| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Є у кожного земля рідная,
не купить її… то ж не продай.
Бог дарує всім, знай, лиш одну таку,
то ж люби її й оберігай!
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
А моя земля сяє сонячно,
тут співають в вишнях солов’ї.
Дзвенить чистими вона потоками,
найдорожча є мені й тобі.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
Хоч вітри гудуть і громи гримлять,
та разом крізь грози ми пройдем.
Бо немає сили, щоб любов здолать
ту, що в серці ми своїм несем.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Земля так схожа на колиску...
й на корабель космічний теж.
Із ласки зіткана й любові,
тут доброта не має меж.
Наша Земля на пташку схожа,
мов птах у просторі летить.
Тут їй немає перешкоди,
й ніхто не зможе зупинить.
Земля й на яблучко теж схожа
й на вишеньку маленьку теж.
Вона із радості й усмішок,
і щастя тут не має меж.
Бог береже її маленьку,
таку красиву та дзвінку.
Любімо її літо й осінь,
і зими, й весни у цвіту.
Тут рідний дім, матуся й тато,
життя святе нас кличе в путь.
Зігріті сонцем, тут дороги
усіх до світла нас ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
- Яке велике море, мамо! Поглянь на кораблі, мій татку! –
радів синок. Сюди приїхав з родиною сьогодні з ранку. Він
бачив море вперше. Так. Розповідав дідусь про нього, тому
й приходило у снах.
Про далечінь не знав ще синю. Не відав він про сильну хви-
лю. Про глибину морів не знав і про скарби її великі, які ді-
дусь вже в серці мав.
З внуком на море дід дивився. Воно здалось йому малень-
ким… (уздовж і впоперек сходив), хоч в нім слідів не зали-
шив. О, скільки бачив він й пізнав! Щодня щось нове відкри-
вав. Були ті дні такі щасливі…
А хвилі пінились, грайливі, мов лащились. А чи скучали?
Та все ж їх море знову звало. Маленьке море… бо в душі воно
вмістилося. А внуку про море рано ще це знати. Йому ще море
підкоряти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя,
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси…
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
Ой, яка ж ясна крапля та прозора,
ясніють в ній слова ті, що сказав ти вчора.
Ця крапелька роси - щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній для мене поцілунок.
Крапелька роси… Крапелька роси…
щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній
для мене поцілунок.
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя...
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Обма… обма… обманюші, обманюшечки.
Обма… обма… обманюші не пампушечки.
Ми вели, вели… великі, величесенькі.
Не такі ви, не такі ви. Ви дрібнесенькі.
Нам бага… багато треба їсти й питоньки.
Вам і того, того досить, хоч присістоньки.
Нам поля ши, ши… широкі, вам би грядочку.
Нам Багами і Кариби, вам хоч лавочку.
Нам моря і океани, дівам й хлопчикам.
Вам малесенький струмочок після дощика.
Прода, прода… про-дається земля плідная.
Бере, бере, бережуть хай, кому рідная.
До-сить гратись в обманюшки, обманюшечки.
Вже пора свої нам їсти всім пампушечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
Сіла пташечка, розспівалася,
в ясельцях дитиночка сповивалася.
А та гілочка та й тонесенька,
біля Сина матінка веселесенька.
А та пташечка голосистая,
біля Сина матінка та й Пречистая.
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
А ми щастячка всім вам зичимо,
привели його до вас та й залишимо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
А сніг летить, летить, летить...
в легкому танці він кружляє.
І ковдрою із чистоти
всю землю сонну огортає.
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
А сніг летить, летить, летить...
і тихо віхола співає.
Усі дерева і кущі
в казкові шати одягає.
Мої засипала сліди...
стою вже на твоїм порозі.
Нас кличе білий легкий сніг
і золотий ліхтар на розі.
А сніг летить, летить, летить...
дрібненькі падають сніжинки.
В яскравім сяйві ліхтарів
вогнями тішаться ялинки.
В казковім танці з ними тут
з тобою граємось ми в сніжки.
Тепер на білому снігу
слідочків срібних є дві стрічки.
А сніг летить, летить, летить...
вкриває землю білизною,
а дотик рук твоїх п'янить.
Яке ж то щастя... Ти зі мною!
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Ой чия то хатонька, три віконечка?
А одне із них є для сонечка.
А одне із них є для сонечка.
До тієї хатоньки три доріженьки.
По одній іде місяць срібненький.
По одній іде місяць срібненький.
Ой чия то хатонька, три поріженьки?
А в одній з кімнат сяють зіроньки.
А в одній з кімнат сяють зіроньки.
Сонце яснеє, Місяць срібненький,
ясна Зіронька
славлять з нами Господа
і Його Синонька!
( Мій варіант дуже гарної колядки, що чула на Різдво.
Приблизно передала зміст. Як ще почую - запишу дослівно.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Сміється світ у сонечку,
у яблуньці розквітлій,
в хмаринці він і в дощику,
і в усмішці привітній.
І світиться так весело
на травах в росах з раночку,
в гарнесенькій картинці він
є в новому "Букваричку".
Сміється баклажанами,
в капусті й огірочках,
синам радіє й донечкам
у вишитих сорочках.
Шумить ще колосочками,
як зріє в полі житечко,
і спів веселий жайвора
дарує тепле літечко.
Сміється світ доріжкою,
що в гай біжить, мов річка,
веселкою барвистою,
що квітне ніби стрічка.
Радіє, як всміхаються
й щасливими є діточки,
й дарують своїм матінкам
найкращі в світі квіточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
Прозора й чиста, на твоїй
щоці, немов бажання світле.
Хай будуть краплі лиш такі,
від них земля вся наша квітне.
Від крапель тих цвіте наш гай,
суниці зріють у лісочку.
Плодами зарясніє сад,
наллються зерна в колосочку.
Сніжинка впала на щоку...
це теплої зими дарунок.
Як п'є земля рясні дощі,
її зіп'є мій поцілунок.
Щоб зими сніжними були,
квітучі весни й тепле літо,
нам треба вчитись все любить,
що є дарунком в цьому світі.
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Ясна зіронька розсипає цвіт,
а дитиночка - звеселяє світ.
В небі зіронька найясніша є,
то дитиночка нас до світла зве.
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
Славімо Його!
* * *
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Народилась дитиночка
там, де вівці і корови,
щоб були усі здорові
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Усміхнулась дитиночка
де бики є круторогі,
щоб в житті ясні дороги.
Щедрик, щедрик, щедрушечки,
у торбинці пампушечки.
Ми дитятко прославляєм,
із Різдвом всіх Вас вітаєм!
Щиро вітаю всіх друзів з Різдвом Христовим!
Сімейного вам затишку, радості для душі, щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
- Я була, мій місяце,
в вертепі, де хати.
Народитись там дав Бог
малому дитяті.
Біля нього матінка
й Янголи співають.
І маленькі пастушки
дитину вітають.
Освітила я ще шлях…
йшли ж царі вельможні.
Принесли свої дари
у вертеп сьогодні.
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
Я світила, Місяце,
в вертеп, де телятко.
Колисала матінка
там своє дитятко.
Я зіткала з променів
ясненьку сорочку.
Дарувала, місяце,
Божому синочку.
Ой раділа ж матінка,
царі й пастушатко,
як всміхнулося до всіх
маленьке дитятко.
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Щиро вітаю всіх вас, друзі, з Новим 2021роком!
Хай він буде мирним, світлим, творчим!
Сіємо на щастя та добро.
* * *
Новий рік завітав до вашої хати,
приніс радість він усім… дозвольте посівати!
*
У торбинках в нас ясні зернятка,
тепло рук у них, щирість серденька.
Мов по ниві ми зерна сіємо,
щоб збулося все, про що мріємо.
Сієм зернятка та й добірнії,
щоби дні усі були мирнії.
По всій хатоньці розсіваємо,
щоб збулося все, що бажаємо.
Золоті у нас всі зерняточка,
щоб веселою була хаточка.
Сієм зернятка, де віконечко,
щоб ясніло в нім ясне сонечко.
Сієм зернятка від поріженька,
щоб легка була та й доріженька.
Хай вас радують ваші діточки,
мов веснянії ранні квіточки.
Сієм, сіємо, посіваємо,
з Новим роком вас всіх вітаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Просили ми, хто що хотів. Пробіг рік… щось збулося.
То ж дякуймо йому за це, зробив він що змоглося.
Цвіли сади, ліси, гаї… в полях дозріло жито. Комусь тут
весело було, частіше – скрутно жити.
Збігає рік… ще мить йому із нами буть зосталось. Всміх-
нувся гірко він чомусь. Кому вже що дісталось.
Всі бачили, старався він і здійснював бажання. Не все вдало-
ся, бо важкі були випробування. Новому року передасть він
все, що не збулося. В Нового більше сили є, в житті так пове-
лося.
