| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Душа співає, коли добре.
Яка ж є пісня та дзвінка!
Душа співає, коли світло.
Її лякає темнота.
Душа співає ніжно-ніжно.
До неба пісня та летить.
Коли панує в серці радість,
то душу тішить кожна мить.
Вона сміється, мов дитина,
коли навколо світ цвіте.
Медовий цвіт отой духмяний,
нектар добра у душу ллє.
І світла радість та незримо
й мене заповнить... аж за край.
І десь думки вже полетіли...
Та лиш з тобою тут є рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Знов задивилися на нас тут молоді смерічки.
А хвиля хвилю доганя, і кожна щось шепоче.
Я бачу миленький мені сказати теж щось хоче.
Ой, річко-річенько, спинись... Куди так поспішати?
Почуєш, каже милий мій, що вік буде кохати.
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Ой, річко-річенько стрімка, чому так мало нічки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Своє щастя в ту ніч я шукала.
У смарагдову ніч своє щастя шукала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Свою долю в ту ніч я чекала.
У смарагдову ніч свою долю чекала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
Видно знала, що я покохала.
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Ця смарагдова ніч - чарівниченька. Знаю.
Той з віночком, кого я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841864
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.07.2019
Буває колір різний й смак...
комусь усе, комусь - ніяк.
Ти, де усе, а чи ніяк?
Бо у житті буває так.
Якщо ти там, де є усе,
дивись, що день тобі несе.
Радій і дякуй кожну мить.
Подбай, щоб з кимось розділить.
Знай, вміє день зробити так,
що все може стати - ніяк.
Навчись добрі діла робить,
захоче хтось й тобі вділить.
Якщо ти там, де є ніяк...
Не нарікай. Зумій прийнять.
Працюй багато і радій,
що в праці день проходить твій.
Багато він в собі несе.
Ніяк може змінить на все,
бо праця - це достатку знак.
А у житті буває так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841859
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.07.2019
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
Гай веселий нас прикрив вітами,
заквітчалась я диво-квітами.
А слова твої, намистиночки,
розсипались там, мов перлиночки.
То ж збирала їх, як намистечко...
й де колоситься в полі житечко.
В своїм серденьку збережу усі,
не залишу їх у рясній росі.
Ой ти, доленько, моя квіточко!
Розцвітай і ти, як це літечко.
Хай красивою, мов мережечка,
в світ простелиться наша стежечка.
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
Де ті пісні, що ми колись співали?..
Де сміх дзвінкий? Куди це все поділось?
Здається, Зло вузди у руки взяло.
А щастя де? Невже десь загубилось?
Знаю! Любов повинна править світом.
Весною пишно так цвіте! І влітку квітне
ніжним цвітом. З любов'ю дивитьтся на світ
із неба сонце золоте.
Осіння тішить позолота і на гіллі рясні плоди.
Є що робити і зимі. Хоч холодно... можна зі-
грітись, за чаєм ще й погомоніть. Зима ж ма-
лює у цю мить. Казкові для тебе узори вона
залишить на вікні. Тут сад в цвіту... і тихо ві-
тер виспівує свої пісні.
Сила любові чиста й світла, та не купити й
не продать. Навчись, як сонце світ любити.
Любов - це Божа Благодать.
Усе тут створено з любов'ю. Є неповторна кож-
на мить. Не так учора, як сьогодні. День новий
завтра забринить... по-своєму.
То ж вірмо в краще і щиро дякуймо за все.
Хай кожне добре, світле серце свою дюбов у
світ несе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Бо я хочу погуляти.
Бо я хочу погуляти.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Мнен мати не пускає.
Мене мати не пускає.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Знають: хлопців там багато.
Знають: хлопців там багато.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Ще й русявий кучерявий.
Ще й русявий кучерявий.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Ніжно серденько заб'ється.
Ніжно серденько заб'ється.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить...
Ой, солодкі ж речі мовить.
Ой, солодкі ж речі мовить.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
До чого ж веселий, бравий.
До чого ж веселий, бравий.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Моє серденько співає.
Моє серденько співає.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Ведмідь наївсь малини й мед шукав. Довго ходив...
Нічого не знаходив. Побачив він нору і біля неї сів.
Яким же був великим його подив!
Із нірки Мишка вибігла мала і золотий в лапках сво-
їх тримала. Погризти їй хотілось... та дарма. Чуть зуб-
чики свої не поламала.
- О! Де взяла?- спитав Ведмідь й зрадів. Любив він золо-
ті монетки. І тортик купите за них, і мед, морозиво, й цу-
керки!
Маленька Мишка та була. То ж вий із неї перевесла.
Ото ж монетку віддала. Сама шмигнула в нірку й ще при-
несла.
Сидів Ведмідь... монетки рахував. А їх все більшало,
бо ж Мишка розважалась. Ведмідь зібрав все в свій мішок.
Цікаво... З чим Мишка та зосталась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840858
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.07.2019
Дід ішов через лісок, біг за ним малий Дружок.
Пес вперед все забігав. Дідусь від нього відставав,
поспішав, догнать хотів... та рукавичку загубив.
Ось з'явилась мишка Руду, побачила рукавичку.
- Тут я жити, - каже, - буду! А тут жабка Жас плигає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, шкряботушка. Тут у мене є подушка.
- Я Жас, жабка-скрекотушка. Вмію в хатці прибирати,
люблю квіти поливати. Хочу тут з тобою жити. Давай
будемо дружити!
- Ну, іди! - сказала Руду.- Мати подругу я буду.
От уже їх двоє. Знай. Коли біжить малий Зай.
В рукавичці хто? Не знає. Все ж сміливо так питає:
- А хто, хто в цій рукавичці? Подарую вам по стрічці.
Дуже хочеться до вас.
- Тут мишка Руду, жабка Жас. Ти є третім поміж нас.
Разом веселіше жити, будеш воду нам носити.
То ж іди!
Зай зайшов до них туди.
Тут лисичка Лас біжить, в рукавичку зазирає.
- Хто тут є? - вона питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай. Ти хоч до нас?
- Прошу вас, мене впустіть. Вмію борщик я варить.
