| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Молиться матуся та й за всю родину,
й за свою рідненьку неньку-Україну.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Молиться матуся, щоб зіслав Бог долю,
щоб беріг синочка і красуню-доню.
І щоб повертались, мов птахи крилаті,
наші всі дороги до рідної хати.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Щоб цвіла калина, веселила ґронцем,
щоб у полі жито наливалось сонцем.
Просить мама - вишням щоб раділа хата,
і сміялись дзвінко малі внученята.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Помолюсь, як мама, я за всю родину
й за свою рідненьку неньку-Україну.
І моя молитва, і моя молитва
хай летить до Бога… добра, ніжна, світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Ой там, за горою... та й за високою.
живе дівчинонька з русою косою.
А та коса руса, мов у полі жито,
мені б із такою вік у щасті жити.
До тої дівчини щодня хлопці ходять,
та стежки до серця чомусь не знаходять.
А я взяв наваживсь, спитав:"Чия Настя?",
дівчина всміхнулась:"Ти є моє щастя".
Ой там, за горою... де річечка в'ється,
живе дівчинонька, що моєю зветься.
Кажу всім вам, хлопці, нехай кожен знає:
в світі є найкраща, що лиш вас чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Ми до хати йдемо, Василя ведемо.
Будем віншувати, будем жартувати.
Привели й Маланку, сіємо всіх зранку.
Нас тут повна хата... є й коза рогата.
Весело співаєм, ниву засіваєм.
Нехай колоситься й життя веселиться.
Ковбасу смачненьку кладіть у торбину,
буде веселіше співати Василю.
Василь та Маланка й танцювати мають,
дайте пиріжечків, бо ж по сім з'їдають.
А коза рогата в нас теж вередлива,
бере тільки гроші... бо не хоче сіна.
Нехай буде хата на добро багата.
Щастячко призвемо...
через рік прийдемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Напевно, хоче немовля нам всім про щось сказати...
Мабуть, почуєм ті слова, що будять сонце зранку,
що несуть світло у наш дім, гойдаючи фіранку.
Вони веселі, гомінкі і лагідні, й цікаві,
вони є ніжні, ще й які, почуєш їх від мами.
І мужні, й сильні є слова, що вміють захищати
свою родину, рідний край. О, значать як багато!
Співаю гімн я тим словам, що є у колисковій.
О, як багато в них тепла... всі скупані в любові.
Радію завжди щирим тим, веселим і приємним,
що у закоханих в серцях є в закутках таємних.
Їх в цей святковий світлий день світ щедро розсипає.
Знайдіть, відчуйте і скажіть тим, хто на них чекає.
Слова уміють привітать, додати сили вміють.
Нехай перлиночки-слова, звучать як пісня солов'я,
як музика легка й дзвінка
із вуст на радість линуть.
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Прислухаймось, які слова нам всім хочуть сказати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Де маленька зіронька ясно засвітилась,
там мала дитинонька в яслах народилась.
І місяць яснесенький теж яскраво сяє,
у вертеп в віконечко стиха поглядає.
А той місяць ясненький ллє багато срібла,
бо мала дитиночка є Господу рідна.
І колише Синочка у ясельцях Мати,
пастушки з ягнятками прийшли привітати.
І співають Ангели Господньому Сину...
й три царі вельможнії вітають дитину.
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Вранці зійде сонечко, стане золотіти,
та ясніш від сонечка дитині світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Вже заснули яблуні в саду,
а ми їх боялись розбудити.
Розмовляли мовчки, де гуртком
вишеньки зібрались ніби діти.
Виноград там сливку обійняв,
міцно так обвив її… та ніжно.
Вечір ясні зорі розсипав.
стало в небі, як в садочку… сніжно.
Сніг в саду на вітах, вигравав
в сяйві місяця і зір тих… срібно.
І світивсь тепер для нас обох
чистотою світ сріблисто-світло.
Добре так з тобою… тут ми вдвох,
все притихло. Ніченька приспала.
А зима закутала в саду
деревця в пухнасті покривала.
І в твоїх обіймах тепло так…
зорями сміється до нас Вічність.
Чув весь світ, як ти мені сказав
вперше тут в саду: «Моя ти ніжність».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Яке це диво… білий сніг,
привів рік тигра на поріг.
Йшов тигр по білому сніжку,
він у смугастім кожушку.
Так граціозно тигр ступав,
йшов впевнено. Не поспішав.
А сніг сріблився на гілках,
раділи зорі в небесах.
Яке це диво… білий сніг,
кожна сніжинка ніби сміх,
весела, чиста та дзвінка,
щоб була дням легка хода.
Хай кожен з них несе добро
в родину… в місто, і в село.
Здоров’я і достаток, й мир
щоб завітали в кожен дім.
Щоб чисті помисли, ясні,
і хліб духмяний на столі,
цвіт сонця в ранішнім вікні,
криниця в кожному дворі.
Щоб множився козацький рід,
і клен шумів біля воріт,
всі повертались в рідний дім.
Тут щастя усміхнеться всім.
Яке це диво… білий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Ой летіли голубки́ та й сіли на тиноньку.
З Новим роком ми вітаєм всю свою родиноньку.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, сіли на віконечко.
А у хаті діточки, мов ясненьке сонечко.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, в них біленькі крилоньки.
З Новим роком вас вітаєм, набирайтесь силоньки.
З Новим роком! З Новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Є багато доріг… По якій ти підеш?
Якби знать на якій своє щастя знайдеш.
Комусь солодко тут, мов дозрів виноград.
А комусь так гірчить, ніби йде через ад.
Комусь легко в житті, все вдається йому.
А комусь гіркота… в ніч не бачити сну.
Та хто знає, кому в житті більш повезло,
кому солодко жить, чи хто знищує зло?
Обернутись на солод може та гіркота.
Може згіркнути вмить путь солодка ота.
Помолімось за тих, хто в дощі і в снігу
вдень і в ніч береже землю рідну свою.
Попросімо за тих, хто на гіркій путі,
щоб до стежки ясної зуміли дійти.
Щоб назавжди тут зник слід гіркої біди,
щоб на стежці ясній для всіх квітли сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе у полечку житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб щаслива доля.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
Ми тебе вітаємо і добра бажаємо
у Новому році на кожному кроці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички хвостик, а в козички ріжки.
Дайте нам яблучок, дайте нам горішки.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички очки... ой, які ж хитренькі.
Дайте нам пирога - будемо раденькі.
Із козою затанцюєм, нас багато.
Дайте сала й ковбаси у гарне свято.
А в нас чобіточки є у всіх добротні.
Будемо раді ми, як дасте по сотні.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
Дякуємо щиро за усі гостинці.
Чемні й веселі ми, діти-українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку.
Ой перша голубка сіла на калині,
нахилила низько гілку з ґронами рясними.
Нахилила гілку з ґронами рясними,
де просила в Бога ненька доленьку дитині.
А друга голубка до воріт злетіла,
щоб стелилась в світ дорога і була щаслива.
Третя полетіла, сіла, де віконце,
щоб зустрілась в долі сина дівчина, мов сонце.
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку пшениця,
у долині є водиця,
була не одна,
вдвох пили з джерела.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де жито золотеє,
цілувала там тебе я,
з ласки джерела
вдвох пили ми до дна.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку калина
пишні ґрона нахилила,
вірила я там
усім твоїм словам.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Де пшениця-жито зріє,
наша доленька радіє,
щастя джерела
не випити до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Опадає листя... Ходить осінь гаєм.
Сумно їй. Птахів уже нема.
Вже срібляться з ранку золотисті коси,
срібло-іній шле, як дар, зима.
Ти, грайливий вітре, чом розхвилювався,
принесли вже вісточку й тобі?
Зима недалеко... певно, відчуваєш
вже холоді срібні її дні?
Чарівна, красива, все прикрасить…
дива-мережива ніжного натче.
І засне під льодом наша тиха річка,
та не буде спати джерельце.
Хоч воно маленьке, в нім вода дзеркальна
дзвінко так співає… Підійди.