Знову веселі прийдуть дні, мир світлий завітає, а з ним
край рідний розцвіте, усмішками засяє.
Роки, як люди, кожен з них свою тут має долю. Нелегко час-
то їм в житті, хоч і здається грою. Від того, що несем в ду-
ші всі ми на кожнім кроці, залежить, які будуть дні для нас
в Новому році.
Чекаєм тебе, Новий рік! Ти сильним будеш. Знаєм.
Бажання найсвітліші ми сьогодні загадаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Наше життя… воно, як пісня,
веселі тут й журливі ноти.
Є в ньому сльози і усмішка,
воно щодня дає уроки.
Не завжди солодко… частіше
у перемішку з гіркотою.
Хоч сходить сонце, як і завжди,
в нашім лісочку, за горою.
Воно для того, щоб раділи
ми соловейкові в садочку.
Щоб підкорить нові вершини
вдалося красеню-синочку.
Воно для того, щоб гойдались
на хвилях кораблі у морі.
Щоб рахували у гайочку
закохані яскраві зорі.
В садах плоди щоб наливались,
хилилось в полечку колосся.
І до батьків щоб приїжджали,
і весело щоб всім жилося.
Хай Новий рік нам подарує
своїх багатств таких багато.
Щоб цвів бузок у днях веселих
і пахла м’ята біля хати.
Дай, Боже, щедрої нам днини,
щоб мир прийшов на землю рідну.
Щоб втішилась наша родина,
годиноньку зішли нам світлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сину Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Божий Син прийшов
та й у кожен дім,
щоб у радості жити нам усім.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
І співатимуть аж до раночку
Святі Анголи колисаночку.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
Чорне хмуриться, всіх жахає
і здоров’я, глянь, забирає.
А у білого усмішка щира,
чорна сила її прикрила.
Якби чорними тільки ночі
і земля в ріллі, терна очі.
Якби темними – руки умілі,
ті, що хліб золотий зростили.
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
ой, які є довгі вечори.
Я Петра-сусіда позву в хату,
вже в віконце стукав він мені.
Посадила я калину біля хати,
а на віти рясні сіли снігурі.
Роздзвенілись,
розспівались… їх багато.
Стало весело у нашому дворі.
А зима мете, мете снігами…
на калині гарні снігурі.
Запрошу Петра на чашку чаю,
легше дочекатися весни.
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
вже свати у нашому дворі.
Не схотів весни чекати милий,
винуваті, мабуть, снігурі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Хтось радіє, що знов обманув і щось добре із того він має…
Чи не знає, як в інших забрав, що не в них – у себе забирає?
Та невже ж він не знає того, що душа його марно радіє?
Джерело, що живе у душі, скільки взяв – на стільки й зміліє.
А як висохне – йти тій душі через хащі колючого терна.
Бо душа та його, мов сухар, що стверділа від ситості… черства.
Якщо ви поділилися чи у біді подать руку охочі,
розцвітає добро у душі, щастям сяють тоді в таких очі.
Вибирати приходиться всім із того, що щодня нам дається.
Якщо світло у наших очах, щастям в інших воно озоветься.
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти – утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно… знай, таке джерело не міліє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Мов гілка вербова гнучка…
тут ґроно калини рясне.
Немов повновода ріка,
ще схожа на сонце ясне.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
Розкриєш секрет, чи змовчиш?..
Я знаю, не скажеш про все.
Не раз ще спіткнемось в путі,
своє ти підставиш плече.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
До світла, стежино, веди,
де колосом хилиться лан.
Тут ранки зустрінем в росі,
даровані Богом всім нам.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Дай, рідна стежино ясна,
із щастям зустрітись в путі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
У травах побачила квітку…
та хто ж її там ще помітить?
Всіх радувать вміє лиш сонце,
бо кожному ясно так світить.
Багато у світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє світити…
Можливо, всміхнуся до тих я,
всміхатись хто ще не навчився.
Можливо, підтримать зумію
того, хто в житті помилився.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє зігріти…
Краплина дощу на долоні,
якої ніхто ще не бачив.
Можливо пробачу я того,
кого ще ніхто не пробачив.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Сіло сонце за горою, за високою,
я зустрінуся з тобою, кароокою.
В твої очі задивлюся, терна зернятко...
ой, як хороше з тобою, моє серденько.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Ми по травах, по шовкових будемо гулять,
тебе ясною зорею стану називать.
Розцвіла, моя дівчино, ти мов квіточка,
а в волоссі золотому ясна стрічечка.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Тут потоками дзвінкими річка виграє,
ти ж хвилюєш, дівчинонько, серденько моє.
Буде чарами своїми й ніченька сіять…
ну, а ясний місяченько - срібло розсипать.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
А чи ж мало вогонь спопелив?
Ой змовкали вуста… і знов хтось мовчить.
Хто, скажіть, цього знов захотів?
Ой боліли ж серця… і знову болять.
Та не всі, бо ж є ще й кам’яні.
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
Не згорає зло у вогні?
Хіба думали ті, хто життя захищав,
що комусь замала є ціна?
Знову платять життям комусь наші сини,
сіє мороком люта війна..
А було ж, а було... плакав Київ і Брест,
на Неві йшли машини під лід…
Там ми разом були, тільки миром й жили.
Скільки ж треба пройти нам ще бід?
Земля в Всесвіті, знай, горошинка мала,
це є світлий, єдиний наш дім.
Треба дбати усім, щоб жило тут Добро,
лиш з Добром по Землі ходить Мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
те, що я відчуваю, можна щастям назвати.
Щастя – бачити зранку новий день в позолоті,
ясним сонцем зігрітий, кличе всіх до роботи.
І плід праці своєї, немов бджілка збирати,
бути людям потрібним – можна щастям назвати.
Щастя - чути веселий сміх дитячий у хаті,
мамі й тату радіти - можна щастям назвати.
Мати друзів багато, їх щодня зустрічати,
тим, що маєш, ділитись – можна щастям назвати.
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
в когось радість у тому, щоб у інших забрати.
То ж немає їм діла, як чиєсь взять й прогнати,
як піде чуже щастя десь по світі блукати.
Треба думати всім... міркувати самому,
як же щастя тоді повернути додому?
А буває, що щастя захищати ще треба...
з тими щастя назавжди, як дарунок із неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Поміж горами, ніби стрічечка,
ой шумить-дзвенить, в’ється річечка.
А на березі тім калинонька,
зажурилася там дівчинонька.
- Чого журишся, дівча-квіточко,
чи не теплим тут було літечко?
Чи не слухалась свого батенька,
чи сварилася твоя матінка?
- Я слухняна є в свого татонька,
не сварилася й моя матінка.
- А чому ж тоді засмутилася,
мов калинонька похилилася?
- Тут з миленьким я зустрічалася,
тут кохалася, тут прощалася.
То ж чекаю я… Як діждатися,
щоб у парі буть, щоб побратися?
Поміж горами в’ється річечка.
Дівчинонькаа жде, ясна квіточка.
Повертайтеся, соколята… час,
зачекалися вже давно всі вас.
З Землі рідної проженіть усіх,
з-за кого журба і притих наш сміх.
Щоб став світлим наш життя кожен день,
щоб веселих знов заспівать пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Доторкнуся до струн я своєї душі…
чую вже зазвучали цимбали,
і виводить щось скрипка на всі голоси.
Які ж гарні і ніжні мелодії ці…
скажуть все, що слова не сказали.
Чую бубон… це він так видзвонює в такт
тим пісням, що із серця у світ тихо ллються.
Вже лунають й трембіт тут дзвінкі голоси…
манять, кличуть, радіють, сміються.
То ж прислухаймось всі… які ж чарівні
ті мелодії в кожнім сердечку.
Їх виводить життя (тому й ніжно звучать),
на плечі в долі сівши скраєчку.
Розсівають тумани мелодії ці…
щоб ті зникли, як прийшли, непомітно.
І співає знов скрипка … мелодіям цим
розсипать серед тьми ясне світло.
О, які ж гарні чути, дзвінкі, голоси…
Знову бас?.. Баритон і сопрано.
Прислуха́ймося всі до своєї душі,
бо дзвенить її спів бездоганно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Помітила мишка горішка,
мишку побачила кішка.
Барбосик помітив кішку,
горішок побачив Гришку.
До горішка - мишка,
до мишки - кішка.
Барбосик - до кішки,
горішок - до Гришки.
Мишка - у нірку,
кішка – за хвіртку.
Барбосик і Гришка
знайшли горішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
Яблука зривала залюбки,
сміх дзвінкий навколо розсипала,
фарбувала листя у гаях…
ой, як гарно осінь там співала.
Гаптувала золотом вона
кленові святкову вишиванку
і світила зорями вночі…
тим, хто з нею був тут аж до ранку.
