| Сторінки (16/1588): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Наснилася мені знов наша хата,
що у саду вишневім край села.
Веде туди стежина споришева,
по ній до нас приходила весна.
Наснилася матуся біля хати,
тут мальви зазирають у вікно.
Мене вона з дороги зустрічати
виходила частенько за село.
В матусиних очах я бачу смуток,
і гіркоти, і болю скільки в них.
А я ж хотів у них побачить радість...
на хвильку ж завітав, коли бій стих.
Я повернуся, мамо! Повернуся.
Тобі усмішку ніжну поверну.
Мене зустрінеш знов на тій стежині,
яка приводить в рідний край весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Три берізки посадили діти.
Три зовсім малесенькі дере́вця.
Доглядали. Поливали часто
кожен із маленького відерця.
А вони так швидко підростали,
вгору йшли, і крони мали пишні.
Прибігали часто сюди діти.
шпаченятам приносили вишні.
А біля берізок, гляньте, справа,
ще дубок росте стрункий, крислатий.
Посадив у той же день Валерка,
щоб було кому їх захищати.
Часто йшли дощі… гриміли грози.
І дубок, й берізки підростали.
Непомітно роки пролетіли,
діти виросли… дорослими вже стали.
Розлетілись. Вивчились і кожен
вже зумів своє гніздечко звити.
Все ж знаходять час, хоч і нечасто,
у казковім раї цім зустрітись.
А у їх щасливих гарних діток,
промінь сонця на обличчях грає.
Хтось зробив криничку тут маленьку,
весело джерельце в нім співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Я повернувсь! Я прилетів здалека
із вирію до рідного села.
Раділи всі раніше:"Ген лелека!"
Ця мить завжди солодкою була.
А я літав у просторі... і крила
мене здіймали в небо, вище хмар.
Тепер мені здається - я безкрилий,
навколо мене згарище примар?
Гніздо моє... куди воно поділось?
Де ті, хто завжди так радів мені?
В біді мій край, та я здіймаю крила,
жагу життя не спалиш у вогні.
І я знайду... ті сили відшукаю,
щасливу мить я поверну собі.
І лелечата в небі закружляють,
і знову всі зрадіють, як тоді.
"Лелеченько! Погляньте, ген лелеки!.."-
зігріють душу ці слова ясні.
Я повернувсь! Я прилетів здалека.
За щастя - жити в рідній стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
У ставку живе карась.
Називають його Ась.
Є велика довга щука.
Кличуть всі її тут Ука.
Плаває ще краснопірка.
Це, звичайно, спритна Пірка.
Та ще є великий лин
А у нього кличка Ин.
Водиться великий короп.
Кличуть дружно його Ороп.
Є два друга сом й судак.
Нерозлучні Ом та АК.
Пише Ась віршів багато.
Їх читає всім на свято.
Пірка грає та співає.
Гарний голос вона має.
Про порядок дбає Ин.
Ороп має магазин.
Ом є мудрим, всіх навчає.
Про здоров'я всіх Ак дбає.
Оселилися тут Абки.
Так і є. Це спритні жабки.
Ой, як весело пірнають...
Завжди настрій гарний мають.
Живуть дружно. Одна мука.
Дістає усіх тут Ука.
Та терпіть не варто муку.
Вкинем знову в річку Уку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Як проводжала мама у життя,
навчала жити із людьми по-правді.
Знала матуся: доленька свята
уміє посміхатися насправді.
На щастя мама вишила рушник,
на ньому квітне ґронечко калини.
Щоб доленька привітною була,
матуся вишила ясні жоржини.
Не раз казала, що в житті пройти
мені доріг багато доведеться.
Тому просила друзів берегти,
для них завжди тримать відкритим серце.
На щастя мама вишила рушник,
який же гарний він, барвистий, світлий.
Як доторкнусь - відчую ласку рук,
матусин погляд бачу ніжний. Рідний.
Життя навчила мама цінувать,
нікого у біді не залишати.
Бо тільки серце з ласки й доброти
зуміє радощі життя пізнати.
На щастя мама вишила рушник,
у ньому сонце кольорами грає.
Я бачу, як в медових пелюстках
матусина усмішка розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Нема тих слів, щоб передати,
що я насправді відчуваю.
Болить душа моя, бо знаю,
хтось в полі маком проросте,
волошками на світ хтось гляне.
Здається й слово не цвіте
від того, що кажу, а в’яне.
А я так хочу, щоб цвіло…
щоб квітло слово наше рідне,
щоб було небо чисте й мирне,
блакиттю радувало всіх;
щоб скрізь лунав веселий сміх,
щоб у садах черешні спіли,
щоб матері синам раділи
і всім-всім весело було.
А я так хочу, щоб сміялись,
як і раніше, наші діти,
щоб розцвітали чорнобривці
і вишні простягали віти;
щоб всі додому повернулись,
і на душі було так світло…
і щоб раділи всі навколо,
і веселково слово квітло.
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Та вірмо всі! Прийде той час,
усмішка на вустах розквітне,
і заспіває, задзвенить
наше веселе слово рідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
- У Бегемота з’явилась робота. Радійте!
