| Сторінки (16/1589): | « | 11 12 13 14 15 16 | » |
Те, що було – у пам'яті... Не стерти.
Були веселі і погожі дні.
Сміялося тоді ясніло сонце.
А були дні похмурі... і сумні.
Те, що було – у пам'яті... Назавжди.
Щось тішить душу, гріє, веселить.
А дещо таки хочеться забути,
Бо біль несе, тому душа щемить.
І кудись рветься, ніби пташка в клітці.
І спокою душевного нема.
Та пам'ятаймо й ці дні... Пам'ятаймо!
То віяла морозами зима.
Чому в житті ми ходимо по кругу?..
Тут зими й весни, літо й осінь є.
Змінити цього руху ми не можем.
Змінімо те, що у душі живе.
Щоб йти вперед – у душу зазирнімо...
Пора в серця прикликати весну,
Щоб зацвіли сади й земля розквітла!
Ой досить, досить нам вже .... полину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2017
Ненечко світла! Моя Україно!
Тут батьківська, рідна земля.
У синьому небі лелека крилатий.
Тут доля розквітла щаслива моя!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
Ненечко світла! Моя Україно!
Широкі тут хлібні поля.
Зелені Карпати і море грайливе.
Тут доля розквітла щаслива моя!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
Ненечко світла! Моя Україно!
Тут слава козацька цвіте.
Калина у ґроні і спів солов'їний.
Хай знає весь світ, що люблю я тебе!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714288
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.01.2017
Дикобраз. Дикобраз. Назбирав море образ.
Від лисички й ховрашків, від зайців та хом'ячків.
Від жирафа і слона, від ведмедика одна!
Є по дві від білченят, є по три від вовченят.
Є чотири від верблюда, п'ять добавила ще Люда.
Бо сказала:
— Некрасивий. І колючий, і малий, і смішний,
і полохливий...
Ці слова чув дикобраз. Як тут бути без образ?
– Ти чому сидиш, сумуєш? Знов образи всі рахуєш?–
засміялася сова. Була мудрою вона.
— Ти забудь про всі образи. Знай: хороші дикобрази!
Ти прислухайся. Почуєш... Ти не те... не те .... рахуєш!
Прислухався дикобраз... і почув:
– Гарненький!– раз. І веселий! -- це вже два.
Чемний! Спритний! І завзятий...
Спробуй ти порахувати.
Лиш не рахуй про дикобраза.
Вже пройшла в нього образа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714275
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.01.2017
Ой летить із неба сніг...
З хати вибіг сірий кіт.
Сміхота! Сміхота!
Сніг летить і на кота.
Я сказав сніжку: "Біленький!
Ти легесенький. Гарненький.
І летиш до нас із неба.
Вкрити землю тобі треба!
Прикрась села і міста."
Сміхота! Сміхота!
Та сніг летить і на кота!
"Кааррр!— почув ворони крик.
Білий котик кудись зник!"
Це уже не сміхота...
Де шукать мені кота?
Десь подівся котик сірий.
Біля мене білий-білий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713964
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.01.2017
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти.
Ліпим бабу снігову... Очі намистинки.
У руках її мітла. Носик із морквинки.
Зав'язали бабусенці біленьку хустинку.
І у гості привели Андрушку й Полінку.
Сіла на носик бабусі біленька сніжинка.
І від радості в долоньки плескала Полінка.
А як побачив Андрійко бабусю із снігу,
Попросив, щоб ми для нього ще зліпили діда.
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713725
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.01.2017
Ой летять, летять сніжинки... у лісочок, де ялинки.
На діброву, на поля... зачекалась їх земля.
Гляньте, скільки прилетіло... Стало біло. Біло-біло!
Білі шубки, черевички, білі шапки, рукавички!
Біле плаття у вербички, а в берізки - білі стрічки.
В горобини білі віти, на калині білі квіти.
Біла вишенька і слива. Біла ковдра землю вкрила.
Біла віхола співає, ніжно землю колисає.
Все летять, летять сніжинки... На людей, і на будинки.
А в Карпатських наших горах не сидять звірята в норах.
По сніжку вони гуляють і ялинку прикрашають.
Яка ж гарна та ялинка... Засвітилась на ній зірка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713724
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.01.2017
Наварила вареничків та й на лаві сіла.
Ходить хлопець мимо хати, я не запросила!
Ходить хлопець мимо хати, я не запросила.
А у того ж парубочка матіночка мила!
А у того парубочка дуже милий тато.
Візьму того парубочка запрошу до хати!
А я тому парубочку покажу, де сісти.
Будем разом з парубочком варенички їсти!
Наварила вареничків, хлопця запросила.
Доки він дививсь на мене, я сама їх з' їла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713587
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.01.2017
Ласкою зігрію, коли буде зимно,
коли буде зимно на душі.
Ніжністю розважу, коли буде світло,
коли буде світло уночі.
Коли буде темно, запалю Я зорі.
Кожна з них для тебе. Пам'ятай!
Ласкою зігрію. Ніжністю розважу.
Все для тебе в цьому світі. Знай!
Зими, весни й літо... Осінь золотава.
Все для тебе! — повторю Я знов.
Та найбільше з того, що зумів Я дати,
це — подарував тобі ЛЮБОВ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713586
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017
Просим всі: Дай миру нам, наш Боже!
Гарно так у цьому світі жить.
Просим щастя: Дай, будь ласка, Боже!
Хай щаслива буде кожна мить!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
Щоб всміхатись завжди дню ясному,
Шлях добра любов'ю освяти.
Ласку нам зішли свою, наш Боже.
Це зробити зможеш тільки Ти!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713463
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.01.2017
А мені тепло й легко на душі...
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
В них барвами цвіте, ясніє сонце!
На всіх деревах, на усіх кущах
Розвісила сріблясті покривала.
На білі шубки, білі сорочки...
Ой, скільки ж полотна зима наткала!
Та гілка вишні стукає в вікно,
Не холодом її зима злякала...
Щоб дарували ми сердець тепло–
Про це вона усім нам нагадала!
Не бійтесь, люди! Холод не страшний.
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
Хай барвами цвіте і в серці сонце!
Душі не замерзає джерело,
Бо в чистих водах Божий Син омився.
Щоб ми усі жили у Чистоті –
Для цього Він в Йордані освятився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713102
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.01.2017
Щоранку сходить сонце, для всіх воно... Єдине.
Його проміння ясне завжди усіх зігріє.
Хто б ти не був, який ти, які в тебе бажання –
Тебе теплом зігріє, коли прийде світання.
Для сонця звір і птиця, і озеро, й криниця,
І соняшник у полі, і пташка, що на волі.
Для сонця кущ калини, і ґрона горобини,
І річка, що вдаль плине, і небо синє-синє!
Ти чув, щоб обіцяло? Немає обіцянок...
Та всіх воно розбудить, коли проснеться ранок!
І ти... і ти, людино, світи в своє віконце.
Не обіцяй, а краще – всіх зігрівай, як сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712643
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2017
Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!
Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!
Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!
А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!
А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!
Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!
Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!
Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712079
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.01.2017
Ми зайшли до Вашої хати, то дозвольте нам колядувати.
Чесно скажем, ми колядуєм, де смачну ковбаску зачуєм!
Любимо туди заходити, де веселі та щасливі діти.
Якщо дуже хочете знати, йдем туди, де грошей багато!
Ось зайшла Маланка до хати, буде із Васильком танцювати.
У Василька лата на латі - будете у золоті златі!
Де Василько тупне ногою, буде в хаті тій добра горою.
А як стане він танцювати, буде жити щастя у хаті!
Ми зайшли до Вашої хати - з Новим роком всіх вас привітати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711935
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.01.2017
Вихрем кружит вечер, звезды зажигает.
Фонари на улицах горят.
Хорошо, что рядом ты со мной, родная,
Я ловлю твой нежный-нежный взгляд!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
Как же мне приятно рук твоих касаться.
Наполняет нежности волна.
И хоть кружит снегом этот зимний вечер,
Дарит нам тепло сердец... зима!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
СНІЖИНКА
Знов зимовий вечір засвітивсь вогнями.
Сніг іскриться ніжний в сяйві ліхтарів.
Добре, що ти поруч, легко так з тобою.
Зігріває погляд, і не треба слів!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
І хоч сіє снігом в танці завірюха,
Та в душі, як завжди, все ж цвіте весна.
Зігріває дотик ніжних рук ласкавих.
Не торкнулась наших двох сердець... зима!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2017
Отпущу я мечту...
Пусть летит, пусть летит!
Ведь и ей, как и мне,
вольной хочется быть.
А у моей, у мечты,
воля-волюшка...
Ой лети-полетай
там, где полюшко.
Ой лети-полетай
там, где сад густой.
На крылечке его
хоть минутку постой.