Четверо тепер їх стало. Аж тут вовчик прибігає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас.
А ти хто?
- Я вовчик Вов. Принести я можу дров й затопити у
печі, та спекти вам калачі. Дуже хочеться до вас.
Поміщуся тут якраз.
- Та вже йди!
В рукавичку Вов зайшов. П'ятий. Місце ледь знайшов.
Де не взявсь - біжить кабан.
- Хро - хро - хро! Як добре вам! В рукавичці хто?
Скажіть. І мене туди впустіть.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас,
вовчик Вов до нас прийшов. Ледве місце тут знайшов.
- Я кабан Баван. Впустіть. Буду вірно вам служить.
Знаю, де ростуть грибочки, їх засолимо у бочки.
- Що ж робити? Та вже йди! Шостий ти.
Вліз і той. Так тісно стало... Тут в кущах щось затрі-
щало. Це ведмідь іде й питає:
- А хто, хто тут проживає?
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас, є
сіренький вовчик Вов ще й кабан Баван прийшов.
- Добре, що я вас знайшов! Упустіть до рукавички.
У ліску, там де смерічки, маю пасіку. Повірте ви мені,
ведмедю Реду. Принесу вам бочку меду!
- Тісно тут. Прямо до сліз.
- Та я скраєчку.
І той заліз.
Уже семеро їх стало. Місця кожному з них мало.
Рукавичка аж тріщить.
Дід огледівсь... Зрозумів, що рукавичку загубив!
Став Дружка свого він звати, щоб іти її шукати.
Знову пес вперед побіг, він відразу узяв слід.
Рукавичку ту знайшов, та на ній тріщав вже шов.
Що за лихо, за біда? Ворушилася вона! Дружок тоді:
- Гав!Гав! Гав!.. з рукавички всіх прогнав.
Дід на смерічці помітив лиш стрічку... коли забирав
там свою рукавичку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.06.2019
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
Жито в полі в колосочку... Будем жати.
Попроси, щоб відпустила тебе мати.
А у нашому садочку зріють вишні.
Надивитися на коси хочу, пишні.
Ще на личко твоє ніжне надивлюся.
Мов з джерельця, з вуст медових я нап'юся.
Як від пісні соловейка сад притихне,
Я почую, як співає серце рідне.
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2019
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую отдать до капельки готов.
Возьми мою любовь... она сестра ветрам.
Дарить тебе готов, принадлежит ведь нам.
Наградой будет мне та нежная любовь,
которой, знаю, ты поделишься со мной.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую принять до капельки готов.
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.06.2019
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
У вітра не питай... притих поміж гіллям,
веселий вітер той смішним здавався нам.
Ми думали засне у гаю, як колись,
а він підслухав всі розмови, що велись.
Не прислухайсь до слів, що вітер нашумить,
закоханих не завжди він вміє зрозуміть.
Довірся, як і я, ясній нашій зорі,
усі слова твої знов передасть мені.
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2019
Керують нами, хто як хоче.
То вправо, а то вліво йдем.
Перестрибнем щось, обійдемо,
а десь пролізем, чи впадем.
А світло де? Його не видно.
Хіба лиш блискавки... та грім!
То ж треба відшукать дорогу.
До світла ж треба нам усім!
Нема доріг? Збідніли хати?
О! Скільки світлих є. Нових.
То мабуть нас є забагато.
Не вистачає тут на всіх.
Виходьмо, люди, на дорогу!
Впустімо радість в кожен дім.
Ми мудрим й добрим є народом.
Пора у щасті жити всім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839520
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2019
А в Журавля лиш довгий дзьоб, цибаті лапи.
А в Журавля нема ні дому, ні зарплати.
Хоч на роботу ходить він, за двох працює.
"Все в тебе буде... Зачекай!" - він тільки й чує.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
Чекає бідний Журавель... Де ж йому взяться?
У інших вілли он ростуть, вирують щастям.
Та як прийшло, так непомітно там і зникне.
До цього знову кожен швидко тут привикне.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
На таке щастя, як міраж, ви не чекайте.
Лиш в праці справжнє щастя є... його шукайте.
Працюймо всі, для праці час. Треба стараться.
Бо тільки в праці ми знайдемо справжнє щастя.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
Лиш в праці знайдемо ми те, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839349
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2019
Цілувало яблуньку, обнімало грушечку,
наливає вишеньку, рясну щебетушечку.
Хазяйнує в полечку, золотить там житечко.
У гайочку нашому розсипає квіточки.
Працювало з раночку, трішки натомилося.
На місточку нашому відпочить спинилося.
Рибеняток пестило, хвильками плескалося,
з нами тепле літечко в річечці купалося.
Поряд з теплим літечком на місточку всілися,
із веселим літечком всі ми веселилися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Любімо світ... він створений для нас.
Усім на радість, хто у ньому є.
І кожен день тут пахне чебрецем,
ромашками духмяними цвіте.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
Цінуймо все, що Богом нам дано.
Велике право маємо - творить.
Загоїть рани треба нам Землі,
і ті, що в душах наших... бо ж болить.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
То ж всі, у кого щире серце є,
примножуймо красу цю... Не губіть!
Життя - прекрасне... й треба так прожити,
щоб у біді нікого не лишить.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839111
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2019
Твої слова поніс десь вітер,
розсипав в полі, де жита.
Там в небо жайвором злетіли...
Яка ж є пісня їх дзвінка!
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони поміж житами
в полях волошками цвітуть.
Твої слова поніс десь вітер,
в гаях розсипав, між гіллям.
В потоках чистих задзвеніли
і в солов'їній пісні... там.
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони у нашім гаї
в траві ромашками цвітуть.
Ти говори... Я хочу чути,
то ж повторяй їх знов і знов.
Бо квітне світ весь ясним цвітом,
коли говорить в нас любов.
Свої слова - найкращі в світі,
для мене знову повтори.
Щоб залишився цвіт їх ніжний
в моєму серці назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Розсердився Мурко на всіх. Скажу вам: курам всім на сміх!
Розсердився на Баранця, Овечку, Півня, Кабанця. І на Корову,
й на Телятко, і на малесеньке Ягнятко, на Гуску, Курку і Коня.