Носить і возить, навколо всіх бігає. Стійте!
Можете ви постояти хвилиночку?
– Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Вітайте!
З ранку до вечора він у труді. Про це знайте!
Можете ви постояти хвилиночку?
-Так.
А Бегемот наш ніяк!
-У Бегемота з’явилась робота. Хороші
і працьовиті й веселі усі тут.
-А гроші?
- Ой, не дивуйте! Як можна таке запитати?!
Йшли б ви…
Чого тут без діла стояти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
У обіймах твоїх серденько мліє,
коли бачить удвох нас – вишня радіє.
Білим цвітом стежину щедро встеляє,
що кохаю тебе, вишенька знає.
Білий цвіт весняний, мов цвіт зими, сніжний.
Та є й подих літа, веселий та ніжний.
У нім своє світло залишили й зорі,
щоб повнились щастям всі дні в нашій долі.
Зачаровує цвіт нашої вишні,
кличуть знову до тебе гілочки пишні.
Серед білих пелюсток крапельки сонця,
щоб нам щастя своє спити до донця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Чи знаєш ти про що шепочуть
у небі зорі в ясні ночі?
Про те, що в тебе, мов у полі
розквітлий льон – блакитні очі.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Мої слова, що серцю милі,
гойдають в річці тихі хвилі.
І, засоромившись, червона
калинонька схилила ґрона.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
Вербички люблять гомоніти
про те, які дарую квіти,
що ти весела та привітна,
мов зіронька яскрава, світла.
А місяць все шепоче гаю,
що ніжно я тебе кохаю,
моя дівчинонько-лебідко,
моя найкраща в світі квітко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Як сиві хмари струшують сніги,
то від краси весь світ тоді світліє.
В казкові шати одягається земля,
гаї, діброви, поле, ліс радіє.
Коли на землю сіються дощі,
краплина кожна дзвінко так співає.
А від вологи і цілющої краси
життя в ясній зернині проростає.
А як весною тішать нас сади,
в своїм цвіту вони такі красиві!
У їх красі щодня купаються ясні
весняні дні, всі сонячно-грайливі.
День літній вміє радувать теплом,
пташиним співом душу звеселяє.
Осінній - золотий, освячений трудом,
віти в плодах низесенько схиляє.
Коли на землю падають громи,
не ті, що дощ дарують, а пекельні.
Тоді весь світ є наш в їдкім диму й вогні,
там й пташка не залишиться у терні.
А нам дано красу всім берегти.
Чи забагато, чи комусь замало?
То ж сили множити потрібно нам усім.
З тих, хто беріг, вже багатьох не стало.
То ж кожен з нас полюбить хай за двох,
а хтось любити і за трьох зуміє.
Землі-горошини для нас є Божий цвіт.
А нас любити всіх Вона уміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Плаче земля… ой болять її рани.
Роси прозорі на неї упали?
З маків червоних пелюстки злетіли?
Воїна-сина залишили сили.
Плаче земля… вітри хмар наганяють?
Крові святої краплини стікають.
Страшна біда, мов змія, заповзає.
Жалить безжально, життя забирає.
Чує земля ще знесилене «Пити…»
Ось йде підмога… боєць буде жити!
Рани загоїть, хоч сили на донці.
Ангел - сестричка у вранішнім сонці.
А ясне слово – це теж наша зброя.
Знову воно врятувало Героя.
З нами осилить воно всі дороги.
Хай приближає наш День Перемоги!
Воїнам нашим нехай додасть сили.
Смуток розвіє, щоб всі ми раділи.
Радість дарує та висушить сльози.
Грім щоб лиш чули, коли гримлять грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Ходить світом Правда… Різною буває.
Десь в хоромах в сріблі-златі. Все відпочиває.
Десь в благенькій одежині, без прикрас. Убога.
Мабуть, кожен таку має, як заслужив в Бога.
Десь працює до півночі, спини не зігнути.
А десь гірчить гіркотою. Таку б нам забути.
Хай би йшла кудись далеко, нам таку б не зна-
ти. Та не піде. Не гонімо Правду свою з хати.
Проженім тих, через кого Правдонька безси-
ла. Проженім тих, через кого Правда посивіла.
Як подбаємо про Правду правильно й повсю-
ди, то з такою будем завжди щасливими, люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Знов ясніє небесами
і дзвенить струмочком,
оксамити розсипає,
як іде гайочком.
Розвіває вітер стрічки
у її волоссі
й соромливо затихає
в птахів стоголоссі.
Одягла барвисту, світлу,
вишиту сорочку,
соловейка запросила
з гаю до садочку.
Ниву щедро засіває
зернятком добірним,
де журавлики кружляють
над полечком рідним.
Кучерявить всім кленочкам
чубенята пишні
й ніжністю в серцях квітує
білим цвітом вишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Стих бій нарешті… Був пекельний,
і вижили не всі. Я знаю.
Стоїть ще дим, та все вже змовкло,
де ворога чекали в гаю.
