| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
Вже їх весни журавки, як мої, понесли на крилі.
Повернулась додому… мої радощі тут, і жалі.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Чорнобривці тут квітли, мальви, м’ята, в’юнкі паничі.
З ними в росах вмивалась, усміхалася зорям вночі.
На світанку будили хату співом дзвінким солов’ї.
Теплим літом зігріта, в цвіті яблунь приходила в сни.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
І притих навіть вітер в яблуневому нашім саду.
Хай зігріє, хатино, тебе ніжне моє: «Ще прийду…»
І зраділа словам моїм хатонька світла.
А над нею веселка розквітла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Створив Господь Землю та й став прикрашати.
Ліси зашуміли. Там дуби крислаті, клени кучеряві, бе-
різки, ялини. Синь сипнув в озера, рікам додав сили.
Розсипав зернята, як ішов полями, і заколосились ті
поля хлібами. Біб, часник, петрушка, помідори, соя, го-
рох і картопля, буряки й квасоля, огірочків зерна у рі-
ллю лягали, морква й баклажани слідом підростали. Со-
лодкого перцю та ще й з гіркотою (кому що до смаку)
лишав за собою. Сіяв, сіяв щедро... усього доволі. До-
тепер зростає. Так гарно у полі!
Посадив садочок у весняну пору. Вишеньок і грушок
треба ж біля двору. Виноград повився ґронами рясними,
абрикоси, персики підростають й сливи. А щоб усміха-
лась ранкам ясним мати, насіяв ще й квіток Господь біля
хати. Він троянд розкішних, барвінку і м’яти, чорнобрив-
ців пишних сипнув біля хати. Калачики ніжні будуть на
віконця. В пелюстках залишив промінчики сонця. В коса-
риках ясних сонячні краплини, в нагідках яскравих золоті
перлини.
Ой скільки ж по світу є Божого цвіту! Цвісти кольорами
і весні, і літу. Осінь розсипає золотисті барви, зима-чарів-
ниця сіє сріблом гарним.
Пам’ятаймо, всі ми є Господа діти, і для нього любі, як
для весен квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
А я співаю, бо радість маю.
Є в мене хлопець, його кохаю.
Він обнімає мене за плечі.
Говорить ніжні солодкі речі.
А я співаю ще й веселюся.
До всіх сьогодні я посміхнуся.
Радіє моє добре серденько.
Знов викликає мене миленький.
Стояти будем в саду, де вишні.
Люблю там слухать слова ті ніжні.
Й вони солодкі, як зріла вишня.
Як сяде сонце, просив, щоб вийшла.
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Не стану нарікать… Хто я у цьому світі?.. Я можу лиш просить:
- Допоможи! Нам підкажи усім, як тепер жити? Куди не глянь, біди
там є сліди. Ходить вона нечутно, де захоче, і залишає скрізь лиш
сльози й біль. І чую я:
- Вперед іди, сміливо, ти по Моїх слідах, у силу й доброту Мою повір.
Радій, що сонце бачиш й синє небо, розквітлій квітці ніжній порадій.
Прислухайсь, як лунає дзвінко ( то для тебе) малої пташки ніжний спів.
І дощ рясний шумить, поглянь, над садом, де поміж листя зріють вже
плоди. Такі веселі і такі барвисті... Навчися помічать мої сліди.
Для вас ще й райдугу у хмарі гарну маю. Над житнім полечком яскра-
во так горить! Цвіт її, ніжний, кольорами, зуміє в світі всіх-усіх зігріть.
Біда піде сама собою, вже їй не буде вороття. Радій усьому, що ство-
рено для тебе. Все, що від Мене є, несе в собі Життя.
Не стану нарікати… Бо ж навіщо? Хоч з гіркотою є тепер наш час.
Життя вперед веде нас за собою. Воно прекрасне, створено для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Про те, що треба лиш добро робити, усім дано сьогодні знать.
Щось добре є завжди, навіть в гіркому. Стараймося добро впізнать.
Не плачу я... то сльози самі ллються. О, скільки їх! Гірчить-гір-
чить. Болить.
Не плачу я... то сльози самі ллються. Бо ж як мені із ними в сві-
ті жить?
О, скільки можна тим сльозам ще литись?. Подумалось, чому гір-
чить сльоза? Образа гнітить душечку. Молюся. Як добре, що об-
разила не я.
І хоч тепер не хочеться всміхатись, та зникне із сльозами гіркота.
Шкода, що так зі мною поступили. Все ж краще, ніж від мене ко-
гось пекла б та гіркота.
Ясному дню у очі подивлюся й скажу:
- Минеться. За сльози ці прости. Я вчуся, світлий мій, всьому раді-
ти, щоб, як і ти, усмішками цвісти.
Невидимі бувають дуже часто в образ таких (Запам'ятай!) при-
чини. Прощати треба тих, хто нас образив. Навіть якщо не розуміє-
мо провини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Якщо плаче душа… Не спиняй.
Бо її гіркота йде із серця.
Якщо плаче душа… Почекай.
Виллють сльози хай очі-озерця.
Як радіє душа… Дай їй час.
Хай потішиться душечка вволю.
Кожен день, знай, нове щось несе,
пережите зливається в долю.
То ж радіймо усім своїм дням,
сонцем сяють... хоч є й непривітні.
Та шумлять в них жита золоті
і волошки край поля розквітли.
І радіймо родині своїй,
і цінуймо, що є у нас друзі.
Що плодами рясніють сади
і журавочки ходять у лузі.
Як гніздо своє ластівки в'ють,
повернувшись до рідної хати,
і радіють їм дітки малі.
Вміймо щастя своє відчувати.
Щастя в кожного різне. Це так.
Знаю, зможеш з своїм обійнятись.
Як для інших в своєму житті,
мов для себе, ти будеш старатись.
Може думаєш, кожен тут сам?
Лиш собі все? То тільки здається.
Як навчишся ти іншим служить,
тоді щастя тобі усміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Створив Бог день... створив Бог ніч та й став відпочивати.
Відпочив день, відпочив два й почав знов міркувати: « А що
коли отак щодня нічого не робити? У кого вчитися тоді будуть
мої всі діти? Однаковісінькі всі дні, одна в одну всі ночі. Як-
що одне і те ж щодня, чи радість мають очі?..»
Він став творить… Ой дні ж які! Веселі та бадьорі. А працьо-
виті всі які… буденні є й святкові. Кожному дню торбинку дав.
Своє хай поскладає. Коли на Землю день прийде, своє й пороз-
сіває.
То ж стали розсипать сніги зимові дні сріблисті. Весняні ніж-
ністю цвітуть в смарагдовому листі. Ой, як видзвонюють в гаях
дні теплі літні, Божі… До ніг схиляються в плодах осінні дні по-
гожі.
Дарує кожен день своє, що дав Господь в торбину, тому всі ма-
ємо щодня веселу світлу днину. Якщо гірчить… не Боже то.
Бог гіркоти не має. Він лиш щасливі, добрі дні на землю посилає.
І ночі зоряні, ясні, для нас вогнями сяють. То ж дякуймо й радій-
мо всі, бо швидко ж так минають…
Наш Бог – невтомний є Творець! Нам є чому радіти. Коли вчи-
мося в Бога ми – в нас вчаться наші діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Колись на світі жив Бровко. Хитрющий пес, що
там казати. Любив багато говорить, ще більше, пра-
вда, прибрехати.
Бувало, вірили йому. Хоча добро яке від нього? Та
згодом стали на Бровка дивитись скоса. Та що з того?
Він же вигадував, що міг. Ну, як могли таке терпіти?
Ото ж недобре так робить. Кривді нікого не зігріти.
І зрозумів тоді Бровко у чому річ й сказав: " Гав!",
"Гав!" Так він злу Кривду ту лиху від себе назавжди
прогнав.
Вона по світу ходить ще, хоч невесела вже така.
Когось шукає... Може тих, хто вчивсь обманювать
в Бровка?
А уявляєте, якщо її візьмуть всі й проженуть?..
Можливо, ми тоді пізнаєм життя святого справжню суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Якось не спалося Вороні. Ну ти хоч плач…
не може спати. А тут ще й Соловей почав співати.
Сиділа. Слухала. В такт пісні тій дзьобом об вітку
стукала.
Коли він стих на мить, сказала:
- Не знає нот! Я так і знала. То вверх, то вниз...
Не розібрати, яку наступну ноту брати. Не те, що
в мене. Все в порядку. І ноти всі, як на підбір. Од-
на в одну. Тут знає кожен птах і звір пісню мою.
І заспівала: «Кар!» , «Кар!» , «Кар…»
Злякавсь Борсук: «Де?... Що?... Пожар?..»
А Соловейків спів легкий у світ летів. Він так дзве-
нів!
Ой, скільки ж того Вороння… Та і його мусим
приймати. У світі цім пісню свою право дано всім
проспівати.
Не кожен так, як Соловей, в своїм житті співать
зуміє. Все ж відшукать спробуй своє, що іншим сер-
денько зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Йшов Слон… Хода його тверда.
Ступав він впевнено,
як личить тому бути.
Дивилися на нього всі.
Такого красеня
нікому не забути.
Великий. Сильний.
Вільно так ступав…
Він не зважав, здавалось,
ні на кого.
Погоничі вели, довіривсь їм.
Бо вміє меншим він служить
і розуміє слово.
Чи вмієм ми добро робить?
Чи душу слово це лоскоче?
Не всяк великий з-поміж нас,
скажімо, вміє й цього хоче.
Буває…часто ми безликі,
а думаємо, що великі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
Люблю я світлий день,
люблю зоряну ніч,
і сонце ясне,
і небо, ріки й гори.