Сердитий ходить вже півдня. А чому сердитись? Спитайте.
Мурка ви краще не займайте. А то вже з Гусаком побився,
ще зранку з Качкою сварився. Вам розкажу, мене спитайте.
То ж слухайте й запам'ятайте!
Проснувсь Мурко вночі. Умився. Пильно навколо подивився.
Подумав наш Мурко: "Пора!" - й подавсь в комору, де нора.
Маленька Мишка там жила.
Пішов, мабуть, Мишей ловити?.. Як би не так! Мишей он
Мурочка хай ловить. Йому навіщо той улов? Він там сметаночку
знайшов!
Пішов. Сметаночку злизав, а потім знов до ранку спав.
А потім спав іще півдня. Звернув усе він на Ягня.
Коли прийшла хозяйка в дім й спитала, хто сметанку з'їв,
сказав:
- Не міг заснути я... Бачив ходило там Ягня.
Ягня заплакало:
- Не я! - і подивилось на Коня.
- Не личить так, - промовив Кінь. - Сметанки Баранець не їв. Він
біля мене спав всю ніч. Здогадуюсь я в чому річ!
Мурко розсердивсь. Не мовчав.
- З Ягнятком Коник був! - кричав.
Тепер лежить он на дивані і каже, що усі погані.
Без друзів важко в світі жити. Муркові що треба зробити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Співав щоранку Соловей... всіх тішив піснею своєю.
Садок тихенько засинав, а вранці просинавсь з зорею.
Бо ж Соловеєчко будив раненько так, ще до схід сонця.
Ой, як же щиро він радів, як промінь зазирав в віконця...
Та от одного разу тут усілось Вороння на віти.
Було лиш чути "Кар!" та "Кар!"... примовкли і дерева й квіти.
А Соловей хотів співать. Хто ж зможе пісню ту почути?
Мовчало все. Чому мовчать? Не міг наш Соловей збагнути.
Невже без пісні можна жить?.. Співати Солов'ю хотілось.
Любив співати він для всіх, бо щире серце в грудях билось.
Ото ж, узяв і заспівав... Бо він в садочку, щоб співати!
Радіють квіти у саду і всі дерева навкруг хати.
Куди поділось Вороння? Хай скаже той, хто про це знає.
А я люблю свій рідний край. Тут Соловеєчко співає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2019
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку.... Тепер маю пару.
Світи, світи, місяченьку! Зіронька ясненька
Вийде вечором до мене, відпустила ненька.
А у тої дівчиноньки та й брівця шнурочком.
Буду я її чекати в гаю під дубочком.
А у тої дівчиноньки личенько біленьке.
Як побачу, то зрадіє їй моє серденько.
Задивлятись тепер буду я у сині очі.
Що приходили до мене у сни парубочі.
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку... Тепер маю пару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019
У садочку вишенька червонесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
Вишеньки червонії наливаються.
До дівчини парубки залицяються.
У садочку сливочка солодесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
На парубків дівчина задивляється.
А кого кохає з них... Не признається.
У садочку грушечка та й ряснесенька.
Ой, яка ж дівчинонька та гарнесенька.
Медом пахнуть тут уже спілі грушечки.
Та не знають парубки, хто ж до душечки?
Ще дозріли яблучка тут рум'янії.
Ой, які ж ті парубки усі файнії.
З них один хвилює все ж її серденько.
Називає квіткою... й моє зернятко.
У садочку вишенька червонесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
Вишеньки червонії наливаються.
До дівчини парубки залицяються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2019
Побачила Добро, що радість всім несло
й подумала: Є в світі недаремно.
А поряд із Добром чалапало ще й Зло.
-Чому воно тут?-запитала.-Неприємно!
Всміхнулося Добро:
-Нехай,- сказало, - йде. Воно мені зовсім
не заважає.
-Чому ж тоді тобі ходити в парі з ним?
-Бо є для тих, хто добра не помічає.
І дивно стало... Як? Добро із Злом ли-
хим по світу йдуть у парі?!.
-Буває ясний день,- всміхнулося Добро, та
десь грозу несуть вже хмари. Буває солодко.
Буває, що гірчить. І день ясний прийде на
зміну ночі.
Подумалось мені: Йде Зло поряд з Добром,
щоб вибирали ми, хто що захоче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2019
Гратися дзеркальцем маю я звичку.
Прокинувся зранку... не збудить би сестричку.
Дзеркальце знову в руках я вертів. З нього на
яблуньку зайчик злетів.
- Доброго ранку! - привітавсь він до всіх і став
розсипать по листочках свій сміх.
Сміх той розсипавсь по всьому садочку.
Розвеселив він курчаток і квочку.
Ой, як стрибав він, де наше подвір'я! Позолотив
каченяточкам пір'я. Довго за зайчиком бігав
Барбосик, бо той лоскотав йому хвостика й носик.
Ще розбудив він маленьке ягнятко. Гладив по
спинці корову й телятко. Верхи катавсь на гнідому
коні... та й заяснів у мене на вікні.
По занавісках стрибав... і гойдався. На килимку
трішки він потоптався. В кріслі посидів маленький
мій гість... й чомусь тихенько на стелю поліз.
Там пострибав. Полежав на дивані... та й сів на щі-
чку малесенькій Тані.
Таню, звичайно, він розбудив. Видно, що цього
дуже хотів.
Таня проснулася, очки відкрила. Сама, мов промін-
чик, вона заясніла.
Сонячний зайчик в волоссі, мов стрічка.
Яка красива у мене сестричка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
Вже здається, що й сонце засумувало.
Хмари, хмари і хмари... ніби світ потемнів.
Усміхнімося, люди - і навкруг заясніє.
І зрадіють, напевно, й ті, хто нас залишив.
Щоб не плакало небо, а лиш поливало,
й до землі несли силу краплинки малі...
Дарувати нам треба молитву лиш щиру,
і любов свою, й ласку... небу й неньці-землі.
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2019
Я не боюсь сльози, хоч і гірчить в мені.
Ту гіркоту не випити... всяк знає.
Я не боюсь грози, яку несуть громи.
