| Сторінки (16/1588): | « | 11 12 13 14 15 16 | » |
Дуб дубку: - Пошелещу.
Рибка рибці: - Поплещу.
Пташка пташці: - Поспівай.
Жито полю: - Дозрівай!
Мишка мишці: - Попищу.
Жук жучисі: - Полечу.
Квітка квітці: - Розцвітай.
Вітерцеві: - Політай!
Річка річечці: - Біжу.
Зайченяточко: - Гризу.
Хмарка хмарці: - Поливай.
Клен берізці: - Підростай!
Ясне сонечко є тут.
Бджілки нам медок несуть.
Гарна пісенька дзвенить.
Ой, як хороше тут жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2017
Дуб, берізка і лисичка,
зайченятко і синичка.
Сироїжки і опеньки,
підберезовик гарненький.
Оленятко і травичка,
під калиною криничка.
Боровик ось за пеньочком
золотим прикривсь листочком.
Небо, сонечко, хмаринка,
у дуплі чиясь хатинка.
Де струмок малий і мостик,
чийсь сіренький видно хвостик.
Білченя, мов парашутик,
гнучка гілка - гарний прутик.
За ялинкою вовчисько,
підійшов він зовсім близько.
-Забирайся, вовченятко!
Бо лякаєш оленятко,
зайченятко і лисичку,
білченятко і синичку.
Де струмок малий і мостик,
заховався Сірий Хвостик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2017
Вже жовтень у природі хазяйнує,
усе він завжди робить залюбки.
Господар гарний... за усім пильнує,
хоч, правда, ходять про нього й плітки.
Вербиченьки говорять золотисті,
що вчора в горобини гостював.
Сьогодні вона в новому намисті,
то ж, певно, Жовтень їй подарував.
А позавчора був він у калини,
всі бачили, як довго там стояв.
Погляньте, як розчервонілись щічки...
напевно, її ніжно цілував.
З берізкою шептався аж до ночі,
усі листочки їй позолотив.
І задивлявся в сині-сині очі
він нашій річці... як бережком ходив.
А ще дивився довго на ромашку...
в ній крапля літа сяяла ясна.
Жоржинами частенько милувався,
що квітнуть біля нашого вікна.
Ой ви, вербиченьки гнучкі, сестрички!
Та ж Жовтень щедро й вас обдарував!
Як мимо йшов, і плаття дав, і стрічки,
лиш усміхнувсь... пішов, бо поспішав.
І засоромились своїх пліток вербички,
схилили нижче личенька до річки.
Навкруг така краса... Лиш задивлятись
і тішитись, радіти, милуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753923
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2017
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
У тих очах весна цвіте в маю.
О, скільки в них і доброти, і ласки.
Я так люблю учительку свою!
Вона веде нас у життя із казки.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753278
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.10.2017
Найдобріше, ніжне, щире, світле...
милосердне, любляче, привітне.
І відкритим вміє серце бути,
пам'ятати може... і забути.
Вірити, надіятись, любити...
весело сміятись і радіти.
Тихо плакать, голосно ридати,
і гіркі образи пробачати.
Я люблю, коли серця привітні,
як погожі небеса блакитні.
Де панують грози в душах грізні,
б'ються там завжди серця залізні.
І холодні, і жорстокі... Боже!
Вбережи... Людині це негоже.
Краще, коли радістю ясніє,
веселитись серденько уміє.
Лагідне, терпляче, працьовите,
теплотою у труді зігріте.
Дуже таке серденько красиве,
радісне, дбайливе та щасливе.
Скільки ж всього в нім?! Не зрахувати.
Вміє воно ласку дарувати,
і підтримає, і допоможе...
Так багато вміє воно й може!
Хто іще стільки всього зуміє?
Головне - любити серце вміє.
Любляче сердечко без оков,
в нім... Надія, Віра, і Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753000
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.09.2017
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
для нас у світі цім... єдина.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі
за сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
за стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
за все, що збудеться... й збулося.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.09.2017
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Вітер віє... повіває, де кленочки.
В України дуже гарні сини й дочки!
Розгулявсь, де осокори... там, де варти.
Ой ти, вітре-розбишако, це не жарти.
Глянь, стоять тут на сторожі... щоби жити.
Україні вольній, вітре, ще радіти!
Розгулявся вітер вільний в чистім полі.
Жити нашій Україні в щасті-долі.
Зріє жито, дозріває... Будем жати...
Повернуться всі синочки в рідні хати!
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Бо ж нікого не лякає... їй не треба.
Лиш молитва щира лине тут до неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752599
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.09.2017
Свою любов шукаю я...
Хоч де знайти її? Не знаю.
Багато вже сходив доріг,
Та все ж надію в серці маю.
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги засипає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
О, скільки в світі є доріг...
А поміж них одна-єдина
Та, де зустрінеться мені,
Моя любов, моя дівчина.
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги замітає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
Свою любов шукаю я...
Мене ж чекає десь. Я знаю.
Можливо, то була вона,
Та, що зустрів сьогодні в гаю...
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги замітає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Мимо мене йшла через полечко
Моя доленька, моя долечка.
Наливалося в полі житечко,
А вона сама, як та квіточка.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Подивилася навкруг долечка...
Гарно й справді тут квітне полечко.
Зупинилася. Усміхнулася.
Та й до мене ще пригорнулася.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Ой веселая моя долечка,
Цілуватися любить в полечку.
Аж до раночку серед житечка
Тут була зі мною моя квіточка!
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Сходить вже для нас ясне сонечко.
Проведу тебе, моя рідная!
Доле гарная! Доле світлая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Які звабливі темні ночі...
Смарагдові у ночі очі.
І довгі-довгі чорні коси.
З нами була, де впали роси.
З нею до раночку гуляли,
де верби біля ставу спали.
Там зорі у воді купались...
ми чули, як вони шептались.
Росою нічка розсипалась.
Заслухались... Вона сміялась!
З молодим кленом жартувала.
Потім навколо всіх приспала.
Нас завела аж у покоси...
Там ми до ранку обнімались.
Світилась зорями у косах,
як в поцілунку ми зливались.
Потім додому проводжала,
аж до калини, що за ганком.
І заспівала солов'ями...
Зустрілася вона тут з ранком!
Краплину щастя залишила
вона в калиновім намисті.
Засяяла... Зрадів їй ранок!
Горять вогнями роси чисті.
Слідів разочки повилися
у гай, у поле і до річки.
Прикрили від людей їх, певно,
густими вітами смерічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Посіяла пшениченьку, буду доглядати.
Я б до милого пішла - не пускає мати.
- Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Постою я трішки з ним й повернусь швиденько.
Посіяла при дорозі бурячки в рядочку.
А мене чекає милий вже давно в гайочку.
- Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Пожартую трішки з ним й повернусь швиденько.
Посіяла огірочки, нехай підростають.
Я б до милого пішла - знову не пускають.
Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Я на нього подивлюсь й повернусь швиденько.
Ой зійшла вже пшениченька, побачила мати.
Та й до милого мене відпустила з хати.
Ой, матусю, ненечко, не хвилюйсь, серденько!
Як і ти, колись бувало, я прийду раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Говорить вітер, із небом синім, у хмарі вільній.
Як добре, що у світі є... ти, добрий, сильний.
Найкращий в світі! Найкращий в світі!
Найкращий в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
І нахиляє, той вітер вільний, до мене віти,
Як чує, що й для тебе я... найкраща в світі.
Найкращій в світі! Найкращій в світі!
Найкращій в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
Я вдячна долі, що завжди поруч, такий надійний.
Я вдячна, що зі мною ти... мій добрий, сильний.
Найкращий в світі! Найкращий в світі!
Найкращий в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче?
-Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
Це ж ходить осінь рідним краєм... Величава,
дзвінкоголоса, ніжна, кучерява.
Чарівним пензликом навколо все фарбує.
Всім вишиванки золотом гаптує.
Натішся, вітре, й ти осінньою красою.
Умийся зранку чистою росою.
Всі павутиночки порозправляй сріблисті
й засни... притихни в золотому листі.
Коли проснешся... зірви яблука налиті,
пострушуй сливи й груші соковиті.
А як вербичкам золоті розчешеш коси-
розвійся в травах, де були покоси.
Літають бабиного літа павутинки...
Ховатися ще рано у хатинки.
Ще лисеня руде на сонці гріє спинку.
А вересень - дістав свою сопілку!
Його мелодії хоч ніжні, та журливі.
Птахів збирають в зграї гамірливі.
Скажи нехай летять... додай їм,вітре, сили.
Проси, щоб знов весною прилетіли.
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче.
Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751505
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.09.2017
У зоопарку Шкаф стояв.
Багато місця він займав.
З'явився молодий Жираф -
та й поселився там, де Шкаф.
Лиш Слон Жирафа привітав,
добрі слова йому сказав.
Удав сердито засичав:
- Ну, де ти таку шию взяв-в-в?..
