедро-щедро наділяв.
Десь більше, а десь менше. Всім дісталось. Ніщо
без Божої уваги не зосталось. Де бачив Він, що
зовсім було трішки, там сили додавав чи молодечо-
го завзяття.
В ялини,гляньте, яке плаття.А в соловейка голос...
Ой дзвінкий! А мудрий чоловік який!
Якщо комусь краси дісталось небагато, то вар-
то щось в собі хороше пошукати.
Бо знає кожен, що Господь так постарався, щоб ко-
жен задоволеним зостався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2019
По дорозі серпень йшов на світанні.
Він по травах розсипав роси ранні.
І радів, що всього є... лиш би зібрати.
То ж дізнатись захотів, чи вміли дбати?
Кучерявилась в траві рута-м'ята.
Чебрецями пахне тут кожна хата.
Чисту воду пив джерельну із криниці.
Срібла кинули сюди його зірниці.
Заясніла ось в саду хата біла.
Тут калинонька рясна вже дозріла.
Немов дівчина-красуня, у намисті.
Квіти є тут під вікном... та всі барвисті!
Зазирнув в комору він. Що ж побачив?
Видно, люди тут жили неледачі.
Всього є. Зуміли тут про все подбати.
Довелося, видно, всім попрацювати.
Ніби кликала його хата чиста.
Скатертина на столі тут барвиста.
Рушник вишитий. На ньому запашний
коровай, зігрітий сонцем... Золотий!
Ой щаслива ж є яка ця година!
За столом зібралась вже вся родина.
Троє діточок малих і батько, й мати.
Серпень йшов за ними з церкви аж до хати.
І світились лиця всі, ніби сонце.
На них серпень задививсь у віконце.
Тепер вересню дозволить панувати.
Нехай радість й він несе у всі-всі хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
Журитися? Навіщо нам журитись?
Нехай сумують ті, хто несе зло.
А ми радіти будемо. Радіти!
Бо все, що робим, людям на добро.
Хоч грози є, й вітри люті шарпають,
та доброти в серцях - не заглушить.
Хоч гірко нам, та всі радіти станем,
бо вмієм ми по-справжньому любить.
Ми знаємо... стихають урагани,
як сушить сонце вранішню росу.
Радіймо всі, бо є чому радіти,
хоч часто витираємо сльозу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Рясніють яблука в саду, теплом налиті.
І груші соком налились, схилили віти.
Під тином терен в колючках... Розчервонівся.
А біля нього виноград в'юнкий повився.
Радів той терен:"Он які! Вас доглядають.
Приємно бачити, як всі про вас тут дбають.
А я росту собі один, тин підпираю.
Уваги ні від кого я не мав й не маю.
Щоправда, і мене зірвуть, якщо потреба.
Важливо кожному, щоб він комусь був треба."
А нам навчитися б радіть всім в того терна.
Мабуть, для цього й сіяв Бог ті добрі зерна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.08.2019
Любив наш Рекс весельчаків.З ними приємно.
До нього став ходить Мурко. Скажу вам, недаремно.
Поговорити є про що. Попити чаю. О! Цю історію я
добре знаю!
Поїсть смачненького той кіт й з Рексом гово-
рить.Пес ще й додому щось вкладе. Так часто робить.
Ото ж дружили вони так довгенько. А то якось Мурко
прийшов раненько.
Поснідали вони разом. Рекс - до роботи.Ну, а Мурко-
ві що? Лежить він. Гріє боки. На сонці тепло. Мурко-
тить. А Рекс працює. Уже багато так зробив... й обід
готує!
Отак трудився він весь день. То ж натомився.
Мурко під вечір лиш проснувсь, чистенько вмився. Ну,
хоч би він відро води приніс з криниці. Весь день про-
лежав, тепер їсть знов паляниці!
Ще й самим Рексом, скажу вам, став керувати, ніби не
гість він, а господар в оцій хаті:"Це принеси. А це
подай. Помий тарілки..."
От придивлятися став Рекс та й взяв за шкірки того
Мурка.Так загарчав... що той злякався.
Вдогонку Рекс йому кричав: "Не попадайся!.."
То ж придивіться! Хто до вас частенько ходить?