Поранені стоять дерева…
не стогнуть, лиш схилили віти.
Я бачу, бачу… синє небо,
ще дивляться на мене квіти.
Ці квіти так на тебе схожі…
у них, як в тебе, сині очі.
Благають: «Встань! Іди. Живий ти.
Йди, щоб не плакали дівочі.»
Немов на тебе задивився…
і додалося мені сили.
«Живий! Живий…» - це побратими
мені на поміч підоспіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й татом,
лиш діставали віконця.
Та з року в рік набиралися сили,
з ними і ми підростали.
Всі задивлялись на мамині вишні,
так ми їх з братом назвали.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
В вишеньках стиглих її поцілунки,
ой солоденькі ж та ніжні.
Тягнуть до нас, коли ми приїжджаєм,
гілочки-руки всі вишні.
Вмієм радіти тим вишенькам взимку,
душу вони зігрівають.
Квітнуть у них дні ясного дитинства,
як віхоли сніжні співають.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й братом,
лиш діставали віконця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Він бачив далі від усіх…
з минулого в сьогодні
знов пильно дивиться на нас:
ми на краю безодні.
В вогні помітив ще тоді
села й міста-руїни.
Ой не такої Він хотів
долі для України.
Та знав, пройти цей шлях гіркий
усім нам доведеться.
Відчуй – боронить з нами рай,
Він з нами поряд б’ється.
І сили додають слова,
голос Його лунає:
«Борітеся! Поборите.
Вам Бог помагає.»
Він бачив далі від усіх…
кому того не знати?
Здолаєм зло лихе разом,
щоб тішивсь Батько й Мати.
Й веселі діточки були,
й садочки розцвітали.
Щоб Бога славили ми всі,
й добро щоб пам'ятали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
А хто знає... а хто скаже, що є в світі Щастя?
Чи наїстись? Чи напитись? Чи жить без нещастя?
А нещастя позирає в вічі та й регоче,
бо знищити і забрати все з собою хоче.
А де Щастя, люди? Щастя пішло попід тинню,
сиротою в світі ходить, стало ніби тінню.
Ще повернеться, ще прийде... не треба благати,
як зрадіє Чорне море, всміхнуться Карпати.
І розвіються у світі всі гіркі нещастя.
Знайте, люди, з Миром в парі ходить в світі Щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
Вабить цвітом веселий бузок
і покірністю ґроно калини.
Кожне слово – то долі є крок,
у нім подих ясної години.
Слово рідне дзвінке, мов потік,
і мов сонця грайливе проміння.
Кинеш в душу – й воно проросте,
як в полях золотаве насіння.
У негоду всіх нас захистить,
і в погожий день сили додасться.
Слово рідне - це радості мить,
в нім краплини любові і щастя.
І нема, знай, у світі ясніш
і тепліше від рідного слова.
Мов у спрагу краплини дощу,
життєдайно звучить наша мова.
То ж лунай, наша рідна. Дзвени!
Сніговіям стежин не замести.
України є мова свята,
цвіт весни їй дано у світ нести.
Квітне мальвами слово моє
й чорнобривцями, що біля хати.
Матіоли духмяний цвіт є
й аромат неповторний в нім м’яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Як тільки зійде сніг, то задзвенять струмки і
наша річка розіллється. А сонце із-за хмар поди-
виться на луг і дзвінко-дзвінко засміється.
А ми юрбою всі побіжимо туди. Цікаво.
Куди поділись знов у річки береги? Не стало.
Широка ось яка... вузенькою ж була. Стала стрім-
кою. Її лиш навесні, коли зійдуть сніги, бачим та-
кою.
Почуєм журавлів веселе в небі "Кр-у-у!.." Впізна-
ють!
Вони ж бо щовесни, коли зійдуть сніги, додому
прилітають.
Щороку зустріч ця дорослих і малих до річки
кличе. Тут в небі голубім ми бачим журавлів що-
разу більше.
А цього року ще з собою приведем маленьку
Настю. Для наших журавлів в долоньках принесем
стебельця рясту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Сів Жук на квітку... був чужий. Скажіть мені,
якого дива ще й цей до квітки прилетів?
Кружляв давно тут. Придивився.На квітку сів,
розговорився. Усе гудів він:"Жу-жу-жу...
Ростеш ти тут. Тобі скажу, кому таке й на думку
спало, щоб ти у світі цім була? А ще, дивися,
й розцвіла. Яке ж на це ти маєш право? Я хочу,
щоб тебе не стало! Кому потрібна в світі ти?
А я важливий, скрізь літаю. Там, де захочу -
там буваю. Тікай з цієї ти землі.
Це все моє, моє... мені!"
Пелюстки квітка розтулила, була вона така
привітна. Між пелюсток блакитних в росах горі-
ла позолота світла.
І на красу тієї квітки насправді світ весь зади-
вився. А Жук гудів, гудів сердито, ще більше він
на квітку злився.
Цвіте ж та квітка не даремно, бо від краси її
(хто гляне) на серці світло і приємно.
А ще ж і пахне як духмяно.