Ой, мечта ты моя,
ты вольна быть собой...
Поцелуемся с ним
и... вернёмся домой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2017
Мне кажется порой, что грусти нет,
нет горечи, нет в жизни бед.
А иногда, что я есть... пустота.
Но это всё ведь неспроста.
Причину знаю я свою.
Её от всех я утаю.
Если тебе порой покажется,
что ты такой... Постой!
Для грусти нет причин.
Один?.. И что же?
Это неспроста.
Тебе поможет пустота!
Но не смей только унывать.
В пустую чашу можно наливать!
Налей в неё до края... доброты.
Исчезнет... Знай.
Не станет пустоты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711548
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.01.2017
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу немовби під вінець.
Не замести їй лиш слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці зрозуміла в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала й віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Ти загадай бажання,
хай буде в нім світання.
І зустрічі цікаві,
і посмішки ласкаві.
Ти загадай багато
ще радості у долі.
Щоб щедро наливались
жита у нашім полі.
Щоб ясний день весняний
нас радував дощами.
Сади щоб рясно квітли
і пахло вечорами.
Ти загадай бажання,
щоб друзів вірних мати.
Щоб квітли гарно вишні
біля твоєї хати.
Ти загадай бажання,
хай буде в нім кохання.
І пісня солов'їна,
і вірність лебедина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711148
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.01.2017
Сіється, сіється, сіється, сіється зернятко.
Гріється ласкою, гріється ласкою серденько.
Долі хорошої ми вам бажаємо в добрий час.
Радість і щастя нехай завітають до вас!
Сіється... Сіється... Сіється зернятко.
Гріється ласкою серденько!
Сіється, сіється, сіється, сіється житечко.
Щоб зігрівало усіх нас веселеє літечко.
Під ясним сонечком жито у полечку зашумить.
Щоб веселіше було нам у світі всім жить!
Сіється... Сіється... Сіється житечко.
Щоб зігрівало нас літечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710891
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.01.2017
Я знаю... Знаю... Правда є! І на душі так світло.
Я знаю, що для нас весна й квітує тепле літо.
І осінь щедра, золота, стрічки вплітає в коси.
А нічка світла, чарівна, скрізь розсипає роси.
Радію я, коли зима, приходить в гості. Сніжно...
І візерунками вона все розмалює ніжно.
Одягне в шубки, звеселить... дороги замітає.
Коли весела коляда зерном всіх посипає.
Бо ж сповіщає всім вона, що Син Божий родився.
На радість світові всьому, щоб кожен звеселився.
Поглянь, який же гарний світ... і влітку, і весною!
Який красивий восени й під білою фатою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710890
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.01.2017
Ой сіялась, ой віялась,
сніжком стелилася.
Забігла в ліс і між дерев
десь загубилася.
Ой сіялась, ой віялась
сніжком дрібнесеньким.
Розсипалась, як день ясний,
сріблом білесеньким.
На кущиках, травиночках
та поміж гілками.
Розсіялась, розвіялась
диво-іскринками.
Маленькими сніжинками
весело грається.
Метелиця-хурделиця
так розважається.
Ой сіється, ой віється,
сіла на гілочку.
Прикрасила легким сніжком
для всіх ялиночку.
Ой сіялась, ой віялась,
та й заяснілася.
Бо зірка ясна угорі
вже засвітилася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710769
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2017
Ми любимо землю свою!
Хмаринку у небі і сонечко світле.
Ми любимо землю свою!
Берізку струнку і квітку тендітну.
Річку шумливу, грайливі потоки.
Поле безкрає і гори високі!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Тут соловейко дзвінко співає.
Понад житами ластівки в'ються.
І чорнобривці до сонця сміються!
Ми любимо землю свою.
Тут мрія, що в небо високо злітає.
Ми любимо землю свою.
Бо кращої в нас від неї немає.
Дружна, єдина у нас тут родина.
В кожному серці – своя Батьківщина!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Вранці тут сонце сходить над гаєм.
Долю щасливу кличе в дорогу.
Щиро за все всі ми дякуєм Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710442
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.01.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася.
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися.
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная.
Бо для тебе зіронька зійшла світлая!
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька.
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
Ясна-ясна зіронька заяснілася.
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная.
Щоб у тебе доленька була ясная!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710404
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
Засміялась завірюха: Ух!
І понесла по дорозі пух.
Такий легесенький, веселий цей пушок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Розв'язала завірюха міх,
І розсипавсь по дорогах сміх.
Такий легесенький, веселий цей смішок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Та все в'ється нитка чарівна.
Землю вкрила ковдра снігова.
Сріблясту ниточку для шубок тче сама
Із пуху білого красунечка-зима!
По дорогах стелиться: "Ах!", "Ух!"
То летить, кружляє радість-пух.
А з ним легесенький танцює радість-сміх.
Так наша зимонька виспівує для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710096
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.01.2017
Хай Півня рік несе нам радість з вами,
з синицями видзвонює в гаю.
З курми сокоче, дружить з баранцями,
щоб добре... мов в Едемівським саду.
Нехай тріпоче крильцями... в садочку,
й рікою повноводною пливе.
Вітаючись щораночку із сонцем,
усмішками на лицях розцвіте.
І весело біжить, сміється днями,
щоб мирними усі вони були.
І до роботи зве, тішить її плодами...
з півнями хай співають й солов'ї.
Нехай для всіх рік Півня буде добрим,
Дорослі хай радіють й дітвора.
А півня зозулястого, чужого,
він прожене із нашого двора!
Із святом один одного вітаймо,
бо ж рік Новий виспівує для всіх!
Зміцнить він нашу віру і для щастя
в дорозі буде – вірний оберіг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709659
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2017
Думками лину в майбуття,
малюю все в рожевім цвіті.
Там чути пісню солов'я,
і весело сміються діти.
Сади там гнуться від плодів,
і тішить поле короваєм.
Життя усмішками цвіте,
бо ходить щастя рідним краєм.
Думками лину в майбуття,
а там весна в рожевім цвіті.
Цвіте, цвіте наша земля,
вона у нас одна у світі.
Там ранки сонячні, ясні,
збуваються завітні мрії.
Летіть, летіть, слова мої,
сповнені радості й надії !
Думками лину в майбуття,
за гіркоту я тут пробачу.
Із нею залишу сльозу...
в майбутньому лиш щастя бачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709347
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2016
Ой сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо.
Сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо!
Ой сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо.
Сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо!
Ой сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко.
Сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко!
Ой сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька.
Сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька!
Ой сіємо, сіємо... Зернами добірними,
Щоб всі дні були у вас веселими, світлими.
Сіємо, сіємо... Сієм, посіваємо,
З Новим роком вас усіх ми щиро вітаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709135
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 29.12.2016
Закликаю я щастя-долечку,
волю вольную, як вітер в полечку.
В колоску тугім та й зерниночки,
для всіх усмішки-веселиночки.
Із води-роси та й здоров'ячка,
щоб веселий син ваш і донечка.
Попід вікнами цвісти квіточкам,
веселитися малим діточкам.
Хто боронить край – усім силоньки,
днини світлої для Україноньки.
У достатку жить всім і в радості,
довгих-довгих літ вам до старості.
Закликаю я щастя-долечку,
щоби щедрая, з житом в полечку.
Закликаю я щастя світлеє:
– Йди, іди до нас, наше ріднеє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708640
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.12.2016
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
Що у Вифлиємі, у бідній станині,
Мати Божа сина народила.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Три поважні царі принесли їй дари.
На колінця пастушки впадають.
Ангели зраділи, до землі злетіли,
Колискову ніжну їй співають.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
А Божа дитинка, ще ясніше зірки,
для усіх на весь світ заясніла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708357
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2016
Ой котилась коляда через полечко.
Там зустрілось коляді ясне сонечко.
Ой котилась коляда та й доріжками,
Заквітчалася вона цвітом-стрічками.
По дорозі коляда покотилася,
Там щаслива доленька їй зустрілася.
Як до хати коляда підкотилася,
Роздзвенілася вона, звеселилася.
Роздзвенілась коляда під віконечком,
Та й до хатоньки зайшла разом з сонечком.
Розспівалась коляда, розшумілася,
В хаті доленька свята залишилася.
Ой котилась коляда та ще й котиться,
І до кожного зайде, якщо схочеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708132
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2016
Вчив батько сина... Труд цінуй! Робить на совість має кожен
все, за що береться. Он, бачиш, сонце світить як? Для всіх
його проміння тепле ллється.
Будь щедрим, сину... Пам'ятай! Дав кожному Господь
красиве, добре серце. Немов струмок в гаю воно дзвенить,
виспівує для всіх добра джерельце.
Цінують кожного, знай, по плодах. Солодкий плід – для всіх
приємно. Ось груші, яблука і виноград в садах... чиїсь трудились
руки недаремно!