Люблю я чистий сніг,
люблю веселий сміх,
як хвиля грає
в прозорім чистім морі.
Люблю весняний цвіт
і літа теплоту,
налиті соком
рум'яні груші, й сливи.
Як пахне медом сад,
де яблуні рясні.
Люблю той час я,
коли ми є щасливі.
Люблю я вас усіх,
дорослих і малих.
У цьому світі
усі ми є єдині.
Люблю осінній час,
як в золотім вінку
веселе сонце
наливає соком дині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Йшов подорожній. Два мішки сам ніс він чималенькі.
Однаковісінькі такі, обидва є гарненькі. Стомився. Сів він
відпочить та й задрімав старенький.
А тут до нього підійшли ще двоє подорожніх. Побачили,
що спить дідусь... А мішки ж непорожні!
Один хитрішим був. Мерщій мішки ті піднімати. І бачить –
легший з них один, а другий важкуватий. Та й каже другові:
- Берем й тікаємо швиденько.
Той не схотів. Він розбудив сам дідуся легенько. Ще й пообі-
дать дав йому, спитав, куди іде старенький.
Дідусь всміхнувсь:
- Йду до синів… Чекають мене діти. Правда, не знаю, як доб-
ро на всіх буду ділити.
От відпочили і пішли… Хитріший легший взяв мішок, у ву-
са посміхався. А старший взяв мішок важкий, який йому діста-
вся. Довгенько йшли. І тут дідусь сказав:
- Йдіть далі, з Богом. А я уже майже прийшов. Направо ось до-
рога. Те, що несете, даю вам. Двом легше поділиться. Багато
в мене є синів, а як стануть свариться?
І пішов Батько до синів. Чи прийме хто? Гадає. Вчив старість
шанувати їх, а як буде? Не знає.
А двоє ті й собі пішли. Вже сили йти немає, у старшого, ото
ж присів і став відпочивати. Хитріший взяв важчий мішок і…
мерщій тікати.
І по сей день мішок отой він від людей ховає. Усе, що має,
в той мішок він увесь час складає.
В мудрішого мішок легкий. Він залюбки працює, в житті у ньо-
го свято є. Людей завжди шанує. І хоч багатства не нажив, ве-
селий він є завжди.
А добре було б розділить все порівно. Насправді.
В достатку б друзі ті жили... і весело. ПО-ПРАВДІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Бігло по стежині руденьке кошенятко…
з радістю тут бігало щодня.
І співало пісеньку завжди свою веселу
те руде маленьке кошеня. Мяв...
Мяв! Мяв… Які гарненькі лапки.
Мяв! Мяв… Які гарненькі вушка.
Мяв! Мяв… Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я! Мяв...
Бігло по стежині чорненьке цуценятко…
з радістю тут бігало щодня.
І співало пісеньку завжди свою веселу
те мале чорненьке цуценя. Гав!
Гав! Гав… Які гарненькі лапки.
Гав! Гав… Які гарненькі вушка.
Гав! Гав… Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я. Гав!
Та одного ранку зустрілись вони якось…
з радістю тут бігали щодня.
І співали пісеньку удвох свою веселу
песик і руденьке кошеня. Мяв... Гав!
Мяв!.. Гав! Які гарненькі лапки.
Мяв!.. Гав! Які гарненькі вушка.
Мяв!.. Гав! Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я.
Який гарненький хвостик маю я! Мяв... Гав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Йде літо полечком. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепнуло, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду!»
Радіють літу пишні трави,
встеляють шлях весь чебрецями,
й ромашок літечко сипне...
в них квітне сонечко ясне.
Йде літо… весело співає,
усе навколо розцвітає.
В садах вже наливає плід,
всім гріє душу його хід.
Взяли волошок біля річки
і барв у райдуги на стрічки,
для літечка вінок сплели...
й радіють діточки малі.
Сміється літо: «Пам’ятаю!
Всіх вас у річечці скупаю,
візьму у сонця теплоти.
До школи треба ж підрости.»
Йде літо стежкою. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепоче, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Під сливкою в садочку Петрик вчив урок, тут у холодочку
примостивсь й Дружок. Ой цікава ж яка книжка! Добре, якби
чув ще й Тишко. Та Петрик голосно читав, Дружок усе запам’
ятав.
Пішов Петрик вже до хати, та забув книжечку взяти. Тут при-
біг маленький Тишко й запитав:
- Цікава книжка?
Став Дружок розповідати. Слухав Тишко про Карпати, про
озера, про моря, що є планетою Земля.. І про сонце, місяць
й зорі… Не чув ще Тишко такого ніколи.
Потім книжку розглядав, сторінки хвостиком листав.
- Так цікаво! – сказав Тишко. Та не вірю тільки я, що є круг-
лою Земля.
- Знав, що ти в це не повіриш. Сам не вірю я, хоч плач. Але
каже мудра книжка, що Земля наша, як м’яч, - відказав Дру-
жок.
А Тишко лапкою закрив вже книжку і сказав Дружку:
- Повірю, коли сам все перевірю.
Ой, як він поліз швиденько по гілках, аж на вершок. Зве
Дружка: - Лізь й ти до мене! Перевіримо урок.
І Дружок малий до Тишка теж добратися хотів, та як не си-
лився – не вийшло. Залізти на нижню лиш гілку зумів.
Каже Тишкові:
- Розказуй все, що бачиш. Чую я.
Тишко у відповідь:
- Бачу я ліс і гай, синю річку, багато доріг і хлібні поля. Бачу
село наше красиве, гарні садочки, ставок бачу я.
Із сливки все видно. Є всього багато, та зовсім не кругла на-
ша Земля. Бачу я школу. Треба туди нам. Чув я, що добрі там
всі вчителі. Хай нам розкажуть, хай нам пояснять, щоб мудрій
книжці повірили й ми.
То ж стали збиратися друзі до школи. Лапки помили і книж-
ку взяли, зібрали портфелі, ще й бутерброди поклали свої.
Снилася школа обом їм красива. Діток веселих багато у ній.
А вранці Дружок взяв Тишка за лапку й сказав:
- Йдемо разом. Боятись не смій!
Ой, як раділи малі школярята… До чого ж цікавим був в них
урок! Двері відкрилися і на порозі стояли два учні новенькі…
Тишко й Дружок.
Ще не було такого ніколи. Побачиш таке не щодня. О, як поща-
стило тим дітям веселим, бо вчаться із ними і пес, й кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Вийшов Тишко на подвір’я… до обіду спав у хаті.
Потягнувся він, нагнувся, присідав… розминав лапи.
Привітався із Барбосом (той завжди був радий Тиш-
ку) й запитав:
- Скажи, мій друже, чи ти бачив хитру мишку?
- Хитра та, - сказав Барбосик, - бігала тут увесь ра-
нок. І була така смілива, забігала аж на ґанок. Від ку-
рей зерно носила і ховала в свою нірку. Кроленяток
зачіпала і козу дражнила Білку.
- Почекай! Тебе спіймаю. Бач, надумалась дражнити?
Не захочеш більш зерняток від курей в нірку носити.
От умився він чистенько й біля яблунь причаївся.
Аж тут чує:
- Ти проснувся? Бачила, що вже й умився. На. Візь-
ми ось на сніданок три зернини золотенькі. Як з’їси
одну, то будеш, коте, завжди веселенький.
А як другу з’їсти схочеш, не забудь три рази вмиться.
Виростеш тоді великим, будеш хитрим, як лисиця.
- Ну, а третю нащо їсти? – запитав у мишки Тишко.
- Третю з'їж ти неодмінно. Подивись, яка красива.
Бо від третьої у тебе виросте, як в лева, грива.
І замислився наш Тишко, яке зерня першим з’їсти?
А тим часом хитра мишка стала сир в коморі гризти.
Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та
пусті такі розмови й не дають робити діла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
- Ось берізка, ось ялинка,… Ось гарнесенький дубок.
Під дубочком є грибочок, біля нього їжачок… в капелюшку.
Не впізнати. Він прийшов гриби збирати.
В коротеньких їжак шортах, в босоніжках. Літо все ж.
В капелюшку я барвистім тут гриби збираю теж. Є і в мене
босоніжки, шорти маю коротенькі. Чомусь дивиться на мене
пильно їжачок маленький.
Став і я теж придивлятись. Ой цікаво ж воно як… Їжачок на
мене схожий! Мабуть, думає й він так.
- Ти не бійсь мене, колючий! Я тобі допоможу. Цей грибок
візьму гарненький, тобі в кошик покладу. Я грибами поділю-
ся, у мене багато є.
Їжачок всміхнувсь привітно і промовив до мене:
- А давай змагатись будем, хто грибів більше знайде!
Ой, як стали ми збирати… задивилися дуби. Повний кошик
в мене. Гляньте.
- А тепер додому йди! – так сказав мені їжак той. -.Бачиш,
хмара ген пливе? Завтра знов приходь до лісу, назбираєм для
мене.
Я на мить аж розгубився. А їжак кудись подівся.
Я приніс гриби додому. Всі наїлися їх всмак. Але хто ж мені
повірить, що допоміг збирать їжак?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Коли Господь створював світ, подбав, щоб множивсь його цвіт.
Щоб кожен шанував свій рід, важливим був щоб кожен пліід.
Всього було багато…. Все ж став Бог міркувати, яку б створить ще
Благодать, щоб всіх з любов’ю зігрівать?
Це відбувалось в квітні. Думки роїлись світлі. В цей час світ Бо-
жий розцвітав. Велику чвшу Господь взяв. Цвіту того брав крихітку
від кожного, на донце.