Робить Добро - велика сила. Ще більше квітка та
розквітла. Жука проворна пташка з'їла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Лиш дощ прошумів... і над житом з'явилась
веселка барвиста у полі.
Ясні її барви так мерехтіли,
мов зорі в вечірньому морі.
"Веселко, веселко! Яка ж ти красива!
Хто щічки тобі фарбував?" -
спитав її жайвір маленький привітний,
що знову над полем літав.
Всміхнулась веселка, ще більше рум'янцю...
навколо квітує розмай.
Вона вже набрала водиці в відерця
й тихенько понесла у гай.
Раділа ріка, що в долині за полем.
Смарагдові тут береги.
Просила вона:"Веселочко щедра!
Ти б цвіту сипнула й сюди."
Всміхались жита золотії у полі,
веселка над ними пливла.
І наливалося житнє колосся,
йому ж позолоту несла.
Скрізь цвіт свій веселий вона розсипала.
Від цього барвистішав світ.
Радіє земля:"Спасибі, веселко!
Найкращий у світі твій цвіт!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
До тебе, рідний, я в думках лечу...
хоч гіркоти насіялось між нами.
Все згадую, як слухали ми вдвох
волошок ніжний шепіт між житами.
Чекаю я тебе... Молюсь щодня,
щоб сонця схід разом нам зустрічати.
Стежина чебрецева та, що в гай,
щоб швидше привела тебе до хати.
А стежку ту присипала зима,
і посріблила багатьом волосся.
А я радію, рідний мій, якщо
почуть дзвінкий твій голос довелося.
Зігріє хай тебе любов моя,
нехай тобі додасть відваги й сили.
Ще дні ясні нам принесе весна,
і буде так, як в долі ми просили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
В Новорічну ніч… Не плачу.
Подивіться, що я бачу:
*Дороги широкі
біжать на всі боки.
*Герой мама, герой татко,
в них герой - мале дитятко.
*Йде робота непроста –
мов гриби ростуть міста.
*У селі сміються діти,
тут усім є що робити.
*Золотисті соняхи
тягнуться до сонця.
Зазирає радо сонце
у наші віконця.
*Веселиться Україна –
дочекалась мати сина.
*Весело шумить Дніпро,
ворогів мов не було.
*Ми тримаємо свій стрій,
мов бджолиний дружний рій.
*Доказали козаки,
що козацькі діти.
Краще було б не нищити,
а в гості ходити.
*Було завжди й буде так:
ще малий, а вже – козак.
*Ворогам з Дніпра не пити,
не козацькі вони діти.
*Хто зачепить козака –
сам "станцює гопака".
*Там, де друзі допоможуть,
знайте: завжди переможуть!
*Витерла Вкраїна сльози,
бо минули гіркі грози.
*Щастя всі ми заслужили,
бо сміливо боронили.
*Квітне усмішками край.
Україно, розцвітай!
Хай збуваються наші мрії-бажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023
Нам щастя шукати не треба...
воно завжди поряд із нами.
На нас воно дивиться ніжно
очима блакитними мами.
Бо щастя - це житечко в полі,
в вишневім саду наша хата.
Тут пахне завжди пирогами,
й зігріє ясний погляд тата.
Воно з неба сонцем сміється,
з-за моря не прийде здалека.
Це сміх дзвінкий сина чи доні,
в гніздечку на хаті лелека.
Це руки, натруджені в праці,
моєї бабусі й дідуся.
Це радість, яку відчуваю,
коли я до них пригорнуся.
Нам щастя шукати не треба...
у серці світанками квітне.
Це рідна країна і небо
над нею веселе і мирне.
З нас кожному щастя дається,
та знай: його можуть стоптати.
Тому берегти щастя треба,
любить, цінувать й захищати.
Щиро вітаю всіх з прийдешнім Новим 2023 роком!
Хай буде для нас добрим, щедрим та переможним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти витер піт з лиця,
навколо оглядівся.
Не вірив, що живий...
знов багатьох не стало.
Бог дарував життя
тобі ще раз.Немало.
Ти залишився жить,
друга твого немає.
Хто схоже пережив,
який це біль, той знає.
Недавно в гості звав:
"Поїдемо на свято!"
Ти в відповідь йому:
"Дівчат і в нас багато".
Ще мить якусь тому
усе навколо квітло.
Ти залишивсь живим...
та в світі враз все згіркло.
Тепер тобі за двох
тримати треба стрій.
Я знаю - вистоїш,
найкращий, рідний мій...
Прикрив твій друг тебе
в нелегкому бою.
Він знав:чекаю я,
і вірю, і люблю...
Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти мітко так стріляв,
й твій друг не помилився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Я знаю, мамо, ти не спиш,
вдивляєшся у темну нічку.
Почувсь тобі легенький скрип,
помітила слідочків стрічку?
Не перший сніг розбурхав сни,
то не дають думки поспати.
Ти б так хотіла, щоб тут мій
з'явився слід, що йде до хати.
То ж пильно дивишся в пітьму,
чиїсь у ній вже стихли кроки.
А я в холоднім бліндажі,
нові проходжу знов уроки.