Ори, мій синку, й щедро засівай життя свого широку ниву.
Сторицею тобі віддасть земля, за кожну доброти посіяну зернину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2016
Вже вечір тихий, ясноокий, припорошив так гарно хати...
А місяць зірочок ясненьких у небо вивів погуляти.
У час такий, я знаю Ангел, мов вітер тихий скрізь літає.
Усі бажання добрі й світлі на свої крила він збирає.
Йде день Святого Миколая, треба бажання загадати.
– Почуй молитви наші, Боже! Хай радість прийде в усі хати!
Щоб щастя-втіха і достаток, і злагода в кожній родині.
Ми всі тебе благаєм щиро... Миру зішли всій Україні!
А за вікном сніжинки-зорі...Все білим снігом засипає.
Несе молитви світлий Ангел, і Миколай за нас благає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707486
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2016
– Зорі, зорі... зорі ясні! Світ ви бачите увесь.
Зорі, зорі... зорі світлі. Загубилась зірка десь.
Де вона ота яскрава, найдорожчий в світі гість?
Де вона ота прекрасна, що принесла світу вість?
Вість найкращу, найсвітлішу...
Вість-молитву найтихішу.
– Не згубилася зірниця. Справ тепер в неї багато.
Наряджається... Засвітить.
Сповістить усім про свято.
Їй в Святвечір серед неба бути в сяйві осяйному.
Світло те величне, ясне, кожному дарує дому.
– Зорі, зорі... зорі ясні, неба Божого ви цвіт.
Зорі, зорі... зорі світлі, ви з зірницею прийдіть.
Як засяє зірка ясна – з нею землю звеселіть.
Зорі, зорі... зорі ніжні, нашу радість освятіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707107
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2016
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясна зірка угорі на небі зійде.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясний місяць угорі на небо вийде.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
А в тих очах побачу я, як ясно світиться зоря,
й сказати хоче щось мені та ніжна вишня.
Гілками стукає давно, в твоє відчинене вікно,
бо видно хоче, щоб до мене швидше вийшла.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
Розквітла вишня у саду, знає вона, що я люблю,
ясного місяця ріжок вийшов з-за гаю.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я іду,
бо тебе, вишенько моя, ніжно кохаю.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Жив бідно Кріт вже стільки літ... Щось і йому перепадало,
та дуже мало. Не встигне він на гору вийти, як розберуть,
порозтягають. Крота не кличуть, не пускають. Ото ж
привик в норі сидіти. Пообсідали його діти.
Задумавсь Кріт... Як далі жити, бо ж не збираються
давати? То ж треба з нірки вилізати!
Ото ж з'явився він на світ. Про це лиш мріяв стільки літ!
І став роботу він шукати. Знайшов! І став він гроші заробляти.
Радіє Кріт... Хороші ж справи! Ось гроші зліва... гроші справа!
Все б добре, та радості в Крота немає.
– У чому річ? – хтось запитає.
Спокійно б працював, на все б і стало. А то все мало йому... мало!
Ото ж у нору – знов сидіти. За "мало" не хоче робити.
Розсердився на всіх той Кріт. Сидить в норі вже стільки літ!
Як сонце гріло, так і гріє. А Кріт все риє, риє, риє... То на сусіда зліва,
справа. Така з Кротом, як бачте, справа.
Є мудра баєчка така. Бувають схожі на Крота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706830
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.12.2016
Ой ти мово калинова, ти мій дивний цвіте!
Тут є сніжні заметілі... гріє тепле літо.
Линуть весни журавлями, бо життя розквітло.
Кожне слово сонцем сяє, весело й привітно.
Море... й полечко безкрає, і Карпат потоки.
Ой ти мово моя рідна, в тобі часу кроки.
Дарував нам Бог на втіху, щоб вели розмову.
Бережімо, ніжну й світлу, материнську мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705724
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.12.2016
Пам'ятаю, у дитинстві любили питати:
– Скажи мені, дитиночко, ким ти хочеш стати?
Хтось пілотом чи лікарем, хтось сіять, орати.
Доводилось нам тоді всім поміркувати.
Знали всі, що головне добре працювати.
Та щоб з радістю всім людям добро дарувати.
Хто ж навчив тоді у інших усе забирати?
Хто навчив принижувать, лиш про себе дбати?
Хто сказав, що совість можна просто продавати,
А на сльози та на біль можна не зважати?
Хто навчив, скажіть мені, святиню топтати?
Той, хто чинить зло, хай знає –
за все відповідати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705676
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2016
Ой вишеньки, ще й черешеньки,
Ізросли на гіллі та й низесенько.
Йшла милая, посміхалася,
На черешеньки задивлялася.
Йди, милая... Іди, рідная,
Пригощу тебе, моя світлая.
Ой вишеньки, ще й гарнесенькі.
А вуста твої – солодесенькі.
Йде милая та й до тиночку.
Пригощатиму свою зірочку.
Ой вишеньки, ще й черешеньки.
Ми до пароньки, бо молодесенькі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705312
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.12.2016
Розшумілися вітри... Розшумілись.
Гнули верби до води, веселились.
Розшумілися вітри... Розгулялись.
Перед ними низько трави нахилялись.
Нахилялася травиночка низенько.
А вітрам отим від того веселенько.
Стали в полечку тепер розважатись.
Думали, що будуть всі нахилятись.
Та не гнуться осокори, ні тополі.
Бо не гнулися в житті своїм ніколи.
Розійшлися вітри люті не на жарти.
Та у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім горять ватри.
Не літайте тут, вітри, люті, ворожі.
Молодії козаченьки на сторожі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705290
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.12.2016
Пішла мама на роботу...
Ой, що робили її боти! Чистились, вмивалися,
весело сміялися.
Блузки ляльок одягали, потім з ними танцювали.
Три матусині спіднички приміряли рукавички.
Ой, йо, йой... Мамин берет залетів аж на буфет!
Ще ж стрічками заквітчався. Був... й нема!
Як заховався!.. Борсучка, що біля грубки,
зігрівають аж дві шубки!
Чемним був лише піджак. Він сидів тихенько.Так!
Пив компот і посміхався.
А диван наш розкричався.
– Я люблю, щоб був порядок! Не чіпайте шоколадок!
Повертайтеся у шкаф! Бо йде мама. Швидше! Ах...
Прийшла мама із роботи. Лиш купались в ванні боти.
І берет не встиг... Ой!.. Ах!.. То ж буфет увесь в стрічках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705137
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2016
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
З'явився зернятком-синочком,
а згодом, глянь, вдався росточком!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Гілля вже густе розрослося,
і пишне у чуба волосся.
З'явилися квіти на гіллі,
гуляли ж бо як... на весіллі!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Одяг вишивану сорочку,
співав колискову синочку.
Уже й внученята зростають,
славетний свій рід прославляють.
А час все вперед...
крок за кроком.
А час йде вперед...
рік за роком.
Несе в собі днину привітну,
цінуй кожну мить його світлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Біг по лісі Їжак. Тихо... ще й ховався. Аж тут Вовк під кущем:
– Ти куди зібрався?!
У клубок згорнувсь Їжак. З ким тут розмовляти? Бо за ніс
схопить ураз, чи відгризе лапи.
– Там, за річкою, дають все, хто що захоче. Хочеш курку?
Гусака? Він голосно ґелґоче. Безкоштовно роздають якісь
меценати. То ж біжу, щоб і собі щось хороше взяти.
Голосно сказав Їжак, а сам думав:
– Втекти б... А як?...
– Що ти кажеш?– на те Вовк. Що ж тут міркувати? Не так
часто забігають до нас меценати.
І побіг, побіг мерщій... А Їжак зостався. По дорозі сірий
Вовк у сільце попався.
Дармовий буває хліб... Як забрать, чи вкрасти. Та хто
інших ображає – в сільце може попасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704871
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.12.2016
Я чула, що шепоче дощ... Він вже полив і плющ, і хвощ.
Маленькій яблунці сказав тихесенько: "Рости! Рости..."
А вітер грушку поламав, він їй шепнув: "Прости! Прости..."
А там, де гнеться верболіз, прогнав додому сімох кіз,
бо гризли вербу молоду. А пастуху крикнув: " Іду!...
Отару вже додом гони... Трудились ніженьки твої !"
Він біг із річкою. Шумів... Він наше полечко полив.
Хотіли ж пити гарбузи. Просила й морква: "Поможи!"
Пити хотіли кріп і біб, то ж дощ мерщій туди й побіг.
Злякались малі огірочки, всі заховались під листочки.
Бо ж гарний дощик йшов... Рясний!
Сміявся пастернак: "Лий! Лий!"
Я чула, що сказав їм дощик...
–Ростіть на кашу і на борщик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704636
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2016
Я чула хтось сказав, що світ лихий, жорстокий.