Коли все старанно зібрав, то засвітилось... Сонце!
О, як же тішилась Земля, як Сонце-квітка розцвіла… В тій квітці
небо і земля, в тій квітці вітер і вода, у ній є ти, у ній є я. Бо соняч-
не проміння із різного насіння… із кожної зернини, із кожної роди-
ни.
Знай, Сонце-квітка любить сміх. Цвіте вона одна на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Гай шумить тихо... а поряд - поле,
дуже широке, глянь, ніби море.
Тішать калини ряснії ґрона,
в дуба розкішна зелена крона.
Радують зір наш пишні тополі.
Вітер літає ген на роздоллі.
Дуб з ним жартує: «Доле грайлива!
І в тебе, вітре, зелена грива?».
Як підлетить той вітер до дуба,
то розтріпає він йому чуба.
Та вгомонить їх радісна втіха,
в пишному цвіті молода липа.
Цвітом ясним всіх радує й поле…
барвами грає, глянь, ніби море.
Вже бурячки тут і огірочки,
вишиті сонцем, мають сорочки.
Диня і ріпа, соя й капуста,
морква й квасоля виросли густо.
Бо не боялись днів вони хмарних,
літо зустріли в платтячках гарних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Розкажу вам, дітки, казочку маленьку про зайчиків сірих,
дружних і гарненьких. Живуть вони в лісі. Є в них гарна хатка.
Слухаються маму, шанують і татка.
От одного разу батьки залишили зайченяток дома, а самі по-
бігли далеко у поле. Назбирать хотіли у полечку проса. Малих
доглядати просили Барбоса. Той Барбос, скажу вам, своє діло
знає. Всіх звірят маленьких він охороняє.
А в тім лісі Лиска жила вередлива. Шукала поживи, між дерев
ходила. Бачила, як в поле бігли мама й тато. Там морква й ка-
пуста, дома – зайченята.
Підійшла тихенько й стала говорити: «Відкрийте, будь ласка,
мені двері, діти!»
Радості багато було у Лисички, як відкрили двері зайчатка неве-
личкі. Сказали, що будуть її частувати, як прийдуть із поля мату-
ся і тато, а до того треба всім попрацювати.
Прибирала Лиска з усіма в кімнаті, потім стала одяг малим
прасувати. Трудилась хитрунка так, як мала сили. Робила усе, що
тільки уміла. Гарно у садочку вона працювала і обід смачненький
всім приготувала, підмела подвір’я, прополола грядки. Старалася
так, що заболіли й лапки. Співала найменшому Лиска колисанку
та ще й «Подоляночку» водила на ґанку.
Та не дочекалася Лисонька обіду. Зникла непомітно, не лишилось
й сліду. Щось шепнув на вушко їй Барбос кудлатий… Утікала так,
що мерехтіли лапи.
Було зайченятам з Барбосом безпечно, тому так Лисичка по-
водилась ґречно.
Цю науку варто всім запам’ятати. Лиш з добром ходити треба
в чужі хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Якось Жираф сказав:
- Так, так..
Почули його Горобці і здивувалися усі:
- Як?!.
Притихли мавпи:
- Що за знак? Даремно, мабуть, Крокодили
кудись ходили.
Чомусь ногою тупнув Лось:
- Ось…
Хотів Їжак сказать хоч слово. Кому потрібна
його мова? Навчили навіть Бегемота не відкри-
вать даремно рота. А Їжак хто? І що Він може?
Кому та мова допоможе?
Тепер підняв свій хобот Слон:
- Он…
А Мавпи знову:
- Там багато! Та скільки ж можна його брати?
Від кого взяв?!
Подав свій голос тут Удав:
- Я дав!
А Лев й собі:
- А хто те бачив? Хто те взяв?
Було кому. На що те знати?
Давай й давай… в нас люблять брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Стрибала білка по гілках… гілки гойдались.
Дивились зайчик з їжачком і усміхались. А білці
весело було, стала казати: «Ідіть до мене і ра-
зом будем стрибати!»
Мале зраділо зайченя і застрибало. То вліво,
вправо і назад… виходить й прямо. А от до біл-
на гілки не може злізти. Стало просити їжачка:
«Лізь ти!»
Та як не силився їжак – дарма старався. Він біля
зайця на землі в кущах зостався.
І сумувала на гілках маленька білка…
Було у неї на душі так гірко-гірко! Подобавсь зай-
чик і їжак. Як жить тепер без друзів? Як?
Невесело було, скажу, в кущах сидіти. Там заєць
думав і їжак, що їм робити?
Руду ласунку гілка там вже не гойдала. Білка схо-
валася в дуплі й теж міркувала. А потім раптом
весело так застрибала…
Що було далі? Здогадайсь. Сміх чуєш?
Багато що вдається, знай, як поміркуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
Бог радість роздавав… Не кожен вмів радіти.
За радістю найпершими до Бога прийшли діти.
Стояли мовчки і чекали. Були серйозними в них
лиця. Подумав Бог: «Так не годиться. Діточкам
личить веселиться.» В долоні щедро радість брав
і кожного сам наділяв.
А ось вже й усмішки з’явились… Ой, як там
діти веселились! Навколо бігали, раділи.
Іти від Бога не хотіли.
Віддав всю радість Господь дітям і наказав цві-
сти, як квітам. Дорослим так сказав: " Радіти на-
вчать вас всіх маленькі діти.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Річка…
на березі верби.
Там між гілля є гніздечко.
Нічка…
розсипала зорі
в небі над ним, мов сердечка.
Поряд
розкинулось поле,
там ячмені зріють й жито.
Тихо…
легкою ходою
ходить по травах тут літо.
Роси
воно розсипає,
сонце у них загориться.
Ранок
сюди поспішає,
любить у річці він вмиться.
Річка…
на березі верби,
першою пташка проснеться.
Дзвінко
вона заспіває,
літечко ранку всміхнеться.
Квіти
розкриють пелюстки...
ніжні вони в них, барвисті.
Легко
по них застрибають
промені ясні, іскристі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую.(2р.)
В ній дзвенять потоки… співають Карпати.
Мене до милого відпустила мати.(92р.)
Озую новенькі свої черевички,
Буду танцювати з милим біля річки.(2р)
Буду танцювати з милим біля річки,
Де шумлять високі зелені смерічки.(2р.)
Буду танцювати та ще й заспіваю,
Бо весело жити нам у ріднім краю.(2р.)
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
В ґронечках калини згіркли ягідочки.
Вийшла подивитись з хати стара ненька,
ой плакала гірко… боліло серденько.
Віяло морозом, хоч вже пахло літом,
розцвіли ті сльози полиновим цвітом.
Здогадалась рідна, чия то краплинка…
то гіркого болю солона сльозинка.
Комусь дано птахом в небі пропливати,
іншому – сльозою до рідної хати.
Не лишайте, діти, неньку сиротою,
радістю вертайтесь до рідного дому.
Завжди пам’ятайте, де б ви не ходили,
що лиш земля рідна всім додає сили.
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
в ґронечках калини згіркли ягідочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
В моїй душі горить вогню великого іскринка.
Така гарнесенька, ясна світла того краплинка...
То ж хай ясніє для усіх, хай кожного зігріє.
Світло її помітить той, хто сам любити вміє.
Вчили мене мої батьки іскринку ту плекати.
І людям дарувать тепло, завжди допомагати.
І в тебе, знай, іскринка є із скрині чарівної.
Своє багаття розведи з стихії вогняної.
Вогонь той вміє зігрівать... у ньому ж іскра Божа.
Наповнений любов'ю він, то ж завжди допоможе.
Бо дав же Бог вогонь на те, щоб всіх нас зігрівати.
Щоб кожного навчить любить й любов ту дарувати.
В моїй душі горить вогню великого іскринка.
Така гарнесенька, ясна світла того краплинка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Річка... Верби…
Розмовляють між собою береги.
Тихо шепчуть до водиці:
«Уперед… Вперед пливи!»
Рибка сплисне.
Спинку вигне і сховається на дно.
Береги стоять, як варта.
Оберегом буть дано.
В білих платтях тут ромашки,
мов зібралися в танок.
Подивитись танець гарний
Захотів малий в’юнок.
Каже берег: «Нам ромашок
ти, будь ласка, не злякай!
В комишах притихла щука.
Як побачиш - то тікай.»
Над в’юнком схилився низько
кущ калиновий рясний.
Як помітить хижу щуку,
скаже їй: «Чіпать не смій!»
Та приспали щуку верби.
Хай радіє рибеня.
Скільки можна див побачить
тут на березі щодня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Знесла курочка яєчко… яєчко простеньке.
- От якби це наша курка знесла золотеньке! -
каже дід. Почухав чуба, дивиться на бабу.
- А навіщо нам, дідусю?.. Дай біля тебе сяду.
Сіла баба та й питає:
- Що було б із того?
А дід тяжко так зітхає, морщить свого лоба.
Потім враз повеселішав, став вже й посмі-
хаться.
- То кажи вже, - каже баба. Чого усміхаться?
Бачу я ти щось придумав. Завжди так, дідусю!
Твоїх видумок вже стільки, що я вже й боюся.
Дід мовчить, лиш вуса крутить. Хитро позирає.
Ну а баба розійшлася:
- Хліба вже немає! Зате лижі є, три пари, човні
два великі, два скафандри, чемодани… вже не
знаю скільки. Ще й яєчко золотеньке пустиш,
як зарплату, то тоді тебе, сивенький, не впущу
я в хату!
Дід її ніби й не слухав, та все чув. Повірте.