У кого ти такий удався?
І звідки ти такий узявся?
Та ще ж, погляну я, плямистий.
І довгоногий... й гонористий.
Куріпок всіх перелякав.
З-за тебе ніч Осел не спав.
І Носоріг не міг дрімати.
Чого було скрізь зазирати?
А я усім хочу сказати:
Жирафа думають прогнати.
Життя нікому тут не стало.
Бо тут усім усього... мало!
Жираф про це й духом не знав.
Нікуди він не зазирав.
Хто що тягнув? Куди ховав?
Йому до того нема діла.
Та не пройшла ж іще й неділя,
як поселився тут Жираф!
О! Який жах!
Тепер його хочуть прогнати...
То ж звинуватили Жирафа
у тім, що вищий він від Шкафа.
Тому все чує, усе бачить.
Як йому таке пробачить?!.
А Шкаф завжди отут стояв
й приховував все, хто що брав.
То ж Шкаф не стануть викидати.
Краще Жирафа їм прогнати.
Хоч Шкаф уже зовсім старий.
Жираф веселий, молодий!
Не хочуть тут нове прийняти,
бо треба ж буде щось міняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751203
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.09.2017
-А в мене совість... є?- якось спитав Козел.
Запитувать таке не прийнято тепер.
То ж на такі слова ніхто і не чекав.
Та отакі слова,видно, ніхто й не знав!
Та отакі слова ніхто й не говорив.
Та отаке ніхто й запитувать не смів!
Що совісті нема - доводилося чуть.
А це ж таке спитать?! Ну просто... що-небудь!
А тут ще ж і Баран запитує себе:
-Цікаво, чи у мене ота совість є?
Не буду дивувать, мій друже, я тебе.
Він в відповідь почув своє звичайне "Бе-е!"
Чомусь оці слова прийшли до мене в сні.
Веселими тоді здалися і мені.
Тепер уроком є вони усім-всім нам:
Над совістю замислились навіть Козел й Баран!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750940
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.09.2017
-Життя моє, чому ти зажурилось?
А мене завжди просиш:-Не журись!
Життя моє, що тебе засмутило?
А мене вчиш постійно:-Усміхнись!
Сумні часи?.. Я знаю, ти ж говориш:
-Життя прожить, не поле перейти.
Є тут солодкого... і є гіркого,
та хочу, щоб мені раділа ти.
-Смієшся знов?!. Та бачу твої сльози!
Мене ж навчаєш вірити завжди,
що змінюється все у нас на краще.
То ж мені радиш:-Вір! Вперед іди!
Хвилюєшся, що нам даєш так мало?!.
Ти ж йдеш вперед... І ми з тобою йдем.
Слово твоє орієнтиром стало.
Багато є вже те, що ми живем!
Життя моє, ти знову усміхнулось?..
Всім до лиця усмішки осяйні.
Життя моє... Ти в кожного єдине.
Ти нам радієш всім, а ми - тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750929
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.09.2017
Чи часто чуємо ми душу?
А вона є! Вона співає.
Вона сміється, веселиться.
Буває гірко так ридає!
То добре, як душа спокійна,
і радість зігріває груди.
Вона ж тріпоче, як та пташка,
коли стоять тенета всюди!
Я якось в душу зазирнула,
там і солодке, і гірке.
А поміж нього є зернятко,
зовсім мале... та золоте!
Якщо плекати - підростає,
і соковиті дасть плоди.
Повір у себе, в своє щастя,
до нього впевнено іди!
А якщо грози, бурі сильні?
Не зупиняйся ні на мить!
Зернятко золоте - то ВІРА.
Її вогонь нехай горить.
Лиш його сяйво нам освітить
дорогу ту, якою йти.
Я вірю, що життя дано нам,
щоб своє щастя в нім знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2017
Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
А ті стрічки золоті іскряться,
сонце ясне у них барвами цвіте.
Розсипає осінь щедро позолоту,
в дар залишило їй літо золоте.
А ось сосни... Гарні, величаві,
мов сусідки дві ранкової пори.
Розмовляють про щось тихо на галяві.
Видно раді, що зустрілися вони.
І калина тут рясна та пишна...
й кучерявий, густий, пишний має чуб,
тут кремезний, мужній, сильний,
всіма знаний...
Молодий, дуже веселий, гарний дуб.
Зрісся він коріням із землею.
І хоч є, де розгулятися вітрам...
Усім затишно у лісі біля нього.
Видно, прагнути до цього треба й нам!
Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2017
Зазирнуло літо у вікно. Щедро так проміння нам
сипнуло.
Ой, як заясніло! Зацвіло... І про мене літо не
забуло.
І покликало мене у гай. Зелено тут і квітнуть
дзвіночки.
В незабудок ніжно-голубих чомусь весело
сміються очки.
Ой, яке тут розмаїття барв! Бджоли та джмелі тут
хазяйнують.
Бо яскравих квіток пелюстки їх до себе манять...
і частують.
Зазируло літо у вікно. І мене покликало із хати.
Засміялось сонце:- Що ж? Пора з літечком тобі
помандрувати!
І ромашок принесло букет. На пелюстки ніжні
надивлюся.
Обривати їх?.. Навіщо ж так?.. Я у твої очі
подивлюся!
А в твоїх очах ... Невже весь світ?! Гори, ріки,
море, океани.
Я з тобою обійду весь світ! Знаю, літо помандрує
з нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Зазирнуло сонечко у вікно.
Йшло воно до хати через річку.
І світило весело ... Воно
дуже схоже на мою сестричку!
Зазирнуло сонечко у вікно.
Бо прокинулось сьогодні рано.
І зігріти всіх навкруг змогло.
Дуже схоже сонечко на маму!
Зазирнуло сонечко у вікно.
І, повірте, я не помилюся.
Світить ясне сонечко щодня.
Добре й ніжне, як моя бабуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749997
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.09.2017
Сонечко пригріло... Зігріло садочок.
І на гілочці з'явивсь зелений листочок.
Зелених листочків тут дуже багато.
Розцвітають квіточки... У яблуньки свято!
Квітне, квітне яблунька... Бджілочки літають.
Нектар солодесенький з квіточок збирають.
Прилетіли ластівки, на диво дивились.
Бачать... а на яблуньці яблучка з'явились!
Золотисте сонечко, усіх зігріває.
Рум'янить всі яблучка, соком наливає.
Так минуло й літечко, завітала осінь.
Позбирала яблучка, діток в гості просить.
Став листочок золотим... трішки засмутився.
Аж тут у садочку їжачок з'явився!
-Я тебе, листочку мій, заберу на спинку.
Віднесу до діточок у свою хатинку.
Станеш одіялечком ти для їжачати.
І його в зимові дні будеш зігрівати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749995
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.09.2017
Ой! Ай! Ух! Ох...
Ой який переполох!
Знайшли лева у тигриці.
Лиса - в клітці, там де птиці.
Заєць був там, де удав.
А жираф ще й не лягав!
Ой! Ай! Ух! Ох...
Ой який переполох!
Півень був там, де кролиха.
А козел там, де зайчиха.
Що за лихо... за біда?
Та чия ж у цім вина?
Не хвилюйтесь! Сторож спить...
Всіх горила сторожить.
В неї є усі ключі.
Сторож загубив вночі
біля клітки, де сиділа
та гарнесенька горила.
Ой! Ай! Ух! Ох... Це ще не переполох.
Буде периперулох,
як проснеться сторож.
Ох!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749966
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.09.2017
Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... радість ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і ласка.... й сонце ясне сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
В цім джерелі візьму слова,
які душі вміють торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2017
Летить у просторі Земля...
розправила, як пташка, крила.
Живе тут мрія і моя,
яскрава, ніжна і щаслива!
Шумлять тополі й ясени,
дзвенять між горами потоки.
Гойдає море кораблі,
а хтось лиш робить перші кроки.
Летить у просторі Земля...
в гніздечку пташка засинає.
Тут чути пісню солов'я,
і колискова тут лунає.
Тут зайчик й білочка живуть,
до школи ходять школярята.
Земля - це є наш спільний дім.
Це наша рідна, світла хата.
За неї Богу я молюсь...
і вірю, що здійсниться мрія.
Хай буде вся Земля в цвіту,
а наша доленька... щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749831
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2017
(Вільний переклад вірша Юлії Рябенко "Лучик")
Промінчик сонця золотий
поглянув вниз - і заховався.
Побачив хмарочку легку,
То ж, певно, він її злякався!
Бо ще ж малесенький зовсім...
Та ображать ніхто не сміє!
Як буде холодно тобі,
лиш попроси - він враз зігріє!
Та ще погратись любить він,
то ж як дитина, веселиться.
Побачить дзеркальце... Ой як
веселий сміх той буде литься!
Як втомиться - лягає спать.
Дощ йому пісеньки співає.
Прокинеться... знов повен сил.