Солодкими були часи...
та віримо - прийдуть ще кращі.
Тепер чекаєм. Причаївсь
десь за рікою ворог в хащі.
Я знаю, мамо, ти не спиш...
а я б хотів, щоб відпочила.
Твоя любов - мій оберіг,
любити ти й мене навчила.
Я повернуся. Ти чекай.
Лютує ворог... та безсилий.
В двобої переможе той,
кого любить життя навчили.
Я знаю, мамо, ти не спиш,
мене в думках все обнімаєш.
В силу любові вірю я,
як віриш ти... про це ти знаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Той перший сніг... Він був такий веселий.
Так легко-легко сипався до ніг.
Здавалось, небеса відкрили двері,
хотіли чути наш веселий сміх.
Ловили. Так... немов маленькі діти,
сріблистий сніг в долоні ми свої.
І чули, як дзвенів він, чисто-чисто,
мов дружних бджіл дзвінкі-дзвінкі рої.
Ялини всі вже в карнавальних платтях,
на кленах - білі теплі кожушки.
А в горобин - легкі, м'які хустини,
дуби ось нахлобучили шапки.
Відчули ми, що світ святий і чистий,
буває так й коли мине гроза.
А завтра в бій... краплиною сніжинка
скотилась, мов непрохана сльоза.
Зігрію я твої долоні, рідна,
зіп'ю твою сльозину-гіркоту.
Здолаєм зло, щоб всі могли пізнати
й відчути світу ніжність й чистоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
А ті коні воронії
треба добре випасати.
А козаку молодому
думать, котру заміж взяти.
У одної очі сині,
мов те чистеє джерельце.
Ну, а друга, довгокоса,
теж хвилює його серце.
Ой ви коні, воронії,
вам у річці пити воду.
А козаку молодому
вибирати не за вроду.
Ой ви, коні... Ой ви, коні.
Ой ви, коні, та й гривасті
Понесли б ви до тієї,
із котрою жити в щасті.
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Притих лісок... Примовкли птахи.
Пожух в траві осінній цвіт.
Кружляє сніг в легкому танці
і веселить навколо світ.
Летять легесенькі сніжинки...
Так щедро сипле з рукава
ці ніжні крихітки-сріблинки
вже чарівниченька зима.
Взяв флейту листопад. Старався.
Мелодії ті, чарівні,
він дарував землі-красуні,
щоб бачила казкові сни.
Мов заворожена, лисичка
спинилась, в шубочці своїй,
у помаранчевій, легенькій...
аж задивився сніговій.
Притих лісок... Примовкли птахи.
Всю Землю вкрила білизна.
Під звуки чарівної флейти
в казковий ліс прийшла зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Ми чекаємо вас... ми чекаєм,
із надією день зустрічаєм,
наші мужні й сміливі синочки,
наші ніжні і лагідні дочки.
Ми вас любимо, в кожного вірим,
наша віра додасть всім вам сили.
Знищить тьму і пройти через хащі,
знає світ: зможуть тільки Найкращі!
Ми чекаємо вас... просим Бога,
щоб вела уперед вас дорога,
щоб біду змогли швидше здолати
й повернутись до рідної хати.
Як обнімуть батьки свого сина,
звеселиться вся наша родина,
заясніє ще більш небо світле,
Україна від щастя розквітне.
Ми чекаємо вас... ми чекаєм,
із надією день зустрічаєм,
наші мужні й сміливі синочки,
наші ніжні і лагідні дочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Стою над прірвою... Що далі?
Ще крок вперед й зірвусь... О, ні!
Назад іти? Куди?.. Не маю.
Я є Земля! Горю в вогні.
Скількох вогонь цей вже поглинув,
дорослих й діточок малих.
А я кричу, кричу:"Спиніться!"
Чомусь не чують слів моїх.
Не чують... Не навчились чути.
Не бачать? Бачити ж дано.
Чи ті, що нищать, серце мають?
Комусь болить... їм всеодно.
Здається сон жахливий сниться,
це страшно бачити й вві сні.
Так, видно, в доленьці судилось -
цей шлях тяжкий пройти мені.
Та бачу, бачу... є сміливі,
які через вогонь пройдуть.
Прошу: "Дай, Господи, їм сили,
нехай від прірви відведуть".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Скільки ран у Землі?.. Не злічити.
А чи знаємо, що відчуває,
коли рвуть на шматки її тіло
й від вогню порятунку немає?
Скільки сліз у Землі?.. Не зібрати.
А ще скільки гірких їх проллється?
Меркне сонце від болю в зеніті,
сиротиною птах в небі в'ється.
Обпалили пташиноньці крила,
і гніздечка у нього немає.
А куди ж тому птаху летіти?
Він одну Батьківщину лиш має.
Сонце ясне для кожного в небі,
тут життю кожен має радіти.
Скільки ран у Землі?.. Скільки болю?!
А чи зможе вона нас простити?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Золото сипле під ноги осінь нам світловолоса.
По сінокосах ходила зовсім недавно ще… боса.