Він сказав:
- То на Канари треба було їхать.
- А чому ми залишились з човном біля хати?
- Бо ж, ти знаєш, перестали давати зарплати.
Замінили на купони, а що за них купиш?
- Не морочся. Кажи правду. Бачу знову дуриш!
Розійшлася не на жарти… Голосно кричала.
Потім змовкла.
- Чемоданів так багато… Чому? – запитала.
Щоб тобі купити шубу, шапок з п’ять, спідниці
і кофтинки, й чобітки, теплі рукавиці. Ще при-
хопимо хустинок, платтячок з десяток. Будеш
тоді королева. Отакий порядок.
- Тоді добре, - каже баба, - продаси яєчко та й
поїдем на Канари. Ти моє сердечко.
Притулилася до діда. Дід із вуст ні пари.
Коли лад в сім’ї, навіщо тоді ті Канари?..
Добре знаю я давно цю сім'ю чудову. Мимо-
волі підслухала їх смішну розмову. Ті скафандри
й чемодани - то річні зарплати...
Треба курці яйце нести, а нам жартувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Плакала чайка, над морем літала.
Плакала чайка, доленьку звала.
Плакала чайка... безпомічні крила.
А інша назустріч щастю летіла.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка на краю безодні.
А інші раділи, їм добре сьогодні.
Плакала чайка, пінилось море.
Та не болить комусь чуже горе.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка, просила:"Дай, Боже!
Ніхто, крім Тебе, не допоможе".
Плакала чайка, крила збивала.
Одна є надія, про це вона знала.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Сорочечку красиву доні щодня матуся вишивала.
Цікаву казочку маленькій вона сьогодні розказала.
Шовкова ниточка стелилась, а в слід їй квіти розцвітали.
Уважно слухала дитина. Так добре було біля мами!
Лилася казочка тихенько... немов джерельце дзюркотіло.
Раділо їй мале серденько, і вишиваночку хотіло.
- В сімействі Тигрів народилось, - сказала мама, -Тиг-
реня. Якесь кумедне, щось хотіло. Не було спокою і дня.
А Тигри всі були, як сонце. У них всіх шубки золоті. Пе-
реливалися на сонці. Такі хотіли б мати всі.
А от це дивне Тигренятко незадоволене було. Ходи-
ло часто до Пантери. Туди сьогодні теж пішло.
То ж привіталося й сказало:
- Золота шубка на мені. А от якби була смугаста, то весе-
ліші б були дні. Допоможіть мені. Благаю. Бо як зробити
це? Не знаю.
Пантера Ра завжди була уважною до всіх. І не любила,
як когось брали усі на сміх. Знала вона, що з Тигреняти
часто сміялись. А чому? Бувало, що допомагала, або щось
радила йому.
- Та я зробити це зумію, - сказала Ра, - ще й залюбки.
А що, як тебе не впізнають тоді навіть твої батьки?
- Батьки мої найкращі в світі. Вони сказали так мені:
" Учися, синку, в світі жити. Своє життя ти сам твори!"
Стала Пантера вишивати... Ой вишиваночка ж яка!
Тепер смугасті ходять Тигри. Хвалять батьки свого синка.
Уважно слухала матусю маленька донечка ще з ранку
і зрозуміла, що сьогодні вона одягне вишиванку!
На ній ромашки сонцем квітнуть, волошки сині і дзвіночки.
Як гарно й весело, коли у вишиванках сини й дочки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Я по вулиці іду, я гуляю.
Гарний настрій у мене, пісеньку співаю.
А легенький вітерець пролітає.
І, здається, він зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх.
і лунає скрізь веселий сміх!
Гарний дощик прошумів... Ген у хмарі
сім веселих кольорів. Ой, які ж яскраві!
То веселочка ясна розцвітає.
І, здається, що зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх
і лунає скрізь веселий сміх!
Я по вулиці іду, я гуляю.
Гарний настрій у мене, пісеньку співаю.
А легенький вітерець пролітає.
І, здається, він зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх
і лунає скрізь веселий сміх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Біля хати зранку діти старанно полили квіти.
Воду брали із кринички, поливали ще й сунички.
Виноград просив Галинку: "Дай, будь ласка, хоч
краплинку!"
Вишні, яблуні і сливи пити в Петрика просили.
І помітила Галинка, як дивилась капустинка...
помідори, огірочки, квасолинка, сині й біб, гарбу-
зи, картопля й соя, бурячки, петрушка, кріп.
Де ж водиці стільки взяти?.. Діти стали хма-
рок звати.
Їх почула хмарка біла й дуже швидко прилетіла.
Припливла за нею синя, потім приєдналась сіра.
Три веселі малі хмарки поливали сад і грядки.
В хмарок лієчки маленькі, поливали все гарненько.
Потім в поле полетіли, і ліс, і гай ще напоїли.
"Гав! Гав!Гав!" - просив Дружок, - ви полийте ще й
лужок."
Луг і річку напоїли ще й веселку засвітили. В ній
сміється сонце. Так!
У праці, знай, солодкий смак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Найкращі написані вірші?..
Тоді нам навіщо старатись,
як можемо їх ми читати
й у святості їхній купатись?
Найкращі написані вірші,
у них кожне слово ясніє?..
Тоді нам навіщо старатись,
так більше ніхто ж не зуміє?
Та ллються потоком нестримним
слова мої з серця... ласкаві.
Калинова в ґроні тут гілка,
синички на вишенці жваві.
Спориш вже цвіте край дороги,
метелики в'ються в таночку.
На тин заліз Мурчик... дрімає,
Дружок заховавсь в холодочку.
А я одягну вишиванку,
ясніють в ній барви святкові.
Ой скільки ж на ній гарних квіток...
легкі, мов слова в нашій мові.
Зберу я, немов намистинки,
слова ті і вам подарую.
Щоб ви, як і я, всі раділи...
їх музику серденьком чую.
Бринять вони весело й дзвінко,
мов бджілки в весняному гаю.
З них пишуться вірші найкращі
щоденно... я це відчуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Вийшов півник на подвір'я... Ку-ку-ріку!
Кличе курочку маленьку... невелику:
- Вже всі квіточки ясненькі вмили личка.
В росянистих травах вмийся, невеличка.
Розбудив він нашу Лиску й цуценятко,
і козичку, і коня, вівцю й ягнятко.
- Ку-ку-ріку! Ку-ку-ріку! Просинайтесь.
Піднімається вже сонце. Умивайтесь.
Вийшла киця на подвір'я: - Чом кричати?
Чому рано так вставати? Хочу спа-а-ти...
Каже півник: - Ку-ку-ріку! Бачу вмитих.
Я буджу раненько так лиш працьовитих.
А ти, киценько маленька, можеш спати,
як не хочеш разом з нами працювати.
- Мяу! Мяу! - каже киця, треба вмиться.
Будем разом працювати й веселиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Калинова гілка, весела сопілка,
кульбабка під тином,
журавлики клином.
Біжить до порога вузенька дорога,
зігріє тут казка
й матусина ласка.
І яблунька тихо шумить під віконцем,
умита росою,
золочена сонцем.
Так гарно, скажу вам, отут біля хати,
усе, що я бачу,
в разочок збирати.
Вже й сонечко вийшло на небо блакитне.
Тут все таке гарне,
усе таке рідне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Ціну складаємо всьому,
хоч в світі все безцінне.
Те, що важливе, бережем,
бо нам воно потрібне.
А про чуже не дбаємо,
частенько навіть топчем.
А якщо нас захочуть так?
То ми цього не хочем!
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Буває повертається,
тоді у серці квітне.
То ж бережіть усіх і все,
комусь воно потрібне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
А луг й діброва і собі:"Спустися нижче."
Просило поле й гай:"Літай над нами!
Давно не бачили тебе. Чекали!"
І річки кликала вода прозора:
"Ми виглядали тебе, рідний, всі ще вчора."
Сміялось сонце:" Покружляй, де хати.
Глянь, вийшли діточки тебе стрічати.
Сипну промінчиків, щоб золотились.
Щоб крила втомлені твої теплом зігрілись."
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
І звали діточки:"До нас підлети... ближче."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Плаче лялечка Тамара, бо з'явилась темна хмара.
Хом'ячок не хоче гризти, і не хоче зайчик їсти.
Я їм книжечку читала, я їм пісеньку співала.
"Потанцюй!" - порадив Гнатик, мій маленький
добрий братик.
Танцювала я красиво... і скажу, що сталось диво.
Усміхнулася Тамара, бо танцює й темна хмара.
Хом'ячок гризе морквинку, їсть мій зайчик
капустинку.
А хмарина пропливає, квіти щедро поливає.
Квіти вмиються дощем - стихне дощ, гулять підем.
А велика хмара-мати доньок виведе гуляти.
Побіжать оті сестрички по водичку аж до річки.
Знають всі - в сім'ї їх сім. Сім сестер і сім доріжок.
У сестричок сім є стрічок: червона, оранжева,
жовта, зелена, блакитна і синя, і фіолетова.
Відгадаєш, як зовуть - в синій хмарі розцвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
У лісі Лисонька живе. Така проворна, хоч мале-
нька. Гарненька шубка в неї є, легка, мов сонечко ру-
денька.
Говорить гарно так вона, немов слова ті мають крила.
Про неї кажуть, що вона ще й добра, мудра і дбайли-
ва.
Її шанують в лісі всі. Раніше думали - хитрунка.
А тепер вірять. Не тому, що в Лиски є легка та шуб-
ка.
Вчора додому привела мале заплакане зайчатко. Во-
но згубилося в кущах. В сльозах сиділо, звало татка.