Тепло і радість розсипає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749730
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2017
Буває весело і сумно... Кожен знає.
Однаково лиш Сонце ясне сяє.
Холодний вітер гне струнку тополю.
А теплий радує... бо має волю.
Радіє Зло тоді, як сльози бачить.
Добро за все усім завжди пробачить.
Колюче слово ранить колючками.
Хай лагідне і ніжне буде з нами.
Буває весело і сумно... Кожен знає.
Однаково лиш Сонце ясне сяє.
Все ж більше до душі нам дні погожі.
То ж станьмо й ми усі на Сонце схожі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2017
Раз подумав якось Лин:
- Я збудую новий дім і зроблю високий тин!
Працювати Лин почав. Все додому він стягав.
Збудував вже гарний дім, і зробив високий тин...
та й живе один у нім. Бо нікого отой Лин не пускає
за свій тин! І не дружить він ні з ким. Хоч радіють
всі щодня:
- Дім гарний в нашого Лина!
А от в Ляща маленька хата, та гостей у ній ба-
гато. Завжди весело. Є діти. Вміє Лящ усім радіти.
І підтримує усіх. То ж лунає в хаті сміх...
Гарна хата у Ляща. Бо найкращий дім - ДУША!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749600
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.09.2017
Спіймав Жабку Журавель. Є чим поживитись.
А та Жабка запитала: - Ти вмієш ділитись?
- Вмію, - каже Журавель, - поділюсь обідом.
Стрибай, Жабко, вперед. А я йтиму слідом!
- Добре, - згодилася та й почала стрибати.
Так вів її Журавель до своєї хати.
От зустрівся їм Ведмідь. Хитро позирає.
- Куди ведеш Журавля? - Жабку ту питає.
- На базар, Ведмедику, бо хочу продати.
Дуже добрий Журавель! Любить працювати!
Сподобався Журавель Ведмедю старому.
- Візьму, - каже,- нехай ходить отут біля дому.
Бо роботи у мене є дуже багато.
Злетів у небо Журавель... Бо ж любить
літати!
Як побачиш Журавля, що в небі кружляє,
знай, що Жабку мудру ту Журавель шукає.
Ще навчає він своїх, і доньку і сина, що у світі
Мудрість є. То найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749565
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.09.2017
Є голос у вітра, є голос в верби.
Є голос у саду, є голос в води.
У кожного мова рідна, своя.
У мене є мова - моя!
А мова моя дзвінка, голосиста,
Мов райдуга в небі барвиста,
іскриста.
В ній сила і ніжність,
краса в ній і ласка.
На рідній мові звучить
пісня й казка.
У кожного в світі мова своя.
Як сонце ясне -
мова моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749274
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.09.2017
Де гралось троє кошенят, стрибало двоє жабенят
й співала на калині пташка... із хати вибігла мурашка
й почула: "Мяу!.. Ква!.. Ців-ців!"
Мурашка та була маленька, вчора з'явилася у світ.
То ж подивилася навколо й сказала весело:"Привіт!"
А з гаю дзвін такий лунав!.. "Ців-ців!.. Ква-ква!.. і ...
Мяу-мяв!"
-Хто це сказав? Що це за звір? Напевно, він такий
страшний?! Бач, каже:"Мяу!.. Ква!.. Ців-ців!"?
У нього хвіст, як у кота? Літає він, як пташка? Та ще й
зелений, видно, він... Так думала мурашка.
Цікаво стало певно їй, бо ж сіла на листочку.
"Ців-ців!.. Ква-ква!.. і ... Мяу-мяв!" - лунало у гайочку.
Була зеленою трава, і жабки говорили "Ква!", і грались
кошенята. А де ж той звір такий страшний? Як його
впізнати?
Вмостилась зручно на гіллі та й стала придивлятись.
Куди подівся звір страшний, якого слід боятись?
Зелені жабки і трава... і пташечка співає. І кошенята
муркотять. Страшного тут немає!
Куди подівсь насправді він? А де ж він є? Хто знає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749272
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.09.2017
Осінь в коси заплела стрічки золотисті.
Пензлик золотий взяла, малює по листі.
Все навкруг позолотить... працювати вміє.
Навіть золотим зерном нивоньку засіє!
Вже листочки золоті несуть хвилі сині.
Осінь щедро рум'янить щічки горобині.
Ще сипне вона й тепла... є його по вінця.
Підфарбує золотом чорнобривцям брівця.
Золотисті нагідки вплете у віночки.
Золоті пряде нитки... гаптувать сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749230
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.09.2017
Є холодна й тепла днина.
Є на все в світі причина.
Рот великий в Бегемота.
В Дятла клопітка робота.
Увесь день Кріт землю риє.
А в Жирафи довга шия.
Є коротка й довга днина.
Пам'ятай, що ти - Людина!
Чи про інших вмієш дбати?
Чи як собі побільше взяти?
Так багато, щоб ... усе!
В душі літо, чи мете?
Якщо холод... Замітає.
Не чекай! Бо хто дрімає,
Тому сумно в світі жити.
Ти ж навчись життю радіти!
Головне - вперед іти.
Можна вбрід, чи... де мости.
Не важливо, скільки можеш.
Мало чи багато хочеш.
Піднімись, якщо впадеш.
Головне, що ти - ідеш!
Є холодна й тепла днина.
Є для радості причина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749058
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.09.2017
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748954
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.09.2017
А Слон сказав:"Не буде так!" І не було.
За тими, хто не так як він, відразу загуло.
Сховались в норах і сидять тихенько там собі.
Мовчать. Ховаються отак подалі від біди.
Бо Слон є Слон. Гляньте який! Хоч і на місці
топче... йому перечити не слід, бо багатьох
розтопче!
А Слон сказав:"А тепер так!.."
Хто біля нього - стихли, знов повилазили із нір
ті, що раніше зникли.
Тепер ховаються оті, що панували в горах. Слу-
жити будуть, догоджать... хто відсидівся в норах.
Отак минає день за днем. Роки ідуть. Столі-
ття. Коли ж то Правді панувать? Минуло б лихо-
ліття.
Та ж не один у світі Слон! Правдивих є ба-
гато. Чому ж тоді саме такий має панувати?!
Вини Слонів у цім нема. Це в нас сміття бага-
то. Тому й з'являються такі, щоб нами керувати.
Повимітаймо зайве все, з усіх своїх засіків.
Тоді і Правді панувать - найкращій в світі... з ліків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2017
Кличе вересень до школи:
- Дзень-дзелень!
-Дзень-дзелень!
Кличе вересень до школи
всіх дітей.
Кличе вересень до школи...
золотіє, глянь, кленок.
І калина запишалась.
-Дзень-дзелень!-
співа дзвінок.
Книги й зошити в портфелях,
фарби тут і олівці.
Залюбки знов будуть вчитись
наші діти.
Молодці!
І на морі побували, і у лісі
в літній день.
Відпочили. Загоріли.
Час до школи.
Дзень-дзелень!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748704
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.09.2017
Хазяйнує осінь скрізь, куди не глянеш,
вбрала пишно золотом сади.
Над ставком притихли верби кучеряві,
низько нахилились до води.
Опустили віти й золоті берізки
і калина, пишна та рясна.
Золотисте листя, кетяги червоні
знову відзеркалює вода.
Та вода, як небо, чиста та прозора,
хвилями хлюпоче, вдаль біжить.
- Ой, осене мила, наша чарівнице,
не забудь кущі позолотить.
Осінь не забула, ще щедріш сипнула
на дерева, трави та кущі.
Нехай золотіє, нехай золотиться,
бо ж обтрусять їх рясні дощі.
Знає про це осінь... Всеодно малює.
Золота прийшла її пора.
Після неї срібним, пензликом чарівним,
малювати буде знов ... зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748659
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.09.2017
Все не так... Ой, все не так!
Загубився якось Хряк. Обшукали все село.
Куди ж він подівся? Ні у полі, ні в городі...
Таки загубився!
Загубився Хряк чималий... Куди йти?
Де шукати того Хряка? От біда! Може в ліс
пішов гуляти? Та хто ж зна?
А у лісі вовки сірі! Страшно так...
Та невже ж туди подався отой Хряк?!
Не сумуйте ви за Хряком. Не ловить гав!
До сусідньої він стайні почвалав. Там є Коні,
і Корови, і Коза. А в куточку ще гарнесенька
Вівця. Невеличка. Симпатичненька вона.
Здалось Хряку, що то зірочка ясна.
Наробив же той Хряк шуму... скажу вам.
Бо ж ніхто і не подумав шукать там.
Всі пригоду пам'ятали довго цю. Бо ж не
Хрюшку Хряк той вибрав, а Вівцю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748375
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.08.2017
Я чула... Розмовляли зорі:
- Поглянь, як затишно в лісочку!
Тут гриби, ягоди... Шипшина росте під дубом
в холодочку.