Боюся ту, що душу навпіл крає.
Люблю я теплоту, вона зігріє всіх,
й теплом своїм я можу поділиться.
Побільше б доброти, вона є для усіх.
Не буду з тим, кому вона лиш сниться.
Радію я зорі, що світло нам несе.
Усім воно дорогу осяває.
Боюся темноти, що густо так цвіте
у душах тих, хто совісті не має.
Я не боюсь труда, бо він звеличить всіх.
Де треба, у труді і я схилюся.
І за любов, що є найбільшою для нас,
в молитві щирій Богові вклонюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2019
Ой ти, гаю зелененький, чого розшумівся?
Їхав козак молоденький та й тут зупинився.
Він побачив дівчиноньку, ягоди збирала.
Запитав: "Кого, дівчино, в гаю виглядала?"
А дівчинонька гарненька козака впізнала,
Усміхнулася привітно, в личко цілувала.
- Де так довго був, козаче? Я ж тебе любила.
До схід сонечка вставала, гіркі сльози лила.
Обійняв козак дівчину, пригорнув любенько.
- З України проганяли ворогів, серденько.
На своїй землі у мирі тепер будем жити.
Буду тебе, моя квітко, я вірно любити.
Ой ти, гаю зелененький, чого розшумівся?
Їхав козак молоденький та й тут зупинився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2019
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
Хтось працює, радіє... ясну мрію леліє,
хтось бажання такого не має.
Для нас сонце в блакиті і веселі в нас діти,
щастям є для усіх - працювати.
А такі, кому мало... чи чогось їм не стало?
Лиш для себе усе хочуть мати.
В нас вишневі садочки, вишивані сорочки,
чорнобривці ясні розцвітають.
Не пускаймо до хати тих, хто хоче забрати,
доброти вони в серці не мають.
Річка, гай в нас і поле... до небес, неозоре,
для нас радістю світ розцвітає.
Золоте в полі жито, бо нам весело жити,
кожен правдоньку в серденьку має.
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
То ж працюймо, радіймо... ясну мрію леліймо.
Той щасливий, хто мрію плекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2019
Я бачила, як стоптали ряст...
і мама, й тато засмутився.
А він піднявсь, ще більш зміцнів,
і ще ясніше засвітився.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Я бачила, як стоптали ряст...
як плакали ті очі сині.
А він піднявсь, розцвів для нас,
ще краще стало у долині.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Ой, гарно ж як зацвів той ряст,
раділо небо й наша річка.
То був весни цвітіння час,
у її косах синя стрічка.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Проснувся якось чобіт Лівий та й подививсь наліво.
Здалось йому, що чобіт Правий стоїть занадто криво.
- Чому це ти, - спитав сердито, - узяв й отак скривився?
Ти що, розсердився на мене? А чи з дороги збився?
І чобіт Правий теж проснувся та й подививсь направо.
Здалось йому, що чобіт Лівий стоїть, на диво, прямо.
- Чому це ти, - спитав привітно, - сьогодні такий рівний?
Чи маєш настрій ти хороший? Чи день у нас є мирний?
Ой, чули б ви, що говорилось... Так Лівий розкричався!
А Правий слухав, слухав, слухав... А потім здогадався.
- Щось тут не так, подумав він. - Цей Лівий просто згуба.
То ж підійшов до Лівого й узяв його за чуба!
- Своє всім місце треба знать, - сказав. - Чом розійшовся?
Ти стати справа захотів? Дивись, який знайшовся!
На місце Лівого поставив. Мовчить той, лиш зітхає.
А Правий правим був... й зостався. Своє він місце знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836610
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 26.05.2019
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте. Ну, як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
А буває ж і хмарно, є вітер лихий.
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
Озирнись. Подивися, як пройшов тут день твій?
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
І радієш усьому, що маєш в житті.
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
То і зарослі-хащі легко зможеш пройти.
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте... ну як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2019
Зазирнула берізка у віконце раненько,
відзеркалились віти її у вікні.
У колисочці доня моя спить маленька,
соловейко на гілці їй співає пісні!
Ніжно промінь ясненький ручки й ніжки цілує
і волоссячко пестить... вже й на щічку злетів.
Ой, який він гарненький! Ой, який він тепленький!
Доня очки відкрила - в погляді заяснів.
І шумить під віконцем тихо-тихо берізка,
оксамитове листя прикрашає роса.
Вже проснулась рідненька, тягне ручки до мене.
Це найбільше багатство і найбільша краса.
Зазирнула берізка у віконце раненько,
загойдалися віти від радості знов.
Бачить наша берізка, як тут рано-раненько
своїй донечці з сонцем я дарую любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.05.2019
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Обломали.
Так безжалісно цвіт той стоптали.
Ой не плач ти, калино гарненька.
Усміхнеться ще доля рідненька.
Заясніють твої ніжні ґрона,
станеш краща, ніж була учора.
Ти збереш свою славну родину
у веселу, щасливу годину.
Скільки ж твого є цвіту по світу...
Порадієш ще теплому літу.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.05.2019
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому себе він упізнав.
У квіточок пелюсточки, мов вітерець, легкі.
На вусиках краплиночки... в метелика такі!
Аж тут злетіли з квіточок таких, як він, аж п'ять.
Тепер в танку веселому над квітами летять.
Ще мить... й кудись поділися метелики малі.
Та квіточок побільшало, рясніше зацвіли.
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому, себе він упізнав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
Ой у лісі на дубочки голубочки сіли.
Тут ми з милим любесенько удвох говорили.
Ой у гаю зелененькім молоді кленочки.
Каже милий, що в нас буде гарні три синочки.
Біля річки три вербички... легкі в річціі хвилі.
Каже милий, що в нас буде три донечки милі.
Три синочки і три доні, веселі й красиві.
А ми з милим в своїй долі будемо щасливі.
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
Каже яблунька знов, що до мене вони
на твоєму крилі прилетіли.
Загойдав ніжно вітер ту гілку в цвіту,
і душі моїй весело стало.
Я у відповідь їй нашептала свої,
ті слова, що сердечко сказало.