Чи солодко насправді з ним? Чи верховодить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845308
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.08.2019
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Він зі мною так любо розмовляв.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Потім лугом йшли, там де річечка.
Загубилася в травах стрічечка.
Допоміг знайти, навіть тішився.
Та щось крок його дуже стишився.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Я раділа, що парубок зустрів.
Правда, довго щось через ліс він вів.
Ой сварилася ж матінка моя...
Та у чому ж є тут моя вина?
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Тепер знаю я - на мене чекав.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
Моє серденько", "моя квіточка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.08.2019
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Барвами грають навколо, радіють... квіти.
Стихли в воді малі рибенята, як діти.
Мов до причастя стали берізоньки милі.
Золотом сяють промінчики сонця в хвилі.
В травах шовкових притих розбишака-вітер.
Легким крилом він усі тут тривоги витер.
Хмарка малесенька, ніби панама, біла.
Літо спочине... Ой, як розправить крила!
Парусом стане їй вітер прозорий, сильний.
Літо потішить легкий той політ їх вільний.
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Личко рум'яне, а в усмішці ніжній... ласка.
Літечко тепле насправді - чарівна казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Розспівалися в садочку солов'ята,
Викликає мене милий погуляти.
Викликає мене милий у садок,
Дуже хочу чути його голосок.
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А у гаю, а у гаю на галяві,
Всі русяві гарні хлопці та чорняві.
А один із них білявий та стрункий.
Дуже хочу, щоб той хлопець вже був мій!
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А що далі воно було? Відгадайте!
Лиш почула моя мама музикантів,
То ж до ранку танцювала там сама.
А для нас тут сяяла ясна зоря.
Соловейки, солов'ї!
з милим хороше мені.
Соловейки, солов'ята!
Відпустила мене мати.
Якщо ти мама... Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
Бо така мама - просто рай.
А хто хоче таку тещу...
Пошукай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844912
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.08.2019
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
Задивився на Оксанку... Яка ж мила!
А Тетянка свої очі опустила.
А найменшій ще, Іринці, підростати.
Та нема мені коли її чекати.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
То ж ходжу щодня кругом цієї хати.
Ой, яку ж тут наречену вибирати?
Та до мене тут нема нікому діла...
Лиш Надійка мене якось зупинила.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій єдиний!" - просить ненька.
Захотів її обняти... Ой красива!
Мов та пташка із обіймів полетіла.
Та ще й каже:" Чом тут ходиш? Руки - ласти!
Невже хочеш нашу курку сіру вкрасти?"
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Було б добре і мені братів сім мати.
Кругом нашої ходили б тоді хати!
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844779
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.08.2019
Загорав наш Тишко... Спинку грів на сонці.
Так було приємно. Теплі літні дні.
Аж тут біжить мишка.
- Ось я!- кричить.- Ось я! Тишку, дожени!
Що ж коту робити? Ну, звичайно ж бігти.
То ж побіг за мишкою в квітник. Де ж її шукати?
Квіти навкруг хати. Серед квітів слід її десь
зник.
Аж тут підняв очі... Мишка та регоче:
- Ось я! Ось я! Тишку, подивись!
Сидить на кілочку. Уже дражнить квочку.
- Ну, - подумав Тишко. - Попадись!
Кинувсь до кілочка...Там стояла бочка. Другий
день вже бочка та пуста. Квіти поливали, воду
всю забрали. Ну, а де ж пустунка хитра та?
Кіт стрибнув у бочку. Думав заховалась в
бочці тій порожній мишка десь на дні.
Не знайшов там мишки. Гірко-гірко плакав. Там
просидів сам всі вихідні.
- Підростай швиденько, котику маленький! Хитрих
в світі мишок є багато. Знай! Треба буть обачним,
котику руденький. Треба бути мудрим. Пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
І чому це так? Скажіть. Щось наш Тишечко лежить.
Гладять всі йому животик і голівочку, і хвостик. Та
невже він захворів? Муркотить щось. Нема слів.
Ось дали йому сметанки. Не схотів. Потім ще при-
несли рибки. Він не з'їв.І ковбаска дуже смачна на та-
рілочці лежить. Що ж із Тишком нам робить?..