Тих, в кого серденько чисте, мов джерельце,
не злякають долі холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Мріяла берізка, щоб клен доторкнувся
до її грайливої руки.
І сама до нього часто простягала
свої ніжні руки-гілочки.
А клен усміхався. Так хотів обняти…
Та росте далеко. Не дістать.
«Підростай, берізко!- шепотів кленочок.
Час прийде, нам треба почекать.»
Раділа берізка тим словам кленовим,
вірила все більше з кожним днем.
Одягнув кленочок святкову сорочку,
збудеться бажання їх тепер.
Осінь- чарівниця розсипає чари,
тихо ходить, листям шелестить.
Ось злетів кленовий листок золотавий,
на долоньці-гілочці тремтить.
Ніжиться у ласці кленовій берізка,
відчуває рук його тепло.
Її зігріває дотик золотистий,
на його чекала так давно.
Дивиться у очі кленові берізка,
бачить його усмішку ясну.
Часто так буває, що дарує осінь
тим, хто любить, сонячну весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Де верби – двоє… Плине річка,
нечутно лащиться до ніг.
Вони щасливі, бачить нічка,
і соловеєчко притих.
Ось сіли в човен. Несе хвиля,
та прислухається дарма.
В обіймах козака дівчина…
там, де любов, мовчать слова.
Там, де любов (відчула нічка),
без слів уміють все сказать.
Там, де любов, у небі зорі,
завжди так ніжно мерехтять.
А нічка завжди дню радіє,
тому ясніє він. Повір.
Як стомиться… то спить до ранку,
прикритий пледом з ясних зір.
У човні двоє… Плине річка,
є оберегом береги.
У човні двоє… Знає нічка:
любов розквітла на землі.
В ній ніжність, ласка і надія,
в ній ясних весен дивоцвіт.
Щасливий, хто любов пізнає.
Вірю - Любов врятує світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Ой у гаю зеленому дівчина гуляла,
із рясною калиною вона розмовляла:
"Скажи мені, калинонько, чом зелені ґронця?
Чи журба в тебе велика, чи замало сонця?
Скажи мені, калинонько, чом схилилась низько?
Може знаєш, де мій милий, далеко чи близько?
Може знаєш, калинонько, де мій милий ходить?
Чом до мене молодої довго не приходить?
А без нього, калинонько, ой сумна ж є днина.
Коли милого зустріну й буду з ним щаслива?"
А калина відказала: "Квітну білим цвітом.
Ягідочки зелененькі ще дозріють літом.
Я ще нижче нахилюся, коли осінь прийде.
Будеш з миленьким стояти доки сонце зійде.
Знай, дівчинонько, що доля милого приводить.
Прийде, як мої ягідки мороз підсолодить."
Ой у гаю, де калина віти нахиляла,
обнімав козак дівчину, що його чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Прикрила всю землю золотом Покрова.
Золотим став сад наш, поле і діброва.
А та позолота, з люблячого серця,
прикрашає світ весь, теплотою ллється.
Нема більше злата дорожчого. Знаймо.
Те, що нам дається, всі оберігаймо.
Дорослим й маленьким сили хай додасться,
й козакам відважним, що бережуть щастя.
Позолота світла у саду і в полі,
то лиш знак Святої ніжної Любові.
Невидиме Світло силу більшу має,
Матінка-Покрова світ оберігає.
Не тримайтесь, люди, за тверде те злато.
Є те, що міцніше. Гляньте, як багато....
Є те, що незримо - Покровоньки крила.
В Доброті й Любові наша з вами сила.
Вітаю всіх зі святом Святої Покрови. Зичу
здоров'я міцного, радості, взаєморозуміння,
душевного тепла, віри в краще майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Чарівниця осінь сіється дощами,
вересом розквітла і пахне грибами.
А днів золотистих їй дано доволі,
хазяйнує в лісі, у саду і в полі.
Осінь золота. Осінь золота.
Розчесала коси вербам біля річки.
Червоній калині підрум'янить щічки.
Золоте волосся в неї й карі очі,
золотом засяють й зорі серед ночі.
Журавлів зібрала осінь в небі синім,
щоб в гурті зміцніли і набрались сили.
Одягла розшиту золотом сорочку,
виграє на флейті осінь на місточку.
Музика чарівна колисає хвилі,
ще вони грайливі і як небо сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Коли заходить Вчитель в клас,
стихають школярі.
Щоранку слухає кленок
слова його, в дворі.
Тут рідний край, татусь і хліб,
матуся, брат, сестра...
Виводять птахи-школярі
за Вчителем слова.
Із ним мандрують залюбки
по ріках і морях.
Із ним літають в майбуття,
пливуть на кораблях.
Учителю! Відкрили Ви
нам в світ ясний вікно.
В ділах красивих проросте
посіяне зерно.
Слова-зернята золоті
в наших серцях живуть.
Із нами Щедрість й Доброта,
Любов і Честь, і Труд.
Щиро вітаю всіх колег з професійним святом.
Душевної теплоти вам, веселих дитячих усмішок,
щастя, радості, достатку, родинного затишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Ой купила черевики та й пішла я на музики,
Танцювала, танцювала… аж підбори позбивала.
Довго музика дзвеніла, лиш з одним я гомоніла.
Він дививсь не на підбори, а на личко й чорні брови.
Потім мене, чорноброву, проводжав милий додому.
Хоч близенько йти до хати, та чекала довго мати.
Без підборів черевички повели обох до річки.
На місточку ми сміялись… черевички там зостались.
Нагулялись, видно, вволю, бо ходили ще й по полю.
Не схотіли й ти до хати… ото ж самі винуваті.
А нащо ж було бродити, по діброві нас водити?
А нащо ж так танцювати, щоб підбори позбивати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав:
«Вийди, дівчино, до мене… вийди, моя рибко.
Дай почую голосочок, ніжна моя квітко!
Дай на тебе надивлюся, подивлюся в очі.
Із тобою, дівчинонько, ой короткі ж ночі.
Дозрівають рясні вишні в саду біля хати.
Я твої вуста медові буду цілувати.
Пригорну тебе, дівчино, до свого серденька.
Проведу, як приспить нічка в саду соловейка.»
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Влаштували конкурс в лісі, щоб вибрать найкращих.
Готувались всі ретельно, не було ледачих.
От зібралися ранененько, стали придивляться. А зійшло-
ся чималенько. Кому ж всміхнеться щастя?
Вийшла першою Лисичка в новій вишиванці, із кора-
лями на шиї… влаштувала танці. Хвостик вправо, хвостик
вліво, лапками дрібоче, посміхається ласкаво. Перше міс-
це хоче. Лиска шубку гарну мала, їй аплодували, а скіль-
кох вона загризла – те не рахували.
Потім Вовк на сцену вийшов. Він клацав зубами і сер-
дито так дивився. Правда був без мами. Та всі знали, хто
є мама і хто його тато, то ж голосували дружно, як за де-
путата.
Тут на новій іномарці (чуть не в’їхав в сцену) молодий
Ведмідь приїхав. Подобавсь він Пантері. А вона була в жю-
рі разом з гарним Левом. Говорили в лісі всі, що й той був
кавалером.
Всі дивились на Ведмедя. Він лиш посміхався та притопту-
вав чомусь. В цьому й було щастя. Бо сказали: «Які лапи…
і яка усмішка!» Ото ж третім був Ведмідь, називали «Міш-
ка».
А на сцену вийти більше не дали нікому. Білки, Зайці, Їжа-
ки поплелись додому. Міркував кожен, чи він там не поми-
лився? Бо ж не один після цього сльозами умився.
Поховалися й сиділи у дрімучій хащі, бо робили що хоті-
ли всі оті «найкращі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Розсіялась гіркота та й повсюди…
та згадати нам є що, добрі люди.
Танцювали козаки веселенько,
як поглянеш - то зрадіє серденько.
Танцювали козаки, танцювали,
чобіточки гопака вибивали.
Танцювали козаки, танцювали,
мов орли вільні, у небо злітали.
Танцювали козаки всі уміло,
свою землю боронили сміливо.