Скажи, вітре легкий, ти куди їх поніс,
ті слова, що так серденько гріли?
Каже яблунька знов, що від мене вони
на твоєму крилі полетіли.
Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
І шепоче мені вітер тихо в саду:
"Від милого вони прилетіли..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019
Якщо робиш добро, то ти добрий.
Потребує твого світ тепла.
Не ховайся в юрбі перехожих,
доброти ж бо настала пора.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
Не сумуйте за тим, що минуло,
і що сонячне літо пройде.
Те зерно, що посіяв сьогодні,
у майбутнім твоїм проросте.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
А ще друзів хай буде багато,
допоможуть тобі у житті.
З ними легко у будні і в свято.
Там, де зможеш - підтримаєш ти.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого повні колосочки.
Гляньте, вишиванки одягли синочки.
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Вишиті сорочки в донечок є нові,
квітне тут любисток, ґрона калинові.
Нехай ваша доля, діточки рідненькі,
та й буде щаслива... вишивали ж неньки!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого море колосочків...
Гарні вишиванки в доньок і синочків!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.05.2019
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Мальви розкрили пелюсточки ніжні,
пахне любисток та м'ята.
Повниться щастям батьківська хата,
є радість у мами і в тата.
Сонячно квітнуть уже чорнобривці,
і паничі вгору в'ються.
Повниться щастям батьківська хата,
бо ж внуки так дзвінко сміються!
Туляться личком до мами і тата.
Ой, які ж ніжні та милі...
Повниться щастям батьківська хата,
бо там, де є цвіт цей... Щасливі!
Мама насіяла квіток багато,
є матіола й троянди.
Дуже тут гарно квітнуть жоржини.
Я хочу - хай буде так завжди.
Хай веселиться у квітах хатина,
добре тут в будні і в свята.
Любить й шанує квітка-дитина
рідне́ньких матусю і тата!
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Дуже радіє всім, біля криниці,
в ґронах червона калина.
Світиться щастям батьківська хата:
зібралась додому родина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2019
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
спить безименний солдат вічним сном...
Тут земля знов у ранах.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Ой, як багато по світу таких
із ясними, як цвіт, іменами.
Йдуть вони завжди попереду нас.
Є ж їх скільки й за нами...
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Злиться, вирує розлючений звір
в душах тих, хто любові не знає.
І молодий йде солдат знов у бій.
Нас усіх захищає.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
вже заплатив за життя тут солдат...
Чом земля знов у ранах?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2019
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо просом йде, усміхається,
не моя то є... хай не мається.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо гречкою перейде вона,
не моя то є... хоч красивая.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де овес шумить,
не моя то є... не спиню й на мить.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де ячмінь цвіте,
не моя то є... знаю я про те.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо житечком перейде вона,
тут мене знайде... бо ж така, як я.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Яким же гарним був татусів сад...
(я згадую свого дитинства пору).
Були великі там й маленькі деревця.
З великими - мужніли тут батьки.
За молодими - ми тягнулись вгору.
Не в багатьох в селі були такі садки
(це тато наш з деревами братався).
Сестричок сливок посадив був раз:
червону, синю, жовту... Де їх взяв?
Так непомітно сад наш розростався.
Як гарно квітнув сад наш навесні...
(на нього перехожі задивлялись)
Сюди приходило і літо золоте.
Радів і барбарис, і виноград.
Від теплоти плоди всі наливались.
На райці нашій сім гілок було
(прищеплених, із різними плодами).
Частенько прибігали ми сюди
на диво-дивне подивитися оте.
Мічурінцем всі ж тата називали!
То ж гнулись рясні віти до землі
(що дякувать за ласку треба... знали).
А ми раділи, як збирали урожай.
І від душі усіх, хто завітав до нас,
із радістю так щедро частували!
Цвіте весна... Ой скільки ж літ пройшло!
(Вже багатьох нема дерев... Минулось.)
А босоноге те дитинство золоте
у пам'яті моїй і до тепер живе.
Весняним цвітом знову повернулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
А у вишиванках... ой, яка ж ти славна.
Всі про тебе кажуть, що ти дуже гарна.
Дзвін церков до неба тут несе молитву,
в ній подяка Богу за доленьку світлу!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2019
З барлогу виліз косолапий... від світла мружить очі.
Оце поспав би ще годинку. Вставать ніяк не хоче.
Так розспівалася пташина, що спати неможливо. То ж
виліз, вийшов подивитись на оте справжнє диво.
Правда, зими він так й не бачив, бо в сплячку залягає.
А от весною тут і влітку по лісі він блукає.
І восени є всього досить, то ж жиром запасеться.
А як зима мине - весною від сну Ведмідь проснеться.
Не то, що Білки, Вовк, Лисиця, сірі Зайці і Лосі часто
поживи не знаходять. Так в лісі повелося.
Та то ж між звірів... Не хвилюйтесь, будь ласка, ви да-
ремно. У нас і їсти, й пити, й спати. Усе це так приємно!
Якщо комусь не вистачає чогось. Не нарікайте.
Самі за себе ви подбайте, самі собі шукайте.
Для кого є? А чи потрібна ця баєчка кому?
Ото ж... мовчіть, або просніться! Вже досить того сну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.04.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Я босими ногами топчу доріжку в сад.
Як гарно в нім розплівся солодкий виноград!
Ось яблунька тендітна розкинула гілля.
А яблучка рум'яні всміхаються здаля.
І я до них всміхаюсь. Дивлюсь: Яка краса!
На листячку зеленім виблискує роса.
Вона блищить, сміється, підживлює плоди.
І лагідно сміється:"Іди до нас... Іди!"
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
- Дз-з-з..., - чути на ґанку.
- Ш-ш-ш... слухаєм музику ранку.
- Д-ж-ж... Пора всім вставати!
- Мяв! - котик вибіг із хати.
- Ш-ш-у-у-г...
Знявся з гнізда наш лелека
і полетів десь далеко.
Квіти проснулися. Вмились.
Їх пелюстки заяснілись.
Пташка співає в садочку.
Пора прокидатися доні й синочку.
- Дзень-дзень...
З ранком прийшов до нас
сонячний день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832565
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 13.04.2019
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Ніж плакати...