А я скажу, що це зовсім не так. Ось вітерець легкий
колише в полі жито. Так гарно... Серед жита квітне мак.
Волошки визирають між колоссям. Так добре їм там й
затишно. Це так. Ромашки край дороги веселяться.
А в небі синьому кружляє, гляньте, птах!
Яким щасливим є той птах крилатий! О, який вільний,
нестримний той політ! А на землі ось роздзвенілися потоки.
Бо світлу радість вони всім несуть у світ.
Я відчуваю серцем... О, мій Боже! Твою турботу про кожного
із нас. Так день за днем спливають дні і роки...
А в них є кожна днинонька – для нас!
Якщо важкі й гіркі тут є хвилини, то лиш тому,що хтось все ж
коїть зло. Нехай же світлими будуть долі стежини.
Лихі й гіркі, щоб снігом замело!
Радій! Радій... Радій, мій часу світлий. Щасливою в тобі хай
буде кожна мить. А нам усім – навчитись в правді жити.
Все, що даєш, по-справжньому любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Час туманами скрізь розвіється,
час усмішками в нас зігріється.
Смутком стелиться, світить втіхою,
час ще радістю є великою.
Час трояндами, час жоржиною,
і вербичкою, і калиною.
Чорнобривцями навкруг хатоньки,
є чебрець у нім, запах м'ятоньки.
Вранці росами рясно сіється,
в ньому любиться, в ньому мріється.
Він несе в собі долю світлую,
то ж подякуймо часу рідному.
Як вода в ріці, розливається,
його слід в душі залишається.
На лиці сліди– борозенками,
в косах... іскрами та й срібненькими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2016
Покликала осінь зиму: "Йди хазяйнувати!"
Зима радо усміхнулась, стала синів звати.
Грудень зиму починає,
вся земля у грудках.
Січень все січе снігами,
лютий – в теплих шубках.
А зима весні-сестриці: "Йди хазяйнувати!"
Усміхнеться весна радо, стане синів звати.
Сонце в березні сміється,
квітень верховодить.
Ну, а травень зеленавий
хороводи водить.
За весною прийде літо,тепле, працьовите.
І воно трьох синів має, росами умитих.
В червні все зачервоніє,
в липні хвиля грає.
Дзвенять бджоли над квітами–
серпень хліб збирає.
А за літом, золотава,туманом повита,
Зве синочків кучерявих осінь працьовита.
Вересень до школи кличе,
жовтень все золотить.
Листопад лист обриває,
зиму в гості просить.
Чотирьох рік доньок має, в них по три синочки.
Є у них у всіх красиві вишиті сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2016
Підфарбую чорні брови, підмалюю личко.
Хто погляне, певно скаже: "Гарна молодичка!"
Підмалюю біле личко, підфарбую брови.
Та й піду гулять до гаю, піду до діброви.
Підмалюю біле личко та й піду гуляти.
Бо чому ж мені одній тут сидіти у хаті?
Ой гуляла по вулиці, ускрізь зазирала.
Та того, кого б хотіла, я не зустрічала.
То чого ж скажіте , люди, було зазирати?
То чого ж було даремно личко малювати?
Ой піду я у полечко, буду працювати.
Там Василько ниву оре, буде поглядати.
Дуже гарно Василечко у полі працює.
А зустрінемося в гаю - ніжно поцілує!
То ж не стану малюватись, бо це справа марна.
Любить мене мій Василько й каже, що я гарна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703923
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2016
Розсипався сміх навколо, засвітивсь, де вишня.
То сміялась дівчинонька, я ж просив, щоб вийшла.
Ой сміялась дівчинонька, весело та дзвінко.
Розсипався сміх веселий по зелених гілках.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Ой сміялась дівчинонька, а я задивлявся.
Знала, знала, моя рідна, що я закохався.
Я сказав, що дуже гарна, мені до вподоби.
Що чекать сьогодні буду її у діброві.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Будуть нам світити зорі, ясні, аж до ранку.
Зберем срібло в чистих росах вдвох ми на світанку.
Обнімати буду ніжно там, де квітне вишня.
Попрошу, щоб знову завтра у садочок вийшла.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
З гніздечка вранці випало пташатко, бо цілу ніч вітер шумів.
Гнув до землі куща і злився, що не ламався той, а лиш хилився.
Ото ж зрадів, коли гніздо перехилив. Хоч щось зробив!
А тепер квилить пташка-мати, бо як же їй пташа дістати?
Задумавсь Вітер.... щось не так. Бо ж не хотів цього робити.
Він гнув лиш віти, гнув куща... Отак і заробив гріха.
Отак і в нас в житті буває. Хтось когось гне, все нижче нахиляє.
А той, хто гнеться – без гріха!
Гарненька баєчка така...
До того ж... йшла добра душа і підняла оте пташа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Жив колись Їжак спокійно, оселедцем пишний чуб.
Звів хатину невеличку у лісочку, там де дуб.
Дуб шумів собі гілками, часто жолуді скидав.
І Їжак, в своїй хатині, теж спокійно проживав.
Та одного разу мимо Лис проходив... Подививсь
на хатину Їжакову та чомусь взяв й засмутивсь.
То ж тепер Їжак колючий, подивись, лишився сна.
Все пильнує, бо Лис ходить круг хатини недарма...
Перестань ходити, Лисе! Знаєм хитрощі твої.
В тебе ж є своя хатина... А на нашу – зась тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703513
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.11.2016
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла.
А ту чорну проганяє хмара біла.
Ой та чорна-чорна хмара ще й велика.
Наробила, гляньте люди, скільки лиха!
Хмара чорна блискавиці розсипає.
Білу хмару, білу хмароньку лякає!
Не боїться біла хмара блискавиці,
Бо бере воду із рідної криниці.
Не боїться біла хмара того грому,
Бо літає недалеко коло дому.
Бо літає недалеко коло хати,
Де сестриця, брат рідненький,
батько й мати.
Розправляй же свої крила лебедині,
Неси, рідная, ти славу Україні!
Бо земля батьківська наша дуже давня.
Має бути в неї доля дуже гарна!
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла,
А ту чорну біла хмара зупинила!
А ту чорну біла хмара зупинила,
Бо любов у світі є – найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2016
Сиділи тихо ми й дивилися на маму.
Хотілось їсти як... Та не просили. Знали...
Що лютий голод ходить, не злякати б,
Щоб часом не зайшов до нашої він хати.
Раділи ми... Сім квасолинок мали!
Дві з них сусідам дарували, а п'ять -
залишилось. Аж п'ять разів варили.
Такий смачний той супчик з квасолини!
А ще татусь приніс дві рибки і...
Хлібчика багато... Аж пів скибки!
Ми навіть двох сусідів пригостили.
До нас прийти в них не було вже сили.
А коли ми ходити перестали, рядочком
(сімох) поклала всіх нас мама.
Вуста водою всім нам обтирала...
Ой, де ж ту силоньку матуся наша брала?
Ми їли жолуді, і корінці всі їли...
Не плакали... і не просили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Ой щаслива ж моя. Ой щаслива ж моя Україна!
Ой ревла, ой гула... чорна хмара гриміла.
Та синами своїми Україна її зупинила!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Хоч не всіх вберегли... хоч не всіх захистила Вкраїна.
У пекельнім вогні, у вогні тім горіли.
Щоб щасливо жили, щоб щасливо жили ми, хотіли!
Ой щаслива Вкраїна моя. Ой щаслива Вкраїна синами.
Сильні, мужні завжди, і відважні її захищали.
Ми не платимо... Ні! Бо не ми винуваті.
Землю рідну свою бережем, споконвіку ми нею багаті!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Бо щаслива моя, бо щаслива моя тут родина!
А любов у серцях - сила кожного сина.
Ой щаслива ж моя... ой щаслива ж моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702872
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2016
Думки, мої думки... Ой кучерявляться!
Біжать, пливуть, летять... є що й ховаються.
Думки мої, думки... Іноді сердяться.
Буває хмуряться, туманом стеляться.
О, скільки ж їх ясних! Не зупиняються.
Цвітуть мов маків цвіт, вдень розпускаються.
Думки мої, думки... Як народилися?
Ой, різні ж ви які! Звідки з'явилися?
Придумала сама?.. Із чого виткала?
Я вишиваю вас гарними нитками..
Бо хочу, щоб цвіли, в ласці купалися.
Бо хочу, щоб були , в добрі збувалися.
Нехай в усіх думки розквітнуть веснами.
Бо дуже хочеться, щоб мир принесли нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Оре батько нивоньку, зерном засіває.
А сизенька хмаронька щедро поливає.
Поливає хмаронька... вода із струмочка.
Ой співає батенько, веселить синочка.
А та пісня-зернятко звеселила серденько.