Розфарбувала майстерно барвами в гаю листочки
Клена й берізок вдягла вже у золотаві сорочки.
Гарне намисто в калини, і горобина радіє.
В чистих ще хвилях прозорих небо купається синє.
Зерня вона золотисте в чорну ріллю вже поклала.
Щоб проросло – легким вітром в танці над ним закружляла.
Сіється сріблом-дощами, поле щоб гарно вродило.
Взулася у чобіточки, йде по калюжах сміливо.
Раді святковим обновам сад і лісок, і діброва.
Золото сипле під ноги нам чарівниця казкова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Ой, яка ж вона красива!
Біла птаха, ніжні крила… у саду на гілку сіла.
Де сліди лихого ката, оповита смутком хата.
Біла птаха, ніжні крила.
Нам на радість прилетіла!
«Що тут робиш, біла пташко? Бачиш, що усім нам важко.
Відлітай мерщій, красива, бо обпалиш білі крила.»
Біла птаха, ніжні крила.
Відлітати не схотіла!
Не злякалася смілива, в голубінь ясну злетіла.
Щоби зникли хмари сірі – крилоньки розкрила білі.
Біла птаха, ніжні крила.
Україну всю прикрила!
Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Як же весело дзвеніла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Весела пісня України
уже лунає на весь світ.
У ній слова – ясні перлини,
це мови рідної є цвіт.
У нашій пісні світла радість,
що світло ясне ллє на все.
Дзвінка, красива, голосиста,
хай МИР у ду́́ші принесе.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Мелодії серця бувають
солодкими й терпко-гіркими.
Подбай, щоб мелодій тих барви,
як день, усі стали ясними.
Ти знаєш… як серце співає,
то пісня його - легкокрила,
не має ніяких кордонів...
дзвінка і весела, й щаслива.
Буває, мелодія плаче...
така - ніби річка зміліла.
Лиш котяться гіркії сльози,
сухі береги – її крила.
Щасливому серцю всміхнеться
весь світ наш, як в пору цвітіння.
Де паростки ніжні розквітнуть
з ростків золотого насіння.
Згорьоване серденько знає
лиш біль, а не радості перли.
Та вміє воно подолати
біду ту, пройшовши крізь терни.
Дай, Боже, щоб в кожнім серденьку
мелодії ніжні бриніли.
Розквітне земля наша. Знаєм.
Лиш воїнам нашим дай сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Залишивсь ведмедик дома… Ведмедиця-мама обняла
свого синочка й тихенько сказала: «Побіжу я по малину,
ще знайду медочку. Як повернусь – принесемо водички з
гайочку. Книжку почитай цікаву та стережи хатку. Що ти
у нас працьовитий, похвалюся татку, як повернеться з ро-
боти вечором додому. Двері, синку, закривай, не відкривай
нікому.»
Пішла мама. Ведмежатко квіти всі полило. Стукав вовчик,
та воно двері не відкрило. Коли вірші почитало, міркувати
стало, що хорошого зробити воно встигло мало.
Взяв відерце наш ведмедик й пішов по водичку. По кла-
дочці перейшов гарну стрімку річку. Тут із мамою вони вже
не раз ходили. Зачерпнув води в відерце – нести нема сили.
Сидить й плаче ведмежатко… аж біжить мурашка. Залюбки
б допомогла, та й для неї важко. Ось прибігло лисенятко.
Не змогло підняти.
Тут вгледіло ведмежатко зайчиків вухатих. Ті сиділи за ку-
щем, тріпотіли вушка. Як візьмуться – то відерце стане, як
подушка.
Дружно всі водичку несли, ще й пісню співали. Їх почув
ще їжачок, і його прийняли. І дві білочки прибігли у шубках
руденьких. Ще до гурту свого взяли борсучат маленьких.
Всім так весело було… та радість пропала, як побачили вони,
як плакала мама. Думала – пограбували, ведмежа пропало…
Що робити? Де шукати? Ще вона не знала.
Зрозуміли всі звірята: час на все буває. Старших слухатися
треба – тепер кожен знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Розмовляли верби з хвилями дзвінкими,
до ріки схилились, ніби воду пили.
Плив по річці човен, хвиленька гойдала,
молода дівчина у човні співала.
Мерехтіли зорі, місяць прислухався,
бо ж тій дівчиноньці козак присягався.
А кущ калиновий від вітру хилився…
забарився милий, чи десь заблудився?
Ой літала пісня, де калина гнулась,
парубка не стріла - назад повернулась.
То ж просить дівчина пісню політати
там, де квітнуть маки… і гримлять гармати.
Гарні у калини червоненькі ґронця,
зігріває ніжно їх проміння сонця.
Пісня хоч журлива, та теплом зігріє,
милого чекати дівчина уміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Наснились Ангели мені… сиділи край доріжки.
Видно, що здалека прийшли, то ж натомились ніжки.
Хто мимо йшов, той зупинявсь. Слова лились привітні.
Якими ж гарними були ті Ангелочки світлі!
Світились милі лиця їх ясніш самого сонця.
Торбинки повні в них були, не видно було донця.