Ти краще -
смійся!
Сміялись козаки.
Раділи.
Ой, як багато
вони вміли!
Могли багато як...
Могли!
Це все живе тепер
в тобі!
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Із вдячністю схились
в молитві.
Дзвінкою пісне
розлийся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
А я сміятись буду,
хоч іноді й крізь сльози...
Знов падаю... Встаю. Іду вперед.
Відійдуть... Знаю,
ці пекучі грози.
Життя - не мед.
Життя - не мед,
хоч є в ньому й солодке.
Холодне. Тепле. Прісне і гірке.
А я сміятись буду і в морози.
Бо знаю: є весна,
й приходить літо золоте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2019
Раз зібралися на раду, щоб потішити громаду:
Слон, Жираф і Бегемот, Мавпа, Крокодил, Єнот.
Міркували, що ж зробити, щоб ще краще стало жити?
Довго-довго говорили, все сказали, що хотіли.
Запитали у Слона: "Яка думка головна?"
Слон сказав: "Не та, де сісти. А... щоб багато було їсти!"
Мавпа: "Щоб наряди гарні мати. Щоб було де погуляти!"
Крокодил теж не мовчав: "Щоб поживи не шукав.
Щоб само ішло до рота..." Глянули на Бегемота.
Про що мова, той не чув - від розмов отих заснув.
Копитом його Жираф... Бегемот кричить: "Хай так!"
Змін даремно всі чекали... Працювати, гляньте стали!
Стали поле засівати і будинки будувати, діти вчаться всі
у школах, і курорт зробили в горах. На своїй землі панують,
бо самі господарюють!
Приклад з них ми можем брати.
Хто вперед, той - працювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831955
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.04.2019
Зацвів знов сад, який садив наш тато.
Він в нього душу вкладував свою.
А фруктів в ньому завжди так багато!
В саду тім почувались всі ми, як в раю.
Татусю, рідний! Ти прожив недарма.
Будинок гарний сам звести зумів.
Садок розкішний посадив весною.
Трьох доньок виростив і двох синів-орлів.
Ти дав життя талановитім роду.
Посіяне розквітло, наче сад.
А ми тепер - даруємо народу.
Хай розростається, немов твій виноград.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Пішло вже сонце ясне спать,
за день земля стомилась.
І нічка зоряна, ясна,
вогнями засвітилась.
У сяйві місяця яснім
вербиченьки дрімають.
Козак й дівчина молода
у човні розмовляють.
Чарує музика ріки
й верби шовкове листя.
Словам закоханих сердець
так легко-легко литься...
Гойдають ніжно човен той
легкі сріблясті хвилі.
Які ж прекрасні миті ці,
хвилини ті щасливі!
Калина спить вже край води,
вогні у ґронах світять.
Дівчина та немов зоря,
а парубок, як місяць.
Мов заколисує ріка
на хвилях легкий човен.
І прислухається до слів
із неба місяць повен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Вітер, вітер, вітерець... Ой, який ти молодець!
Розчесав вербичкам коси, з трав пострушував всі роси.
Над ставочком розлітався, хвилечкою тішивсь, грався.
Посидів трішки, де мостик, срібній рибці гладив хвостик.
Із калиною шептався... й в очереті заховався.
Зашуміли комиші: "Колиши нас... Колиш-ш-ш-и..."
Ти сказав їм: "Досить спати!" - й полетів мерщій до хати.
Знав ти, вітре мій завзятий, що проснувсь овес вусатий.
Сливку й грушку розбудив, привітавсь до гарбузів.
Посміхнулась тобі соя і картопля, і квасоля.
Помідори, огірки, морква, кріп і буряки,
й наші сині баклажани теж проснулись... Он які!
Щось шепнув ти стиха просу, розкуйовдив хвіст Барбосу.
На тинок присів скраєчку, як побачив нашу гречку.
Милувався: "Як цвіте... Що то літо золоте!"
Під моїм вікном, признайся, теж шептав ти: "Просинайся..."
Я до тебе, вітре, звик. А ти взяв і кудись зник!
Мабуть в полі між житами граєшся знов колосками?
А, можливо, в ліс подався, між гілля десь заховався?
Я по ягоди піду... там тебе, вітре, знайду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Перед нами ой скільки ж доріг...
стеляться широкі і вузенькі.
А на них чебрець росте й спориш.
І усі вони такі гарненькі!
А на цій калина розцвіла,
там - волошки і ромашки білі.
Ось у полі золоті жита ...
вже від сонця всі заполовіли.
Ну а тут криниченька стоїть,
з неї в спеку пити... не напиться.
По якій дорозі ж мені йти,
в виборі своїм не помилиться?
Хочу я, щоб був там і чебрець,
і спориш... рясніла, щоб калина.
Золотіло житечко святе,
з джерела щоб прибувала сила.
Об'єднати б їх усі - в одну,
то зраділа б Україна-мати.
Прошу в Бога мудрості нам дать,
з-поміж всіх щасливу розпізнати.
То ж піду я по своїй, ясній,
де криниченька стоїть край поля.
Хай напоїть всіх жива вода...
все розквітне... усміхнеться доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831167
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2019
Розкинула своє гілля в дворі груша крислата.
І тулиться, коли гроза, до неї наша хата.
Велика. сильна. Скільки літ тій груші? Я не знаю
Гроза мине... біжу мерщій, збиті грушки збираю.
Хоч високо... й сама до них умію я добраться.
Принишкну між густим гіллям... Тс.с.с...
ще можу й погойдаться.
Мов на долоні все село... кружляє ген лелека.
І тато із роботи йде, бачу його здалека.
Хай пошукає знов мене, свою малу пустушку.
Знайде - в долоньці простягну йому найбільшу грушку.
Матуся дивиться з вікна, вже скільки говорила...
біля воріт щоб татуся я з грушкою зустріла.
У мене і для мами є трішечки менша грушка.
Зовсім маленька - для мене, бо я ж мала пустушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Нас зігрівало мамине серденько.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Немов наш сад, тепер цвіте твій, мамо, слід.
Всі в ногу йдем дорогою одною.