Стали ми спостерігати. Коли вийшли всі із хати,
ковбасу він взяв у лапи. Ось просунув в двері ніс.
Ковбасу Бровку поніс. Той Бровко (вже кожен знає) від
півня Тишка захищає!
І чому це так? Скажіть. Тепер Тишко знов лежить.
Якби вмів він говорити, то усе б нам розказав. А то
вміє малий Тишко говорити тільки "Няв!" А я можу все
сказати і матусі своїй й тату. Вже навчився. Я умію!
Навіть Тишка розумію.
Насварив учора півня, а Бровка я похвалив. Став ве-
селим малий Тишко. Більше так він не хворів.
Разом з Тишком ми ходили, ковбасу Бровку носили. Пі-
вень, бачу я, не тужить. Вже з Бровком і з Тишком дру-
жить. Веселіше стало жить.
Добре, як вміють дружить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь ставок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки. О20н квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть. Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Ой ходило літо по нашім городі.
Гарбузам сказало:"Вже рости вам годі!
Он які великі! Он які ви гарні!"
Огірків хвалило:"І ви усі славні."
Бурякам сказало:"Ви ще розростайтесь.
Вас поллю дощами, сили набирайтесь."
Моркву похвалило, що виросла красна.
Раділо квасолі, що як горох рясна.
Що літечко прийде, баклажани знали.
Святкові сорочки сині повдягали.
А кріп та петрушка кучері крутили.
Ну, а помідори всі почервоніли.
Бо хотіли мати, як у літа, щічки.
Воду їм носили пити аж із річки.
Хвалило картоплю в біленькій хустинці.
Кабачки розкішні гладило по спинці.
Кавунам та диням додало ще соку.
Сказало, що гарні вони є... Нівроку.
Ой ходило літо по нашім городі.
І раділо. Гарно у кожній господі!
Сіло відпочити на траві шовковій.
Яке гарне літо у сукенці новій!
Розшите квітками плаття те барвисте.
Та чомусь в волоссі пасмо золотисте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
У Нього сили стільки є... Міг би змести́ все в світі.
Ну, а навіщо ж Він творив? Він - Батько. А ми - діти.
А дітям батько віддає завжди, що є... Найкраще.
Навіть тоді, коли син є у дійсності - ледащо.
І гірко батькові. Гірчить та доленька дитяча.
І думає, що ще зробить? Бо ж доленька та плаче.
І мудрий батько буде вчить тій мудрості синочка.
Так, щоб від поту мокрою стала в того сорочка.
Отак і нас Отець навчав. Та, видно, було мало.
Не зрозуміли. Не пішли. Тому й того не стало.
То ж правду кажуть, що плювать не можна у криницю.
Ти краще з другом розділи хліба паляницю.
Весь світ для кожного із нас.Надбав наш Батько, діти!
А нам лиш з вами берегти й сіять добро у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844298
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть.х Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844212
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 06.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Тут, де Черемош плине... Ясна
в'ється долі моєї стежина.
Хилить гроно калина рясна.
Тут моя рідна є Батьківщина.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Тут родина моя, рідний дім.
мої будні тут є, мої свята.
Тут під сонцем, у небі яснім,
знов кружляють малі лелечата.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Нам лелеки приносять весну,
кличе стежка завжди в світ широкий.
Я люблю найріднішу... Свою.
Землю ту, де зробив перші кроки.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843978
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.08.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай...
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь ставок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята...
Розкрили квіти пелюстки, цвітуть он навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843924
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
Бере початок, де гора,
ріка, що небу є сестра.
Дороги в світ тут кличуть... Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843922
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Загорав наш Тишко... Спинку грів на сонці.
Так було приємно. Теплі літні дні.
Аж тут біжить мишка.
- Ось я!- кричить.- Ось я! Тишку, дожени!
Що ж коту робити? Ну, звичайно ж бігти.
То ж побіг за мишкою в квітник. Де ж її шукати?
Квіти навкруг хати. Серед квітів слід її десь
зник.
Аж тут підняв очі... Мишка та регоче:
- Ось я! Ось я! Тишку, подивись!
Сидить на кілочку. Уже дражнить квочку.
- Ну, - подумав Тишко. - Попадись!