Хризантемам ніжні пелюстки
омивала росами-дощами,
дарувала сонячні нам дні…
плакала, бувало, разом з нами.
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Тишко наш, як хочте знати, любить вранці довго спати.
І сьогодні спав довгенько. Мишка ж проснулась раненько.
Вмилась в бочці й пішла їсти. Встигла дві зернини згризти.
Тут позвав її Барбосик й запитав:
- Ще спить наш котик? Ти, будь ласка, добра мишко, розбу-
ди малого Тишка, бо ж давно пора вставати й до роботи при-
ступати. Сонечко вже пригріває. Тишко нам хай поспіває. Сто-
рожив я всю ніч хати, то ж мені пора б поспати. Коли Тишеч-
ко муркоче, сон солодкий бачать очі.
- Добре! - відказала мишка. Я позву малого Тишка.
З нірки в нірку… з нірки в нірку… бігла мишка швидко-шви-
дко. Ось маленька хитра мишка вже добралася й до Тишка.
Тишко солодко так спав… з ліжка довгий хвіст звисав. Було
гамірно у хаті, та не думав кіт вставати. У клубочок він згорну-
вся. Засміялась - не проснувся.
Стала роззиратись мишка. Яке діло їй до Тишка? У кімна-
ті пахло гарно, то ж забігла, знать, немарно. Пригладила свої
кіски та й біжить мерщій до миски.
А там, гляньте, як у Тані, варенички у сметані. Подивіться, як
у Зої, бутерброди з ковбасою. Як в малесенької Даші, тут ле-
жить ще й ложка каші.
Спритна мишка так зраділа… їла, їла, їла, їла. Мишку ту ніхто
не бачив, то ж вона тепер, мов м’ячик. Не пішла, а покотилась.
Тишка так й недобудилась. Та й навіщо їй будити?
Граються в садочку діти. Мишка вже відпочиває. А Барбосик
все чекає…
Якщо ти пообіцяєш, знай, зробити діло маєш. Бо людина – це
не мишка, її мудрості вчить книжка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Береже пташенят кожна пташка в гнізді.
Чому ж гинуть сини у пекельній війні?
Сонце сяє з небес… та хіба ж не для всіх?
У серцях тих зима, що забрали наш сміх.
То ж не вірмо, що з них кудись зникнуть льоди.
Лиш з добра на Землі розцвітають плоди.
Бо ж відомо давно: щастя не збудувать,
якщо в інших його просто взять і забрать.
То ж непросто це. Так. Вкоренилося зло,
що забрало – назад не поверне само.
Якщо будемо спати, а чи просто дрімать,
то не знаю чи й варто нам щастя чекать.
Що робити?.. Над цим міркували давно.
Орать ниву з добром й висівати зерно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Небо сьогодні ой як синіє…
любить нас Бог і завжди розуміє.
Часто стаємо ми з ним на розмову,
а чи розумієм Святу Божу мову?
Говорить вогнем Бог, говорить водою,
до нас промовляє тишею святою.
Звучить Боже слово у ранках іскристих,
у росах прозорих, веселках барвистих.
Говорить до нас Бог простими словами,
пора розуміти цю мову нам з вами.
Її ти почуєш... а може й побачиш
у чистій сльозі тих, кому ти пробачиш.
Її зрозуміти, повір, завжди зможеш
у щирих словах тих, кому допоможеш.
Про все нам розкаже Святе Боже слово.
Дозволь розуміти тебе, Божа мово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Кажуть, час є такий… Нелегкий.
Що хизується зло. Розгулялось.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи давно твоє серце сміялось?
Кажуть, люди тепер дуже злі,
у біді не завжди допоможуть.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи на тебе покластися можуть?
Є багато у світі таких, в кого
душі померкли… Це прикро.
Та, на щастя, є більше між нас,
хто несе у душі своїй світло.
Ото ж чула я й інше, скажу,
до душі слова ці мені. Правда.
Є багато у світі таких,
хто життя любить, вірить у завтра.
Через тьму ми пройдемо. Повір.
(Що б не думали й не говорили!)
Бо це світло веде нас вперед,
додає всім і віри, і сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж гарна ти у мене, моя долечко.
Місяць шлях нам осявав і ясна зіронька,
сказав милий, що я пташка та ще й рибонька.
Через поле йшла… та й широкеє,
йшло зі мною моє щастя кароокеє.
Наливалось в колосочку мале зернятко,
сказав милий, що хвилюю його серденько.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Сіла на місточку осінь й заспівала…
про те, як в садочку яблука зривала.
Як збирала груші, медами налиті,
ґрона винограду, пишні й соковиті.
Золотом розшита в осені сорочка…
пісня за водою плине від місточка.
І співає осінь про поля широкі,
щедрі урожаї… і Карпат потоки.
Птахам перелітнім пісню дарувала,
в далеку дорогу їх благословляла.
Закружляв у танці вітер і немарно,
прилинули хмари, уже стало хмарно.
Пішла по городах та усе співала...
так ще одну осінь тут зустріла мама.
Їй дарує осінь чорнобривці ясні,
в них цвітуть ще сонцем пелюстки прекрасні.
Хризантемки ніжні до неньки сміються,
бо ж такі чарівні мелодії ллються…
Від пісень осінніх все навкруг стихає,
ніжна позолота дороги встеляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
Ой ти , доле, моя доле… Доле квіточко.
Уже осінь на порозі, пройшло літечко.
В сині очі закохалась, в очі синії.
А що він мене кохає, не сказав мені.
Ой ти , доле, моя доле… Доле-ягідко.
Солоденькою буваєш, часом… ой гірко.
І не знаєш, де загубиш, де можна знайти.
Кароокий все приходить, просить заміж йти.
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Ось грибок… і ось грибок,
їх збирає їжачок.
- Маслючок й боровичок,
полізайте в козубок!
Ось ярок… а ось горбок,
дружно йдем і ми в лісок.
Поспішаємо туди,
бо чекають й нас гриби.
Ось ялинка… ось дубок,
тут сховавсь боровичок.
А під сосон колючки
заховались маслючки.
Тут є рижики-брати,
брилики в них золоті.
І лисички золотисті
в золотому сяють листі.
То ж шумить, радіє ліс:
- Гляньте ще біля беріз!
Підберезники смачні
вас чекають вже три дні.
Підберезник ніби пан,
в нього червоний жупан.
Підосичники брилі
одягли, мов королі.
Ось горбок… а ось ярок,
йде додому їжачок.
Повні кошики й у нас,
йти додому всім нам час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Тут ромашки ніжні квітнуть у смарагдовій траві,
і ясніють, ніби небо, тут дзвіночки голубі.
З небом в парі синя річка... ой, видзвонює в гаю,
й берег правий, й берег лівий знайшли доленьку свою.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
Як поверне річка вправо, то вербички молоді
свої довгі пишні коси все викупують в воді.
І купаються із ними в річці зіроньки ясні,
й звучать сонячно-веселі соловейкові пісні.
Повертає річка вліво, коли світиться роса,
зачаровує собою тут калиноньки краса.
То ж шепочуться до ранку у калинових кущах,
бо вони солодкий присмак залишають на вустах.
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
Є у житті і ясно, і хмарно.
Знайте, прийшли ми в світ цей немарно.
Всі, хто любов у серденьку має,
сам він, як сонце, всіх зігріває.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Вона любить дощ…
з ним, буває, плаче.
Вона любить дощ…
сліз ніхто не бачить.
Краплі на щоці…
що гіркі, хто знає?
Вона любить дощ…
гіркоту змиває.
А до серденька
дощ не добереться.
То ж не знає він,
що радістю зветься.
А сьогодні, гляньте,
став весело литься…
Всі думають – плаче,
а він веселиться.
Є в доща причина
дзвінко так сміяться.
Дізнався, що можна
плакати від щастя.
Вона любить дощ,
що так ллється рясно.
Бачиш, як похмуро?
Ну, а їй з ним… ясно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Гарна в полечку калина, ніби біля хати.
Задивилася дівчина та й стала питати:
«Скажи мені, калинонько, чом віти схиляєш?
А чи важко їх тримати, а чи смуток маєш?»
Відказала калинонька: « Віти нахиляю,
бо у серденьку журбу я дуже тяжку маю.
А журба та, дівчинонько, ятрить мою душу,
забирає мою силу, то ж хилитись мушу.
Молоденький біля мене ріс кленок у полі,
думала, що поєднаєм ми з ним свої долі.
Та зламав вітер зрадливий… доле ж моя бідна.
Не зарадиш тепер болю, дівчинонько рідна.»
Не питала ні про що більш калину дівчина,
обнімала її ніжно, голівку схилила.
Обнімала калиноньку дівчинонька мила…
та про щось вона у Бога щиро так просила.
Гарна в полечку калина, ґронечка рясненькі,
біля неї дівчинонька й козак молоденький.