Хай розростається наш дружний рід,
де люблять всі... й пишаються тобою.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Частую я внучаточок маленьких.
(Вірш-пісня моєї сестри Галини Жабенко,
яка дуже любить свою родину.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Приснилося Козі, що Цап прийде у гості,,,
аж дихать не дало, звело груди від млості.
Давненько на Цапка отого позирала,
й він часто поглядав... лиш очі опускала.
Проснулася Коза... А як прийде насправді?!
Розхвилювалася, скажу я вам по-правді.
Варила. Смажила. Всього було багато.
Принесла ще й трави, поприбирала в хаті.
А тут у двері й Цап... Побачила Козичка,
не знає, що сказать. Змінилася на личку.
Та Цап наш - молодець! Хоч він не розгубився.
Ой, як він смачно їв... добряче ще й напився!
По воду, з джерела, ходили вони вдвох.
Живуть дружно й тепер... вже, правда, в чотирьох.
Бо у Козички є козляточка-близнятка.
Отой смачний обід запам'ятав їх татко!
Якщо солодкий сон і вам комусь присниться -
готуйте й ви обід. А раптом пригодиться!
Поїсти ж бо мастак - у нас кожен Цапок.
Вже не одній козичці на користь цей урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Дивлюсь на небо... Райдуга п'є воду.
Чомусь так рано, й не було дощу.
Ніби Господь дарує мир народу.
Так хочеться цю припинить війну!
Брати, одумайтесь! Не треба крові.
Вже досить нею землю поливать.
Землі побільше дайте ви любові
Вона з любов'ю буде розцвітать.
У кожен дім хай радість завітає.
Хай в мирі буде з нами Крим й Донбас.
Хай сонце ніжно всіх нас зігріває.
Росіє, ти ж була сестра для нас!
Не думали, що ворогом ти станеш,
що стільки горя нам ти принесеш...
Схиляюсь перед Господом в молитві,
щоб нам зіслав всім миру із небес.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який з'явився після того, коли вона
вперше в цьому році, побачила райдугу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830519
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830515
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830513
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2019
Все в житті іде, минає... і зупину немає.
Літо, осінь і холодна є зима.
А зустрілась мені вчора
дівчинонька чорноброва,
ніжна й світла, немов сонячна весна.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
А весна навкруг буяє... цвіт веселий розсипає.
Вже в садочках розспівались солов'ї.
Я просив, щоб ввечір вийшла...
там, де клен шепоче й вишня,
з нетерпінням я чекатиму її.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
Все в житті іде, минає... і зупину немає.
Літо, осінь і холодна є зима.
А зустрілась мені вчора дівчинонька чорноброва,
ніжна й світла, немов сонячна весна.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830272
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
Вся кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830270
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830219
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830214
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830208
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830205
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Нам весело усім у цьому світі жить,
бо сонечко ясне уміє нас любить.
Дарує нам воно дзвінкі, немов пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики ясні... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Краплинки доброти уміють всіх зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
То ж маємо добро у серці й ми нести,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830027
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали для нас рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
А сонечко ясне уміє так світить,
щоб весело усім було у світі жить.
Дарує нам воно веселі, мов пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики ясні... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Краплинки доброти уміють всіх зігріть,
лиш добротою світ уміє говорить.
То ж маємо добро у серці й ми нести,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали для нас рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829974
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Ми будемо разом щасливим дням радіть
із сонечком ясним, що вміє всіх любить.
Дарує нам воно, немов дзвінкі пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики оті... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Розсіємо і ми краплинки доброти,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Вони зуміють всіх і в холоди зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829650
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Глянь... Вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Не мілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати.
спробуй її наздогнати.
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ весь зігрітий.
Глянь... Вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям так затишно в хащі...
а світ наш з тобою став - кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
Глянь... вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Немілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати...
спробуй її наздогнати!
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ наш зігрітий.
Глянь, вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям всім затишно в хащі,
а ти роби світ наш... ще кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829636
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Глянь... вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Немілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати...
спробуй її наздогнати!
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ наш зігрітий.
Глянь, вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям всім затишно в хащі...
А ти роби світ наш ще кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829635
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Не плач... сльози твої не дощові краплини,
що сили додають, поля оросять.
Не плач... сльози - гіркі, не тільки в холоди
морозять.
Ще не було, щоб у житті вони комусь допомагали.
Завжди гірчило там, де сльози проливали.
Не плач... А краще посміхнися. Усмішка радо-
сті додасть. На світ мій подивися!
Для тебе сонце сходить тут, для тебе світ весь
розцвітає, і роси падають в траву. Тут Я є!
Не плач... Кажеш, гриміли грози? Я витру твої
сльози!
А гроз моїх не бійся, в них... веселок ясних барви
грають.
А ті, що на Землі - спиню. Я знаю: це вони тебе
лякають.
Розправить крила новий день, засвітиться і
заясніє. Ти ж знаєш, що щасливий той, хто вірити
й любити вміє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.03.2019
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це співає так душа.
Не потрібно їй ні мільйон, ні два,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це говорить так душа...
Є безцінною вона й вільною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це радіє так душа.
Бо є світлою і привітною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Не торгуються... чисті совістю,
хоч душа найбільше в них болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Ой на озері... ой на синьому... плавав лебідь білий
із лебідкою білокрилою був такий щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
Прикривав крилом лебідь білий той та й свою лебідку.
Обнімав козак, цілував козак дівчиноньку-квітку.
Нема лебедя, нема білого... злинув аж за хмари.
Залишив козак молодесеньку... ту, що є до пари.
Ой ви, людоньки, що ж це коїться?!. Де ж та світла днина?
Шумить явір лиш і гірчить тепер солодка калина.
Залишилася одинокою чом мала лебідка?
Чому журиться біля неї тут дівчинонька-квітка?
Біда, людоньки... Біда, ріднії, та й у нашій хаті.
Треба дружно нам її силою з дому проганяти.
Хай повернеться до лебідоньки лебідь білокрилий.
А до дівчини молоденької той козак щасливий!
Ой на озері... ой на синьому... знов є лебідь білий.