А та пісня-сонечко звеселила й донечку.
Поле, поле матінка, пісеньку співає.
Бо зернятко щастячком в ниві проростає.
В колосочку пісенька дзвінко задзвеніла.
Діточок малесеньких вона звеселила.
Колосися, нивонько! Колосися, рідная!
Нехай сяє сонечко, буде днина світлая.
А виростуть діточки, ниву засіватимуть.
А виростуть славнії, пісеньки співатимуть.
А та пісня-зернятко звеселить їм серденько.
А та пісня-сонечко звеселить їм долечку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016
Часто бачу я у своїх снах
своє малесеньке село... в снігах.
Там на білих вітах снігурі.
Яблуньку ж облюбували у дворі.
Ніби кетяги калинові горять.
Їх з десяток тут... дванадцять... тепер п'ять.
Я з віконечка дивилася... давно.
Пахло й літом там, і мальвами цвіло.
Тут любисток, паничі та м'ята.
Є і в снах моїх такою наша хата.
Мама й тато там ще молоді.
Тепер мало хто залишився в селі.
Думаю, як засинає у снігах,
Бачить нас село у своїх снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016
Час, здається, мов людина... має свою долю.
Є звеличений, поважний, славу має й волю.
Є пригноблений, голодний, дощовитий, сірий.
Є веселий і радісний... такий час щасливий.
Він є сонячним, безхмарним, росами умитий.
А буває час жорстокий, сльозами политий.
А насправді час є світлим, гіркоти не знає.
Просто кожен свій час творить й долю вибирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Вже голі віти, ні листочка...
А була ж вишита сорочка,
Розшита листом зеленавим!
Шепталась з кленом кучерявим.
Була красива в зелен-листі,
У ґронах пишних, у намисті.
Рум'яні щічки, стрічки в косах.
Ще й цілувалися тут в росах.
А сонце зійде... то й не знали,
Що тут до раночку стояли.
Стоять й тепер... Він обнімає
І від вітрів все захищає.
Хоч голі віти... Ні листочка.
І в клена вицвіла сорочка.
Цей клен й калина біля хати.
Мені здалося – батько й мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701891
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Синів двох мали батько й мати. Були вони стрункі, високі.
Обидва гарні, кучеряві, та ще ж до того - кароокі!
Старший ходив біля худоби. А менший - в полі, у городі.
Батьки пишались, бо велося у них все добре у господі.
Батькам сини допомагали, ділились всім, що самі мали.
Чи то сопілка, чи горіх... завжди було в них все на всіх.
Та от сини повиростали, в сусідніх селах проживали.
Тоді біднесенько жилося, і братам скрутно повелося.
Та в старшого була коза. Він меншому її привів. У того ж
п'ятеро синів!
А старший донечку лиш мав. То ж меншому козу й віддав...
Проснувся якось старший брат, аж бачить - троє козенят!
А то дідусь старенький йшов, до меншого у двір зайшов.
На ранок дякував, спішив... Він два зернятка залишив.
Молодший тут же в землю клав - й заколосився густий лан!
То ж він до старшого прийшов, зерня приніс, щоб сіяв той!
То ж лан і в старшого шумить... Чому ця розповідь нас вчить?
Ти між таких братів живеш. Тут, що посієш, те й пожнеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701658
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2016
Лелечка-леліточка, доня моя – квіточка.
Ріднесенька донечко, ти – ясненьке сонечко.
Весела співаночка, що дзвенить від раночка.
Моя сміхотушечка, доня веселушечка.
Ясна моя зіронька, дівчинка грайливонька.
Золотиста стрічечка, як в полі пшеничечка.
Малесеньке щастячко у новенькім платтячку.
В очах неба чиста синь, грають вогники: дінь- дінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701308
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.11.2016
Засипає зима всі дороги й стежини.
Білі шуби вдягли і дуби, і ялини.
Сипле снігом вона, буде все присипляти.
Не замести їй стежки до рідної хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
А мені на душі завжди тепло і легко.
Хоч стежина моя повилась так далеко.
Бо чекають завжди мене мама і тато.
Через серце моє в'ється стежка до хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
Засипає зима всі дороги й стежини.
Білі шуби вдягли і дуби, і ялини.
Сипле снігом вона, буде все присипляти.
Не замести їй стежки до рідної хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701219
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2016
Пісня весела,
що лине у світ.
До рідного дому
стежина.
Вишенька ніжна
під нашим вікном–
моя Україна!
Гори Карпатські,
могутній Дніпро.
У ґроні червонім
калина.
Крилатий лелека
у небі яснім–
моя Україна!
Мрію плекаю,
як сонце ясну.
До Бога в молитві
тут лину.
Як ненечку рідну...
Єдину й святу,
Люблю я свою
Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700772
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2016
Україною звуть землю рідную,
що звеличена навіки.
Україною звуть землю світлую,
що прославили козаки.
Бережем тебе й шануватимем,
як батьки й діди.
Ми козацького роду славного –
в нас єдина ти.
Всі ми любим тебе, Українонько!
Всі ми любим тебе, наша зіронько!
Нам світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700598
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.11.2016
Хвиля хвилю доганяє... і на берег набігає...
Кожна в ажурних мережках і у блискітках-сережках.
Хвиля хвилю доганяє і на берег набігає.Розсипається...
Зникає... І догнати їх не в силі, манять лиш мережки білі.
Одна одну доганяють. Час ті хвилі виміряють.
Йдуть розмірено, грайливо. Морські хвилі - справжнє диво!
Хвиля хвилю доганяє... і на берег набігає...
В море йдуть знов хвилі сині. Ой, які ж вони красиві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700155
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.11.2016
Батьківська хата дихає теплом...
Тепер і нам важко її впізнати.
Розвіяв вітер тут запах полину.
Його й на смак вже встигли скуштувати.
Закрита хвіртка... на дверях замок.
Заросла стежка бур'яном до хати.
В криниці плаває лиш золотий листок ...
Кому ж із джерела ту воду брати?
Яка ж гірка ця полинова гіркота!
Чого тепер нам від життя чекати?..
Тин похилився... на нім чорний крук.
Пора вже крука чорного прогнати!
Відкриймо хвіртку, бур'яни зірвім,
Пшениці-житечка у полечку насіймо!
Батьківська хата дихає теплом...
Живімо дружно в ній, життю радіймо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2016
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під калиною рясною я повірила.
Під дубочком кучерявим... Перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під вербою біля ставу я повірила.
В пишних травах кучерявих... перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Бо й тобі сама призналась,
Що у тебе закохалась.
Що у тебе закохалась.
На місточку біля річки я повірила.
Поміж жита золотого... Перевірила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699806
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.11.2016
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
Зелене жито в полі, в високій кукурудзі.
Тут гарний хлопець ходить, стрічала його в лузі.
На моїй вишиванці калинонька у ґроні.
Зустрілась біля річки із хлопцем тим сьогодні!
Зелене жито в полі, зеленая квасоля.
Тут гарний хлопець ходить... моя то, видно, доля!
Є в мене вишиванка, сама я вишивала.
Щоб стрілося кохання, я доленьку благала!
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699804
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.11.2016
Кудись подівся сон... Тікає від мене?
А може він заснув? Його немає...
Не стану я будити, якщо так.
Он зірка для мене у небі ясна сяє.
Я тебе бачу, зіронько моя!
То, мабуть, ти мій сон заколисала?
Ніч зоряна всміхнулася мені.
Чому не сплю я? Вона добре знала.
Спить сон мій. Спить... Від мене не тікав.
Він кішкою в моїх ногах муркоче.
А я про зірку думаю земну.
Нехай присниться їй... те, що сама захоче.
О, як би радо я прийшов у її сни...
Та краще наяву, з букетом квітів.
У мене зірка є, що сяє на землі.
Найкраща. Наймиліша у всім світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
Хазяйнує осінь скрізь, куди не глянеш.
Вбрала пишно золотом сади.
Над ставком притихли верби кучеряві.
Опустили віти до води.
Опустили личка золоті вербички,
і калина пишна та рясна.
Золотисте листя й кетяги червоні
знову відзеркалює вода.
Та вода, як небо, чиста та прозора,
хвилями хлюпоче, вдаль біжить.
Ой, осене мила, наша чарівнице!
Не забудь кущі позолотить!
Осінь не забула... Ще щедріш сипнула
на дерева, трави, на кущі...
Нехай золотіє, нехай золотиться,
бо обтрусить вітер, як пройдуть дощі.
Знає про це осінь... Всеодно малює.
Золота прийшла її пора.
Після неї срібним пензликом гарненьким
малюватиме для всіх зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699270
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.11.2016
Ой куплю я черевики та й нові озую.
Піду з милим на гулянку, там в них потанцюю.
Піду з милим я гуляти, де грають музики.