Обнімає козаченько свою дівчиноньку,
задивляються обоє на ту калиноньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
У зеленім гаї, гаї зелененькім,
стояв під дубочком хлопець молоденький.
А через гай в’ється вузенька стежина,
по тій стежці в гаї гуляла дівчина.
Хлопець той високий, мов дубок міцненький,
хлопець той веселий та ще й молоденький.
А в дівчини очі, як в темної нічки,
гарні довгі коси, в них рожеві стрічки.
Освітив доріжку ясний місяченько,
став козак просити дівчину гарненьку:
- Ой постій, дівчино, під дубком зі мною,
будемо, як місяць з зіркою ясною.
- Подивись, козаче, зіронька вже сяє,
матінка додому вже мене чекає.
І місяць по небу ходить ген ясненький,
тебе зачекався батенько рідненький.
- Матінка, дівчино, зятя виглядає,
батечко невістку до хати чекає.
А ми пожартуєм з тобою любенько,
проведу додому я тебе раненько.
- Ці солодкі речі мені до серденька,
залишусь з тобою, як відпустить ненька.
Якщо під дубочком будеш жартувати,
а під калиною ніжно цілувати.
У зеленім гаї, гаї зелененькім,
стояв під дубочком хлопець молоденький.
Світив місяченько й зіронька сіяла,
з козаком до ранку дівчина стояла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Йшов дощ… Сиділи в нірках мишки й читали вголос
свої книжки.
- Давно не бачила я Тишка,- подумала маленька мишка.
Уже пройшло, мабуть, днів три, як не виходила з нори.
Ой не сиділось малій мишці… Вона читала казку зірці.
Зірка любила малу мишку, про це не раз казала Тишку:
- Гарненька мишка та маленька, та стережись – вона хит-
ренька.
Про те, що хитра ота мишка, секретом не було для Тиш-
ка. А що гарненька … він не знав. Вірніше, на це не зва-
жав. А тут замислився наш Тишко:
- Я вже три дні не бачив мишку. Хоч дощ іде, погода хма-
рна, піду знайду… гляну, чи гарна?
От вийшов він з своєї хати й пішов хитрунку ту шука-
ти. Бо видно з неба навіть зірці, що гарна мишка є у нір-
ці.
А мишка з нірки визирала, бо Тишка вже давно чекала.
Як підійшов Тишко до нірки, побачив її очі-зірки. Йому
здалось, що мишка Гожа чомусь на нього дуже схожа.
А тут спитала ще вона:
- Ти мені часом не рідня?
Хотів схопить її за лапку – сховалась спритно в нірку-
хатку. Пустунка та сміятись звикла. Та ще ж дивись, як
швидко зникла. Із нірки хитро позирає та ще й думки йо-
го читає.
І хоч обмок кіт до хвоста, дізнавсь, що гарна мишка та.
Як дощик стихне, сонце вийде, вона до нього гратись при-
йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Умиває своє личко й співає дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Ой красива ж та дівчина, її лиш любити.
А в тій річці козаченько коней напуває.
Він почув, як дівчинонька весело співає.
Там, де верби кучеряві низько нахилились,
між квітучих трав дівчина й парубок зустрілись.
Пустив коней випасатись в трави козаченько.
До душі йому красива дівчина-серденько.
Біжить річка невеличка, хвилями хлюпоче,
полонив козак той ніжне й серденько дівоче.
Козак погляду не зводить ще й цілує в личко
ту красиву дівчиноньку, гарну, невеличку.
Тихо-тихо біжить річка, місяць в ній в серпанку.
Вдвох гулятимуть сьогодні до самого ранку.
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Ой щаслива у обіймах козака дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Козак дівчині до пари, його лиш любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Як добре, що в світі є друзі,
їм можна радіти щодня.
Бо є тоді з ким поділитись,
і туга тоді не страшна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Як добре, що в світі є друзі,
сильнішим стаю з ними я.
Завжди тебе друг зрозуміє,
розрадить усмішка ясна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Разом можна книжку читати,
чи гратися в ігри гучні.
Довірити другові можна
усі таємниці свої.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок та й став витись.
Обіцяв мені миленький оженитись.
А в милого очі сині,
як в барвінка квіти нині,
як в барвінка квіти нині.
Ой цвіти, цвіти, барвінку та й стелися.
Обіцяв мені, миленький? То женися!
Я барвінка вплету нині
у віночок квіти сині,
у віночок квіти сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Хазяйнує, глянь, скрізь листопад…
розсипає навколо нас листя.
І притих вже осінній наш сад,
він дрімає… йому вже щось сниться.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Відлетіли уже журавлі,
давно зникли вони в сірій хмарі.
І дарує жоржини ясні
осінь нам, щоб були ми у парі.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Золотим листям тішиться клен,
і діброва ясніє, мов ватра.
Знай, сипне листопад нам до ніг
позолоти своєї ще й завтра.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
У осінній сад
ти до мене вийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
З ним стояли часто ми тут, на ґаночку,
розмовляли любо так аж до раночку.
Соловей виспівував нам на вишеньці,
і були сорочки в нас обох вишиті.
Дарував червонеє він намистечко,
цілував ще ніжнеє моє личечко.
Присипляв усіх ясний місяць, в хатоньці,
та не спалося чомусь моїй матінці.
А як зіронька зійшла в небі світлая,
вийшла з хатоньки до нас ненька рідная.
Рада матінка моя... Каже:"Донечко!
Подивись, зійти уже має сонечко.
Вийде з хатоньки до вас ще й твій таточко,
запитає, чи буде це наш зятечко?"
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
Рада матінка моя, радість в татонька,
бо сватів привів вже зять... повна хатонька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Опадає листя, стелиться під ноги…
Золоте.
Легко так. Блакитне небо ще над нами.
Ой цвіте!
Сонце розсипає ніжну позолоту.
Промінці
бабиного літа снують павутини.
Ой легкі!
Опадає листя, стелиться під ноги…
Шарудить.
Осінь… Осінь щедра
знов життя дороги
Золотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Літо коней випасало,
їх ростило, зігрівало.
Вороні тут й білогриві,
що у яблука. Грайливі...
Літо коней випасало,
стерегло їх, напувало.
Пишні гриви відростило.
Запрягло. Які ж красиві!
На тих конях роз'їжджало.
Все навколо розцвітало
у саду, на луках, в полі,
у гаях, в лісах, і в горах.
Коней в річці покупало,
пишні гриви розчесало.
Запрягло. У возик сіло
й знов кататись захотіло.
Через поле із житами,
ячменями, пшеницями
проїжджало і раділо,
що врожай вродив на диво.
Все об'їхало навколо:
ліс, озера, сад і поле.
В гаю квітів назбирало
і до осені помчало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Ти найкраща між всіх!" - тихо вечір шептав.
Усміхалася. Не помічала?..
А він слідом ішов... Не спинилась й на мить.
Ну, промовила хоч би словечко.
Сіяв вечір навколо яскраві вогні,
бо любити уміло сердечко.
Місяць срібла сипнув, їй доріжку прослав,
де ясніла ріка, ніби стрічка.
В ній купалися зорі, сріблилась вода.
Так на зустріч із ранком йшла нічка.
Розливалися співом ясним солов'ї,
а, помітивши нічку, стихали.
В її косах горіли яскраві вогні,
що при зустрічі з ранком - згасали.
Бо яснішим від нічки був раночок той.
А стрункий же який... Кучерявий.
У волоссі яснів промінець золотий.
Погляд - неба блакить. Величавий.
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Я люблю тебе!" - ніжно їй ранок шептав.
Усміхалася... і цілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Скільки багатства у осені…
золото, золото, золото.
Ну, а зима сріблом сіється
холодно, холодно-холодно.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Вітру дозволено в світі цім
легко так хмарами гратися.
Парусник крила розправить з ним,
буде із морем змагатися.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Річка хлюпочеться й весело
чистою хвилею грається.
Сонце промінням золоченим
завжди і скрізь розсипається.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
У зеленім гаї милого зустріла,
і ніхто не знає, що з ним говорила.
І ніхто не знає, що сказав миленький,
чули тільки зорі й місяць молоденький.
У стрімких потоках мили свої ніжки,
дня було нам мало і не стало й нічки.
Дня було нам мало і не стало й нічки,
дарував миленький мені гарні стрічки.
Говорив миленький, що в нього єдина,
де хилилась низько ґронечком калина.
Говорив найкраща я для нього в світі,
буде він, як місяць зіроньці, ясніти.
У зеленім гаї милого зустріла,
І ніхто не знає, як його любила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
У зеленім гаї милого зустріла,
для нас нічка ясна зорями світила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я підняв…
Позолота ця… ой, яка ясна,
думаю, її він заслужив.
Зеленів листок, радував наш зір,
веселив, для нас усіх тут жив.