Із лебідкою білокрилою в парі він щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829050
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2019
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
Зігріти навіть сонце
ти можеш у долонях.
Хоч сріблом час прикрасив
волосся вже на скронях.
Від усмішки день ясний
стає іще світлішим.
А дотик рук ласкавих
є в світі найніжнішим.
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2019
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
А дотик рук моїх тебе зігріть зуміє.
Кохає ніжно той, хто говорить так вміє.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я все скажу без слів... Зникає в них потреба.
Бо поцілунок мій розкаже все, що треба.
І ти мовчиш?.. Нехай. Сама я прочитаю.
В твоїх очах ясних помітила:"Кохаю!"
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я дякую словам. Люблю їх... вони знають.
Сильніші почуття від них, коли кохають.
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
Спить калинонька, червоні кетяги схилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
І дрімають осокори, зникли всі тривоги.
Вже їх в снах солодких кличуть далекі дороги.
А до явора ялина віти нахилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
Обнімає дівчиноньку козак, де джерельце.
Пригортає і голубить дівчиноньку-серце.
Ой, яка ж в його обіймах дівчина щаслива!
Заколисує діброву пісня солов'їна...
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Щоранку будить нас... і кожного зігріє.
Як Сонечко ясне любити так уміє?
Всі рівні перед ним, усім тепло дарує.
І пензлем золотим щодня воно малює.
О, скільки кольорів у сонячнім промінні...
Засвітяться добром у золотім насінні.
Від барв отих ясних все в світі розцвітає.
І райдуги дуга барвиста в небі сяє.
Як сядуть промінці оті ясні на віти,
то вишеньки цвітуть і яблуньки у цвіті.
Розсипле промінці по травах сонце світле -
тоді уся земля казково так розквітне!
Несуть у світ любов ці променята милі,
щоб в світі цім яснім ми всі були щасливі.
Дивлюся я на світ в своє ясне віконце
і думаю: любити уміє так лиш Сонце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Лети, лети, ластівко.
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826750
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.02.2019
- Ой доленько, доле... доленько святая!
Чому скажи, доле, ти така гіркая?
Чому скажи, доле, гірчиш полинами?
Чи ти так жартуєш? Що робиш із нами?
- Не до жартів, діти. Чи ж я вам не мати?
Розбрелись по світу. Де силоньки взяти?
А я ж в золотого жита колосочку.
А я ж в соловека дзвінкім голосочку.
В ніжних чорнобривцях під вашим віконцем.
Зігріваю вас я щодня разом з сонцем.
В калиновім ґроні в вашому садочку.
В росяних світанках в нашому гайочку.
Весною розсиплюсь ніжним білим цвітом.
Волошково гляну на вас теплим літом.
Покірно схилюся восени плодами.
Для вас позолота... Що, діточки, з вами?
Я в Дніпрі-Славуті хвилечкою лину.
На мене погляньте... Я вас не покину!
Це ви залишили. Розбрелись по світу.
Гіркота від того, бо ж ви мої діти!
Додому пташина маленька вертає.
Бо цінує. Любить. Кращого немає.
Найрідніша в світі, кожному до серця
Своя земля рідна, де напивсь з джерельця.
Гіркоту зберете ви до краплі, діти,
коли свою землю навчитесь любити.
Бо я й справді плачу гіркими сльозами.
Ой діточки, діти... Що робиться з вами?
Та ж ви, мої славні, козацького роду.
Хочу бачить Силу я свого народу!
Хочу я, щоб Мудрість тут запанувала.
Скажете тоді, що.... я іншою стала.
А я усміхнуся, а я порадію.
В небеса до Бога молитвою злину.
Піснею дзвінкою розіллюсь край поля.
То ж радійте, діти, в вас щаслива доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.02.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Лети, лети, ластівко.
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети. співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Лети, лети, пташечко.
Ой лети швидесенько.
Над землею, ластівко,
покружляй низесенько.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826662
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.02.2019
Вогонь... яскравий. Зігрів. Сиділи. Мовчали.
Розмова без слів. Бо кожен тут думав своє.
Коли ж цю біду час забере?
Хтось думкою линув додому, бо там і мама, і тато.
Вже їх обнімав. Хтось на руках уже сина тримав.
Хтось доню й дружину свою цілував.
Хтось бачив село. Там друзі... і клени стоять край доріг.
Розкішні, зелені.
Кремезний пив воду з своєї криниці. А наймолодший -
рахує зірниці. Між них він помітив найяскравішу, що
схожа на дівчину ту, найріднішу.
Найстарший дивився на всіх, теж мовчав.
За мить... - Нам пора, - тихо сказав, й прикрили їх знову
дерев сильні віти.
Допоки ж ще злу панувати у світі?!.
Прийди, та хвилинонько Правди ясна, де збудуться
світлі всі думи-слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2019
На вузькій-вузькій стежині поміж гір
нещодавно дівчиноньку я зустрів.
І привітною, скажу, була вона.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Я у сині очі-зорі задививсь
і скажу вам всім, по-правді, сну лишивсь.
Полонила вона серденько моє.
Я повірив, що любов у світі є!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Ой дівчино, ніжна квіточко моя,
будить мрію ніжна усмішка твоя.
Недаремно вже квітує скрізь весна.
Вірю є в твоєму серденьку і я!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2019
Спить ставок під снігом... верби ще дрімають.
Очерет тихенько шелестить.
- Тихо, тихо... вітре! Перестань кружляти. Тут все
спить.
Не буди. Не треба. Зимі панувати. Хай солодкі ба-
чать сни. Ще присип їх снігом білим-білим, ясним.
Нехай відпочинуть до весни.
А весна-царівна, як сипне проміння! Від його теп-
ла проснеться став. І розпустять коси верби на-
ші гарні. Схочуть, щоб ти, вітре, розчесав.
Усміхнувся вітер, підморгнув хмарині, й білий-
білий сніг уже летить!
Біло-біло стало... Біла ковдра вкрила все навколо.
Хай поспить.
Верби наші пишні стоять білі-білі. Біло ніжні віти
розцвіли.
Спить ставок під снігом... й верби кучеряві
край води солодкі бачать сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019