- Ніхто не знає, як з'явилась. Звідки взялася?
Чепурненька...
- А дуб від грому захищає. Шумить для неї
веселенько!
- Ще любить він, як розцвітає Шипшина та
рожевим цвітом. І тішить душу, гріє плодом,
коли зігріє сонце літом.
- Як добре й затишно Шипшині під кучерявим
отим дубом!
Це правда... Добре, коли поряд надійний,
сильний, з гарним чубом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Ой купила Черепаха собі черевики.
Такі гарні. Червоненькі. Малі, невеликі.
В черевиках Черепаха вийшла погуляти,
аж тут Чаплю побачила. В тої змерзли
лапи.
Плаче Чапля:
- Ой, як змерзли мої бідні ніжки!
Увесь ранок я ходила боса біля річки.
Пожаліла Черепаха ту свою сусідку...
Тепер, скажу, бачить її біля річки рідко.
Черевики дала Чаплі Черепаха влітку.
Тепер Чапля ввись злітає, як бачить сусідку.
А вже й осінь. Дощик сіє... Мерзнуть
будуть ніжки.
Та на цей раз в Черепахи, яка ходить пішки.
На старенькі черевички вже пришила лати.
Думай, щоб не було гірко, кому позичати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748239
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.08.2017
Помітив Джміль бджолу... і задивився.
Вона літала біля вишні, де він вився.
Став придивлятися до неї Джміль.
Гарненька. Смугастий сарафан новенький,
красивий капелюшок й босоніжки.
Прозорі гарні крильця мала.
Побачив все це Джміль, лиш не помітив,
що Бджола та працювала.
Бджола ж не просто тут,як Джміль літала.
Вона нектар із квіток тих збирала.
Прикро Джмелю... не біля нього в'ється та
Бджола.
Джміль же помітний! Це вона мала... І має крила він
великі. До того ще ж купив учора нові черевики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748218
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.08.2017
Біг по лісі Борсучок... Зачепився за сучок.
Розкричався на весь ліс! Чули крик той сто беріз.
Липи, клени і дуби. Налякалися гриби.
Аж під листя поховались. Тепер спробуй їх знайди!
А Борсук той хоч малий, та який же голосний!
Чули крик його в діброві лисенята і зайці.
В лузі... коні та корови, кози, вівці й баранці.
Заховалось вовченятко і маленький їжачок.
Ой зчинивсь перопелох! Винуватий не сучок.
Налякав це своїм криком всіх у лісі Борсучок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748101
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.08.2017
Моє щастя красиве, моє щастя грайливе.
Голубі в нього очі і біляве волосся.
Моє щастя - то небо ясне, синє - синє.
Моє щастя - у полі дозріле колосся.
Моє щастя у морі в хвилях тішиться, грає.
І у гаю зеленім солов'ями співає.
Під вікном розцвітає у матусиних квітах.
І в ранковій росі моє щастя на вітах.
Моє щастя у хмарі, що дощем щедро сіє.
Моє щастя, то сонце, що так сонячно гріє.
Глянь лелека високо в синім небі літає.
Знай, то щастя моє у вільнім танку кружляє.
Щастя кожен шукає... ти своє щастя маєш.
І плекаєш його, про своє щастя дбаєш.
А воно таке різне, таке різне... і все ж...
Є у всіх у нас спільне - те, що щастя без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
А дощ ішов... Все капав... Капав...
То він зі мною, видно, плакав.
І краплі ті по парасолі,
і теплота в моїй долоні.
В моїй долоні, в моїм серці.
Вода холодна у відерці.
З криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні ти схилився.
Бо тут батьки, тут рідна хата,
і сад в цвіту... Їх захищати
таким, як ти, відважним, сильним.
Щоб в ріднім краї бути вільним!
Коли ж настане та година
тієї воленьки... щаслива?
Прошу у Бога, щоб дав сили,
щоб рідну землю захистили.
Щоб поверулися до хати,
де сад в цвіту, де батько й мати.
Де теплота у моїм серці,
вода джерельна у відерці.
Щоб ти радів, а не журився,
з криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні я схилюся,
за тебе й край наш помолюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747788
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.08.2017
А в моєї України сині очі,
немов небо веселкове... Голубе.
А в моєї України ясні й ночі,
й жито в полі колоситься золоте.
А в моєї України легка вдача,
мов та річечка весела та дзвінка.
Добротою тут багата кожна хата,
й вибивають козачата гопака!
А в моєї України світлі ранки,
бо всміхатися умієм повсякчас.
Квітнуть мальвами розкішні вишиванки,
наділив красою й щастям Бог всіх нас.
Ой цвіти, наша країно, веселково,
і калиною, й вербою звеселяй.
Завжди весело лунай скрізь, рідна мово...
Бо ми любимо усі свій рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747612
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.08.2017
Зустрітися нам Ангел допоміг,
крильми прикривши від дощу весною.
Він знав про нас усе і, видно, захотів,
щоб ми зустрілися під липою з тобою.
Прикрив обох від крапель дощових
ще й липовим гіллям він ніжно.
Ти - блискавка, я - гуркотливий грім!
І зрозумів тепер, чому тоді так вийшло...
Давно хотів торкнутись я щоки,
твоєї... й пестить золоте волосся.
Коли, мов пташка, ти припала до грудей -
розлився трепет - грому стоголосся!
Як твої руки плечі обвили,
солодкі блискавки безсоромно ширяли.
А теплий дощ шумів, щумів, шумів...
Хотів, щоб довше ми під липою стояли.
Той ніжний трепет залишивсь в душі,
і дощ... і грім... і блискавка стокрила.
Зустрітися нам Ангел допоміг,бо знав,
що й ти в мої обійми ніжні захотіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Вишиванку свою одягну.
Я її сама вишивала.
Ой красива ж вона! Ой весела вона!
Вишивати навчила мама.
Сонця промені тут в чорнобривцях ясних,
квітнуть мальви матусині пишні.
Соловейко співає в розкішнім гіллі,
під вікном, у садку на вишні.
А в вінок я вплету ромашковий цвіт,
запашного любистку та м'яти.
І волошок блакить, колосків золотих
із пшеничного поля... Багато!
Ще прикрашу вінок свій, барвистий, ясний,
ніжним гроном рясної калини.
Звеселить увесь світ маку ніжного цвіт.
Я - дочка України!
Веселись, краю мій! Дорогий ти мені
днями ясними, світлими ранками.
Особливо люблю я тебе, рідний мій,
коли квітнеш ти вишиванками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747212
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2017
Бачу поле волошкове.
Синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Ой, які ж у них різьблені
на стеблі листки зелені!
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Де волошки, гляньте... Он
вже цвіте у полі льон!
Ось з'явилася хмарина,
а на ній біла хустина.
І по небу попливла.
А те небо волошкове,
ніби море неозоре,
плеще хвилечкою в тон.
Квітне й небо ніби льон...
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Краю рідний!Моя доле!
Квітне небо... Квітне поле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747197
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.08.2017
Дякую Богу за друзів своїх,
добрих, веселих і щирих.
І дуже серйозних, що є серед них,
вимогливих і справедливих.
Маєте вдачу ви, рідні мої,
непосидючу й грайливу.
Майстерністю всіх вас Господь наділив,
щоб думку будили сміливу.
Легкою буде хай завжди хода,
мов тиха сонячна днина.
А душу розбудять лиш справжні слова,
лиш любляча серцем, людина.
То ж бережімо всі слово своє,
хай воно людям ясніє.
Яскравим вогнем між пітьми засвітім,
що вірою серце зігріє.
Дякую Богу за друзів своїх,
добрих, веселих і щирих.
І дуже серйозних, що є серед них,
вимогливих і справедливих!
Присвячується всім щирим друзям з "КЛУБУ ПОЕЗІЇ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.08.2017
Ой зробила Мишка нірку, бо дуже старалась.
Прибирала, фарбувала, жити в ній зібралась.
Гарна нірка... Невеличка. В ній затишком віє.
Бо ж та Мишка невеличка працювати вміє!
Тут тарілочки, каструльки... чашок є доволі,
Бо ж трудилася багато Мишка та у полі.
І зерняток у засіках в неї є багато,
То ж схотіла влаштувати новосілля-свято!
А запрошених з'явилось до Мишки чимало.
Їсти-пити вистачало... усім всього стало!
Все ж було після гуляння тих розмов багато.
Говорили, що не вміє Мишка частувати.
Ото Жабка постаралась, бо ж не на роботі.
Ще й до цього часу, гляньте, квакає в болоті!
А ви мудрості навчайтесь, щоб вам так не стало.
Не запрошуйте до себе тих, кому все мало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727013
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.04.2017
— А ти чого це розкричався? — спитав у Рака мудрий Лин.
А Рак плескався... Рак плескався! Радів, що меле зранку Млин.
— Та куди ж лізеш, небораче? Та ж у Млині тім жорнова!