І мов дзиґи у танку всі крутились,
бо нікому козаки не корились.
Танцювали козаки, танцювали,
завжди силоньку свою добре знали.
І від танцю все навкруг ой дзвеніло…
добре знали козаки своє діло.
Ми танцюймо, як вони… така доля,
бо святою для нас всіх є їх воля.
Бо важливою для нас є родина,
найдорожча є своя Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо я ж молоденька.
Піду у гайочок, там грають музики.
Озую свої червоні нові черевики.
А один музика чуб чорнявий має.
Вже давненько він на мене пильно поглядає.
У танок я піду, ніженька притопне.
Молоденький козаченько знов мені підморгне.
Проведе додому мене чорнявенький.
Цілуватиме в садочку, бо й він молоденький.
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо ж я молоденька.
Як виросте гречка, станемо збирати.
Буде милий мій до мене сватів засилати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Ой скажіть мені, зорі, чом яснієте в ночі,
чому я закохалась в сині милого очі?
Ой скажіть мені, зорі, чом нам шлях освітили,
як у парі ми з милим між житами ходили?
Як червона калина низько ґрона схиляла,
а шовкова травиця цвітом стежку встеляла...
ой скажіть мені, зорі, чом ви так мерехтіли,
як у парі ми з милим в зелен-гаї ходили?
Де прослав через річку срібний міст місяченько,
ви свою позолоту розсипали, ясненьку.
Ой скажіть мені, зорі, чом ви так посміхались,
як із берега вдвох ми вами тут милувались?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
На гілку високу залізла мурашка й заслухалась, як
співала там пташка.
«Дзвени, добра пісне! Дзвени, не стихай!» - просила
мурашка. Той спів чарував.
Ой дзвінко ж і ніжно дзвенів голосочок… Заслухався
весь зелений гайочок. Притихли дерева й над квітами
бджоли, бо пісні від роду не чули такої. І річка при -
мовкла й струмок прислухався, а потім побіг ще мер-
щій … і сміявся.
Від того у пісні, мов виросли крила, розсипалась в
гаю - і в небо злетіла. Між хмар політала, там сили
набралась й знов дзвоном веселим в гаю розсипалась.
Сиділа мурашка, а пісня лунала. Ті звуки чарівні у
себе ввібрала. Вже й пташки не чути, лиш бджоли бри-
ніли. В малої мурашки прибавилось сили.
Тому й працьовиті маленькі мурахи, по крапельці ща-
стя ж уміють збирати.
І кожному добре у світі живеться, як музика щастя
торкається серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Чути в небі легкий клекіт знов, журливий.
Виплив із-за хмари журавлиний клин.
Побачив синочок малих журавляток,
схвилювавсь... ви б чули, як втішав їх він:
"Ой летіть, журавки! Ой летіть, маленькі!
Знайте, дуже любим і чекаєм вас.
Хоч і посмутніє гай наш, поле й річка...
нема в світі краю кращого, ніж наш.
Залюбки віддав би свої черевички,
теплу свою шубку, шапку і піджак,
щоб прикрили лапки, щоб зігріли крильця.
Кожен, якби можна, зміг вчинити б так.
Знаєм, що летіти треба вам, рідненькі.
Зими не жаліють крилечок малих.
Та чекати буде з нами сад і хата,
клекіт ваш веселий у днях весняних."
Усміхнулась мама, усміхнувся тато.
Залишивсь в серденьку доброти урок!
Вміє життя вчити... гарно і багато,
щоб ріс добрим й мудрим кожен тут синок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
Каже мавпочка Нінола:
"Ну, кому потрібна школа?
Не піду і не просіть.
Краще буду тут, у джунглях,
я на дереві сидіть."
Каже мавпочка:"Не хочу
йти до школи. Та це ж сміх!
Я все знаю. Я все вмію.
Розумніша від усіх!
В школі вчать читать, писати,
рахувати, малювать.
А навіщо це все знати?
Краще в ліжечку лежать.
Полежу на лівім боці
і на правий повернусь.
Пожую банан, як схочу,
і до сонечка всміхнусь.
А захочу - пострибаю
по деревах, по кущах.
Йти до школи треба зранку,
й працювати там. Це ж жах!"
І сміються всі з Ніноли:
"От розумниця яка!
Букв не знає, тільки й має,
що довгенького хвоста."
Та не смійтеся! Нінола -
ще маленьке мавпеня.
Підросте й залюбки в школі
буде вчитися щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Розлетілися... мов птахи,
бути разом ми не змогли.
А мені тепер жити як?
Був цвіт вишень нам долі знак.
Розлетілися... як тепер?
Може вітер бажання стер?
Може синіх хвиль течія?
Винуваті в тім ти і я.
Розлетілися... я мов птах
із одним крилом. Справді так.
А були б удвох - інша річ,
бо з одним крилом не злетиш.
Розлетілися... не збереш,
а любові світ є без меж.
В нім літати б нам, та удвох...
два крила тут є з чотирьох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Пливуть хмарини в небі синім
біленькі, ніби баранці.
Я простягну свої долоні -
й вони ніби в моїй руці.
А сонце бачить і сміється:
"Красивий, друже, в тебе край.
Хоч ти ще сам зовсім маленький,
в твоїх руках багато. Знай.
Багато зможуть твої руки
зробить, щоб він ще кращим став.
Щоб у труді, маленький сину,
ти миті радості пізнав."
Ось на долоньці кущ калини
і наша хата, й вишень цвіт,
і наша річка, наше поле,
в небі лелек стрімкий політ.
Як сонце сяде - місяць ясний
й зорі в долоні я візьму.
А на світанку солов'їні
пісні у росах я зберу.
А вранці сонечку ясному
назустріч руки простягну,
його зігрію у долоньках
і в синє небо відпущу.
Воно ж сміється завжди дзвінко,
щойно просило:"Постривай!
Весь світ у тебе на долоньці,
й мене, будь ласка, потримай."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Відчиняє школа двері...
йдуть маленькі школярі.
Книжки й зошити в портфелі,
сяє сонечко вгорі.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
І радіють всі матусі
і щасливі татусі,
що "Буквар" будем читати
й дружні станемо усі.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
Наша вчителька красива
всіх зуміє нас навчить
старших себе шанувати
і свій рідний край любить.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Батьківщину дає сам Господь навіки,
найдорожча вона... завжди світла.
А ми любимо всі Україну свою,
це батьківська земля, наша рідна.
У безмежних полях золотіють жита,
у квітучих садах рідна хата.
Знає велет-Дніпро,що тепер бережуть
славу й честь молоді козачата.
За життя кожну мить, неба синю блакить,
в барвах прапора промені сонця
всі схиляємось ми у молитві святій,
мов яскраві калинові ґронця.
Батьківщину дає сам Господь навіки,
найдорожча вона... завжди світла.
А ми любимо всі Україну свою,
це батьківська земля, наша рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
В'ється стежина, в'ється вузенька,
долі моєї від отчого дому.
Стежечка рідна у м'яті й любистку,
скупана в росах у ранку ясному.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
В'ється стежина від отчого дому,
скупана в росах у ранку ясному.
Долі стежина в'ється вузенька,
в світ поспішає в весняному цвіті.
Світиться в сонячнім яснім промінні
моя стежина й у теплому літі.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
В світ поспішає у ясному цвіті
моя стежина й у теплому літі.
В'ється стежина, в'ється вузенька,
радості миті на ній і тривоги.
Що б не зустрілося - знає стежина:
завжди чекають рідні пороги.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
Радості миті на ній і тривоги,
й завжди чекають рідні пороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Ой виросла кукурудза висока, велика.
Є в нас дівчина красива, треба чоловіка.
Ой виросли огірочки, зеленіють боки.
Їй до пари буде хлопець стрункий та високий.
Вже по тину повилася скрізь в'юнка квасоля.
Їй такого б чоловіка, щоб щаслива доля.
Заясніли на городі гарбузи лежачі.
Їй такого б чоловіка, щоб був неледачий.
Ой вродила бараболя гарна біля хати.
Як знайдемо ми такого - будемо гуляти.