Нехай дивляться усі на нові черевики!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Ой куплю я черевики, щоб були червоні.
Мене милий проведе додому сьогодні.
Я ж дівчина працьовита й у таночку славна.
А у нових черевиках я ще дуже гарна!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Ой дивилися усі та й на черевички,
Бо ж сам милий вибирав, малі-невеличкі.
Бо ж сам милий вибирав, малі-невеличкі,
Щоб дивились всі на них, а він - на моє личко!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Відео: https://youtu.be/ab-ghBCew_0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699021
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.11.2016
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Той щем від раю в нас зостався?
Загублений той рай... Та може
завжди дорогу відшукати.
Хто має вірне й щире серце.
Хто вміє так, як ти кохати...
Щоб щем солодкий, а не терпкий.
Щоб ласка... а не руки терпли.
Щоб ніжність й радість, а не сльози.
Щоб сонце ясне, а не грози.
Скажу. Нехай мене почують.
Не хочу гроз тих, що руйнують!
Хай... що дощами поливають,
веселками скрізь розцвітають!
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Швидше додому повертайся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Дозріло яблуко на яблунці малій.
Таке рум'яне, соком налилося.
Дозріло яблуко... Вмивалося щодня.
Так добре тут було купатися у росах!
А сонця ніжного яскраві промінці
теплом сипнули ясно-ясно зранку.
Дозріло яблучко на яблунці малій.
І радує тепер воно нашу Тетянку.
Вона щоранку бігала в садок.
– Коли дозріють яблучка?– питала.
Рум'яне яблучко вже в дівчинки в руці.
Бо підросла вона й сама його дістала.
І усміхається всім сонце золоте.
І весело його проміння ллється.
Приємно й весело дивитися йому.
І слухать радісно, як дівчинка сміється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Рибка в озері пірнала, рибка рибку доганяла. Раптом щось, як загуло...
Полякались рибенята, швидко попливли до тата.
— Ох, татусю! Страшно як... Ходить тут страшнющий страх!
Подивився тато пильно,посміхнувся він привітно й доням-рибонькам сказав:
– Правильно, що ви сховались. Правильно, що ви признались. Якщо страшно --
стережись! Та коли перебоїшся, ти зі страхом подружись!
– Ой, не будемо! Не хочем ми зі страхом зустрічатись. Біля тебе добре, татку,
ми тут будемо купатись!
– А давайте ми зі страхом усі познайомимось. Це не страшно. Справді так.
Певно, й вас злякався страх!
Погодились рибенята, попливли разом із татом. Що ж побачили вони?
Петрик наш боявсь води! Вперше в морі він купався, рибенят малих злякався!
Отаким буває страх... Тепер весело всім. Ах!
Рибка в озері пірнала... Рибка рибку доганяла. Петрик весело сміявся.
Рибенят вже не боявся. Познайомилися... Ах! І кудись подівся страх...
Якщо страшно – не соромся. Ти зі страхом познайомся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698797
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.11.2016
Співає сонце житечком у полі.
Співає сонце вітром на роздоллі.
Як веселиться — річкою хлюпоче.
Співає сонце завжди, як захоче!
Сонечко, сонце! Золоте віконце!
Глянь, ніби квіти, навкруг усі діти!
Співає сонце шелестом в діброві.
Співає сонце словом в рідній мові.
Дзвенить, переливається, дзюркоче.
Співає сонце завжди, як захоче!
Сонечко, сонце! Золоте віконце!
Вміють радіти тобі усі діти!
Сміється сонце, посмішками сяє.
Від теплоти весь світ наш розцвітає.
Співає сонце — піснею ллється.
І любить всіх, хто весело сміється!
Сонечко,сонце! Золоте віконце!
Вміють любити тебе усі діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698565
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2016
( За мотивами української народної казки " Ріпка" )
У квітучому селі, на Буковині, дід Андрушка живе іще й нині.
А в дідуся є бабуся дуже славна. І бадьора, й працьовита, й дуже
гарна! Бо красиві люди ті, які працюють, і в господі своїй гарно
хазяйнують. Ото ж орють і городину саджають... До них в гості
діти з міста приїжджають.
Скільки радості, як їде внучка Мінка... Зустрічає радо їх со —
бачка Фінка!
— Гав! Гав! Гав! – радіє Фіночка ще зранку. Це так будить вона
киценьку Варварку. Ще в господі живе мишка Сіроманка. З нею
дружить наша Фіночка... й Варварка. Усі люблять чемну мишку
Сіроманку, бо працює з усіма, з самого ранку!
Як сіяли жито, зернятко згубилось. Знайшла його мишка... Воно
заколосилось! Бо в землю сховала його біля хати. Виріс колосок
там золотий, вусатий!
Ото ж весело живуть всі у господі, і росте в них дуже гарно все
в городі.
Гарбузи і дині, буряки, квасоля, огірки, капуста, часник, бараболя.
Пастернак, цибуля, морква і петрушка... Є у них і борщик, і смач -
ненька юшка! Варенички варять, пиріжки печуть...
Отак вони дружно й весело живуть!
Ой радіє ж Мінка і киця Варварка! Ой радіє Фінка й мишка
Сіроманка! Була дуже рада бабуся Марушка. Та найбільше, знайте,
радів дід Андрушка!
Та одного разу дідусь запримітив, що з'явилась ріпка... у садку,
де квіти. Поливав щоранку. Вона підростала. Незабаром ріпка ве -
ликою стала. Зирили за дідом хитрі очки мишки... вона прибігала,
й поливала трішки.
От прийшов вже час... Пора ріпку рвати. Залишилась Мінка, щоб
допомагати. Татко і матуся пішли по гриби, доні ж наказали:
– Ти допоможи!
То ж Мінка швиденько підмела в кімнаті, тарілки помила й сіла ви–
шивати. Та все у віконце дивиться із хати. Не терпиться Мінці...
Коли ж ріпку рвати?.. Біля ніг Варварка лащиться, муркоче. І вона ту
ріпку виривати хоче!
Став тягнути ріпку наш дідусь Андрушка. Витягнуть не зміг сам.
Йде баба Марушка. Удвох потягнули... От яка морока! Сидить собі
ріпка у землі. Ні кроку!
Покликали Мінку й Фінку на підмогу. Не витягли ріпки. То ж звуть
ще й Варварку всім на допомогу.
Та прибігла швидко ( була ж задрімала). Тягнуть, що є сили...
А ріпка ні прямо... ні вліво... ні вправо!
— Ой ходи ж ти, мишко! Мишко-Сіроманко, бо так будем ріпку тягнути
до ранку!
Як прибігла мишка — взялась за Варварку. А киця Варварка — за
собачку Фінку. А Фінка — за Мінку. Мінка за бабусю, бабусю Марушку.
Бабуся Марушка — за діда Андрушку!
Ну, а дід Андрушка за ріпку як взявся... тільки її хвостик у землі
й зостався!
Ріпкою тією усіх пригощали, бо ж приготували смачно, із грибами.
Мишка гризла ріпку тихо в своїй нірці. Ще хрумкий шматочок віднесла
й сусідці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698564
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2016
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться добра казка.
А в тій казці спить курчатко.
Спи і ти, моє дитятко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться тиха казка.
Є в тій казці зайченятко.
Спи і ти, моє дитятко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться ніжна казка.
Сонечко там засинає.
Нічка зірочками сяє.
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться тепла казка.
Там заснуло солов'ятко.
Спи і ти, моє дитятко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698427
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2016
( За мотивами української народної казки "Півник і двоє мишенят")
Хтось із поля ніс мішок... з мішка випав колосок. Півник двір свій
підмітав, колосочок той підняв.
– Круть та Верть, мої малята! Гляньте золоті зернята в колосочку
золотім! Що робитимемо з ним? - кличе півник маленят, двох веселих
мишенят. Круть та Верть, їх так зовуть. Вони з півником живуть.
Веселяться скрізь й завжди, грають в довгої лози, вибивають
гопака. То що їм до колоска?
Та прибігли мишенята... Бачать – колосок вусатий! Круть подав
свій голосок:
– Обмолотим колосок!
– Обмолотим! Буде так! — сказав і Верть, його брат.
– Треба нам у дружбі жити! Хто з вас буде молотити?– знову півник.
Каже Круть:
– Не я! Не я! Мені гратися пора!
— І не я! — вже й Верть пищить.Нам і так весело жить!
Колосок півник забрав, обмолотити обіцяв. Коли двір увесь підмів,
колосок обмолотив!
Знову кличе мишенят:
— Ось погляньте, гарно як! Все подвір'я чисте! Зерно золотисте!
Поприбігали мишенята, та не хочуть працювати. Хоч прийшла уже
пора: треба нести до млина!
— Я стомився! — каже Круть.