А Рак плескався... Рак плескався! Там була теплою вода.
А Млин той гарно працював, то ж він на Рака не зважав.
По клешнях Млин так Раку дав... що той поповз ураз назад!
Так гірко плакав отой Рак... і повз... і повз ... та все назад!
З тих пір вперед не може йти, то ж мусить лиш назад повзти.
Порада в мене є одна: Не суньте клешні до млина!
Млин не зважатиме на Вас... Ой, як по клешнях отих дасть!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726392
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.03.2017
—Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...
Далеко так той чути звук.
Свою роботу майстер знає...
Скрізь шкідників він відшукає!
І в деревині, й під корою.
І взимку,восени й весною.
І навіть влітку чути гук:
— Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...
Отак і ми маємо дбати :
Сміття із хати — вимітати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726179
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.03.2017
На гілці глоду птах сидів, на сонці спинку свою грів.
Своє гніздо охороняв... й так дзвінко, голосно співав!
Та раптом Вітер налетів, сердитий був, так грізно вив!
Усе ту гілку нагинав, зелене листя обривав...
— Чому ж це сердитися так? — спитав у Вітра мудрий Птах.
Лети до річки, там дуби... То порозчісуй їм чуби!
— Е- е - е...— каже Вітер, — то дарма! На таких силоньки нема.
Ламати гілку лиш посмів, хоч знав, що птах тут гарний жив.
А гілка гнулась недарма... бо колихала пташеня.
Коли це Вітер зрозумів — розсердився й геть полетів!
Як гілка й птах, роби і ти : Своє завжди слід берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726167
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.03.2017
На калині, там де став, соловейко заспівав...
А вона й не шелестіла, ледве-ледве тріпотіла.
Легко так той спів лунав, став прокинувсь, та мовчав.
Прислухався до пісень... Народився новий день!
Соловей співав пісні, такі ніжні й голосні.
І притихли верби всі... Ранок засвітивсь в росі!
Він з небес до нас злетів і розсипався, мов спів.
Соловей дзвенів-співав... Новий день так зустрічав!
Поміж верб і вітер стих, дню розкаже все про них,
Про калину й солов'я... Любить він їх, як і я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726108
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.03.2017
Відгук на вірш Ярослава К. "Шлях до миру"
Ми часто задаємо запитання:
Чому панує в світі стільки зла?
Невже забув нас Бог наш і не бачить,
Що розкошує на землі біда?
Не треба зайвих, пишних слів.
Немає в мудрих ворогів!
А Бог все бачить... Знайте! Бог все чує.
Чому ж тоді тут панувать біді?
Якщо біду ми мусим тепер мати,
То видно Бога втратили в собі!
Бо хто що буде розсівать,
Такий і урожай збирать!
Ану скажіть... скажіть мені, хто знає?
Хто важливіший в Бога на землі?
Насправді ж ми для Бога всі є діти.
То ж викорінюймо все зло в собі!
Бо сонце світить тут для всіх!
Нехай лунає скрізь лиш сміх!
Добра бажаймо навіть ворогам ми.
І будьмо вище від усіх образ.
Бо нас навчає Бог життя любити.
Прощати зло Він завжди вчить всіх нас!
Щоб зрозуміли я і ти,
Як всім до щастя нам дійти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2017
Душі не замерзає джерело...
Син Божий нас усіх навчав любити.
Жити для себе й для усіх людей,
Щоб кожен в світі зміг добром світити.
Любові цій немає в світі меж.
Він щедро наділив і нас з тобою.
Я відчуваю її знов і знов
В світанку ніжному і в дні ясному!
Без пут вона, без гніву, без оков.
Без ненависті та любов... В ній сила!
В ній стільки світла ясного й тепла...
Підтримає, дасть для польоту крила!
Живи по-правді й ти в цій чистоті.
Бо ж Він хотів, щоб кожен засвітився.
Щоб добротою новий день розцвів,
У душах щастям-радістю розлився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2017
Ой як гарно біля річки! Молоді ростуть смерічки,
є калина і верба... та завелася тут біда!
То карасик десь піде, краснопірка пропаде.
То лини кудись поділись... От біда яка з'явилась!
Всі зібралися на раду. Каже щука: " Скраю сяду!
То не з'явиться... я знаю... бо ж я гострі зуби маю."
Всі повірили, бо й справді щука служить всім по-правді.
Усю ніченьку пильнує, що де є—все знає й чує!
Правда, вдень лягає спати... Треба ж їй відпочивати.
То ж ніякого гріха не помітили пока.
—Просинайтесь, рибенята! Бо пустіє ваша хата!
Проженіть гірку ту муку і всіх, хто схожий на ту щуку.
Не пускайте більше в хату хижу щуку ту зубату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725269
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.03.2017
В Носорога вже сім років працював в кафе Жираф.
Чесно скажем, він старався... Носорогу все не так!
Стільки блюд смачних... Що хочеш? Що бажаєш?
Вибирай! Заглядали сюди Мавпи, Бегемоти і Удав.
І Ведмеді, Тигри, Леви... завітав і Сніжний Барс.
Гість поважний і відомий, рідко так буває в нас.
Підійшов Жираф тихенько... що хотів той, все приніс.
Задививсь Барс на Жирафа, бо сподобавсь його хист!
Як дізнався, що готує й страви ті ще сам Жираф,
Із кафе не хоче йти вже отой Сніжний Барс ніяк!
Ой який же працьовитий! — він промовив до Слона.
— Справді так, — Слон посміхнувся, — тут здібнішого нема.
— В ресторан мені б зірковий! Це талант! Він просто клас!
Вміють людей цінувати... Тільки, правда, не у нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725268
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.03.2017
Ой біда у діда Власа... Не дає бабуся м'яса!
Розболілась голова, день болить вона і два.
Дід розсердивсь. Що ж робити?
Хоче бабцю залишити!
Дід бабусі: — Залишу!
А бабуся: — Не прощу!
Розболівся уже й зуб. Дід не хоче їсти суп!
— Пам'ятаєш, — каже дід, — цілував тебе, де біб?
— А згадай, як цвіла гречка, ти які казав словечка?!
— Там, де щавлик підростав, соловейко нам співав.
— А у лузі, де калина, говорив, що я єдина!
— Де розкішний розцвів мак, цілував тебе я як?
— А у лісі коло дуба я гладила твого чуба!
— Біля річки, там де міст, читав вірші, мов артист.
— Під вербою, там де став, що мені ти обіцяв?!
— А як виріс пастернак, носив тебе на руках.
— Як у полі розцвів мак... що було там? То є як?!
— То хороше було діло... ти й сама того хотіла...
—І кого ж я шанувала?! Пиріжечки випікала!
— Їв тоді я, аж хрумтіло... І тепер щось закортіло.
Залишився один зуб. Ото ж треба їсти суп! —
посміхнувся дід у вуса.
— Не прощу!— йому бабуся. Біля нього грізно стала,
та м'ясця чомусь підклала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725188
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.03.2017
— Ти чого? — спитав Їжак. Я ж іду собі отак.
Не чіпаю я нікого. Це ж для всіх оця дорога.
— Ха-ха-ха! Сказав... для всіх? Ну й смішний...
Ану побіг! Геть до лісу, щоб не видно.
І просить не варто слізно!
Та пригладь ще свого чуба! Ген дорога коло дуба
для таких, як ти, Їжаче. Не ходи більш тут, козаче!
Та дивись, не попадайся. Як зустріну — начувайся! —
на те Лиска Їжакові. Де ж її слова чудові?
Пам'ятає все Їжак, говорила з ним не так!
І красивим називала, і м'якеньким... Це ще мало.
—Дуже мудрий! — говорила, ще й варенички носила,
і ковбаску, й вінегрет. Був у них такий секрет.
Принесла ще якось чайник... Був Їжак тоді — начальник!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725039
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 22.03.2017
Зичу щастя я всім: і дорослим, й малим.
Чиє слово дзвенить, мов джерельце.
Чиє слово, мов сміх... чиє слово, для всіх!
Будить-зве і звеличує серце.
В тих словах весен цвіт, шум веселий в гаях.
Ночі зоряні... дні, світлі й ясні.
У них радість і біль, солов'їв дзвінкий спів.
Та які б не були — всі прекрасні!
Бо плекають життя і несуть світло в світ.
Разом з нами, буває, і плачуть.
Скільки ж в вас всього є, наші рідні слова...
Як багато для нас кожне значить!
Лліться, линьте, пливіть.... не мовчіть, струменіть.
І дзвеніть! Живе думка в вас наша.
З вами радість й журба... Нехай доля ясна
і любові й добра повна чаша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.03.2017
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається.
Оксамитове плаття одягає земля і вуаль білосніжну, з туману.
Вже вплітає в вінок ніжних пролісків цвіт і підсніжників білих,
що ранок сипле щедро до ніг... у лісах, край доріг.