То ж дано йому золотистим стать,
від краси очей не відвести.
Так, життя цвіте… Ти, людино, знай:
ясним сріблом заяснієш ти.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він… а про те,
мабуть, він хотів нагадати всім,
що срібло красить серце золоте.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я це знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
Ходить в лузі, ходить в полі,
грає хвилечкою в морі.
Козакам допомагає,
лихо з ними проганяє.
Береже всіх козачаток,
малих хлопчиків й дівчаток.
Набиралися щоб сили,
рідний край щоб всі любили.
Як візьмемося за діло -
проженемо зло сміливо.
Щоб добро було лиш з нами,
Україноньки синами.
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Сидів Мурко, в вікно дивився… Збігали краплі по вікні.
Йшов дощ рясний, а Мурко злився: «Оце б на вулицю мені!
Я б там з курчатками погрався, Барбосу лапку я б пожав. З
ним кісточкою поділився б. Її в малині я сховав.
Сидів Мурко, в вікно дивився. А дощ спинятись не хотів.
А Мурко сердився і думав: «Ну хто просив його, щоб лив?
Подвір’я б я підмів чистенько і огірочки прополов. Капусту
висапав гарненько. Ну, хто просив його, щоб йшов?»
Лежала невідкрита книжка. В кутку десь шаруділа мишка.
Стояли непомиті зранку тарілки й чашки від сніданку.
Сидів Мурко… чекать стомився. А дощ все лився, лився, лив-
ся…
От встав й чистесенько умився, помив весь посуд. Підмітав.
В кімнаті гарно все прибрав. Прогнав із хати сіру мишку, а
потім ще читав він книжку. Намалював садочок й сонце, по-
тім поглянув у віконце. А там вже й дощик перестав!
Вибіг Мурко веселий з хати. Барбосу з радості жав лапи,
потім з курчатками він грався, від них в малині він ховався.
До чого ж весело було! Коли пішов в город, побачив, що там
все гарно підросло.
Нарвав Мурко щавлю у борщик і зрозумів, чому йшов до-
щик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Ходить осінь золотиста
і фарбує квіти й листя,
трави в лузі, річку й небо.
Все прикрасити їй треба.
Має перли-самоцвіти…
ось сапфір розцвів у квітах
( Є багато кольорів! ).
В чорнобривцях і в жоржинах,
в ніжних айстрах заяснів.
Аметист прикрасив сад,
бо дозрів тут виноград.
Полум’ям горить бурштин,
позолоту несе він.
Ходить осінь, сонцем сяє
і корали розсипає…
У рясні розкішні ґрона
горобина їх збирає.
А гранатові, іскристі,
у калиновім намисті.
Сад від цього заяснів,
кольорами весь розцвів.
Й річка наша, і озерце
звеселили наше серце.
Хвиля хвилю доганяє,
бірюза й агат в них сяє.
Тут опал є і топаз,
колір змінюють весь час.
І радіє осінь: « Знак.
Помалюю ще я так!"
Лазуритом синить небо,
малахіт ще сипле в ліс.
Тому весело по лісі
бурштиновий біжить лис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Цікавий світ наш…Скільки всього! Лиш Бог все може охопити. Лиш Бог
всім вміє керувати. Бо Він Господар тут. Не ми. А ми тут є лише людьми.
То ж будьмо ними. Це багато. Дано нам всім тут вибирати.
Правда, не вибрать день і ніч. Вони лиш Богу служать справно. Для нас
усіх це дуже гарно. І зір, і сонця не дістати. Якби могли… Могли б забрати.
Все ж вибирати нам дано, одне із двох: Добро чи Зло?
Сьогодні бачимо багато й Добра, і Зла у кожній хаті, в кожній душі. Хто пе-
реможе? Той тут і буде панувати. Від Зла лиш пустка. Процвітати - Добру,
та сили мало. Зробімо так, щоб більше стало! Робить добро усі ми можем.
У цьому Бог нам допоможе. Якби ми тільки захотіли. Та чи захочемо?
Як знати... Що виберем - те й будем мати, такою й буде наша доля. Бог ви-
бір дав. Це Його воля.
То ж пам'ятаймо: тільки ми на цій планеті є людьми! Хай нас веде Любов,
не страх. Майбутнє в наших є руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
Ой плавала лебідочка у озері синім
і чекала, що прилине лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Ой плавала лебідочка, хвилечка гойдала.
що найкращий він у світі, про це вона знала.
А той білий сильний лебідь лебідці до пари,
з ним вона летить високо, аж за сині хмари.
Ой плавала лебідочка у озері синім,
сів на воду біля неї лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Милувалася калина, низько нахилилась,
і вербичка молоденька на них задивилась.
Кличуть лебедя й лебідку в небо сині хмари,
люблять вони, як літають лебеді у парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Мово моя! Велична і вільна,
сповнена радості, горда і сильна.
Мово моя! Ти і лагідна, й світла.
Мов пісня дзениш... весела й привітна.
Кожне словечко твоє тепле й добре,
щедре й солодке, до серденька горне.
Світишся ласкою, сонечком сяєш,
ніжна, як ненечка, всіх зігріваєш.
І захистити, як треба, зумієш,
мово моя... ти багато так вмієш.
Рідна й свята, є у світі єдина.
Ой, гарно ж говорить моя Україна!
Мову люблю свого славного роду.
Я син України! Син свого народу!
( Я донька Вкраїни і свого народу!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Лялька Даша й лялька Зіна вдвох пішли до магазину.
Там все довго розглядали, старанно все вибирали.
Тут і печиво й горішки, і цукерки , і три книжки,
І ведмедик, й зайченятко, і маленьке оленятко.
Ще купили черевички і барвисті в коси стрічки,
дві спіднички і кофтинки, фарби, олівці, картинки.
На картинках ліс і гори, поле, річка, синє море.
Розфарбують всі картинки Даша й Зіна українки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Найщиріші вітання всім вчителям.
Радості вам й процвітання!
Низький уклін вам, вчителі!
Не шкодували часу й сили,
ви вчили нас любить життя.
Навчали так, як самі вміли.
Ви вчили завжди в мирі жить,
вірить в Добро, допомагати.
І старших себе шанувать,
що найдорожчі мама й тато.
Те, що зуміли ви нам дать,
всім додає тепер нам сили.
У душах волю не зламать,
її любов'ю освятили.
Низький уклін вам, вчителі!
Бо Правда є і завжди буде.
Ми з вами вірим в світлий день,
дорогу зло до нас забуде.
Воно не з нами, не від нас.
У світі так давно ведеться:
хто дружить з Правдою, тому
Добро і Щастя усміхнеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
В'ється дорога... у світ поспішає,
літній веселий день барвами грає.
В синіх волошках радістю квітне,
хмарками лине в небо блакитне.
Гляньте, як гарно... ген у долині,
льону сміються віченьки сині.
Грається барвами день веселково,
річка стрімка цвіте волошково.
Сонечком в соняхах день ясний сяє,
барви веселі в них розсипає.
І в оксамитових травах шовкових
не зрахувати барв веселкових.
Як затихає день ясний в долині,
бачать чарівні сни віченьки сині.
Синім волошкам малі сняться бджілки,
пташкам маленьким - кленові гілки.
Будуть приходити зорі казкові
травам розквітлим у сни кольорові.
Соняхам гарним веселі сни сняться.
Жити під сонцем - це таке щастя!
Дню ясне сонечко барви дарує,
кожен по-різному тут все фарбує.
О, як осінній день золотом грає...
сріблом зимовий ясно засяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Ой, які різні дні всі у житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тоді й дороги світлі звуть вперед.
А іноді лиш перешкоди зустрічають.
Якісь зумієш сам здолати. Знай.
Іди вперед, хоч дещо обійти прийдеться.
Та сліз не проливай. Багато що
тобі в житті своїм змінити доведеться.
Не ту дорогу вибрав? Поміркуй.
Чому так трапилось? Повір в себе - і зможеш.
Щоб стать сильнішим, доклади зусиль.
Досягнеш успіху, то й іншим допоможеш.
В пошані ті, хто вміє працювать.
Біля таких Святі є Ангели на варті.
Бо тільки ті, хто вірить сам в себе,
чогось важливого у цьому житті варті.
Ой, які різні долі всі в житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тут кожного дороги звуть вперед,
і росянисті світлі ранки зустрічають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Трудилася земля... Ой щедрий урожай зібрали з поля
руки працьовиті. Картопля, буряки і соняхи, і біб, капуста,
перець, дині й кавуни, сонцем налиті. І помідори, й огірки,
часник, цибуля й кріп теж зібрані дбайливими руками.
Вже осінь хазяйнує... Дощик дріботить. Зима не за горами.
І сад притих... О, скільки яблук тут, рум'яних, запашних,
для нас дозріло. І сливи, й груші соком налились. Збираєм
урожай. Берись за діло.