Щоб годив він тестю й тещі і усій родині.
Гарних хлопців є багато в нашій Україні.
Вже знайшли ми їй з п'ятнадцять, а вона не хоче.
Ой, хто може зрозуміти серденько дівоче?
До того, хто зрозуміє дівоче серденько,
буде теща з тестем в гості приходить раненько.
Буде теща поучати, що і як робити.
Бо вона одна лиш знає, як у світі жити.
Ой виросла кукурудза... Хлопці не баріться!
Є в нас дівчина-красуня, й вам пора жениться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
З Днем Незалежності, ненько-Україно!
Щастя та радості всім твоїм донькам та синам.
Сл. та муз. Н. Башинської
Виконавець: О. Данелюк
Під небом синім моя країна,
вона у мене одна-єдина.
Калина пишна тут ґроном гнеться,
і жайвір в небі високо в'ється.
Моя Вкраїно!
Яка ж ти гарна.
Яка ж ти рідна.
Яка ж ти славна.
Дніпро-Славута біжить до моря,
і кличуть нас всіх Карпатські гори.
Співає дзвінко тут соловейко...
Люблю свою я Україну-неньку.
Моя Вкраїно!
Яка ж ти гарна.
Яка ж ти рідна.
Яка ж ти славна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Сміялася зранку мишка:
- Подивіться ви на Тишка! Підростає він щодня.
Ну, яке ж це кошеня? Гордо ходить як тепер. Ду-
маю я, що це – лев!
А тут гуси:
- Що ти, мишко? Це звичайний котик Тишко.
- Котик, доки він маленький, а як стане величень-
кий й ходитиме між дерев – всі побачите, що лев.
- Не лякай нас, - кури просять. – Не лякай нас.
Досі, досі. Не ходить тоді по просі.
Мишка знов:
- Як жить тепер? Бачу я, що це є – лев!
Хвилюються баранці: - До чого розмови ці? Як
лев з’явиться в дворі, то не пастись нам в траві.
Качечки й собі:
- Ках! Ках! Буде страшно тоді як.
І сказав Гав:
- Спинись, мишко! Бо хорошим є наш Тишко. Своє
діло добре знає. Начувайся, як спіймає.
Мишка за своє:
- Як знати? Де йому мене спіймати. Він щодня си-
дить на ґанку, молоко п’є, їсть сметанку. Як лапи
виростуть великі, то злякаються й індики.
А Гав:
- Не соромно тобі? Налякала всіх в дворі. Вже й
кролі притихли в клітці. Заховалася б ти в нірці.
Хотіла мишка щось сказати, а тут Тишко ви-
йшов з хати.
Тепер сидіти в нірці треба, бо ж кіт дізнається
про лева. Ой буде знати сіра мишка, як дражнить
малого Тишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Сл. та муз. Н. Башинської
Виконавець: В. Озарчук
Різних міст є у світі багато,
Та до вас я завжди усміхнусь.
І куди б не водили дороги,
Я у місто своє повернусь.
Чернівці! Ви мої, Чернівці!
Потопають у зелені й цвіту.
Чернівці! Ви мої Чернівці!
Манять барвами ясного літа!
Тут сміються весело діти,
і в закоханих посмішки сяють.
Цінувати усіх уміють,
хлібом-сіллю гостей зустрічають.
Я люблю вас у квітах і в зелені,
з кожним днем все рідніші мені.
Ви - найкраще місто у світі,
Богом дане мені на землі.
Різних міст є у світі багато,
та у вас закохавсь назавжди.
І куди б не водили дороги,
найдорожчі мені - Чернівці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Несем в руках ми бережно і ніжно,
наповнену любов’ю життя чашу.
Буває вітряно, буває зимно,
та непідвладна, знаєм, любов часу.
Від неї завжди віє теплотою,
добре, коли і через вінця ллється.
Не біймося розлити, а даруймо,
світло любові йде з самого серця.
Несем в руках ми бережно і ніжно
чашу любові… в ній немає донця.
Хай повниться, ми ж наділяймо щедро,
в душевній теплоті ой як багато сонця.
Там, де любов - життя весняно квітне,
а цвіт весняний світиться красою.
Хай ллється через край любові світла чаша
і напуває всіх, як світ земля росою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Зустрів дівчину красиву на стежині,
щічки ніби ягідочки на калині.
Мов вино п'янке, вуста її... не спити.
козаченько став дівчиноньку просити:
- Вийди, дівчино красива! Де смерічки,
цілуватиму твої рожеві щічки.
Де дуби міцні, кремезні у діброві,
я спиватиму із вуст нектар медовий.
А де вишні налилися біля хати,
я скажу, що буду вік тебе кохати.
Як зоря зійде і місяць ясний зійде,
до козака дівчинонька у гай вийде.
Бо ж давно його дівчинонька чекала,
ще іздалеку коханого впізнала.
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Напувала дівчинонька вороного,
надивлялася на рідного, милого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Зелене поле, зелений гай…
в світі шукає кожен свій рай.
Та відшукати не всім ще вдалось,
так у житті вже давно повелось.
Хоч день минає… новий прийде.
А хто шукає, кажуть, знайде.
От би зустріти, і в серці тримать,
міцно притиснувши, не відпускать.
Не заховалось поміж беріз,
й вітер його не взяв, не поніс.
Щастя є з нами, знай, поряд завжди:
Небо і Сонце, й весь світ навкруги.
Щастя - Вкраїна, рідна земля,
де є родина дружна твоя.
Щастя – любити життя кожну мить.
Щастя – на рідній землі нам всім жить.
Зелене поле, зелений гай…
кожному в світі дається свій рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Зберу слова, мов намистини,
зігріють їх мої долоні.
Розсію лагідно і щедро
по чистому листу… як в полі.
А ці слова такі іскристі,
мов барви райдуги казкові.
Дзвенять, немов струмки сріблисті,
що до ріки біжать з діброви.
Ось слово Мама, найніжніше…
знайду тут Гай, Родину, Квітку.
Слова-картинки. Як чудово!
Купаюсь в них, як в морі влітку.
Тут слово Мир зігріє серце,
і Доброта, мов зірка сяє.
Як гарно квітне Україна…
це слово кожен з нас впізнає.
В нім річки синя прохолода,
блакить Небес у нім прозора.
Із кожним днем звучить дзвінкіше…
сьогодні - краще, ніж учора.
В цім слові промені ранкові,
що скупані в любистку й м’яті.
В них чорнобривці й мальви квітнуть,
і в’ють гніздо бузьки крилаті.
Доріжка в’ється споришева
через поля, де зріє жито.
І гонить хвилю золотаву
тут кучерявий теплий вітер.
Зберу слова, мов намистини,
як зійде сонечко… раненько.
Зігріють ці слова-перлини
хай кожне лагідне серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Просив місяць, просив ясний:"Зійди, зіронько!"
Просив козак дівчиноньку:"Вийди, рибонько!
Заплети у довгі коси свої стрічечки.
Погуляєм, де калина біля річечки."
Зійшла зірка, зійшла ясна. Засвітилася.
Вийшла дівчина красива. Заяснілася.
Вийшла дівчина красива - ясне зернятко.
Звеселила козаченьку його серденько.
Світить місяць й зірка ясна, де калинонька.
Із козаком розмовляє тут дівчинонька.
Просив місяць, просив ясний:"Зійди, зіронько!"
Просив козак дівчиноньку:"Вийди, рибонько!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
Ой кувала зозуленька в лузі на калині,
задивлялася в милого очі, сині-сині.
Ой кувала зозуленька на гнучкій вербичці,
там з місточка ніжки мили ми разом у річці.
Ой далеко зозуленьку чути в нашім лісі,
накувала довгі роки нам ще й на горісі.
А кувала вона дзвінко й голосно доволі,
щоби щастям квітли роки в нашій добрій долі.
Ой кувала зозуленька та й десь полетіла,
каже милий я красива і серденьку мила.
Проведе сьогодні певно до самої хати,
дуже хоче ж за хорошу дружиноньку мати.
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
З нами в поле піде літечко веселе,
там сипне волошок, щоб хліба цвіли.