Як загубилося воно? Сказать не може, бо ж маленьке.
Ото ж раділи всі в ліску, що в Лиски добре є сердень-
ко.
А якось витягла з води мале їжаченя колюче. Чому бу-
ло ходить йому, де крутий берег, там де круча? Видно,
що вчитись воно йшло, бо недалеко там є школа. Його
додому принесла Лиска, хоч лапи й поколола.
Щоб знали ви, що хвалять всі. Багато добрих справ
в Лисички. Ведмідь за добрі ті діла подарував Лисичці
стрічки. Червона стрічка в неї є, зелена, жовта, дві бла-
китні. Так добре жити в тім ліску, бо там усі такі приві-
тні.
Забрів сюди раз Павучок з сусіднього ліска. Зібралась
чомусь Лисичка та прудка й від нього в хатці заховалась.
Багато він розповідав про те, що коїться в лісочку. Лиска
сиділа тихо так... не подавала й голосочку.
Чи можна вірити усім, у кого шубка золотиста, на-
віть як мова їх дзвінка, легка, весела й голосиста?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Ой у полі пшениченька височенька,
там працює дівчинонька молоденька.
А у тої дівчиноньки два відерця.
Дуже мила є вона для мого серця.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
Ой у полі пшениченька та й густенька,
ой яка ж та дівчинонька та й гарненька.
Біле личко, чорні брови, як шнурочки.
Гомоніли ми до раночку в садочку.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
Ой у полі пшениченька в колосочку,
посидів я вчора з нею в холодочку.
А у тої дівчиноньки гарні й щічки.
То ж підем гуляти з нею ще й до річки.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Проснулося сонце... Умилось росою
й по світу пішло легкою ходою.
У нашім лісочку гриби розсипало,
суничкам всім щічки підфарбувало.
Берізки й ялини стрункішими стали,
дубочки та сосни попідростали.
А як доторкнулось до кущиків трішки,
то на ліщині з'явились горішки.
Як йшло через полечко, дуже раділо,
золотом соняхи позолотило.
Ясні дарувало воно променята
всім квасолинкам й малим бурячатам.
Так щедро проміння його розсипалось,
що й огірочкам, й капусті дісталось.
І сої, й картоплі, цибулі й гороху,
ще й гарбузам всім вділило потроху.
А як у садочок воно завітало,
то яблука соком поналивало.
І вишенькам, й сливкам (вони теж просили),
і винограду добавило сили.
А діток у щічки воно цілувало
і усмішки ніжні їм дарувало.
І ти усміхнися, поглянь у віконце,
до тебе веселе всміхається сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
В день цей святковий я привітаю
ненечку рідну свою.
Ти є найкраща у мене, матусю,
і знаєш, як тебе люблю!
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Тягнуться ручки завжди до неньки,
ніжки дрібочуть малі.
Мама у кожного в світі єдина,
мов сонце вона на землі.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Я пам'ятаю, як ти співала...
сад наш тихенько змовкав.
Мамина пісня - найкраща у світі,
про це й соловеєчко знав.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Матінко люба, для тебе квітне
сонечком ясним весна.
Жаль, залишила вже на твоїх скронях
свій цвіт черешневий вона.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Сміється Сонце: - Он який!
Квітучий, пишний, запашний.
Ще й бджілок біля тебе рій.
Я бачу, тут для всіх ти свій.
Дивуєш навіть горобців.
Сипну ще жменьку промінців.
Нехай погріються твої
всі віти у цвіту. Рясні.
Всміхавсь Бузок... і розцвітав.
Усіх навколо дивував.
То ж зупинялися: - Цвіти!
Який же гарний, цвіте, ти.
Сміялось Сонце: - Боже мій!
Це ж розцвісти отак зумій.
Ти ж своїм цвітом всіх зігрів.
Як краля-дівчина розцвів.
Бузок сказав: - Для тих цвіту,
для кого вся земля в цвіту.
Дарую цвіт свій без жалю,
бо я усіх-усіх люблю.
Всміхнувся весело й деньок:
- Це доброти для всіх урок.
В щасті купаєшся без меж,
коли для всіх отак цвітеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Стоїть у лісі обеліск... Там спочиває
чийсь син, чи брат. Хто він такий? Ніхто не знає.
Він рідну землю захищав... вогонь тут вився.
- Скажи, солдате, хто ти є? Чом тут лишився?
А над ним сосни та дуби, шумлять їх крони.
Мовчить солдат в сирій землі... Невідомий.
Чи пташка пісню заведе, чи вітер стихне.
Чи звір зупиниться на мить... й між гілок зникне.
О скільки років вже пройшло... його ж чекали.
І тато, й мама, брат, сестра все виглядали.
А він лишивсь назавжди тут. Ніхто й не знає,
яке ж красиве він ім'я насправді має.
Чи Анатолій, Олександр, чи Володимир?...
Сюди приходили з села, квіти садили.
Осиротіло вже й село. Не озовуться.
Бо чути десь неподалік снаряди рвуться...
Там знов у бій іде солдат, і плачуть діти.
Невже за мир тільки життям треба платити?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Як хочеться знов повернутись
в дитинство своє золоте.
Туди, де воно залишилось,
в волошках край поля цвіте.
Щодня тут ходило по травах,
то ж спробуй сліди відшукай.
І весело й дзвінко сміялось
в лугах, де ромашковий рай.
Дитинство моє босоноге
тут воду пило з джерела.
"Яке ж воно гарне на вроду!"-
шептала прозора вода.
Купалось в квітучому літі,
як з раночку бігло в лісок.
Там часто воно рахувало
зозулі дзвінкий голосок.
І запах суниць пам'ятає,
в них промені сонця ясні.
Дитинство моє ясночоле,
щасливі ж які твої дні...
Дитинство моє босоноге
тут воду пило з джерела.
"Яке ж воно гарне на вроду!"-
шептала прозора вода.
Як хочеться знов повернутись
в дитинство своє золоте.
Туди, де воно залишилось,
в волошках край поля цвіте.
Щодня тут ходило по травах,
то ж спробуй сліди відшукай.
І весело й дзвінко сміялось
в лугах, де ромашковий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Запросив раз Вовк Лисицю до себе у гості.
Та прийшла, гарненько вбрана. Сидить, мов на помості.
Вовк на неї позирає. Красива ж! Нівроку. То він спереду
погляне, то дивиться збоку. Правда гарна... Що й казати.
Їй би тут сидіти, бо такій красі, напевно, не можна робити.
На таку не надивитись. Аж душа радіє.
А Лисичка тому й рада. Каже: " Все б зуміла, якби мені
довелося десь хазяйнувати. Вмію смачно готувати, в хаті
прибирати."
Вовк зрадів. Ото щасливий! Красива й моторна. Та ще ж
яка господиня! Он яка проворна.
Оженився Вовк. Щасливий, що хазяйку має. Правда,
сам тепер готує і в хаті прибирає.Бо ж бачили його очі,
кого вибираєш.
Придивляйся, як працюють, то не прогадаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
О скільки є отих квітучих весен,
де тішив душу ніжний ранній цвіт.
Та нищив вітер ту красу казкову,
і не зважав, що стогне й плаче світ.
О скільки літ летіли до нас весни
на сильнім журавлиному крилі.
В них ми жили і долю свою несли,
хоч часто дні гіркими ті були.
О скільки їх отих років нестерпних...
Із ношею тяжкою на плечах
йде Україна, у цвіту, і нині,
із ранами глибокими крізь страх.
Дай, Боже, сонцю ясному пробитись
крізь сірі важкі хмари до сердець.
Дай, Боже, труднощі усі здолати,
колючий долі скинути вінець.
Дай, Боже, квітнуть нашій Україні!
Щоб цвіт її завжди давав плоди.
Дай, Боже радості й щастя родині,
щоб світло й весело було завжди.
Дай одягнути гарні вишиванки
на свято всім дорослим і малим.
Схиляємось в своїй молитві щирій
в пошані перед образом Твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
О скільки ж є краплинок.
О скільки ж є дрібненьких.
Їх сипать... розсипати.
О скільки ж є росинок.
О скільки ж їх ясненьких.
Збирать... та й не зібрати.
О скільки ж є словечок.
О скільки ж є гарненьких.
Щоб їх нам говорити.
І кожне, як дарунок,
матусин поцілунок.
В душі цвітуть, як квіти.
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Широке поле шумить хлібами...
ген жайвір в'ється під небесами.
Волошок жменьку сипнув хтось в житі,
радіють літу ті сині квіти.
І гнеться низько налитий колос,
цвіркун-маестро подасть свій голос.
В ромашках ніжних сонця краплини,
а поле просить: "Збери зернини!"
Біжить дівчатко поміж житами...
поглянь, схилилось до них в пошані.
То босоноге, я бачу нині,
біжить дитинство по тій стежині.
Добра зернятка щоб розсівати,
надійних друзів щоб відшукати...
В життя вже кличуть маленькі ніжки
ті волошкові житні доріжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Заліз на тин руденький Кіт, на сонечку грів спинку.
А ж тут побачив - біжить Пес.
- Спинися на хвилинку! - вдогонку Кіт промуркотів.
Почув Пес. Озирнувся. Кіт мов забув, що його звав,
ліниво потягнувся.
Пес підійшов:
- Здоровий будь! Скажи, як поживаєш?
Кіт тільки очі чуть відкрив й сказав:
- Ти до-о-о-бре зна-а-єш...
- Та звідки ж знати мені, Псу, як тобі там живеться?
Я от біжу... не знаю й сам... Раптом їда знайдеться.
А ти, я бачу, ситий. Так? За тебе порадію.