Журливе "Кру!" знов чути за селом. У теплий край пта-
шині відлітати. Щоб веселіше на душі було, розквітли наші
чорнобривці біля хати. Осінній день ще пестить тут жоржин,
і айстри тішать барвами ясними. Схиляється в пошані до
землі, за труд, калина ґронами рясними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
Плаче дощ за вікном... грім у небі гуркоче.
Ходить світом біда, відступати не хоче.
Слів нема, лише біль… сини знов відлетіли.
Ой, які ж молоді, ще як слід не зміцніли.
Не один, і не два… хоч й один є багато.
Україно, пора б їм тебе захищати.
Ходить світом біда, зазирає у очі.
Забирає у нас дні веселі і ночі.
Облітає наш цвіт, не діждатися плоду.
Та все ж знай, що нема козакам переводу.
Своїх сліз не соромсь. Йди вперед, не здавайся.
Вір, минеться біда… і зустрінеться щастя.
Бо за тебе молитись будуть Ангели світлі.
Гарні в них імена, ясні лиця привітні.
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Раз, раз, раз, раз.
Кашу варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Дуже каша ця смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Кашу смачну всю ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Супчик варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут морквиночка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Супчик смачний весь ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Макарони для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут котлеточка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Макарони всі ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ, топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ.
Всі пішли ми у танок.
Подивіться всі на нас,
усміхається весь клас.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ,топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Хоч великий маєм круг,
зліва друг, і справа друг.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ,топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Тупу, тупу... увесь клас.
Бо веселі всі у нас.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ, топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Заспіваєм ще й пісень,
щоб веселим був весь день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Осінь-чарівниця... золотоволоса,
ходила по травах в капелюшку. Боса.
У квітчастім платті, в коштовнім намисті,
пензликом чарівним фарбувала листя.
Заясніли цвітом в лузі пишні трави,
в гаю всі дерева кольорові стали,
заплела у коси стрічки золотисті
вербам кучерявим на березі річки.
Позбирала хмари… йдуть ген чередою,
дощиком проллються в полі й за горою.
Тішать душу барви осінньої днини…
пензлик доторкнувся ягідок калини.
Золотоволоска всіх причарувала.
Золотом берізкам плаття гаптувала,
засвітилась ніжно ясним сонцем вранці
в променисто-світлій клена вишиванці.
Чобітки озула, в ліс помандрувала,
пензликом чарівним все розфарбувала.
Барв її яскравих скрізь сліди чудові,
навіть капелюхи в грибів кольорові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
Смужечки чорні та жовтенькі,
прозорі крилечка гарненькі
і лапки спритні у джмеля.
Я уявив, що це є - я!
Такий маленький та завзятий,
такий веселий та смугастий.
Прозорі крильця легкі маю.
Гуду… Гуду… нектар збираю.
Як добре й тепло мені влітку!
- Пий. На здоров’я! – каже квітка.
Я їй подякувать зумів.
Загув… Загув… і полетів.
Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
На місточку зайченята мили свої лапки.
Як помили, їх сушили вони біля кладки.
Як сушили, розмовляли малі зайченята:
- Ой, як гарно купаються в річці жабенята.
Каченята вчаться плавать, гусоньки пірнають.
А лелеки аж за хмари високо літають.
А ми плавати не вмієм, не можем купатись.
Як заліземо у воду – стануть всі сміятись.
І злітати, як лелека, не можем до неба.
Мабуть всі ми, зайченята, не такі, як треба?
А над ними лелеченько у небі кружляє.
- Які гарні зайченятка! – так собі гадає.
У зеленому лісочку мають свою хатку.
Відпочити прибігають до річки, на кладку.
Качки й гуси позирали теж на зайченяток.
Дивувались, що гарненьких в них багато лапок.
А ті лапки бігать вміють і спритно стрибати.
Вони швидко добігають до своєї хати.
Ну, а жабки зелененькі дивились на вушка.
Бо ті вушка усе чують, вночі - як подушка.
Знай, що кожен є важливим, своє місце має.
Той, хто бігає й пірнає, й високо літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Не спинити річку, вона повновода.
Не намилуватись, якщо пишна врода.
Не напитись вволю з джерела водиці,
Не вибрати зорі з чистої криниці.
Проте можна зерна в землю висівати,
і найкращі квіти можна дарувати.
І слова найкращі, ніжні, говорити,
і вірно, і щиро можна полюбити.
Не зламати мужніх тих, хто захищає.
Не спинити часу, що кудись збігає.
Не забрати думку, яка має крила.
Не сховати радість, як душа щаслива.
Проте дано друзів нам багато мати,
радістю наповнить свої світлі хати.
Довірити Богу найясніші мрії,
зустрічати ранки, сповнені надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Я пограюся словами…
Скільки ж є багато їх!
Сонце, олівець, багаття,
журавель, дубок, горіх.
Річка, озеро, лелека,
поле, сонях і нора.
Тортик, клен, хустинка, м’ячик,
скрипка, музика, гора.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
Тут і школа, і портфелик,
шоколадка, пиріжок.
І футбол, і хризантеми,
песик, котик і урок.
Зайчик, білочка, ведмедик,
книжка, казка і зефір.
А яке ж із них найкраще?
Я люблю їх всі. Повір.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Прилітав до вишні вітер кучерявий,
пестив ніжно листя та гілля.
А вона сміялась, а вона раділа,
думала для нього розцвіла.
Вітер той веселий, жартувати вміє,
пелюстки по травах розсипав.
Говорив, що ніжна... говорив, що пишна,
та "Кохаю!" так і не сказав.
Не літай тут, вітре!
Не кружляй даремно.
Не твоя, ти знаєш, вишня та.
Не тривож ти, вітре, вишенці серденько.
Ну, навіщо ж серцю гіркота?
Відцвіла вже вишня, ягідки рум’яні
замість цвіту білого в гіллі.
Полетів той вітер, десь притих у гаю,
а вона чекає день при дні…
Прилетить він знову, вишенько гарненька.
Не тримай… Не треба. Хай летить.
Вже давно в тривозі кленове серденько,
й осінь щедро листя золотить.
Не літай тут, вітре!
Не кружляй даремно.
Не твоя, ти знаєш, вишня та.
Не тривож ти, вітре, вишенці серденько.
Ну, навіщо ж серцю гіркота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Веде сестричку старший брат…
дивлюсь я на дівчатко.
Яке ж ця дівчинка мала
красиве має плаття.
Волосся в неї золоте,
рожеві в ньому стрічки.
У багатьох ця радість є...
і братики, й сестрички.
Ще на дівчаточку нові
гарненькі босоніжки.
І тупають проворно так
маленькі спритні ніжки.
А ще ж щебече дзвінко як,
немов в чарівній казці.
Є і у мене старший брат,
росла в його я ласці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Скинув лист золотий клен високий, стрункий…
усміхнулася школа.
Довго діток чекав. Той листочок упав,
де цвіла запашна матіола.
Чорнобривці ясні шепотіли йому:
"Знай! Злетів ти не марно.
Сяють ясно в тобі золоті промінці.
Світло так… хоч здавалося хмарно.
Ми розправим й свої брівці, щоб веселіш,
щоб могли всі радіти.
Перший раз в перший клас поспішають, дивись,
козаків славних славнії діти.»
Першокласник підняв той дарунок ясний...
йде до школи синочок!
Між блакитних квіток тріпотить у руці
той веселий кленовий листочок…
Українонько! Це долі щедрої знак,
що складеться все добре.
Глянь, букетичок той із листочком ясним
наш синочок до серденька горне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Щоранку сонце золоте
проміння з неба щедро ллє.
А чи ти встиг добро зробить,
не запитає у тебе?
Чи добрі тут діла чи злі?
Чи розкидаєш, чи збереш?
Чи допоможеш ти комусь,
а чи останнє забереш?
Бо ж вдячні сонцю поле й гай,
діброва, річка, джерело.
Радіють ранкам тут щодня,
приймають сонячне тепло.
Скажіть, чи можемо ми так,
як сонце ясне всім світить?
Найвища цінність на Землі –
життя навчитися любить.
Життя великих і малих,
життя безпомічних і злих.
У кожного своє. Це так.
Любов проявиться в ділах.
Часто буває лиш слова…
Запам’ятай: слова святі,
коли цвітуть вони добром.
А без добра - зовсім пусті.
Дай, Боже, щоб слова дзвінкі,
як в соловейка, в голоску.
І всі діла наші рясні,
як зе́рна в хлібнім колоску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Літо стежкою йшло, споришами цвіло.
Літо в річці пливло… вона хвилею грала.
Відзеркалився світ у тій чистій воді.
Та прозора вода легко човен гойдала.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
У барвистім вінку, як на берег зійшло,
Зацвіло все навкруг… тихо пісня дзвеніла.