І ромашок ніжних кине край стежини,
щоб зігріті цвітом дні його були.
Вже дозріли вишні в нашому садочку,
щоб до мене вийшла, тут чекаю я.
Як осяють стежку зорі золотисті,
слухать будем з літом пісню солов'я.
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Заявила якось Кря-ща:
- Знайте всі, що я - найкраща!
Гордо вийшла на подвір'я,
все пригладжувала пір'я.
Гусоньки захвилювались:
- Ми що гіршими зостались?
Як таке сказать посміли?
Гляньте ви на наші шиї!
Сокотіли кури тихо:
- Ну не Кря-ща - суще лихо.
Вже б притихла на кінець. Знають всі,
що ми багато несемо щодня яєць.
А ягня сказало:
- Бе... Подивіться на мене.
Хоч мале я ще ягня,та такої,
як у мене, в вас шубки білої нема.
Хвилюватись Бровко став:
- Хто із вас уміє "Гав?"
Слово мовила й корова:
- Неприємна, пуста мова.
Голос свій подав ще й кінь:
- У мене велика тінь.
"Іго-го!" та "Іго-го!"
Ви хвилюєтесь чого?
Є найкращим поле й гай, річка, луг,
діброва й гори, хмарка в небі, ясні зорі.
Беріть приклад всі із Кря-щі.
Знайте, в світі всі - найкращі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Нема у радості межі,
не треба доброті кордони.
Керують нами почуття,
тут є свої святі закони.
У щастя ясний простір свій,
тут панувати воно вміє.
Як сонця ніжний промінець,
зігріти кожного зуміє.
Чи у любові був бар’єр?
Вона свята, вона красива.
Можливо, вітер його стер
і дав їй для польоту крила?
Ще є у Мудрості своя
велика і глибока чаша.
І повниться вона щодня,
в її руках є доля наша.
Добрі діла у чаші цій…
нехай хоч через вінця ллється.
Де Мудрість - в радості щодня,
у щасті там завжди живеться.
Нема у радості межі,
не треба доброті кордони.
Керують нами почуття,
тут є свої святі закони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Говорила мавпа Мія:
- У жирафа довга шия!
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В бегемота є животик неспроста.
В носорога... чули? Ріг!
Любить довго спать ведмідь.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
Крокодил рот відкриває неспроста.
А бізон великий. Так.
Любить слон поїсти всмак.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В їжака колюча спина неспроста.
Вірить вовкові не смій.
Лис - хапуга, вітровій.
Довго слухав це удав,
потім мавпі так сказав:
На чуже не озирайся. Не шукай.
Те, що бачиш в інших, в тебе є. Це знай.
Скільки ж всього є тут... Ах!
То до чого ж тут жираф,
носоріг, ведмідь, бізон,
крокодил, їжак і слон,
лис і вовк, і бегемот?
Краще контролюй свій рот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
Не знаю, як жила без тебе...
видно, залишила весна
у погляді твоїм, як небо,
багато ніжного тепла.
Бо сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
З тобою засвітились зорі
ясніш сьогодні, ніж колись.
Де місяця ріжок яскравий,
іскристим сріблом розлились.
Дзвінкіш ріка в гаю співає,
і соловеєчко в саду.
Для нас є світ увесь, коханий.
О, знав би ти, як я люблю...
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
Не знаю, як жила без тебе...
цвіте в душі моїй весна.
Тепер вже не сльоза-краплина,
перлина - крапля дощова.
І сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Напою коня... вода студена.
Напою коня, вода студена,
та й поїду до дівчини, чекає вона.
Мій кінь вороний швиденько домчить.
Мій кінь вороний швиденько домчить,
буду свою дівчиноньку я вірно любить.
Бо ж вода в ріці та й глибокая.
Бо ж вода в ріці та й глибокая,
а дівчинонька красива, кароокая.
А вода в ріці та й прозорая.
А вода в ріці та й прозорая,
а дівчина працьовита, чорнобровая.
Ой ти, дівчино, моя квіточко.
Ой ти, дівчино, моя квіточко,
я чекаю біля поля там, де житечко.
Біля полечка там, де грушечка.
Біля полечка там, де грушечка,
я чекаю тебе, рідна щебетушечка.
Напою коня... вода студена.
Напою коня, вода студена,
та й поїду до дівчини, чекає вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Вимірював годинник крок:
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток.
Вимірював годинник час,
старавсь для себе і для нас.
Розмірено вперед час йде,
буває й не помітиш... де?
Куди подівся? Полетів...
й на мить спинитись не схотів.
Багато час наш має справ,
годинник хід лиш фіксував.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток...
за кроком крок, за кроком крок.
Ішов годинник... нам урок,
та раптом зупинився. Змовк.
Чомусь мовчав... чогось злякавсь?
А час від нього віддалявсь.
А час наш, знай, про все подбав.
О, скільки він на себе взяв...
Дощами сіявся-співав,
і цвітом землю прикрашав.
Не стишуй кроки ти свої,
будь ласка, з часом в ногу йди.
О, скільки в нього є прикрас
і влітку, й восени... для нас.
А час летить, як одна мить,
і нам його не зупинить.
Та, кажуть, час, як схочеш ти,
для добрих справ можеш знайти.
Пішов годинник! Тік-так-ток...
й ти з часом йди за кроком крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна, молоденька, молодесенька.
Просинаюсь до схід сонечка,
бо одна я помічниця в мами, донечка.
Заплітаю в коси стрічечки,
йду по воду з відерцями аж до річечки.
Там чекає мій милесенький,
в нього коник вороненький, воронесенький.
Прохолодна вода з раночку,
напою тобі коня я, мій Іваночку.
Задивлюсь на його кучері,
і признаюсь, що за Йванком дуже скучила.
Вишивала всю ніч платтячко,
хай обніме мій миленький своє щастячко.
Прихилюся, немов вербонька...
і пригорне мене Йванко аж до серденька.
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна молоденька, молодесенька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Вже кудись попливли літа молоді,
мов вода у ріці, швидко збігли.
Ой, які ж у них зими квітучі були...
ой, які були віхоли сніжні.
Кругом хати літа у жоржинах цвітуть,
чорнобривцями - попід віконце.
У літах моїх жайвір над полем дзвенить,
у піснях його ніжиться сонце.
Ой, літа ви мої! Літа молоді!
Щедро сиплете срібло по скронях.
Свою молодість ви залишили в душі,
й свою ніжність - у моїх долонях.
Вже кудись попливли літа молоді,
їх журавки далеко понесли.
Осінь сіється листом уже золотим,
а недавно сміялися весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Я не яблучко солодке,
що можна дістати.
І не сливка, і не вишня,
що легко зірвати.
Я не квіточка розквітла,
хоч цвіту, мов ружа,
просто жінка молода я
і красива дуже.
Я не пташка, хоч ти кажеш,
та вмію співати.
Я не рибка, хоч говориш,
та вмію пірнати.
Розцвіту, немов черемхи
кущ весняний білий,
якщо будеш шанувати
й любить мене, милий.
Як захочу - заховаюсь
в травах... не впізнати.
Попливу я ніби рибка,
де - не будеш знати.
А коли ти приголубиш
й скажеш, що єдина,
у твоїй гарненькій хаті
буду господиня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Плакала тополя ... в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя гіркими сльозами,
а над нею небо, плакало дощами.
Плакала тополя, де шуміли грози,
а за сином мати проливала сльози.
Плакала тополя, гірко плаче мати,
полягли Герої... червоніють маки.
Ой не плачте, мамо, судилося долі...
маками розцвісти у широкім полі.
У червоних маках проросте сльозина.
Ой не плачте, мамо, не вернути сина.
Плакала тополя в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя, і ридала мати
в полі, де тополя... й червоніють маки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
Річечка прозора, хвилечка легенька...
доленько моя.
Зорями засяє для тебе, віночку,
ніченька ясна.
Ой пливи, віночку, понад бережечком,
щоб легко дістать.
А я миленького виглядати буду,
вмію я чекать.