— Я не хочу! — каже Верть. Допомоги не проси. Сам знайшов, то й сам
неси!
— Часу мало гратись вам? Мабуть, понесу я сам, — сказав півник та й
пішов. Він мірошника знайшов. Там змолов зерно своє. Борошенце
тепер є!
Як приніс його до хати, знов прибігли мишенята. Радять тісто замісити,
пиріжків смачних зробити.
— Хто це зробить? — півник їм.
— Не я ! — Круть.
— Не я! — і Верть. Знову шум. Все вшкереберть!
— Ну тоді зроблю я сам! – сказав півник. Досить вам... Перестаньте вже
кричати. Підметіть хача б у хаті.
Борошенце замісив, пиріжечків наробив. Витопив в печі гарненько, пи -
ріжки вже спік смачненькі... Ой, рум'яні ж, запашні... Ось лежать вже на
столі! У кімнаті сам підмів та й за стіл гарненько сів.
Мишенят не треба звати. Перестали вже й стрибати та хутчіш біжать
до хати.
— Ой, як я вже зголоднів! — сказав Круть й зручніше сів.
— І я їсти захотів, — каже Верть, — мов сто вовків!
А тут півник своє знов:
— Колосочок хто знайшов?
— Ти! — сказали мишенята.
— Хто його обмолотив?
Завертілися хвости і почулось тихо:
— Ти...
Хто до млина зерно носив? Хто тістечко замісив? Пиріжечків наробив?
А хто піч затопив? Пиріжків у ній напік?
Вже в кімнаті сміх притих...
Мишенята:
— Усе ти... Усе ти, рідненький! Ну, хоч дай по пиріжку... Чи хоч на двох
одненький!
Ну, а півник наш мовчить. Та що ж мав казати?
Хто ж захоче лінюхів таких частувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698403
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2016
Ой ходили зайчики по росі, намочили зайчики лапки всі.
Тепер гріє сонечко, сушить їх.... для ворони чорної просто сміх!
Засміялась весело: " Кар! Кар! Кар! Почитаю, зайчики, вам "Буквар"!
А висушить сонечко лапки вам, по смачній морквиночці усім дам!"
І сипнуло сонечко промінці, висушило зайчикам лапки всі.
І тепер рядочком вони сидять, і смачні морквинки усі їдять.
Ой ходили зайчики по росі... мили, мили лапки вони усі.
І радіє сонце, проміння ллє. Бо гарненькі зайчики в лісі є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698192
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2016
(За мотивами української народної казки "Вовк і семеро козенят")
У квітучому гайочку, на зеленому горбочку, стоїть хатка невеличка.
Там живе одна козичка. А в козички є малята, дуже чемні козенята!
Залишає дома мати тих маленьких козеняток, а сама йде по тра -
вичку. Далеченько... аж за річку!
Ось прийшов до них вовчисько. Він живе тут зовсім близько.
Знають всі – недобрий гість. Кого зловить, того з' їсть. Став він стукати
щосили й вимагати, щоб відкрили. Та сказали козенята:
– Ми не будем відчиняти! Не веліла кізка-мати!
А він все стоїть отут, ще й ногою туп та туп! Сидять тихо козенята і не
хочуть відкривати... Дома весело усім, бо козляточок є сім!
Вовк розсердився й пішов. Коваля він десь знайшов. Ковалю він став
казати:
– Хочу голос гарний мати, як у тої кізки з хати... що в квітучому гайочку,
на зеленому горбочку.
Дуже той коваль старався! Вовк задоволений зостався. Бо ж мав
гарний голосок. То ж пішов знов у гайок.
А тим часом прийшла мати. Розказали козенята, що чули крик, і
чули стук. Під дверима вовк був тут. Він чекав... й кричав щосили, щоб
вони йому відкрили!
Усміхнулась кізка-мати, похвалила козеняток. Наказала в хаті гратись,
і нікого не боятись. Двері, щоб не відчиняли, хоч би як їх не благали. Сама
знов пішла до річки, щоб принести ще травички. Щоб козлят нагодувати,
треба їй трави багато!
Ось вовчисько знову тут... що ногою туп та туп. Та на цей раз він ти -
хенько і гарнесенько-гарненько, як кізочка заспівав. Правда... Так! Це чув
весь гай!
– Ой ви дітки-козенятка! Відімкніться-відчиніться! Ваша матінка прийшла.
Молочка вам принесла!
Двері йому не відкрили, хоч старався вовк щосили. Пісенька була та ж
сама, та не їхня була мама! Хоч і схожий голосок, і дзвінкий він, і тоненький,
та не лагідний, як в неньки!
Сердивсь вовк, тупав ногою... Потім зник десь за горою. Не приходив
більш до хати, де живуть ті козенята.
Принесла коза травички і взяла козлят до річки. Ген пасуться із козою
біля річки. Під вербою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698191
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2016
Сходить сонце вранці-рано, ясно сяє.
Солов' їним співом день свій зустрічає.
Тут земля батьківська наша і родина.
Тут єдина в світі ненька-Україна.
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Береже нас всіх Господь, він завжди з нами.
Колоситись тобі, земле, скрізь хлібами!
На добро завжди і щедрість ми багаті.
Щастя-радість хай панує в нашій хаті!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Ой ви браття-козаченьки, дружно встаньмо.
Україну, свою неньку, величаймо!
Бо у радості великій всі ми - сила.
Хай пишається синами Україна!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697959
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.11.2016
Розпустила нічка коси... тихо шумить річка.
Там чомусь ще не заснула молода берізка.
Хоч над нею ясні зорі, місяченько сяє.
- Чому журишся, серденько?- він її питає.
Засоромилась берізка, тому й не призналась,
Що в ясена молодого вона закохалась.
Розпустила нічка коси, умилася в річці.
Здогадалась, чом не спиться молодій берізці.
Як вплітала стрічки-зорі, то й шепнула зблизька
тому ясену стрункому, що не спить берізка...
Зашумів ясен веселий, скинув листок в річку,
Бо розважить захотів він молоду берізку.
Ще хотілось йому дуже перейти місточок...
Щоб берізка здогадалась, чий то є листочок.
Заплітає нічка коси, тихо шумить річка.
В снах солодких вже дрімає молода берізка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697957
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2016
- Скажи мені, Барбосику, що це в тебе на носику?
Ти зранку їв сметанку?- кіт до Барбоса приставав.
А пес й хвилиночки не спав, він дім всю ніч охороняв...
Не залишав він ґанку. Не їв Барбос сметанку!
А до Барбоса приставав той, хто сметанку сам злизав.
Потім ходив, де спав Барбосик, і побілив Барбосу носик!
Барбос наш пильний... про це знав. Тому сказав котові:
- Гав! Обманювать, коте, не смій. Я стережу будинок свій.
А якщо друга хочеш мати, тримайся й ти своєї хати.
І знай, що чесно треба жити. Йди, котику, мишей ловити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697835
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2016
Біжить, біжить, біжить
з листочка на листок.
Біжить, біжить, біжить
малесенький жучок!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
Біжить, біжить, біжить
малесенький дружок.
А в нього, гляньте, є
червоний піджачок!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
Навчатись я люблю.
Ось школа ж є яка!
На яблунці в саду
є школа і в жучка!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697833
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2016
В Черемоші личко вмила, в Черемоші воду пила.
В Черемоші воду пила.
Там, де з милим я ходила, ясна зіронька світила.
Ясна зіронька світила.
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Обнімались на місточку і в березовім гайочку.
І в березовім гайочку.
А коли ми обнімались, зорі у ріці купались.
Зорі у ріці купались!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Довгі коси заплітала, милого я цілувала.
Милого я цілувала.
Біля броду, де калина, він сказав, що я єдина.
Він сказав, що я єдина!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Мене милий знов чекає.
Мене милий знов чекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Земле моя, маленька горошинко!
Єдина й неповторна в світі ти.
Хто відпустив тебе, моя маленька,
беззахисну, в Міжзоряні Світи?
Земле моя, малесенька перлинко!
Доля твоя солодка і гірка.
Моя ти світла і яскрава зірко!
Горошина з якого ти Стручка?
Земле моя, єдина й неповторна!
Навколо Сонця ти тримаєш путь.
Скажи мені, моя яскрава квітко,
Тут люди... а чи варвари живуть?
Чи може й ті, і інші? Розпинають...
Тебе рвуть, розривають на шматки.
Земле моя, малесенька краплинко!
Де береш сили, щоби веснами цвісти?
.
Як захистить мені тебе? Не знаю.
Тобі болить - я сльози ллю гіркі.
Люблю тебе... за тебе я молюся.
Нехай летять увись мої думки!
Можливо там почутим буде слово?
Бо тут чомусь не чують... чи глухі?
Прости мене... Прости усіх, рідненька...