Кіт потягнувся ще разок й сказав:
- Не ро-о-зумію... Мене годують добре так. Їм м'ясо
і сметанку. Піду... обідати пора, бо загораю зранку.
А чому ти отак живеш? Бо видно, що ледачий. Та
всі ви, Пси, мабуть такі. Такий весь рід собачий.
Піду обідать. Ти біжи. Тебе я не тримаю. Як пообідаю
- посплю. Ще трішки подрімаю.
- Ти попросив би за мене, сказав той Пес Котові.-
Скажи, що правдою служить буду йому. Їй Богу!
- Добре. Скажу, - промовив Кіт й пішов поважно в хату.
А Псові довго довелось хазяїна чекати.
Все ж вийшов... Глянув він на Пса й сказав:
- Служи! Йди в буду! Беру на службу тебе я і годува-
ти буду.
Зрадів той Пес й побіг мерщій. Та ще й не годували,
а посадили на ланцюг й міцненько прив'язали.
І з того часу на Кота Пес сердиться. Кіт ситий. Пес сто-
рожить вдень і вночі, та ще буває й битий.
Зате Котові добре жить, мурличе все на вушко. То він
на сонечку лежить, то ляже на подушку.
Кіт гордовитий. Він, як пан. На волі, бачте, ходить.
Хто-зна хазяїну він що про Пса щодня говорить.
Отак буває й між людей... В труді чийсь день минає.
А хтось мурличе, як той Кіт, та ще й багато має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Довго йшли батько із сином... Стало вечоріти.
Ліс навколо. Тут нікого. Що було робити?
Збудували із гілля намет невеликий.
- Ти, синочку, спи. А я буду сторожити, - батько
синові сказав.
Син заснув. Втомився.
А коли він вранці встав - батько вже й умився.
Жменю ягід назбирав, сину простягає.
- Татку, Ви хоч задрімали? - син його питає.
- Не було часу дрімать, говорив з зірками. Будеш
й ти дивитись так колись за синами.
Час спливав. Женився син. Вже й діток бага-
то. І згадав він, як дививсь за ним його тато. То
ж очей не зводить сам з кожної дитини.
Бережи і ти святе... те, що є в родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2020
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
Хмарини ті легкі сміялись:
- Сідай, малий! Ми підвезем.
Тільки скажи, куди летіти,
а то ми як твій край знайдем?
Сказав журавлик наш привітний:
- А ви не знаєте хіба?
Мов небо , там озера сині
і золоті шумлять хліба.
Летіть зі мною, білогриві!
Напоїте і поле, й гай.
Мене чекає Україна,
для вас - весь світ є рідний край.
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020
Злетіли з неба променята,
розсипались в густій траві.
З'явилися кульбабок квіти,
вони як сонечко, ясні.
До них так весело сміється
із неба сонце золоте.
Сади в цвіту... зелений килим
землі кульбабками цвіте.
На них здивовано дивилось
мале руденьке кошеня.
"О! Скільки сонечок з'явилось,-
подумало. - Так би щодня!"
Весна дарує див багато...
радіють їм ліси й гаї.
В смарагдовій красі святкові
кульбабок золоті вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Раз бігли ми купатися...
вода вже тепла в річці.
Та й зустріли равлика,
сидів він на доріжці.
"Ти чого, - запитуєм,
сам вибіг на стежинку?
Сидів би ти на кущику
та й грів там свою спинку."
Мабуть, маленький равличок
хотів теж покупаться.
Та далеко річечка...
ну як туди добраться?
Не взяли ми равлика,
бо він був ще маленький.
То ж посадили равлика
на кущик залененький.
Раз бігли ми купатися...
вода вже тепла в річці.
Та й зустріли равлика,
сидів він на вербичці.
Більш не ходить равличок,
де пробігають ніжки.
Сидить собі на сонечку
та й гріє свої ріжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Цвіли вже вишні... Ой, як пишно.
І тішив душу білий цвіт.
Весна прийшла, красива й ніжна.
Її красі радів весь світ.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Земля горіла, Боже... й небо
рожевим цвітом зайнялось.
Нам залишати рідну Прип'ять,
в розквітлому вбранні, прийшлось.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Ой гірко-гірко... стихли кроки.
Був молодим той кожен крок.
Ой гірко-гірко... знову роки
нам повторили свій урок.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ці дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
( Читайте вірш моєї подруги, поетеси Марії Руснак.
Дякую їй, що довірила мені його надрукувати.)
Іду до світла крізь чорну смугу,
шукаю радість, зриваю тугу.
Шукаю миру крізь терни й кручі,
рвуть душу жала терпкі, колючі.
Зриваю темну, огидну суть,
іду до світла - це вірна путь.
Іду до світла... та скрізь сновиди,
терзають душу... кінця не видно.
Спокою хочу. Молю. Благаю.
Добра і щастя усім бажаю.
Іду до світла... зриваю пута.
Я сильна. Вільна. Я не закута.
Іду до світла... я волі хочу.
Зриваю пута чорної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2020
***
Рудий лис біг через кладку.
Раз і два... поставив лапку
Третя теж пішла смілива.
А четверта не схотіла.
Бо та лапочка четверта
боязлива й дуже вперта.
"Ти чого? - питає лис, -
зачепилася за хвіст?
Ми цей мостик перейдем,
коли всі разом підем."
І четверта лапка біла
теж швидесенько побігла.
***
Пусто... Пусто... Пустота.
Летить думка непроста.
Ухоплю її за хвостик.
О, вона відкрила ротик...
Гарне плаття в неї й стрічки,
й черевички невеличкі.
Як шнурочки в них зав'яже,
щось цікаве нам розкаже.
***
Дві сороки й три ворони
з ранку їли макарони.
Кожна з'їла їх по три.
Порахуй швиденько всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Бог Мудрість роздавав... Скажу, був щедрим.
Найбільш отримав той, хто прийшов першим.
То ж дякували, Бога прославляли, бо Мудрості ціну
тоді вже знали.
Хтось менше взяв... вважав, що йому досить.
А дехто лиш тепер Мудрості в Бога просить. Та
добре, що хоч так. Опам'ятався. Бо є ж такі, хто
ще й тепер без неї жить зостався.
Усе, що Бог дає, нам всім приймати треба.
У Мудрості святій завжди була потреба. Їй в світіі
панувать. Хай зникне сіра скупість.
А пробивається, мов цвіт весняний... МУДРІСТЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2020
У білого котика чорненька лапка.
На спинці у чорного біленька латка.
На вушках у білого чорненька цятка.
У чорного котика - біленька лапка.
Скажіть, хто з них схожий на котика-татка,
якщо в татка-котика чорна є латка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Твої хлібнії поля, ріки і озерця,
і ліси твої, й гаї всі мені до серця.
Звеселяє нас усіх пісня соловейка.
Знала б ти, як я люблю... ти моя гарненька.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2020
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
А в милого карі очі... карі очі.
З ним ясніше сяють зорі в темні ночі.
(2р.) А в милого очі карі, кажуть він мені до пари.
Кажуть, він мені до пари.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий усміхнеться - всі слова його до серця.
Всі слова його до серця.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий приголубить - відчуваю, як він любить.
Відчуваю, як він любить.
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
Сіє мама чорнобривці... сіє біля м'яти.
Буде квіти ці барвисті гарно доглядати.
А земля рідна напоїть ще й краси їм вділить.
Сіє мама чорнобривці, бо у щастя вірить.
Сіє мама чорнобривці, долі просить в Бога.
Щоб була весела й світла в кожного дорога.
Квітніть, квітніть чорнобривці... промінцями грайте.
Ясним цвітом нашу землю рідну звеселяйте!
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020
Хтось думає, що щастя там, де повно у коморі?
Найбільше щастя - вільно жить, не в клітці, а на волі.
Є всього в світі... Вибирай! Свою стежиночку шукай.
Добра стежина завжди, знай, сама веде туди, де рай.
Зерном добра ти засівай свою життєву ниву.
То матимеш, скажу тобі, ти доленьку щасливу.
Та дерево життя плекай, сини ростуть хай й дочки.
Ще край дороги посади ти молоді кленочки.
Хай плодоносить щедро сад біля твоєї хати.
Та друзів вірних заведи. Розраду будеш мати.
Якщо достатку не надбав, то дуже не журися.
Поглянь навколо. Придивись. На слід свій подивися.
Сміються внуки весело, і друзів є багато.
Сад плодоносить. Є добра на будні, і на свято.
І йдуть вперед твої сліди по стежці, де кленочки.
Рясніють вже, як і твої, добром дітей слідочки.
Іди, як йдеш... і бережи стежиночку цю світлу.
Найбільше щастя в світі - мати доленьку привітну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Умився ранок... Заяснів.
І усміхнувсь, і задзвенів.
- Христос воскрес! - летить у синь.
- Христос воскрес! Він Божий Син.
Всміхгулось Сонце із небес:
- Насправді так. Христос воскрес!
І заціловує усіх,
як променяток золотих.
І розцвіла уся земля...
Христос воскрес у квітні.
Видно це долі гарний знак,
щоб все цвіло. Хай буде так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Я вірю, знаєте... Я вірю!
Навіть своїм, скажу, думкам.
Хоч в них багато так гіркого,
солодкого ще мало там.
Я вірю, знаєте... Я вірю!
У сміх дитячий, хоч притих.
Я вірю в Розум, чистий, світлий,
що стане вище кривд усіх.
Бо є у нас Господь Всесильний,
крізь бурі й грози проведе.
Я усім серцем щиро вірю,
ніколи Він не підведе.