До рук його ніжних підпливи, віночку,
як сонце зійде.
І схвилюй раненько ти його серденько,
хай мене знайде.
Як побачить милий, захоче дістати,
віночку - пливи...
Скажи миленькому, що любити буду,
до пари ж мені.
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Говорила Зіна Раї:" Не життя, а казка.
Вже скількох приворожила моя гарна маска.
І костюми, і платтячка дуже гарні маю.
Скажу, що я ще й на маску за день заробляю.
А оті, хто їх придумав, ціну маскам знають,
натягнеш по самі очі - тебе не впізнають.
Хоч красива я є зроду, ще одягну й маску -
то хоч куди молодиця, дарувать лиш ласку.
Є у мене одна маска, ну зовсім простенька,
як Олесь у ній побачить, каже:"Солоденька!"
Марк приходив, був Микола і Сергій, і Федя.
Щоб привабить чоловіків, мінять маски треба.
Є у мене маски гарні ( в них ніби карати...),
як одягну - ходять хлопці круг моєї хати.
Як візьму ту, що з грибами, прибіжить Степанко,
про місця грибні він любить говорить до ранку.
Є ще маска особлива, на ній гарна піцца.
Як одягну, то відразу приворожу Гриця.
Ото ж дякую усім я, хто придумав маски.
Видно, й вони захотіли любові та ласки.
Їм тепер живеться добре, маски є за щастя.
Тільки чого добрим людям за маски ховаться?.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Я не плакала... то плакав дощ.
Ой, які його краплі холодні...
Мої сльози усі той дощ змив,
як пішли ми у бій знов сьогодні.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Я не плакала... то плакав дощ.
Хтось розкидав його краплі-мрії.
Як пораненим тебе знайшла,
на життя не втрачала надії.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Рятувала тебе, як могла.
А ти в мене просив усе пити.
То не я... врятував тебе дощ,
зміг вологою губи змочити.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Все бачать зорі... та мовчать,
коли вночі на обеліски
лягають тихо ясні блиски.
Все бачать зорі... що сказать?
Тут і вітри змовкають грізні,
і плачуть дні осінні, пізні.
І бачать зорі, як зима
легкою ковдрою вкриває...
тут навіть віхола стихає.
І часто бліднуть без вини,
як осявають пустки-хати,
і бачать... знов гинуть солдати.
Якби ж змінити щось могли...
Та це зробить лиш зможем ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
Була маленькою, коли мені розповідали,
як Сина Божого взяли на муки... Розіп'яли.
І було гірко. Думала:"Які лихі! Недобрі!"
Та що змінилося?
Дивлюсь, що робиться сьогодні?
Вже розтоптали багатьох... стогне земля від болю.
А Бог - життя. Чого ж Його не виконати волю?
Синів сьогодні захистить не маємо ми сили.
Чогось з уроків тих важких, мабуть, не зрозуміли?
Так непомітно день за днем в минулому зникає.
Лиш хто засвоїть їх урок - майбутнє світле має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Зрозуміймо, людоньки! Зрозуміймо, ріднії!
Кожен у житті несе свій хрест.
І гірчить, і солодко на шляху життєвому,
доля усміхнеться не завжди.
А щоб квітло веснами,щоб життя сміялося,
залишаймо радості сліди.
Як наллються яблучка, як дозріють вишеньки,
заспіває жайвір в небесах.
Порадіймо, людоньки! Порадіймо, ріднії!
Як радіти вміє днині птах.
Наливає в полечку золотисте житечко...
в кожного у світі є свій цвіт.
Усміхнімось, людоньки! Усміхнімось, ріднії!
Бо рясному цвіту радий світ.
Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Щоб були щасливими, щоб у щастя вірили,
щоб життя цвіло - Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до немовлят найперше та Правда завітала.
Була вона весела, красива і ласкава,
і лагідні, і ніжна... була вона, як мама.
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до козаків, я знаю, та Правда завітала.
Була вона привітна, мов молода дівчина,
і горда, і велична, мов ненька-Україна.
Торкнулась Правда цвіту на вишеньках в садочку
і барв сипнула щедро дівчатам на сорочку.
Ходила світом Правда, була скрізь, де чекали,
то ж радо мама й тато ту Правдоньку вітали.
Радіє Правда завжди всім, хто її приймає,
весняним чистим цвітом в серденьках розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Раділа земля… вона розцвіла.
Всміхнулась – побачила цвіт.
Раділа земля… щаслива вона.
З’явився ясний первоцвіт.
Раділа земля... красива вона,
весни неповторна є мить.
Вже сонце ясне проміння їй шле,
ясніє прозора блакить.
Не тішила, знать, когось ця краса,
і зникли враз дні чарівні.
Здригнулась земля... злякалась вона,
побачила цвіт свій в вогні.
Нечутно ридала... щоб не злякать
усіх, хто ще солодко спав.
Чорнобильський край, полиновий рай...
Якої ж біди ти зазнав!
О, земле моя, прийшла знов весна,
квітує так гарно весь світ.
«Життя берегти!» - нагадує нам
знов пишний на вишеньках цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.
Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.
Комусь жити в тьмі - то велике є діло.
Бо можна робити, що хочеш, сміливо.
А світло - прозоре... хто в серденьку має,
Той сіє добро, темноти не шукає.
Ось гілка вербова… від світла розквітла.
Бо нині є дниночка сонячно-світла.
А котики всі у верби шовковисті.
Як крапельки світла, як помисли чисті.
З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.
Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Розсипало сонце ясні променята,
розквітли в садочку вже кульбабенята.
Ось вийшли курчатка, маленькі клубочки,
а їх є дванадцять у нашої квочки.
Підбігло курчатко до кульбабенятки
і тихо спитало:"А де твої лапки?"
А кульбабенятко срібнесеньким стало,
взяло й полетіло... бо крильця здійняло.
Ой, як веселились маленькі курчатка...
як вчили літати їх кульбабенятка!
Покликала квочка маленьких курчаток
ще й порахувала всіх кульбабеняток.
Ой, як розгубилась вона, золотиста:
"Та ж було дванадцять. Де взялося триста?"
Сміялося сонце:"Мої ви гарненькі!
Мої ви хороші. Мої золотенькі."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.
Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.
І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.
Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.
Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.
І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.
Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Легка хвиля просилась до ніг...
а вона все дивилась на море.
Треба йти, вже пора. Її час.
Ой, як тяжко... Бо знала: там горе.
Сиротиною-полечком йшла...
пусті гільзи навколо, воронки.
Все ж сипнули кульбабок і тут
її добрі і теплі долоньки.
Хлопців бачила... Мужні які
ці сини-українці. Сміливі.
Залишила багато тепла,
щоб прибавилось їм більше сили.
А говорять "не тепла" вона...
а де ж того тепла стільки взяти?
Завітала в ліси, у поля,
у садочки до кожної хати.
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи іншим умієм вділити?
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи вміємо інших зігріти?
І розсипаний цвіт... то ж для нас.
Усміхаймося більше. Радіймо.
І цьогоріч квітучу весну
своїх душ теплотою зігріймо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Вийшли заміж всі подружки... що ж робити?
Біля хати у них бігають вже діти.
В Гальки двоє, в Нінки троє, п'ять у Насті.
Не виходжу заміж я. Що за напасті?
У намисті хочу гарному ходити.
Чоловік приносить хай цукерки й квіти.
Та не в цьому, мабуть, є жіноче щастя.
Ото ж стала я до подруг придивляться.
Чоловік Гальчин у полі... все працює.
Галька хряка годовалого годує.
Є ще кури, є ще гуси і цисарка.
Чоловік здоровий... в радість йому чарка.
Добрий чоловік і в Нінки, любить жарти.
Виграє завжди у всіх він в грі у карти.
Бачу, й Нінка веселенька і здорова.
Добре доїться у Ніночки корова.
Три козички є у неї й кроленята.
Та ще плавають в ставочку каченята.
Є щасливою й подруга наша Настя.
Має діточок багато... то є щастя!
Три гектари з гарбузами обробляє.
Ще й близняточок на літечко чекає.
Є ягняточок з п'ятнадцять і телиця.