Роздзвенілись струмки, все біжать до ріки,
мов дитина маленька до неньки. З - під сухої трави
пробиваються скрізь оксамитові стрілки тоненькі.
І лелеченьки знов над селом... над селом! У польоті яснім
ген кружляють... Бо радіють вони своїй рідній землі.
Краще рідного краю не знають!
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2017
Кури... кури сокотіли:
— Ти диви, що натворили! Доходилася Небога.
Гляньте! Гляньте... Он дорога вже протоптана.
Хвиляста... Ой була ж там Зозуляста!
Все до Півника ходила, до сусідського... Носила,
видно, зернятка смачні. Це він їй співав пісні!
Тепер діточки малі, цілий виводок малечі. І усі
на мами плечі!
— Ка-р-р! — тут Ворон прокричав.Чому ж Півень
ловив Ґав?
Говорити ж Півень звик:
— Стережу я свій Курник!
По стежині тій ходив той, хто Мурочку любив.
Та кури всього не знали, бо вночі вони всі спали.
Через тебе з когось сміх? Знай, це є великий гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724277
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.03.2017
— От був би я, як Бегемот!— сказав Мурах, розкривши рот.
Та говорив слова оті даремно.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер мимо промайнув,
та підхопив його слова напевно.
— Я хочу жить, як Бегемот! — тепер кричить малий Єнот.
Приніс бо Вітер ті слова до нього.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер подихом війнув.
Хто ж буде слухати його малого?
— Відпочивать, як Бегемот! — це Жаб з болота кілька сот,
на різні голоси все вимагають.
Ніхто і їх не зрозумів... лиш Вітер мимо пролетів.
Ми ж думаєм — вони всіх розважають!
А як же в світі жити нам, і нашим донькам і синам?
А хочеться, щоб всім було приємно.
Почують нас коли? Чекай... а Вітер знов летить у гай.
А ми живемо в світі ж — недаремно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724276
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.03.2017
Журавель сказав до Чаплі:
— Ой стрункі ж у тебе лапки! Хвостик пишний,
гострий дзьобик. Можеш сісти на мій возик.
Я ж туди, куди і ти, ото ж можу підвезти.
Чапля мудрою була. Сіла... Віжечки взяла
та й... погнала до села!
Журавель із воза зліз. Думав він, що їде в ліс...
Ото ж ти запам'ятай! Жінці віжки не давай.
Якщо править станеш сам,
куди схочеш -- будеш там!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.03.2017
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився!
А ніжний погляд той помітила Левиця,
то ж спинку вигнула... Справжнісінька цариця!
Подумав Лев: "Яке-то щастя є для мене,
Нарешті дочекавсь, зустрів оту, що треба!
А на Левиці тій така гарненька шубка!
На те ж вона і є Левиця, а не Мурка.
Найкрасивішу ще помаду підібрала,
і брівки підвела, ще й чубчик начесала.
Здалося Левові вона теж позирає.
Такої гадки хоч насправді та й не має.
— Ой Леве, Левоньку! Ой красене мій сильний.
У цьому виборі і ти, скажу, невільний!
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723934
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.03.2017
Гладив кицю Пес кудлатий... А у нього м'які лапи.
Гладив, гладив, скавучав, ще й легесенько гарчав.
— Ой ти моя Мурочка, сіресенька шкурочка!
Ой ви мої лапочки, білесенькі цяточки!
Та на сонці спинку гріла, не мовчала... Муркотіла.
— Ой ти мій гарнесенький, пухкий, солодесенький...
Сонце гріє, пригріває... Пес так лагідно співає!
Гладить Киці вушка, лапки і на спинці білі цятки.
Та примовкла, розімліла... До Барбоса ближче сіла.
Добре так біля Барбоса, облизав він киці носа.
Ще хотів... Не встиг... Бо Кіт тут з'явивсь біля воріт!
Хоч малий, та діло знає! Та ще ж гострі кігті має...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723234
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.03.2017
— Чому це в тебе довга шия? — Жираф Жирафу запитав.
А сам? Погляньте ви на нього... Найвищу гілку діставав!
— У мене шия величенька. Для мене добре це. Повір.
Така висока я, стрункенька. А де ще є такий от звір?
Всі закохались Бегемоти, і Носороги ходять тут.
Та жаль, нема мені тут пари. Я думала, що ти... Мабуть...
на цей раз знову помилилась, — забідкалась Жирафа та.
Хоч плач, скажу тобі відверто, бери та йди хоч за Крота!
Ген, бачиш, ходить Лев поважний? І позирає в наш бік Слон.
Ще залицяється до мене навіть малий Хамелеон.
А я шукаю собі пару, щоб в нього шия, як моя.
Пішла б я з радістю за нього. Повір, не хочу й за Слона!
Пошкодував не раз Жираф той, що він дурниць наговорив.
Якби були слова привітні, не йшли б Жирафи за Слонів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723233
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.03.2017
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю, швидко мине, відчуваю весну я вже ніжну.
Ти мене не чекай... розійшлися давно вже дороги.
В нас не склалось чомусь... Хай залишать обох нас
тривоги.
Знову сонячний день, в вікно стукає гілка вишнева.
Легкий щем у душі... Не твоя я, а ти не для мене.
Ти мене не шукай... буду тут, де весна розцвітає.
Сонце в росах встає, бо з любов'ю для всіх воно сяє.
Буду тут, де живе на добро свята світла надія.
І вини в тім нема, видно тут загубилася мрія...
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю швидко мине, то ж чекаю весну я вже ніжну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Дякую прекрасній поетесі Валентині Ланевич, яка своїм віршем " Моя ти, матінко,
моя ти, ненечко Вкраїно" надихнула мене на написання даного твору.
Нарікати не слід... Треба Бога просити.
І мовчати не варто, треба вслух говорити.
Де мені відшукати оті слова-стріли?
Щоб летіли... летіли... летіли...
Перша хай полетить... де боронять країну.
І дістанеться там чоловікові й сину.
Нехай друга впаде там, де гучно гуляють.
Третя вцілить нехай туди, де проклинають.
Перша хай захистить, друга — совість розбудить.
Третя мудрості вчить, добру думку голубить.
І зміцнієм тоді, і прибавиться сили!
Скажем: " Стріли-слова прямо в ціль долетіли..."
Нарікати не слід... Треба Бога просити.
І мовчати не варто, треба вслух говорити.
Відпускаймо слова, оті слова-стріли!
Щоб летіли... летіли... летіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
З 'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонце ллє: "Привіт!.."
Дзвенять птахи, весні радіють.
Весела пісня їх... дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий,
радіє проліскам ясним.
Весняний вітер легкокрилий
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... Там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася повновода
вже наша річка не на сміх!
Навіть журавлики крилаті
дивуються: "Поглянь яка!.."
З' явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722857
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2017
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
чи звернути направо... наліво?
Як до щастя дійти? Треба світ обійти,
чи на місці чекати уміло?
Як до щастя дійти? Може через кущі,
через ліс той густий... чи де кручі?
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
пам'ятати гірке, чи забути?
Де дорога ота? Чи широка, вузька?
А чи близько веде, чи далеко?
Може щастя ясне всім весна принесе,
може щастя у дзьобі в лелеки?
Як до щастя дійти, де ж те щастя знайти?
І яким воно бути ще має?
Щастя в кожного є. Із життям Бог дає.
А про щастя серденько все знає.
Якщо йти навмання, то ні ночі ні дня,
щоб знайти своє щастя — не стане.
Бережи те, що є, в цьому щастя твоє.
І воно тобі в очі погляне.
Мов калиновий кущ навесні... розцвіте.
І пишатися буде у ґроні.
Не назавтра шукай рідне щастя своє,
а щасливим уже будь сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Так добре з тобою... О любий мій, рідний...
Які ж теплі-теплі твої є обійми!
Приємно завжди в твої очі дивитись,
Немов з джерела із них можна напитись.
Скупатися влітку, зігрітись зимою...
Так затишно-затишно завжди з тобою!
Твої поцілунки медово-солодкі.
Всі дні, і всі ночі з тобою короткі!
Люблю відчувати твою ласку й силу.
Я— жінка, бо маю я вдачу умілу.
Приємно, як вчасно підставлена спинка.
Люблю покататись на ній... бо ж я — жінка!
Примовкну, притихну... немов поряд мишка.
Ррричати не треба... Що ж Левові кішка?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722308
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.03.2017
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
Манить, манить мене... рясний дощ той із хати,
Парасольку візьму, та й піду зустрічати.
Зігрівають мене незабутні хвилини,
Як прикрив ти мене від весняної зливи!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Розсипає вогні темна нічка звабливі,
Ой, які ж ми удвох із тобою щасливі!
Там, де манить рясним, пишним ґроном калина,
Я сказав, що ти в мене єдина!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Неприємно чомусь Чаплі... От дива!
Коли чує із болота "Ква!" та "Ква!"