Між душами зруйновані мости!
Можливо там є сили, що все бачать?
Все чують, розуміють... та мовчать?
Та прийде час, і кожному прийдеться
за все, в своїм житті, відповідать?
Я думаю, на людяність екзамен
складають тут дорослі і малі.
А нам дано всім право, в нагороду:
Знайти себе на цій святій землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко проросте
Зеленою м'ятою, у садку за хатою!
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко розцвіте
Квітами, як сонечко, де моє віконечко!
Проростай, зерняточко! Проростай!
Веселитись буде весь рідний край.
Бо любити вміємо й добротою сіємо!
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко проросте
Зеленою м'ятою, у садку за хатою!
Квітами, як сонечко, де моє віконечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697442
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.10.2016
Твій ніжний погляд пам'ятаю я.
Коли ти від' ї жджав... я сумувала.
- Що трапилось?- мене ти запитав.
- Що трапилось? Тебе ж війна позвала...
Для мене враз спустів весь світ.
Тому я зажурилась.
Без тебе зблякли кольори...
Вже одинокою моя душа томилась.
- Нехай у кожного здійсниться щось своє,-
сказав ти впевнено... Бо кожен хоче ж мати.
Та не дозволим нашу мрію забирать.
Хазяйнувати нам у нашій хаті!
Чуже добро, немов вода спливе.
І зблякне, згіркне... Кожен нехай знає.
Бо тільки в чистім джерелі,
солодкою вода буває!
Ото ж молюсь... й чекаю тебе я.
Вже в котре в цвіт наша земля убралась.
То ж швидше повертайсь, для тебе я,
мов та калина, ніжно заквітчалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
Там, де потік, дівчина зупинилась.
І пильно так на мене подивилась.
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив її серце!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив твоє серце?
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті. Ми щастям багаті!
Дружна родина, і кожна хата
щастям багата!
Кажуть, що щастя треба чекати?
Воно саме приходить до хати!
Де на радість багаті,
на радість багаті!
Кажуть, що щастям можна ділитись?
Якщо не станеш за ним журитись!
Коли інші з тобою можуть радіти -
множиться щастя, немов в саду квіти!
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті! Ми щастям багаті!
І сонце, і небо, і річка, і гай...
Усе що дав Бог, це й справді є рай!
Це щастя для тебе, для мене, для всіх...
Дозволено кожному мати!
Які ж ми усі на щастя багаті,
на щастя багаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2016
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Розлітався вітер, в полі розгулявся.
Тут, де козаченько з милою прощався.
Ой не треба, вітре, віти нагинати.
Бачиш, забирають милого в солдати?
Буде козаченько край свій захищати.
Молода дівчина - милого чекати.
Буде козаченько край свій боронити.
Буде дівчинонька милого любити.
А ти лети, вітре, верби колихати.
Щоби мир і радість прийшли в наші хати!
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Тепер біля річки верби нагинає.
Буде Перемога - про це кожен знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696739
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016
Осінній дощ притих в саду,
між листям заховався.
Осінній дощ притих в саду,
чогось ніби злякався.
Притих... Примовк..На листі лиш
горять ясні краплини.
Прозорі краплі дощові
на гілочках ялини.
Розсипав перли ті ясні
на спориші та м'яту.
Скажіть, хто ж зможе ту красу
тепер назад зібрати?
Разок намиста нанизав
розкішний кущ калини.
Горять краплини дощові
і в ґронах горобини.
Прозорі крапельки дощу
на яблунці... та знає,
чому притих осінній дощ?
Притих... бо нас чекає!
Осінній дощ притих в саду,
сховавсь десь поміж листям.
До тебе знов туди я йду,
бо ти ж просив, щоб вийшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Ген повилась доріженька.... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела.
Спитайте нічку зоряну, чому сіяла зоряно?
Чому такою щедрою до раночку була?
Ходили тут, де річенька... стояли, де криниченька,
пили тут воду двоє з одного джерела.
Нечутними йшла кроками і гралася потоками.
Якою ж чарівницею та ніченька була!
Здіймалася над горами і розсипалась зорями.
Тим ясним чистим сріблом їх тішила вона.
Красива, мов купавонька, дівчина кучерявенька,
стихала, мов ріка.
Коли її торкалася, волоссям ніжно гралася
коханого рука.
Ген повилась доріженька... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Вже зібрали урожай. Звезли весь в комори.
Стільки радості навкруг... Добра ж цілі гори!
Та одне зернятко лишилось край поля.
Бути одиноким, видно, його доля?..
На світ воно дивиться, ніби у віконце.
Лежить бідолашне, бачить небо й сонце.
Хліб духмяний, тістечка з борошна зробили.
За нього забули, одне залишили.
Ніхто не помітив, нікому підняти.
Навіть сірим горобцям його не склювати.
Впало між каміння, ніхто не побачить.
Гірко так зернятку... та воно не плаче!
Та ще грудку кинули, увесь світ прикрили.
Вже не видно й сонця, і сніги накрили...
Не злякалось зернятко. Міцніше згорнулось.
Заснуло малесеньке... Весною проснулось!
Як пригріло сонце, стало проростати.
Та й заколосилося... Вже й зернят багато.
А навколо нива... Знов шумить хлібами.
Наливає силою колос золотавий!
Думало, однісіньке... А є так багато!
В нашого зернятка тепер життя - свято.
Часто, кого топчуть, чи не помічають,
ясніють, як зернятка... Добром проростають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016
Запитав дуб у струмочка: "У тебе нова сорочка?
Бачу, що сьогодні синя. А учора була ж біла.
Позавчора... сіра-сіра!"
Посміхнувсь струмок привітно: "В мені небо, дубе,
квітне!
Ось сьогодні день ясніє... Небо, ніби льон , синіє.
Вчора була ясна днина - біла хмарка воду пила.
Позавчора моросило, тому й небо посіріло.
А як дощ пройде й веселка покупатися прийде,
ти побачиш, що сорочка знов нова з'явиться в мене."
"Бачив я... Така барвиста, ясні всі сім кольорів.
Ой, щасливий ти, струмочку, і я б таку собі хотів,-
сказав дуб і зажурився. Зашумів зелений чуб.
Бо ж не знав він, що найкращим був у лісі отой дуб.
І не знав він, що найкращим був зелений його чуб.
Був найкращим, найсильнішим... дуб отой вітри спиняв.
Увесь ліс він, і струмочка, від вітрів охороняв.
Кожен в світі є найкращим, бо такий як він... один!
А сорочок, неважливо, є одна... чи п'ять... чи сім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695712
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.10.2016
Під березою у лісі виріс гриб, гриб всім грибам.
Капелюх в нього великий, здалеку примітний нам.
Виріс гриб такий великий, що дивується весь ліс!
Дощ ішов три дні й три ночі, а він ріс все. Ріс та й ріс!
Дивина якась у лісі... Виріс гриб на радість всім.
Тільки ж диво! Бо на ньому капелюх якийсь смішний!
Не рожевий, не червоний, не коричневий, не білий,
як буває у грибів. А на ньому чайки в небі.
Кораблі на синіх хвилях і п'ять велетнів-китів!
Скажіть, що за чудасія? Диво хто таке зробив?
Виріс гриб під капелюшком, що наш Петрик загубив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695518
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2016
Ходить світом дідусь. Старенький-старенький...
А в дідуся є мішок, старий, величенький.
З тим мішком ходить дідусь від ранку до ночі,
як зустріне він когось - дивиться у очі.
Вміє глянути дідусь у віченьки пильно,
помічати вміє він все, що непотрібне.
Заздрість, жадібність і злість, ненависть і зраду
забирає той дідусь у мішок відразу.
Бійки, сварки, впертість, лінь теж бере швиденько.
Скупість, брехні, наговір складає гарненько.
Якщо бачить він грязнуль - ті вміють впиратись,
обіцяють дідусеві щодня умиватись.
Ходить той дідусь з мішком, пильно позирає.
Все, що зайве бачить він, у мішок складає.
Ще в дідуся є мішок... Правда він маленький.
В ньому радість, доброта, щедрість, милосердя.
В ньому ввічливість живе, працьовитість, ласка.
Якщо в тебе їх нема... попроси, будь ласка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695515
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2016
Не зачіпай душі моєї струни.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо забренять, і їх вже не спинити.
Знай!
Не зачіпай душі моєї смуток,
і радість, що в ній є, не треба зачіпать.
Бо задзвенять, і їх вже не спинити.
Приспала їх. Нехай посплять.
Не зачіпай душі моєї спокій.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо захвилюється моє серденько.
Знай!
Не зачіпай душі моєї струни.
Бо як прокинуться -
то задзвенять всі враз!
Я відчуваю... щастя поряд.
Не зачіпай... Прошу тебе.
Не треба... ще не час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016