Не впізнати Настю - гарна молодиця.
Отже заміж я збираюся, дівчата.
Буде діточок і в мене повна хата.
Підказали мені Галька, Нінка й Настя,
що у дітях і в роботі справжнє щастя.
Заведу коня й корову ще й індика.
То ж шукаю, щоб жив в щасті... чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Посадила Ганька та й на яйця квочку.
Щоб ходила квочка в зеленім садочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Семен на обід.
Народила Ганька та й гарненьку дочку.
Посадила Ганька знов на яйця квочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Степан на обід.
Має Ганька сина, має Ганька дочку.
Та знов ходить квочка Ганьчина в садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Роман на обід.
Ой що ж то за дивну має Ганька квочку,
що водить курчаток в зеленім садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Є вже в Ганьки й чоловік.
Якщо ви, дівчата, заміж захотіли,
то в нашої Ганьки квочку б попросили.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
До вас прийде чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Обіцяв, що прийде, що її обійме,
та не сталося так, як хотілось.
Все ж чекає вона, бо у серці весна
і тепло від тих слів залишилось.
А весна прийшла, як і та, що була,
розсипає свій цвіт навкруг квітень.
Хоч тепер одна, добре знає вона:
він не кидає своїх слів на вітер.
І метілі гули, слів тих не замели,
їй так хочеться ще їх почути.
Бо приходить весна, знай, в це вірить вона,
щоб тепло його рук знов відчути.
І немає його, ні її в тім вини,
пелюстками без них стежки вкрились.
Розлучає їх час... ой гірчить він для нас.
Дай же, Боже, щоб знову зустрілись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Як заснув Бровко? Не знає.
Натомився. Пам’ятає, що приліг лиш на хвилину.
Та невже проспав всю днину?
Ото ж став він роздивляться. Тут з’явивсь Мур-
ко на щастя. То ж Бровко до нього:
- Друже! Бач, хвилююся я дуже. Чому тихо так в
дворі? Всі поділися куди? Що тут трапилося в нас?
А Мурко ще той котяра.
– Налетіла, - каже, - хмара. Всіх забрала в одночас,
полетіли всі на Марс.
Аж присів Бровко від жаху. Наганяє Мурко страху:
- Ще казали прилетять. Хмар тих чорних буде п’ять.
Нас з тобою заберуть, на Венеру віднесуть.
Що робить? Бровко не знає. Все на небо позирає.
Бачить там з’явились хмари, та не чорні, як примари,
а біленькі. Вони в’ються, дзвінко й весело сміються.
Ось ще випливла одна… на ній дівчинка-весна!
У віночку гарнім, в стрічках, в червоненьких череви-
чках. А спідничка зелененька, вишиваночка гарнень-
ка, ніжна посмішка й рум’янці… Хмари в’ються, мов
у танці. Одна одну доганяють, радо весноньку вітають.
На Бровка поглянув кіт:
- За тобою я прибіг. Летить веснонька в Карпати, за-
раз будем зустрічати. Несуть її білі хмари, бо чекають
там отари.
Ти заснув, то ж не будили, щоб набрався трохи сили, бо
ж нас всіх охороняв. Вибач, я пожартував. Всі зібралися,
ясну, на лужку вітать весну.
Тут Бровко все зрозумів. Та Мурка він не сварив, хоч
недобрі в нього жарти. Знав – минеться все лихе. Зрозу-
міє, підросте: не Венера і не Марс, а найкраще тут, у нас!
Вже заграли у ріжок… то ж з Мурком побіг Бровко наш
на зелененький лужок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Може думає хтось, що один грішний в світі?
А можливо про те, що один він святий?
Мабуть, в кожного є гріх малий, чи великий.
Є перлини у кожному й святості. Вір.
То ж старайсь не судить, то й судити не будуть.
А в поклоні схились, щоб позбутись гріхів.
Добрих справ у житті можна стільки зробити.
Вибирай до душі... аби тільки хотів.
Та не лише про гріх треба думать багато,
хоч чимало таких, й з ними важко іти.
І про святість свою ми всі маємо дбати,
щоб зерняткам її, світлим, дать прорости.
Наша святість ясна пелюстки хай розкриє
немов квітка... вона лиш цвіте в доброті.
Як це добре було б, щоб її ніжні зерна
ми розсіять змогли й дали їм розцвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
«Роби для когось, ніби для себе,» -
любили говорити тато й мама.
Сплела віночок гарний я з квіток,
сестра схотіла - їй подарувала.
Раз бутерброд смачний зробила я
і вибігла на вулицю з ним з хати.
Дивилися на мене діти всі,
на всіх і розділила… що й казати.
А то було додому з школи йшли,
струмки до річки бігли стоголосі.
Я качечці шкарпеточки дала,
бо дуже змерзли її ніжки босі.
Робила я, як вчили нас батьки,
подяки ні від кого не чекала.
Так трапилось… допомогли й мені,
тому, мабуть, хвилини ці згадала.
Зі мною ці слова і до тепер,
із ними мої скроні побіліли.
Вони уже й у дітях розцвіли…
і внученят робити так навчили.
«Роби для когось, ніби для себе,» -
любили говорити тато й мама.
Орієнтиром стали у житті,
свою я долю з ними вишивала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Світ тонкий і ніжний, з маленьких краплинок,
що взялись за руки… То ж міцно тримай!
Даруй свою ласку усім, хто є поруч,
і ні на хвилиночку не відпускай.
У світі краплина - твоя є родина.
Краплина-домівка, краплиночка-гай.
У світі краплина – життєва стежина.
Ти поміж тих крапель себе відшукай.
У кожній краплині світ дзвінко сміється,
для кожної сходить яскрава зоря.
Тут м’ятою пахнуть всі ранки барвисті,
і радує цвітом медовим весна.
Хай радістю сяють маленькі краплинки,
хай сонячно квітне їх доля ясна.
У Всесвіті всі ми краплини-іскринки,
й маленька краплиночка - наша Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Сон веселий снився Тишку, ніби він розважав мишку.
Ой, як весело співав, читав вірші, танцював. Треба ж та-
кому насниться.
Не встиг вийти на подвір’я, аж тут мишка, мов лисиця,
позирає у віконце.
-Запросити, - каже, - треба на гостини ясне сонце.
Здивувавсь насправді Тишко.
- Що придумала ти, мишко? Треба дуже постаратись, щоб
до сонечка дістатись.
- Знаєш, - каже хитра мишка, - вірю, що нам вдасться, Тиш-
ку. Гарний ти, і гарна я. Гарні всі в нашім дворі. Веселіше
стане жити, якщо з сонечком дружити. То ж запросимо до
хати, чаєм будем частувати. Нас почує ясне сонце, якщо ра-
зом будем звати.
Тишко глянув у віконце. З раночку ясніло сонце, та його
прикрили хмари. Не зарадять вони справі. А щоб сонечко по-
звати, треба хмари розігнати.
Кіт почав нявчати: «Няв!». Гнідий коник заіржав. Мишка
голосно пищала, ще й Барбосика позвала. Гавкав той на хма-
ри: «Гав!» Тут ще й півник «Ку-ку-рі-ку!»… ой, як дзвінко за-
співав. Закричали гуси білі... й розійшлися хмари сірі.
Я не знаю, чи злякались, за ліском таки сховались.
Вийшло сонечко з-за хмари і спитало:
- Мене звали? Чуло я, що хтось пищав, говорив хтось «Няв!»
та « Гав!». Хтось іржав, хтось кукурікав. Хто мене, скажіть, тут
кликав?
І ягня сказало:
- Бе-е-е! Хочем бачити тебе. Що кричали - вибачай, і приходь
до нас на чай.
Сонце лагідно всміхалось й нижче, нижче опускалось…
Чай пила із сонцем кішка, кури, гуси, кінь і кізка, півничок, Бар-
бос, баранчик. Тишко сонцю дав окрайчик. Мишка наливала чай.