Ще вірю я матусі й тату,
в молитву й слово їх святе.
Народу рідному я вірю
й рідній землі, що так цвіте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
Будуєш замок?.. Що ж, будуй. У нім ти хочеш жити?
Та знай, що зруйнувать його може звичайний вітер.
Будуєш замок цегляний? Поглянь, який хороший.
О, скільки сили вкладено. І як багато грошей.
А чого вартий замок твій? Де друзі? Де родина?
Сидиш у ньому ти один, бо є гірка година.
А в когось замок ще міцніш. З бетону стіни. Гарні.
Та що із того, коли дні для всіх без сонця. Хмарні.
Хоч сонце є. Погляньте всі. І світить, як світило.
І зігріває, й ніжить всіх... зі злом не має діла.
Це ми впустили зло лихе у світлі свої душі.
А незабаром розцвітуть і яблуні, і груші.
Скажіть, для кого? В замках ми всі сидимо, як миші.
Невже хотілося комусь і гіркоти, і тиші?
Ото ж, слід замки будувать з Любові і Довіри.
Бо найміцнішим замок є, збудований на Вірі.
В такому замку радість, сміх, весела пісня ллється.
В замок такий зло не зайде, бо там Добро ведеться.
Любімо світ. Прекрасний він. Для кожного ясніє.
А зло саме́ боїться тих, хто світ любити вміє.
І зрозуміти всім пора, що ми - одна родина.
І наша сонячна Земля для кожного. Єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2020
Кіт на сонечку сидів,
свої лапки гарні грів.
Лапка - раз, і лапка - два,
потім грілась голова.
Лапка - три, і ще й чотири,
вушка грітись захотіли.
Потім спинку котик грів,
з нами гратись захотів.
Як награвся з нами котик,
грів на сонечку животик.
Ой набігався ж він з ранку...
З'їсть ковбаску і сметанку.
Котик наш маленький ще,
як поїсть, то підросте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Прийшла весна... Прийшла весна...
в вікно постукала.
Синичок пісеньку дзвінку
в садочку слухала.
Полями йшла... Гаями йшла.
Ой роздзвенілася!
Промінням сонця, золотим,
навкруг розлилася.
З'явився ніжний первоцвіт
і рясту стрілочки.
В них неба синього блакить,
хмарин краплиночки.
Мов первоцвіт - весняний день,
всім подарований.
Своїми тішиться земля
знову обновами.
Радіє ластівка стрімка,
що повернулася.
Чарівна дівчинка-весна
до всіх всміхнулася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить-в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Будем з зіркою ясною
тут гуляти під горою.
Цілуватиму медові я вуста.
Бо ж вона, моя лебідка,
в світі є найкраща квітка.
Мого серденька мелодія дзвінка.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить- в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020
Тумани оповили все кайданами прозорими...
Усі дерева шалями прикрасили, глянь, новими.
І ніби так легесенько стали ходить між вітами.
Весь ліс притих з розквітлими красивими тут квітами.
Та від туману квіточки прикрилися пелюстками.
Доріжки між деревами, здається, стали пустками.
Та вірмо, що розійдуться тумани затуманені.
Як зійде вранці сонечко - зігріє душі зранені .
Іди собі, туманоньку... розсійся поміж хмарами.
Дай сонечка ясненького потішитися чарами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
В Україні ріки та озера сині,
сині-сині ночі, зіроньки ясні.
В Україні зорі світять найясніше.
Так буває тільки на рідній землі.
І біжать дороги через хлібне поле,
мимо річки в'ються у зелений гай.
А на них ромашки й польові дзвіночки.
Так буває тільки там, де рідний край.
Тут дзвінким потішить співом соловейко,
і калини ґрона хиляться рясні.
Звеселить родина тут твоє серденько.
Так буває тільки на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Бог старався. Гарно ж так виходить...
Він сказав:"Лети..." й благословив.
Землю, горошиночку маленьку, з радістю у Все-
світ відпустив.
І милується щодня її красою. Тут багато є
приємних див. А щоб весело було, над нею в си-
нім небі сонце засвітив.
І раділи люди і тварини, і травинка кожна,
й деревце. І до світла ясного тягнулись, дяку-
ючи Богові за це.
А Земля-красуня розцвітала. Тішив зір та
душу її цвіт. І родила щедро. Дарувала кожному
за працю його плід.
А плодів смачних було багато. Вистачало їх, ска-
жу, на всіх. То ж жилося весело, бо всюди залу-
нав дзвінкий веселий сміх.
Та недовго. Бо, на жаль, минулось. Чи комусь
замало їсти й пить?.. Все притихло.
Бог дивиться й міркує:"Що із вами, людоньки ро-
бить? Сіяв лиш Добро. Звідки взялося стільки тем-
ного, лихого в світі зла?"
Помолімось. Вірмо. Допоможе Бога Мудрого і
Світлого рука.
І впустімо радість в свої душі. Бо у нас є Той,
Хто боронить.Зникне зло назавжди. Вірмо, люди!
Лиш в Добра є право вічно жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2020
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як до нас весна квітуча йшла.
Де сліди лишались на землі,
там підсніжники з'являлися малі.
Де сміялись очі голубі,
сині-сині проліски цвіли.
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як весна до нас квітуча йшла.
Де стомилась - несли на крилі
весноньку крилаті журавлі.
Ластівки летіли і стрижі,
і грачі, лелеки й солов'ї.
О, скільки їх багато... Не злічить.
Веселіше стане нам всім жить.
Сонце зійде. Розійдеться тьма.
Всі радіймо, бо прийшла весна.
Вишеньки біленькі зацвітуть.
Дні веселі, дні щасливі йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Верблюди є одно- й двогорбі.
Колись Верблюд не мав горбів і не плювався,
як сьогодні.
Шакалові повірив він, бо той сказав:
"Я знаю. Тебе я швидко доведу, де будеш жить,
як в раю.
Зелена там густа трава, води там повні ріки.
Співають весело птахи, щоб веселіше жити".
Взяв їсти й пити той Верблюд, продав, що
мав (є ж за що). А той Шакал, скажу я вам,
насправді був ледащо.
Він йшов з Верблюдом скільки міг, бувало й вер-
хи їхав. Шакал запаси всі з'їдав. Верблюд же
ледве дихав.
Коли не стало їсти й пить, Шакал Верблюда кинув.
Дав Бог Верблюдові людей, щоб зовсім не загинув.
Із того часу, знай, Верблюд їду з собою но-
сить. Правда, й плюється, як Шакал його у гості
просить. І служить людям й дотепер Верблюд, бо
вдячний дуже.
А чи нема Шакалів, глянь, і біля тебе, друже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869728
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.03.2020
- А давай, - каже Цап Віслюкові, - дружити.
Разом ниву орать, сіяти, доглядать. Добре так
буде жити.
І погодивсь Віслюк. Долі, видно, це знак. Удвох
краще. Це так.
З того часу Віслюк усе "Ух!", усе "Ух!". Оре, сіє
і доглядає. А Цапок молодий при ділах день при дні.
Все гуляє.
В нього бари й кафе, ресторани щодня. Не минає.
То з козичками він на зеленім лужку в холодочку
дрімає.
А Віслюк все в плужку. Тягне, тягне за двох.
А Цапок тільки: "Ох! Добре нині. Ти картоплю поли,
та всю ріпу полий. Мені знову йти на іменини".
А з гуляння прийде, то так солодко спить. Віслюко-
ві ж - за двох. Уже й спина болить.
Одиноко стоїть у куточку, в хліві, ще Цапко-
ва новесенька сапа.
То ж, погляньмо, хто поруч? Бо чомусь так гір-
чить. То, можливо, чиясь поруч лапа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869726
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.03.2020
О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер помінялись місцями:
"Я З ВАМИ!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер усміхнулись привітно:
"Я СВІТЛО!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Що скажуть - усе до пуття:
"Я ЖИТТЯ!
Стали в рядочок літери.
Мов зернами, нам з вами сіяти.
То ж слухаймо голос їх світлий:
"ВІРИТИ!"
Зі святом, дорогі мої друзі!
Вірмо у Світло, у Життя! Творчих всім успіхів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868800
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.03.2020
На гілці глоду Птах сидів, на сонці
спинку свою грів. Так дзвінко й весело спі-
вав... Гніздечко затишне тут мав.
Та раптом Вітер прилетів, зламати гілку за-
хотів, хоч знав, що птах там гарний жив.
Він гнув ту гілку, пригинав... зелене листя
обривав.
- Чом лютувати тобі так? - спитав у Вітра
мудрий Птах. Лети до лісу, там дуби, та по-
розчесуй їм чуби.
- Е-е-е... - каже Вітер, - то дарма. Та ж
стільки силоньки нема.
Все більше сердився і вив... зламати
гілки не зумів, бо міцно гілку птах тримав,
гніздо своє охороняв.
Як мудрий Птах, роби і ти.
Своє - завжди слід берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2020
Розсипались зорі по небі намистом,
над містом.
І місяць так щедро сяйвом ясним
розсипався.
На хвилях сріблистих човник легкий
гойдався.
Сон теплий і ніжний вишенці нашій
снився.
Солодкий нектар легким ароматом
лився.
А вітер між листям притих, причаївсь,
мов сховався.
По росяній стежці вже ранок ішов,
усміхався.
Ще клени дрімали гуртом край дороги...
Ой сильні!
Невидимі мрії-думки ввись летіли всі,
вільні.
Той ранок веселий засвітиться щастям
над світом.
Заквітчаний сонячним, ніжним весняним він
цвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2020
Ой ти поле широкеє, колосочки впали...