Кинувсь до кілочка...Там стояла бочка. Другий
день вже бочка та пуста. Квіти поливали, воду
всю забрали. Ну, а де ж пустунка хитра та?
Кіт стрибнув у бочку. Думав заховалась в
бочці тій порожній мишка десь на дні.
Не знайшов там мишки. Гірко-гірко плакав. Там
просидів сам два вихідні.
- Підростай швиденько, котику маленький! Хитрих
в світі мишок є багато. Знай! Треба буть обачним,
котику руденький. Треба бути мудрим. Пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843920
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843537
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.07.2019
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
А крила в Ангела міцні, та дотики їх ніжні.
То ж береже в спекотні дні і в заметілі сніжні.
До світла Ангел мій веде... де грози - обминає.
Я знаю, він мені добра і щастя лиш бажає.
Знає секрети всі мої, усі мої бажання.
З ним легко зустрічать мені нового дня світання.
О, Ангеле мій дорогий! Ти вдень, і вночі сяєш.
Як вдячна я за все тобі... Про це ти, рідний, знаєш.
Від тебе сили наберусь, і ніжності додасться.
Бо лиш з тобою, світлий мій, пізнаю своє щастя.
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
Де моя дорога в'ється.
Там батьки мої,і друзі там мої.
Як без мене їм тепер живеться?
Ви, журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Не віддам я свою тугу журавлям,
Краще полечу додому.
Відшукаю я доріжку рідну там,
що без мене заросла травою...
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2019
Вознісся Київ наш на берегах Дніпра,
де грає сонце у церковних куполах.
Наш древній Київ, гордий град князів,
в свічах каштанів, мов сад розцвів.
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
О скільки знатних в тебе доньок і синів!
Ти знаєш, кожен з них, як ми тебе любив.
Тут залишилась їх любов ясна,
в серцях надійних знов розцвіла.
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
Печерський, Харківський, Дніпровський, Оболонь,
Лавра Софіївська, Володимирський собор.
Хрещатик рідний, красені-мости
для нас з тобою, нам... Назавжди!
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже райдуга з'явилась поміж хмар,
і розпростер лелека білі крила.
(2р.)А я прошу, а я прошу, а я прошу,
щоб доленька у всіх була щаслива.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843276
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.07.2019
Світила зірка, світила ясна...
та чомусь зблідла і зовсім згасла.
Знай, її світло нам досі сяє,
дорогу в завтра всім осяває.
Те світло ніжне так гарно світить...
воно у росах, воно у квітах.
Воно у полі в ярій пшениці,
в прозорій, чистій воді в криниці.
Воно яскраво у душах сяє,
як зірку ясну ми пам'ятаєм.
А де забули, а чи не бачать,
там доля, люди, щаслива плаче.
А де забули, не пам'ятають,
там знову зорі... тихо зникають.
Благаю, люди! Прошу, прозріймо!
За ту, що згасла... добро посіймо!
За ту, що згасла, добро посіймо.
Життя прекрасне! Йому радіймо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843268
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 27.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843047
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842714
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла. Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті. Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає, бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842618
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 21.07.2019
Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла.Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті.Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає,бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Вчора Мурчик з'їв сметанку і сказав:"Няв-няв!
Няв-няв!"
Він у нас зовсім маленький. Без дозволу сметан-
ку взяв.
Коли стали всіх питати, хто це ту сметанку з'їв,
Мурчик наш сидів тихенько, ніби це зовсім не він.
Говорили, що це курка,бо ж білесенька така.
Думали, що це індичка, бо вже виросла яка! І баран-
чика питали, чи сметанки він не їв? Навіть півника
позвали, бо ж він близько тут ходив. Ще питали качку
й гуску, чи не бачили, хто брав? Бо ж сметаночку га-
рненько хтось таки усю злизав!
На Барбосика дивились, думали сметанку з'їв, бо на
лапках і на спинці білі латки має він. Ще й на хво-
тику у нього біла цяточка яка! На сметанку дуже схо-
жа. Мабуть, теж від молока.
"Це не я! - сказав Барбосик й низько голову схилив.
-Чесне слово. Всі повірте, що сметанки я не їв!"