Ходить Чапля по болоту неспроста...
Вже набридла нашій Чаплі мова та.
Розкричались жабенята... Просто глум!
Особливо дістає її "Кум!", "Кум..."
Начувайтесь, дорогенькі... по ділам!
Бо ще й Бусол молоденький ходить там.
Із ним Чаплю нашу бачили вертку?
З ним сиділа біля річки на містку?
А чи з сватом, а чи з братом... Діло вам?
Невже всім те треба знати?! Буде вам!
Ходить Чапля там, де чується "Кум", "Кум..."
Як тепер спинити Чаплі отой шум?
От морока отій Чаплі... От біда!
Бо ж зібралась заміж йти за Журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721121
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.03.2017
У Ведмедя іменини... Прийдуть гості на гостини.
Вже запрошених багато. Гарний день, і гарне свято.
То ж Ведмідь приготувався. Наварив він і напік, і
тепер чекає всіх.
Посидів отак він трішки та й подумав:
— Нема ж Кішки! Вміє хвостиком вертіти і на вушко
муркотіти. Бо ж Ведмедиці великі, і незграбні, і нетихі.
Запрошу її на свято, хоч гостей і так багато.
Запрошу... Нехай приходить, хоч і любить верховодить.
Запросив. Прийшла... У Кішки біла шубка, стрункі
ніжки і зелені ясні очі. Ой, як світять серед ночі!
Кішка ніжно муркотіла, граціозно так ходила. Ніжно
спинку вигинала, на ведмедя позирала. А коли почавсь
обід, сіла там, де Білий Кіт!
Ото ж всім нам знати треба! Є Ведмедиця в Ведмедя.
У Барана є Вівця, Гуска є у Гусака.
У Індика є Індичка, в Півня — Курка невеличка.
То ж і ти запам'ятай! Хто ти — того й вибирай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721120
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.03.2017
Йду вулицями міста Незвичайного... куди захочу, туди й поверну.
Широкі вулиці тут є, дзвінкі й веселі. Такі я вулиці люблю!
Йду вулицями міста Незвичайного... воно усім відоме, є для всіх.
Тут на широких вулицях просторих завжди дзвенить веселий сміх!
Люблю ходити я, де Працьовитість, а поряд з нею завжди Доброта.
Живе тут з ними Чесність по сусідству... Я думаю — усе це неспроста!
А ось, поглянь, скільки всього зібралось! Тут Ніжність, Честь, і Ласка,
й Щедрість є. То ж можеш придивлятись, прислухатись, що до душі... твоє!
А на сусідній вулиці я бачу ще й Радості, і Вірності сліди, тут Милосердя є,
і Успіх, і Удача... То ж вибирай мерщій, куди і з ким іти!
На вулицю Дитинства захотіли? Ой, як же весело і затишно на ній!
А діток... діток, як же тут багато! Тут не один їх є бджолиний рій!
Це вулиці Майбутнього... Розкішні! Збуваються тут Мрії. От дива!
Разом ходім по вулицях цих світлих, для всіх тут вистачить і Світла, і Добра!
Тут Справедливість всюди й Добродушність, бо Мудрості й Любові прийшов час.
Це ми створили їх, ми тут живемо... усе у місті Незвичайному — для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720170
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.02.2017
( Щиро дякую прекрасній поетесі Людмилі Шостацькій
за те, що її вірш "Щастя своїми руками"надихнув мене
на написання даного твору)
Свята Любов і вільна, й легкокрила.
Життя завжди плекає й береже.
І навіть там, де ворога є сила,
Любові світло душі стереже!
Ставлю заслін я ворогу... Любов'ю.
— Моя Любове! Мужні там сини!
Із ними стій і ти на варті миру,
щоб до дітей прийшли солодкі сни!
Прошу тебе... Дай силоньки ще більше
Хоробрим й мужнім всім захисникам!
Щоб ми відважно край свій боронили,
Тебе, Святу, нам Бог подарував!
А там, де ти, наша Свята і Світла,
В серцях, мов сонце, сяє кожна мить.
Ставмо заслін своєю ми Любов'ю,
Бо їй під силу всіх нас захистить!
Щоранку день ясний до нас приходить,
Проміння ніжне сонце ясне ллє.
Та лиш любов дає нам вільні крила,
Бо лиш в Любові вільні крила є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
ДЛЯ КОГО ДОЩ?
Для кого дощ? Для огірків.
Для кого дощ? Для кавунів.
Для кого дощ? Для кабачків.
Для кого дощ? Для бурячків!
Ще просить пити редька, петрушка, бараболя.
Горох, часник, цибуля і помідори, й соя.
Для соняха й квасолі ще крапель є багато.
Для всіх, хто є у світі і любить працювати.
Летять, летять із неба краплиночки маленькі
Для братика Іванка і для сестри Оленки.
Й для мене залишилось краплинок тих доволі,
Бо щедрий і веселий рясненький дощ йде в полі!
А ще візьму в долоньку прозору я краплинку
Й поллю свою найпершу, найкращу в світі сливку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719639
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.02.2017
На воротах кіт сидів,
рахувати захотів.
Бо наш котик хоче знати,
скільки птахів біля хати?
Тут дві качечки гарненькі
та дві гусочки біленькі.
Коник, кізка і гусак,
та ще двоє козенят.
Півник й курочок ще три.
Скільки ж птахів у дворі?
Котик всіх порахував,
в нього птахів 9... М'яв!
То ж дізнаймося, малята,
чи вміє котик рахувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719636
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.02.2017
Мов зернина в колосочку,
кожне слово в голосочку.
А зернина... й ще зернина —
колоситься вже вся нива!
Немов ягідки у ґроні,
всі слова у рідній мові.
А ті ґрона всі розкішні,
а слова величні, пишні!
Немов перли у намисті,
усі сонячно-іскристі.
Мови чистеє джерельце
напуває кожне серце!
Наша світла, наймиліша,
материнська, найрідніша.
То ж пишаймось, Україно!
Бо ж дзвенить ще солов'їно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2017
У зеленому лісочку, під дубочком на пеньочку
сидів Заєць та й журився:
– І чому я народився отаким у білий світ?
Всіх боюся, утікаю... Сам нікого ж не чіпаю.
Не поспати, не присісти... можуть тут мене ще й з'їсти!
Аж тут Білка пробігала, здивувалась... Запитала:
– Чом розсівся? Не весілля. А у мене новосілля!
Всі зібралися давно. Тебе ж куди занесло?!..
Вже замучилась сама, доки тут тебе знайшла!
— Я боюсь іти до тебе. Там є Вовк і два Ведмеді,
та ще й Лисонька-кума. З'їдять просто... Задарма!
– Що ти? Що ти?– каже Білка. Вже прийшла і Перепілка.
Теж журилася даремно. Не чіпають! Так приємно...
В її бік і не дивились, бо ж наїлись і напились!
— Твоя правда, — на те Заєць. То чого ж боятись?
Доки твої гості ситі буду пригощатись!
Отак часто у житті. Ситі не чіпають.
А як трохи зголодніють — від них утікають!
То коли ж скажіте, люди, стане легше жити?
Ми ж не Вовки, і не Зайці... Чом маємо тремтіти?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719072
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.02.2017
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
Розсипає зима зорі-квіти.
Найрідніший для мене ти в світі.
Видно, знає вона, що своєю
Називаєш мене ти зорею.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе посміхнусь я ніжно...
Білий-білий той цвіт, день цей світлий.
Ти кохаєш мене, знаю, рідний.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
До тебе пригорнусь ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе пригорнусь я ніжно...
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Здавалося, звичайні хлопці... вони ж – герої !
Вважали ми, що мир сьогодні, а вони – воїни.
Ми думали, що брат, що друг наш... насправді ворог.
Не кожен хоче йти до світла, то ж сіє морок.
Здавалося, добра бажали... чому ж стріляють?!
Усе сторицею вернеться, про це не знають?..
Є Вищий суд, щоби судити... ми ж будьмо люди.
То ж свою ниву засіваймо добром усюди.
Насіння є у зла лихого... не сій ті зерна.
На голову вінок лавровий, а не з терня.
Погляньмо щирими очима, що є насправді.
У свої душі зазирнімо... там цвісти Правді!
Здавалося, звичайні хлопці... вони ж – герої !
Вважали ми, що мир сьогодні, а вони – воїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2017
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В шумі вітрів, у гомоні діброви.
А ті слова... що він сказав мені,
Які ж солодкі! О, які медові!
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В потоках рік, в вершинах гір до неба.
А ті слова, що він сказав... ясні!
Та ж щастя більшого невже ще треба?
А погляд тих, мов ніч, його очей,
У моїм серці ніжністю розлився.
О, світе мій! Як я тебе люблю.
Зі мною він назавжди залишився!
Своїх я почуттів теж не втаю,
То ж світлою хай буде кожна днина.
О, світе мій! Як я тебе люблю...