Золочений листок злетів літу до ніг.
Так на березі тім осінь літо зустріла.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
Барви осінь візьме, буде квітнути ще.
Хоч дощами тепер рясно-рясно засіє.
Позолотить весь край і збере урожай.
Бо, як літо, вона бути щедрою вміє.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Край дороги в полі виросли тополі.
Просять вони в Бога для Вкраїни долі.
Між хлібів розрісся пишний кущ калини.
Хоче й калинонька миру для Вкраїни.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Сонячна дорога ранки зустрічає.
А струнка тополя сили набирає.
Хилиться низенько ґронечком калина.
Бо завжди найкраща в світі - Батьківщина.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Ой, яка ж щаслива наша Україна.
Край доріг тополя і рясна калина.
Оберегом ясним є для нас всіх завжди.
Час прийшов, щоб квітнуть
радості та правді.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Дав нам Бог для долі, щоб ви тут шуміли.
З нами рідну землю захистить зуміли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Я співаю пісні, я літаю ві сні.
Знали б ви, як я дзвінко сміюся.
Хмурю личко своє… мої думи гіркі.
Я не та, що ві сні, як проснуся.
Куди й дінеться сміх… і пісень теж нема.
Скільки дум тих важких? Як обсіли!
І чому ж воно так? Літо ж є, не зима.
Чому холод, і де брати сили?
Ну, а що коли взять й дзвінко так заспівать?
Є ж насправді чому нам радіти.
І хоч час нелегкий, непростий. Він такий.
Треба вчитись по-новому жити.
Нам замислитись слід, чому в масках весь світ,
а тепер дружно плачемо слізно?
Ми в театрі абсурду давно маски вдягли,
то раніше їх не було видно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
А. сьогодні день є особливий.
Б.ільше усмішок.
В.еселість світла.
Г.учна музика.
Ґ.ердани, вишиванки.
Д.якуймо усі.
Е... всміхнися, Україно вільна!
Є. у тебе все.
Ж.иття – дарунок.
З.наєш, що його любити треба.
І. коли похмуро й непривітно.
Й. коли блискавки летять із неба.
К.оли сонце зранку будить землю.
Л.ине пісня жайвора за хмари.
М.анить неба синь легка, прозора.
Н.іби розсипає свої чари.
О, як гарно тоді все квітує!
П.огляд охопить красу не в силі.
Р.анок ніжністю завжди дивує.
С.тільки світла ллє свого ясного…
Т.еплота його і свіжість милі.
У.країна ти!
Ф.альш не для тебе.
Х.ай завжди цвіте усмішка щира.
Ц.е для тебе ранок.
Ч.уєш, рідна?
Ш.елестом розвіється зневіра.
Щ.астя зазирає вже в віконця.
Ь (м’яким знаком долі у всі хати).
Ю.ність твоя – немов промінь сонця.
Я.сний, світлий, радістю багатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Ой у полі, у широкім, жито-жито,
колоситься, веселиться, щоби жити.
Стали, стали чорні круки тут кружляти,
жито в полі захотіли поклювати.
Гляньте, їдуть козаченьки битим шляхом.
Кожен з батьком, а чи з сином, а чи з братом.
Не пускають чорних круків, не пускають,
Україну, рідну неньку, захищають.
Захищають Україну соколята,
бо у кожного із них тут рідна хата.
Гей ви, хлопці-українці, ви – соколи,
на своїй землі нам жити в щасті-долі.
Ой у полі, у широкім, жито-жито.
Колоситься, веселиться, щоби жити.
Ой нема чого Україні та й журити,
Вміють край свій козаченьки боронити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Одягну сорочку … а вона барвиста.
Ґронечко калини тут є поміж листя.
Нитка золотиста ніби сонце сяє,
вітер в хлібнім полі колосками грає.
Ниточка блакитна, як те небо синє,
мов весела річка, що далеко плине.
На моїй сорочці є барвисті квіти,
щоб думки крилаті, щоб життю радіти.
Одягну сорочку я свою святкову,
бо люблю свій край я, свою рідну мову.
Бо люблю свій край я і свою родину,
свою рідну землю, свою Україну.
Одягну сорочку... хай радіють люди,
усмішки веселі квітнуть хай повсюди.
Бо моя сорочка… ой яка ж барвиста!
Вплетена любов тут між квіток та листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Роботи в Бога… лиш встигай, а нас - багато.
Ото ж, всім як допомогти? Кому те знати? Бог довго ду-
мав... Нарешті усміхнувсь. Зумів. Придумав!
Створив Бог Ангелів ясних. Ті скрізь літають. Усім,
хто просить щиро їх, допомагають. Радіє Бог, бо ж добре
так. І всі радіють, бо Ангели Його ясні багато вміють.
Бо Ангели Його ясні багато можуть. Якщо попросиш й ти
у них, знай, допоможуть.
Схотів побачити Господь ( став скрізь ходити ), чи всім
тут Ангелам ясним є що робити?
Переконався – всі в труді. Роботу мають. І на землі, і на во-
ді вони встигають. І задоволені усі й щасливі люди, бо до-
помога їм іде, глянь, звідусюди.
Та ось до церкви Бог зайшов й теж став радіти. Бо молять-
ся дорослі тут, між них є й діти. І Ангели стараються, бажа-
ння зносять. В них люди Бога про своє, важливе, просять.
Багато Ангелів Святих людей втішають. Всміхнувся Бог:
« Ну, молодці! Діло знають».
Приємно Богові, що все йому вдалося. Аж тут помітив
Ангела з сивим волоссям. Стояв він тихо, погляду з людей
не зводив. Видно чекав... та рідко хто сюди підходив.
А був же Ангел той ясний такий привітний. А погляд си-
ніх тих очей… ой який світлий!
Господь не стримався й сказав: « Дякую! Знаю… Я труд
твій, Ангеле Святий, в стократ приймаю ».
І спалахнули щоки враз, немов ті маки. Для Бога Ангел
від людей приймав подяки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Ішло літо через поле,
всі йому раділи.
Буряки, капуста, дині,
кавуни і сині.
Посміхалася квасоля,
боби веселились.
Поряд сад… у плодах віти
перед ним схилились.
Пливло в човні через річку.
Ой легке ж весельце...
- Поплескайсь, - просила річка,
потіш моє серце.
Завітало і до лісу…
йшло через ярочки.
Там виспівували птахи
на всі голосочки.
А у лісі кучеряві
молоді берізки
заплели вже в довгі коси
золотисті стрічки.
Там зустріло літо осінь
в золотім віночку.
Її здалека впізнало
ще й по голосочку.
Радо літечко тепленьке
осінь зустрічає.
Спас вже яблучка для неї
в кошики складає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Коли проснувся вранці Тишко, покликав він відра-
зу мишку: - Іди, я сиром пригощу!
А та сказала: - Не прощу!
На Тишка ображалась мишка, бо вчора він за хвіст
схопив. Правда, відразу й відпустив. Та все ж розгні-
валася мишка, що в лапах побувала в Тишка. Із-за того
свого хвоста надумалась дражнить кота.
Раненько встала... й до Барбоса: - Давай за тебе по-
сиджу. Охороняв всю ніч ти хату. Як буде треба - розбу-
джу.
Заснув Барбос. Радіє мишка. А тут якраз з’явився Тишко.
Мишка ж сидить замість Барбоса і плаче, витирає носа.
- Що трапилось? – її спитав.
- Кудись Барбосик наш пропав. А що робити, я не знаю.
За нього дім охороняю. На мені, глянь, важкий ланцюг.
Допоможи! Ти ж мені друг.
Ой гірко ж плакала та мишка… Добра душа в нашого Ти-
шка.
- Давай. – сказав, - мені ланцюг. Допомагати має друг.
Ото була там сміхота, коли побачили кота на ланцю-
гу. А мишка… сказала всім:
- Малий цей Тишко говорить, що тепер коти будуть всім
хати стерегти.
- Щось тут не так, - промовивв кінь. Що за дурниці ка-
же він?
А баран пильно подивився й спитав: - Ти, Тишку, й гав-
кати навчився?
А мишка знов:
- Гарненький котик, а суне скрізь малий свій носик.
Як добре, що проснувсь Барбосик! Він зрозумів, що хи-
тра мишка сміється знов з малого Тишка. Ой, як загавкав
він сердито! Сховалась мишка в нірці. Тихо сидить там.
Корова: - Му-у-у! Я була певна, що наша мишка дуже
чемна. А тепер знову думать Тишку, як упіймати хитру
мишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Ото ж всі жити маємо в любові.
Любов з життям завжди у ногу йде.
Вона в житті, як слово у розмові.
Я попрошу свою любов:"Світи!
Розправ, будь ласка, свої сильні крила.
До всього вмієш підібрать ключі.