Де ти, доленько щаслива, чи ж тебе приспали?
Чом ти ходиш, наша доле, чужими стежками,
А тривоги і печалі залишила з нами?
Ой ти поле широкеє, золоти зернину.
Ой ти доленько щаслива, вернись в Україну.
Веселіше стане жити, зашумиш хлібами.
Тобі, доленько щаслива, добре буде з нами.
Ой ти поле широкеє, у колос налийся.
До нас, доленько щаслива, весело всміхнися.
Хай зрадіє, звеселиться вся наша родина.
Свого щастячка чекає уся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Просила калина:"Не гни мене, вітре!
Гілля поламаєш. Не встоять мені. А ягідки пишні мої
розкидаєш. Навіщо, скажи, це тобі?
Ті ягідки людям на користь і птахам. Я дуже радію,
як так.
Не гни мене, вітре! А то поламаєш. А жити тоді мені
як?"
І вітер прислухавсь. Притих. Придивлявся...
Він більше калині гілля не ламав.
Калина сама у подяці схилялась завжди, коли мимо
він пролітав.
То ж гнеться калина, як вітер кружляє. Ще краща
від того стає. І ягідки соком її наливає земля, на
якій вона є.
Не кожен уміє в пошані хилитись. А нам би усім
у калини навчитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Плакала пташка... На гілці сиділа.
Плакала пташка - зима холодила.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
А гілка та ніжна пташину втішала:
"Не плач, моє рідне пташатко маленьке.
Для тебе залишилось ґроно рясненьке."
І пташка зраділа... ягідки склювала.
І весело, й дзвінко вона заспівала.
Дивились на пташку небес сині очі.
І теплу весну в сни приносили ночі.
Метелиця злилась:"Усіх заморожу..."
Та більш не боялась та пташка морозу.
Пташка співала... на гілці сиділа.
Світлому, ясному дню вже раділа.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
З веселою пташкою дзвінко співала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Бога світлого, що у душі.
Кажуть, вірити треба... Я вірю,
коли щиро говорять "Прости!"
Людям вірю я добрим і чесним,
вони завжди підставлять плече.
Кажуть, вірити треба... Не завжди.
Бо чому ж у душі так пече?
Часто важко розгледіти ( знаю)
тих, від кого є крок до біди.
Потім глянеш - їх поряд немає,
тільки зла залишились сліди.
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Доброту. Лихе зло все мине.
Хоч і сипле воно гіркотою,
та Добро нас вперед знов веде..
Говорю вам усім я: "Пильнуйте!
Треба вірити. Справді. Це так.
Та дивіться, бо поряд бувають,
хто для себе лиш в ділі мастак".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866035
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2020
Бог усміхнувсь... добра ж багато! Бо Він умів
про все подбати.
Було Йому чого радіти. Подумав:"Є у мене діти!"
Яка ж красива ця Земля... Їм подарую тут поля.
Хай ниву житом засівають, пісень веселих заспі-
вають.
Зберуть багатий урожай, спечуть духмяний коровай.
Розсію по Землі всій квіти... щоб цвіло. Щоб усім
весело було.
Глибокі ріки і моря, і океани теж для них. Хай
залунає й там їх сміх. Хай кораблі гойдають хвилі.
Люблю, коли усі щасливі.
Ще подарую в цвіту сад. Там сливи, вишні, виноград.
Рум'яих яблук не злічити. Діти мої будуть радіти.
Ліси для них, гаї, діброви. Там будуть пастися ко-
рови і вівці стадами ходити. А діти знов будуть ра-
діти.
Бог усміхнувсь... Добра ж багато! І є кому по-
дарувати.
То ж берегти і множить нам усе, що Бог подарував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2020
Заснула пташка у гніздечку... притих і вітер.
Причаївся.
А сад шептав: "Поспи, пташино..." І пташці сон солод-
кий снився.
Над полем зраночку літала із жайвором у небі
синім. Та сил, як він, злетіть не стало. Бо жайвір
той такий вже сильний!
А він злетів... і його пісня з блакиті синьої лунала.
Була вона дзвінка і ніжна, на землю перлами спадала.
Він так співав... Вона чекала, де мальви квітнуть
під віконцем. А потім знов у двох кружляли, де соняхи
світились сонцем.
Там, де волошки між житами, було так весело і вільно.
Там, де ромашки розцвітали, на неї він дивився пильно.
Проснулась пташка.... Знову сонце на землю день
новий послало. Сьогодні знов літати будуть.
Від щастя серденько співало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865010
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2020
Буває у житті ой як же скрутно... Не знаєш,
що робити. Хто є ти?
Не зупиняйся, а вперед іди!
Нехай пече, проймає лютий холод, й холодний
вітер тебе збиває з ніг... Іди вперед! Не зупиняй-
ся. Бо хтось у світі цім зробити це вже зміг.
Зможеш і ти, бо є в тебе підтримка.Господь дасть
сили й мудрості в путі. Десь заночуєш. Ген світи-
ться хатинка. Ой які світлі і ясні у ній вогні!
Хтось добрий нагодує й обігріє. Додасться сили.
Вже нема й біди.
Буває у житті ой як же скрутно... Ти вір, на-
дійся і вперед іди.
Якщо любов живе в твоїм серденьку, своєї завжди
досягнеш мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2020
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... ще сипнем ячменю.
Щоби мали гроші ви, кожен день хоч жменю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Виросте ще просо тут... зацвіте ще й гречка.
Щоб торкнулася любов кожного сердечка.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861267
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.01.2020
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
Вже приспали вербичку,
ясеночка і клена.
Вам би весни із вітром
на вікні малювать.
Де ж твої, чарівнице,
білокрилі завії?
Нехай житечко в полі
під снігами поспить.
А твоїм би морозам
підрум'янити щічки
під віконцем калині,
що на вітрі шумить.
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
А нам з миленьким в парі,
у притихлому гаї,
по сріблистому снігу
аж до ранку гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Білий сніг... срібна тиша
ніжно землю колише.
Він як помисли наші всі чисті.
Білий сніг в білім танку,
не впізнать землю зранку.
Ой, які ж ці сніжинки сріблисті...
Білий сніг чистотою
веселить нас з тобою.
В сяйві сонця вогні заіскряться.
Білий сніг... свіжість ранку
сколихне знов фіранку.
Скільки ж треба людині для щастя?
До весни час... і сонце
зазирне у віконце.
І дощі затанцюють по листі.
А тепер ще кружляють,
ніжно землю вкривають,
ласки Божої краплі іскристі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2020
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
Є дороги оті і вузькі, і широкі.
На них цвіт весняний - молоді наші роки.
Є дороги оті і близькі, і далекі.
Лиш одна, по якій щастя носять лелеки.
Кожен хоче, щоб дві тут злилися в єдину.
Щоби мати одну на двох долю щасливу.
Дві дороги в одну вміє Бог тільки звести.
Щоб могли по житті ми любов свою нести.
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860556
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2020
Білі-білі... білі всі,
немов в казці, віти.
На дерева, на кущі
сіли білі квіти.
І кружляють у танку
заметілі сніжні.
Ой, які ж красиві є
в сріблі віти ніжні.
Боже! Дякуєм Тобі
за віхоли білі.
Знаєм, хочеш, щоб були
в світі всі щасливі.
Навіть у морозні дні
нам даруєш ласку.
І добро, й свою любов,
й чарівну цю казку.
Тішать душу, веселять
сніжні віти білі.
І летять увись... летять
знов думки сміливі.
В котре зійде там зоря,
радість в ній, надії.
Вірмо! Збудуться усі
наші світлі мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020
Якщо ти хочеш... Прихились.
Якщо ти маєш - поділись.
Мовчать не варто. Говори.
Ми так багато всі б змогли...
Чому на місці? Хтось біжить.
І час немов стріла... Летить!
А спробуй, стоячи, догнать.
Привчили нас давно мовчать.
То хто ми на своїй землі?
Покірні, змучені... Раби?
За що ж тоді боролись ми?
Куди усі разом прийшли?
А думали... буде Едем.
На місці стоїмо. Не йдем.
До свого щастя треба йти.
Зроблю я крок. Зроби і ти.
Якщо по кроку - це вже рух.
А якщо ще докласти рук?
До світла йти нам всім разом
Під Божим сонячним крилом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2020
Є багато в полі житніх колосочків.
Як же є багато дзвінких голосочків.
Не журися поле, колос не зриваю.
Казав прийде милий, тут його чекаю.
Нехай дозріває житній колосочок,
й тішить, гріє душу рідний голосочок.
Ти радієш, поле, повнім колосочку,
милого впізнаю я по голосочку.
Колос, золотистий, вітру колихати.
Йде вже мій миленький, будемо гуляти.
Каже він, що гарний і я голос маю.
Де калина в житі, пісню заспіваю.
Є багато в полі житніх колосочків.
Як же є багато дзвінких голосочків.
А там, де веселий голосок лунає,
золотисте жито швидше дозріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Було літо й осінь,
квітло ж так весною.
Куди заховалося?
Зима...
Білим снігом вкрила,
все запорошила.
Знову все примовкло, бачить сни.
Та нехай спочине,
покривало біле
ніжно зігріває до весни.
Хай посплять дерева
і землиця-мати.
Натомились, дали урожай.
Розбуди нас, Боже!
Нам не личить спати,
бо в біді гіркій наш рідний край.
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Та є Україна,
в нас вона єдина,
рідна наша батьківська земля.
Прокидатись треба,
хоч зима. Морозно.
Бо не маєм права ми мовчать.
Просинаймось, люди!
хоч зима панує,
своє слово маємо сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2020