Підходили до Ангелів. (Гарні ж, як на картинках!)
Щось кожен вибирав собі з того, що у торбинках.
Дісталося, скажу, й мені. А що? Я не спитала.
Чомусь схотілося співать… а ще я малювала.
Підняла прутик із землі, аж сонце здивувалось.
То сонце й стала малювать. А що ж мені зосталось?
Сміється сонце і тепер, як сяду малювати.
Ще веселіш проміння ллє, коли почну співати.
Бувають же думки дрібні, а є думки-гіганти.
Можливо, й справді роздають так Ангели таланти.
Щиро вітаю всіх колег з Днем знань!
Хай веселим, легким та цікавим буде навчальний рік.
Миру, щастя,успіхів! Розвивайте свої та дитячі здібності,
таланти.
А вони є у кожного!
Люблю вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Ти до Сонця руки простягни,
бо йому Любов потрібна наша.
Зігріває Сонце нас щодня,
хоч і в нього гіркоти є чаша.
Ти до Сонця руки простягни,
усміхнися весело й привітно.
Ти відчуєш стільки теплоти…
і на серці стане світло-світло.
Промінці торкнуться рук твоїх,
і тепло своє їм подарують.
І долоні стануть зігрівать,
бо вони Любов твою відчують.
Сонце, місяць, зорі, небеса,
річка, поле, зелен-ліс, діброва…
Все єдине в цьому світі. Так.
Тут для всіх Любов – єдина мова.
Знай, що Сонцю, як і нам, болить,
гіркоти у нього з дна по вінця.
Бо не розуміє Сонце, як
обпалить посміли бджілці крильця?
А чому так гірко квилить птах,
й рибкам мало місця в синім морі,
стогне хтось у золотих житах...
мерехтять тривожно в небі зорі?
Ти до Сонця руки простягни…
теплота – Любові є основа.
Сонце ясне зрозумієш ти,
бо Любов – найкраща в світі мова.
А якщо навчишся ти любить -
станеш цінувать, оберігати.
Як же добре буде в світі жить…
щастя це всі маємо пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
Україно, зіронько наша!
Чує світ вже твоє слово світле.
Ще наповниться радості чаша,
й кожен день ясний щастям розквітне.
Сильна й мужня ти, наша державо!
Сонце в прапорі, просинь блакитна.
Найдорожча для нас. Наймиліша.
Наша Віра й Любов в тобі, рідна.
Дух козацький повік не зламати,
і наш велет-Дніпро ще зрадіє.
На алеях розквітнуть каштани
й мирним стане твоє небо синє.
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Плаче зранений лелека… ой гірка ж сльоза.
Він без ле́лечки лишився і нема гнізда.
Квилить й мати, мов та чайка – у біді дитя,
Бо війна не має гадки про ціну життя.
А в обвуглених будинках чорна пустота.
Хазяйнує тут блудниця хижа неспроста?
Де нога її ступала, там сліди від мін.
Золоті жита горіли, гречка і ячмінь.
Обнімав козак дівчину, боронить йшов край.
Бо земля наша палає… був же тихий рай.
І тепер змінить багато треба у житті.
МИР тоді у наших душах зможе зацвісти.
Ось ВІН йде щасливий, мужній (бачила не раз
я в думках своїх сміливих)… панувати ж час.
Жито хилить золотавий колосок до ніг,
Лине пісня в вись безмежну, скрізь лунає сміх.
А лелек веселий клекіт чути аж з-під хмар,
І волошок сині очки дивляться із трав.
А у лузі коні, вівці… раді пастушки,
Награють мелодії чарі́́́вні у ріжки́.
Біля хати вся родина… діточки малі.
Принесли їм ластів’ята звістку на крилі.
Де криниця – дві сусідки, прилетів ще й джміль.
Роздзижчався так завзято, бо радіє й він.
Бачу я, як обнімає дівчину козак.
Ще не є… та вірмо всі, що буде тільки так.
Зігріває сонце ранки, росяні, ясні.
Закрокує, українці, МИР по всій Землі!
Плаче зранений лелека... Доленько Свята!
Подаруй щасливі, мирні, добрі нам літа́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Створив Господь квітучий рай й сказав:"Даю вам, діти!
Живіть у радості щодня, навчіться все любити.
Прошу вас: Землю бережіть, цю крихітку маленьку.
А я дивитимусь на вас й радітиме серденько.
Для вас зелені тут ліси, для вас моря і ріки.
Безмежні вам даю поля, тут всім є, що робити.
Сипну у жменьки ще зернят, у мене їх багато.
То ж сійте щедро з року в рік, на будні і на свято.
Сади цвістимуть щовесни, і буде цвіт той ніжним.
І літечко прийде до вас з теплом, в вінку розкішнім.
І осінь золотиста всіх порадує плодами.
А от зима прийде завжди з морозом і снігами.
Я срібний місяць засвічу і зорі в небі ясні.
Нехай освітять долі шлях і ваші дні прекрасні.
Дзвінка тут пісня в солов’їв… і ваша залунає.
Там, де почую, буду знать: всяк Бога прославляє.