Пізнати щастя може лиш людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Промінь сонця я візьму в долоні
і добавлю трішки теплоти.
Ще додам я ніжності й любові
і скажу йому: " Лети... Лети... Лети!"
Де боронить милий край свій рідний,
освіти ту землю... Освіти!
Віддаю найкраще, що я маю,
край той вірою моєю освяти!
Промінь сонця я візьму в долоні,
дам йому своєї доброти.
Візьме ласку він мою й надію,
і скажу йому: " Лети... Лети... Лети!"
Де боронить милий край свій рідний,
освіти ту землю... Освіти!
Віддаю найкраще,що я маю,
край той вірою моєю освяти!
Розкажи, як я його кохаю,
нехай знає, найрідніший мій!
З перемогою щодня чекаю,
ніжний, світлий промене ясний!
І молитви шлю щодня до Бога,
щоб дав сили... теж йому скажи.
Промінь сонця я візьму в долоні
й попрошу:
– Нам всім допоможи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2017
У дитячім голосочку і у житнім колосочку,
І у чистому джерельці, і любов'ю в моїм серці
Дзвени, наша мово! Ти нам дана Богом.
У волошках синьооких, у річках стрімких глибоких,
В материнській колисковій, в калиновім ніжнім ґроні
Співай, наша мово! Ти нам дана Богом.
Лийсь дощем рясним із неба, ті слова візьму, що треба...
Дарували щоб надію і будили світлу мрію!
Світи, наша мово! Ти нам дана Богом.
Де земля козацька славна, дзвени, мово наша гарна!
Звеселяй тут кожне серце, мово – чистеє джерельце.
Дзвени, рідна, кожним словом...
Нам усім дана ти Богом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.02.2017
Розсипавсь іній по вітках...
Ой гарно ж як, і ніжно так!
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима цвіте в серцях!
Ми чуємо... стогне Земля.
Вона ж усіх нас підняла!
А тут же затишно усім.
Вона й город, і сад, і дім!
Людина в світі є Творець.
Божої праці є Вінець!
За все в отвіті є вона.
Чому ж? Чому стогне Земля?!
І гірко плачуть матері...
Зима в душі... і надворі.
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима люта в серцях!
У Бога хоч і сніжно,
та весело... і ніжно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017
Гірчить моє життя. Гірчить...
Ой, як мені пройти? Ой, як мені пройти це полинове поле?
Вітер їдкий в лице... Вітер їдкий в лице, і дим ще очі коле.
Та знаю, що чекає світле... Нове!
Гірчить моє життя. Гірчить...
Чомусь ця гіркота так щедро сіється! Та вірю...
Полинове поле перейду – й не буде там її.
Не буде там цієї гіркоти. В ході розвіється!
Гірчить моє життя... Та знаю я
Усе проходить у житті, усе міняється! Я йду вперед...
Сміливо йду вперед! Бо тільки там світло ясне.
Бо тільки там нам доля усміхається!
Насіялось багато отого полину...
Зійшов так буйно. О, як гірчиш ти, доле!
Ой гірко ж як... Ой гірко-гірко ж як! Та йдім вперед!
Любім землю свою! Разом пройдемо полинове поле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017
Скотилась сльозинка, маленька краплинка.
Чиста, прозора, немовби росинка.
Та роси ті чисті так сонячно сяють!
Милують наш зір, барвами грають.
Скотилась сльозинка... Яка ж вона світла!
Плаче людина... близька мені й рідна.
Та чиста сльозина чомусь так гірчить...
І серце від цього плаче й щемить.
Я витру ті сльози, їх більше немає!
Нехай краще в росах світ барвами грає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
По дорозі йшов із сином довго старий батько.
Ішов, ішов, зупинився...
– Ти чому?– спитав синок. — Невже натомився?
Ще ж далеко треба йти. Ніколи сидіти.
– Зачекай! – відповів батько. – Треба відпочити.
– Не сидітиму я тут, батечку, даремно. Прийдем
швидше – відпочинем. Буде всім приємно!
То ж піднявся старий батько... Справді йти
багато. Та й пішли. Пішли... Йшли довго. Пора б
спочивати.
– Ми не будемо сидіти, тратить час даремно.
Прийдем швидше – відпочинем.
Буде всім приємно! – сказав синові так батько.
І став син розуміти,
що не батькові потрібно було відпочити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716117
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
О, сум гіркий! Чому гірчиш? Та хто ж тебе розсіяв?!
О, біль терпкий! Чому болиш? Хтось про тебе мріяв...
Лиш не собі, а іншим...Так?.. Щоб гіркло і боліло!
Ціну ми платимо гірку. Кому до того діло?
Немає сили, щоб спинить? Напевно є... Не хочуть!
Хоч часто чуємо про мир так солодко воркочуть...
О хлопці! Соколи ясні! Плаче Земля-планета.
Мов птахи, б'єтеся крильми... Розставлені тенета.
О, сини рідні, дорогі! Ангели білокрилі!
Ви є і будете завжди вірними Батьківщині.
І не здолати нас тепер. Любов дарують нині
Ті, що у небі й на землі... рідній Україні!
Не затоптати, не забрать... як пісня легкокрила.
Із того, що дав Бог усім, любов – найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715779
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2017
– Навіщо Бог придумав старість?.. Та то ж так гарно молодим прожить!
– Із старістю дає Бог мудрість, що подаровано, щоб зміг ти оцінить.
Щоб знали, що в житті є свято й будні, і прагнули до світла йти.
І молодим давав поради мудрі, щоб вибір правильний робили у житті.
Для того Бог придумав старість, щоб легше молодим іти в життя.
На жаль, часто її не помічаєм і навіть безсоромно топчемо літа.
А Бог же дав людині старість, щоб мудрість всі побачили в житті!
Розставили не ті пріорітети, і вчать нас, видно, вчителі не ті.
Отак і ходимо... все ходимо по кругу, спливають непомітно так літа.
А де ж та мудрість? Де її шукати? Лиш старість бідна в очі загляда...
А чому бідна?.. Бо не там шукали! На що розтрачено ті молоді літа?
О люди, люди... Схаменімось! Навіщо ж старість нам дана свята?..
А старість нам дана, щоб шанували і вчились мудрості у тих, у кого є.
Тоді б із року в рік по кругу не ходили, шукали б вміло щастя ми своє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
Молюсь за тебе, Україно!
За всіх дорослих і дітей.
За сонце ясне, небо синє.
За світлий і щасливий день.
Вклоняюсь Богові, рідненька!
За твої ріки і моря.
За ключ у небі журавлиний.
Ти є у мене лиш одна!
Молюсь за житечко у полі,
І за калину край струмка.
Я знаю– є в житті хвилина
Дуже солодка... є й гірка.
Прошу за тебе, Україно!
Хай день ясний розвіє тьму.
Щоб звеселилась вся родина.
Знай! Тебе, рідна, я люблю!
То ж за синів молюсь відважних,
Що на сторожі миру є.
Бо ж люблять тебе, ненько світла!
І вірять в завтрашнє твоє.
Всі віримо, що час настане.
Щасливий день до всіх прийде.
Бо ж сонце й небо в нас єдині.
Під ними правда розцвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715254
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.01.2017
Річечка малесенька біжить поміж горами.
І співає пісеньку: Жу-жу! Жу-жу! Жу-жу!
Розмовляє річечка так своєю мовою.
"Доброго вам ранку!"— я теж усім скажу.
Швидко біжить річечка і не зупиняється.
І лунає весело та пісня голосна.
Тепла, ясна, сонячна,
працьовита, старанна.
Світла і весела прийшла до нас весна!
І біжить, радіючи, річечка малесенька,
Манять трави квітами , тут на бережку.
Щоб було всім хороше, щоб було всім радісно,
Весело виспівує річечка в ліску!
Річечка малесенька біжить поміж горами.
І співає пісеньку: Жу-жу! Жу-жу! Жу-жу!
Розмовляє річечка так своєю мовою.
— Доброго вам ранку!— я теж усім скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714518
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.01.2017
Те, що було – у пам'яті... Не стерти.
Були веселі і погожі дні.
Сміялося тоді ясніло сонце.
А були дні похмурі... і сумні.
Те, що було – у пам'яті... Назавжди.
Щось тішить душу, гріє, веселить.
А дещо таки хочеться забути,
Бо біль несе, тому душа щемить.
І кудись рветься, ніби пташка в клітці.
І спокою душевного нема.
Та пам'ятаймо й ці дні... Пам'ятаймо!
То віяла морозами зима.
Чому в житті ми ходимо по кругу?..
Тут зими й весни, літо й осінь є.
Змінити цього руху ми не можем.
Змінімо те, що у душі живе.
Щоб йти вперед – у душу зазирнімо...
Пора в серця прикликати весну,
Щоб зацвіли сади й земля розквітла!
Ой досить, досить нам вже .... полину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2017