Коли чаю напилися, то пішло яскраве сонце тихо-тихо спать
за гай. Тихо стало й у дворі, бо поснули всі в хліві. Спить у нірці
мала мишка. Заколисує сон Тишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Де колоситься жито у полі,
й зріє калина в розкішному ґроні,
наша лунає мова привітна...
Богом дана усім нам земля рідна.
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Рідна земля… Не просто зоветься.
Рід тут твій здавна, так завжди ведеться.
То ж бережімо! Хто ж ми без плоду?..
Тут розцвітати козацькому роду!
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Землю свою нам дано захищати.
Ми її діти, вона - наша мати.
Для нас найкраща, у всіх нас - єдина.
Світить зорею для всіх Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Ой купила мама на ринку сьогодні
спідничку картату мені, своїй доні.
Є ще в мене гарна вишита сорочка,
одягну її я й піду до місточка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
А там біля річки камінці дрібненькі,
треба черевички і мені новенькі.
А то у стареньких з'явилася латка,
чобітки купити попрошу у татка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
Взую черевички я свої новенькі,
зручні, невеличкі та ще й червоненькі.
Отака красива піду до місточка,
я одна у мами і у тата дочка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
Ой купила мама на ринку сьогодні
спідничку картату мені, своїй доні.
Є ще в мене гарна вишита сорочка,
ще й хлопець чекає там, біля місточка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Поклич мене… Я повернусь.
Без тебе всі похмурі дні.
Хоч світять зорі… Не для нас.
І наші зоряні були.
І квітли весни у душі,
і усміхалось літо нам.
Весь світ, здавалося, радів,
як ти своєю називав.
Поклич мене… І я прийду.
Назустріч руки простягни.
Бо ж квітнуть наші почуття,
як краплі росяні, ясні.
Хоч сяє сонце, як завжди,
і зігріває, як тоді.
Та все ж бракує теплоти,
яку ти дарував мені.
Приходиш ти у мої сни,
шукаю тебе я в юрбі.
Бо ще не встигла все сказать
те, що хотілося мені.
Ми розлетілись, мов птахи...
я знаю, що шкодуєш ти.
Не дай образам тим терпким
між нами зруйнувать мости.
Буває так чомусь в житті,
що цінного не бережем.
І зранена душа болить,
тривожить серце гіркий щем.
Широкі в долі є стежки,
й вузенькі стрінуться в путі.
Ту, що дарує щастя, знай,
тільки удвох можна знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Задивилася молода верба та й у річечку.
Вплела дівчина в коси пишнії нову стрічечку.
Чом, вербиченько молодесенька, нахиляєшся?
Чому, дівчино та й гарнесенька, так квітчаєшся?
Я, вербиченька, в річці-дзеркальці ніби лелечка.
Як зійде зоря, то чекатиму соловеєчка.
А дівчинонька знов прикрасила коси стрічкою.
Закохалася в козака того, що за річкою.
Як засріблиться вода чистая в нашій річечці.
Прийде парубок до дівчиноньки, що у стрічечці.
Простягне верба соловеєчку зелен-віточку.
Обніме козак свою рідную, дівча-квіточку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Старий батько-журавель зібрав журавляток
і сказав: «Чекають нас. Пора всім збиратись.
Довго будемо летіть від цього порога.
Сили набирайтесь, бо нелегка дорога.»
І зраділи молоді, крильми тріпотіли.
Пам’ятали: всяк було, як сюди летіли.
Та бажання бачить знов рідне поле й хати,
річечку свою стрімку… звало журавляток.
Батько-журавель сказав: «Сила – добре, діти.
Та бажання, що в душі – найдорожче в світі.
Нелегкий чекає шлях, забудьте про втому.
Цінний кожен змах крила – все ближче додому.
І злетів у небо клин… Земля рідна звала.
Вона своїх журавлят радо зустрічала.
Батько-журавель, вожак, завжди був найпершим.
І політ від його слів ставав значно легшим.
Ой летіли журавлі… вище хмар летіли.
Як спустились до землі, їм усі раділи.
Клекотіли радо так, де біленькі хати
стали дружно всі кружлять, діток викликати.
Веселились діточки і журавок звали:
«Журавляточка малі! Ми вас так чекали!»
І словам дитячим тим, журавлі раділи,
щоб потішить діточок, на лужочку сіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Ой, калинонько моя, зернятко-серденько,
знаєш, вчора я прийшла додому раненько.
Ой, калинонько рясна, не кажи нікому,
з ким до раночку була, хто провів додому.
Тільки матінці скажи - схились до віконця,
здогадається вона, як гляне на ґронця.
Ой, калинонько моя, серденько-зернятко,
віти нижче нахили, зрозуміє татко.
Кучерявий, молодий, був зі мною милий,
мене ніжно обнімав, говорив - щасливий.
Я до нього вийду знов, як зіронька зійде,
обіцяв, що восени із сватами прийде.
Ой, калинонько рясна, зернятко-серденько,
знаєш, знову я прийду додому раненько.
Ой, калинонько моя, не кажи нікому,
з ним до ранку буду я... проведе додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Пахли м’ятою руки твої,
а любистком - золочені коси.
Просиналася з пташкою ти,
коли вранці іскрилися роси.
Чуб йоржистий пригладивши мій,
ніжно в щічку мене цілувала.
У душі твоїй пісня жила…
Я любив, як ти, мамо, співала.
А в тій пісні широкі лани
і журавки у небі крилаті.
У ній доля всміхалась мені
й чорнобриці ясні біля хати.
А в тій пісні у нашім гаю
ґрона пишні калина схиляла.
Як молитва, матусю, твоя
пісня в небо високе злітала.
Всім, як сонце, світила й сама,
рідну землю навчала любити.
А в очах твоїх стільки тепла,
що могла б увесь світ обігріти.
Незавжди було солодко. Так.
Таємниці усі наші знала…
Заживляла всі рани в душі
пісня та, що ти, мамо, співала.
Мамо, ненечко, зоре ясна.
Ти, голубко моя білокрила.
Знай, що з піснею разом увись
моя мрія найкраща летіла.
Хоч залишили слід вже роки,
сріблом чистим прикрасивши скроні.
Пам’ятаю я пісню завжди,
і ціну їй я знаю сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Відпочити під сосною сіли зайченята. Одне каже:
- Я так хочу портфелика мати.
Друге й собі:
- І я хочу до школи ходити, та про нас, мабуть, забули,
вчаться тільки діти.
Третє трішки помовчало й спитало:
- Забули? Та ж в нас такі гарні вушка. Ми б все чисто
чули.
А четверте:
- По чотири лапки маєм, то б ми скрізь встигали.
Якщо треба, то ще й іншим всі допомагали б.
А найменше зайченятко, п’яте по-порядку, каже:
- В школі пишуть і читають, і роблять зарядку.
Залюбки читати буду й гарно рахувати, зможу я на
фізкультурі усіх обігнати. Нехай тільки нас покличуть,
всі разом підемо. Діток в школі є багато, друзів там
знайдемо.
Пролітала сова Мудра, чула ту розмову й подумала:
- Добре було б зайченятам вивчить й рідну мову.
А у сови думка – діло, ціна є у слова, то ж у лісі з’явила-
ся новісінька школа.
Тепер вчаться у тій школі малі зайченятка, їжачки і
вовченята, в смужках поросятка, борсучки і косолапе
руде ведмежатко, аж три лисоньки-сестрички й струнке
оленятко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Ти одна є у світі така,
мов розквітла під вікнами вишня.
І весела, й дзвінка, мов ріка…
знов до мене ти вечором вийшла.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Кожен день залишає свій слід…
позолотить і літо колосся.
Твої очі - неба блакить,
і ромашками пахне волосся.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Ми підемо разом по житті...
тут несолодко часто буває.
Нехай усмішка ніжна моя,
немов сонце тебе зігріває.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Каченяточка, та й малесенькі,
все плескаються… веселесенькі.
А на березі море квіточок,
веде качечка туди діточок.
Попід вербами вода сріблиться,
пливе селезень, на них дивиться.
Радий селезень, радий татонько,
каченяточок є багатенько.
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Пливе качечка, та й красивая,
в парі з селезнем... ой щасливая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021