Не повірили Барбосу. Насварили. Він мовчить.
А наш Мурчик на веранді солодесенько так спить...
Півник, курка та індичка, качка, гуска й баранець
зрозуміли, що Барбосик таки справді молодець. А сме-
танку з'їв наш котик. У сметанці в нього ж ротик!
Мурчик наш зовсім маленький. Зрозуміє. Підросте.
Знай: якщо ти щось накоїв - відповідать тобі за це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
(2р.)Захотіла якось з милим погуляти.
Та мені не можна йти одній із хати.
(2р.)Ой у полі жито.
Ой у полі жито.
Було мене сварено.
Добре, що не бито.
(2р.)Не пускала мама, не пускав і тато.
А я до миленького сама пішла з хати.
(2р.)Повних колосочків в полечку зібрала.
З милим до схід сонечка в саду розмовляла.
(2р.)Як прийшла до хати, сварилася мати.
Колосків багато, сварився ще й тато.
(2р.)Ой, мамо і тату, мене не тримайте.
Якщо зятя хочете - гулять відпускайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842549
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.07.2019
Вона живе в моїй душі.
Легкі її акорди.
Спокійні, тихі, чарівні,
стрімкі, величні й горді.
Без перешкод у світ летить.
Посміє хто спинити?
Вона є мова двох сердець.
Уміє говорити.
Часто прикрашує слова,
навіть найкращі... Знаю.
Коли говорять їх, її
мелодії лунають.
А ніжністю як забринить -
то серденько зрадіє.
То ж її мову чарівну
з нас кожен розуміє.
О, музико! Це він прийшов...
В мелодіях сьогодні
(є ж ти і в ньому) задзвенять
легкі нові акорди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
Пливіть, пливіть, сльози...
ой пливіть, дрібненькі.
Десь так довго ходить милий мій, миленький.
Пливіть, пливіть, сльози... а я залишуся.
Може без вас, сльози, милого діждуся.
Як затримавсь милий десь в тяжкій дорозі,
Скажіть, я чекаю, проливаю сльози.
Якщо в нього рана, ви її обмийте.
Заживе швиденько та й до мене прийде.
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Коли нічка з неба зійде,
мій коханий до мене прийде.
Місяць срібло розсипає,
милий мій мене кохає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Жде миленький біля річки,
де високі шумлять смерічки.
Де калинонька червона
низько хилить свої ґрона.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Добре, нічко, нам з тобою.
Тут на березі, під вербою.
Річка хвилечкою грає.
Соловеєчко співає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Ніби місяць ясний в хмарі,
милий мій... і мені до пари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
Жираф сказав: "Я не піду."
А Бегемот: " Заставим!"
Жираф своє: "Не хочу так."
А Слон йому: "Роздавим!"
Жираф впирався. Не хотів.
Він з Бегемотом не дружив,
не родичавсь з Слонами.
Чому ж йому туди іти?
Затопчуть там ногами.
І не сидіть. І не втекти.
Нема куди й сховатись.
Чому ж було, скажіть мені,
Жирафу туди пхатись?!
А то був якось задрімав.
Проснувсь... його штовхали.
Хотіли, щоб і він робив
так, як усі там знали.
Жираф не промах, вам скажу.
Він не злякався й кия.
А коли встав: найвищим став.
Бо довга в нього шия!
То ж не дістати. Не схилить.
Він своє діло знає.
На Бегемотів і Слонів
вже зверху позирає.
...................................
Не знаю я, де це було...
Чи тут, чи за горою?
Та все ж повчитись є чому.
Будь завжди сам собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842194
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.07.2019
О, скільки ніжності в мені... а де взяла? Не знаю.
Можливо в квітів тих ясних, коли гуляли в гаю?
А чи калинонька рясна зі мною поділилась?
У літні сонячні ці дні, глянь, ніжністю налилась.
Можливо, теплий вітер цей, що жито колихає,
Збирає в жмені ніжність цю й, де хоче, розсипає?
Ромашкам ніжності додав, щедро набрав в долоні,
Мені вділив і... полетів туди, де мак червоний.
О, скільки ніжності в мені... й ти, певно, поділився.
Бо поцілунок твій палкий теплом в мені розлився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2019