Саме життя ти в сповиточку гріла.
У мене ти, - скажу я їй, - одна.
Хоч така різна... й так тебе багато.
Ти вчиш любить життя, в ньому весь світ.
Родина в нім моя і мама, й тато.
І річка, й луг, у небі журавлі,
жоржини розцвітають під віконцем.
Як гарно тут співають солов'ї...
А ранки, росяні, зігріті сонцем.
Умієш ти приймати й дарувать.
Так добре й легко завжди із тобою.
Розрадиш і зігрієш в холоди,
у темні ночі й дниною ясною.
Нам всім, любове, силоньки додай.
Настав той час, коли вчимось любити.
Лиш ти ведеш дорогою життя,
де сонце сяє і сміються діти".
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Вона дає нам для польоту крила.
Як в спеку, спраглим, є ковтком води.
Важлива, як фрегатові вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Була Щука невеличка колись і плеската, та багато зла
робила пащетикувата. Вільно плавала-ниряла, у ставку всіх
діставала. Коропців малих ловила, Краснопірочок три з’їла.
Ледве втік від неї Йорж. Що робити мали? Що ж?
Та одного ранку щастя там запанувало. Щука хижа де? Ска-
жіть. Щуки десь не стало.
Вільно плавали усі, жити стало добре. Заховалася в кущі
Щука та проворна. Там сиділа Щука та, скажу, дуже тихо і
чекала… хто б приплив? Тому буде лихо.
Та недовго так було. Стали помічати,що незатишно в став-
ку, клопоту багато. Десь не стало Коропця і Линів з десяток.
Зрозуміли: навести треба знов порядок.
Сторожили день і ніч та й Щуку спіймали. Як поводитись
в ставку, Щуці розказали.
Не змінилась Щука та, слів їй було мало. Так тягнули за
хвоста, що та довга стала.
Розвелось і в нас таких, як та хижа Щука. Як потягнем за
хвоста, то скінчиться мука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Вранці проснувсь вітер, у поле подався.
Гарно тут. Казково. Він в просі сховався. Коли-
хав стеблини, а вони шуміли. Потім ячмені його
запросили.
Ячменям наш вітер підкручував вуса. Ще його
чекала кукурудза руса. Там він розлітався…
листя тріпотіло. Вилетів з розгону в жито. От так
діло!
Розгулявся вітер в золотому полі.
Хвилі… Хвилі гонить, як в справжньому морі.
А в небі лелека, мов парусник вільний, похва-
лив він вітра:
- Бач, який ти сильний!
Розпростер лелека свої дужі крила, а вони у ньо-
го, легкі, мов вітрила.
- Давай, - каже, - вітре , тут удвох кружляти. Хто
прилетить першим в гніздечко на хаті?
- То твоє гніздечко! – каже вітер вільний, а я від-
почину там у картоплинні.
Натомивсь лелека… й вітер налітався, притих
біля тину, в гарбузах зостався.
А сонце сміється:
- Тут багато цвіту! Добре, вітре, робиш, що радієш
літу. Добре, що ти маєш друзів так багато. В світі
для веселих кожен день, як свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Дивились новини із батьками діти
про те, як живеться гарно всім у світі.
Слухали тихенько синочок та доня
як добре є людям там, де квітне доля.
- Де ж це наша доля? - доня запитала.
Чи пройшла знов мимо, а нас не впізнала?
Чи пішла із хати доля пустирями,
розвіялась в полі поміж бур’янами?
Запитав синочок: - Коли повернеться?
Коли ж наша доля щиро усміхнеться?
Спохмурнів татусь, глянь, замислилась мама,
та через мить дітям вона так сказала:
- Доля наша, дітки, нас не залишила,
літає над полем, розпростерши крила.
Плаче наша доля птахом над землею,
щоб не продавали... бо піде за нею.
- Як стане чужою, хто ми тоді будем?
Свою рідну мову без землі забудем,-
хвилюється доня, крається серденько...
А тут ще й синочок запитав тихенько:
- Хто нас в ріднім краї без долі зігріє?
Знаю, тільки дома доленька радіє.
Ой не продаваймо свою землю рідну.
Полюбімо долю… хоча поки й бідну.
Усміхнувся тато: - Для всіх сонце сяє,
де своє цінують, доля розцвітає.
Витерла сльозину матуся тихенько:
- Там, де край свій люблять,
жити веселенько.
Бережімо край свій, ми - козацькі діти.
На своїй землі всі в щасті маєм жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Ой пливла хмарина, де льон у долині.
Дарувало поле їй волошки сині.
А як пропливала, де жита шуміли,
в віночок зібрала там ромашки білі.
Ой пливла хмарина там, де наша хата,
у вінку з’явилась ще й духмяна м’ята,
червоні троянди й чорнобривці пишні.
«Яка ж ти красива!» - сміялися вишні.
Дощиком пролилась тут, де наш садочок,
ґронечко калина їй вплела в віночок.
У зелених травах в лузі, біля річки,
Цвіту назбирала на барвисті стрічки.
Ой пливла хмарина в небі теплим літом,
радувала світ весь кольоровим цвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Батьківська любов… вона як час,
неушкоджена пройде крізь грози.
Не зупинить її спека на путі,
перешкодою не стануть їй морози.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Ця любов лиш вміє дарувать,
кожному в житті вона потрібна.
Всі шляхи її до щастя лиш ведуть.
в світі Батьківська любов завжди є вільна.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Батьківська любов всесильна є,
у дітей від неї ростуть крила.
О, які ж завжди щасливі в світі ті,
кого батьківська свята любов зігріла.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
"Життя прожить – не поле перейти," - в народі кажуть.
Все це є правдиво.
Якби життя прожить, як поле перейти?.. Дай, Боже! Як
було б красиво. Недавно через поле йшла я до села. Ска-
жу, було це справжнє диво.
До ніг моїх хилились колоски. Волошок позирали си-
ні очка, ромашки білі усміхалися мені, з пошаною вкло-
нялися дзвіночки. А з неба жайвора летіла голосна до зе-
млі пісня, весело лунала. Шуміли тихо тут вусаті ячмені
і наливавсь овес, пшениця дозрівала.
Я бачила, кружляли журавлі. І душу зігрівав політ той
журавлиний. По-справжньому в хвилини лиш такі прихо-
дить відчуття, який ти є щасливий… Води прозорої пила
я з джерела там у ярочку, де рясна калина. І милувалась.
Як же гарно тут! Яка красива наша Україна.
Там край доріг тополі-вартові надійним оберегом в ряд
стояли. А в синім небі хмарочки пливли, мов білокрилі ле-
беді купави.
Яке ж широке поле хлібне це! П’янке повітря, напоєне ме-
дами. Так добре і спокійно було тут, між позолоченими со-
нечком, хлібами.
Здавалося, іду я по житті. Краса й достаток тут, і чис-
та радість світла. І розуміла, що дні бувають й грозові. Та
все ж, якби по-правді ми жили, то б радістю дорога жит-
тя квітла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
А ліс шумів… він ніби кликав:
- Який я гарний! Подивися.
Дзвеніли птахи. Їх мажорні
легкі пісні, дзвінкі, лилися.
А ліс шумів… Тягнулись віти,
зелені й пишні, до хмаринок.
А ті такі вже легкокрилі,
ще легші від пухких пер’їнок.
Суничок ніжних з-під листочків
рожеві визирають лиця.
В грибочків підростають ніжки,
десь побіжать… тільки й дивися.
Та як їх вгледиш? Капелюшки
вже одягли. Такі барвисті!
Руді, білесенькі, червоні,
рожеві, жовті, попелисті.
Горять у вранішньому сонці
на них краплиночки прозорі.
Бо залишили у них світло
вогнів чарівних ясні зорі.
А ліс шумів... вітав нас зрання,
він недалечко, йшли ми пішки.
Нас тепле літо розбудило,
щоб в росах й ми скупали ніжки.
Грибів та ягід назбираєм
у свої кошики новенькі.
Рум'янець літечко залишить
на наших личках веселеньких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Щось говорить дощ… я прислухаюсь.
- Груша, яблуня, виноград.
Щось говорить дощ… ще послухаю.
- Кава, тістечка, шоколад.
Зрозуміла я всі його слова.
Щедро дощ полив наш садок
і радів-шумів, бо ж він бачив, як
ми з тобою знов були вдвох.
Щось говорить дощ… знов послухаю.
Ти дивись який! Що сказав…
Як почути зміг він слова твої,
ти ж мені одній прошептав?
Як зустрінемось, знаю скажеш знов,
ті слова ясні ти мені.
Не здивуюся, коли стихне дощ,
їх співатимуть й солов’ї.
Щось говорить дощ… я прислухаюсь.
Ой які ж краплини рясні!
Підказав мені цей веселий дощ,
що шепну сьогодні тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020