А сонце збудить вас щодня, по світу помандрує.
І ніжний, ясний промінець усім вам подарує.
Той промінь - ваш є оберіг, що вміє зігрівати.
Дає він право теплоту всім в світі дарувати.
То ж кожен в серці бережіть промінчик свій ласкавий.
Тепло сердечне дарувать всім можна, щоб ви знали.
Та будьте пильними, бо ж зло лихе по світу бродить.
Забрати хоче теплоту і лишенька накоїть."
Ото ж міркуймо всі тепер... Невже нас зло приспало
і теплий сонця промінець із серденька забрало?
Таки приспало. Бачим всі. Ой ли́ха ж є багато…
Та ті, хто світло це зберіг, зло зможе подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Мої слова сильніші зброї. Хай летять.
У них є віра і надія. Не стоптать.
Мої слова зціляють душу. Їм радій.
В словах моїх любов і ніжність. Щастя - ціль.
Мої слова, де бій пекельний, тебе знайдуть.
Обнімуть ніжно, ти мій рідний. Збережуть.
Мої слова значно тепліші від вогню.
Відчуй тепло те, що дарую... Я ЛЮБЛЮ!
Мої слова загоять рани. Біль зітруть.
Мої слова розсіють смуток. Радість - суть.
Стаєш із ними ти сильнішим. Захищай.
Тут на Землі, святій і грішній, наш є рай.
Мої слова, де бій пекельний, тебе знайдуть.
Обнімуть ніжно, ти мій рідний. Збережуть.
Мої слова значно тепліші від вогню.
Відчуй тепло те, що дарую... Я ЛЮБЛЮ!
Мої слова сильніші зброї. Хай летять.
У них є віра і надія. Не стоптать.
Їх, знаю, часто повторяєш. Неспроста.
Хай бережуть. У них молитва є свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Знову прилетіли ле́лечки додому,
нам на крилоньках принесли крапельку солону.
Не злякали бурі, ні вітри холодні,
поспішали, видно, знали - гірко нам сьогодні.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
Полинули в небо, щоб розвеселити,
щоб могли і гай, і поле й кожен з нас радіти.
Прикрити всіх крила хотіли, біленькі,
і стареньких, й молодих і діточок маленьких.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
А в лелек краплина - із моря перлина,
ну а наша крапля гірка, то землі сльозина.
Вже зігріло сонце ту морську краплину,
висушить вже незабаром і гірку сльозину.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Чоловік ішов старенький, він чийсь тато, певно.
Посиджу ще почекаю, хоч би недаремно.
А вода біжить прозора... хлопця бачила тут вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться почекати.
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Чоловік ішов кремезний, мабуть, що жонатий.
Посиджу ще, почекаю, хлопців є багато.
А вода біжить прозора... хлопця бачила тут вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться почекати.
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Молодий прийшов ось хлопець... я така щаслива.
Переніс він через воду, й ніжки не змочила.
А вода біжить прозора... дочекалась я, як вчора.
Хоче серденько кохати, хлопця ніжно обнімати.
Там, де річка невеличка тихо протікає,
переносить через воду той лиш, хто кохає.
А його треба в гайочку цілувати ніжно,
щоб назад зміг перенести і кохати вірно.
А вода біжить прозора... а сьогодні, як і вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться й цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Малі зернята в землю висівали...
грайливий вітер тут весь час літав.
Земля зернятка ніжно колихала,
а вітер їм свої пісні співав.
Співав про поле, гай, ліси діброви,
про сонячні веселі літні дні,
про ранки світлі, росяні, казкові.
Солодкими були в зерняток сни.
Та ось маленькі зернята проснулись,
відчувши ніжність й море теплоти.
То сонячне проміння їх торкнулось,
прошепотіло кожному:"Рости!"
І проросло зерня, маленьке диво,
сміливо так вже дивиться на світ.
Хто мимо пройде, скаже:"Як красиво!"
Так квітне поле наше з року в рік.
Тріпоче вітер, грає пелюстками,
бджола тут дзвінко й весело бринить.
Мов неба синь розсіялася в полі -
з'явивсь на тонких ніжках рясний цвіт.
І вже все поле квітне волошково,
не надивитись... мов казковий сон.
Сміється небо світлим сонцем, ясним...
розцвів у нашім полі синій льон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Чомусь сердитим був хазяїн… прогнав Бровка з свого двора.
Поплентавсь пес той світ за очі, видно, прийшла така пора.
Не розумів Бровко, чим шану і таку дяку заробив? Служив ха-
зяїну він справно, усе робив, що той хотів.
Гірко було. Сльоза скотилась… Чим же Бровко той завинив?
І згадувати було прикро, як камінь вслід йому летів.
Летів на пса. Такий великий! А чому кинули? Не знав. А якби він
поранив лапу? Тоді б Бровко, певно, пропав.
А був Бровко наш працьовитим. Госпо́ду справно доглядав.
Крім того, знали всі, був мудрим. Всяк його слово цінував.
То ж зрозумів він, що щасливий, бо ж камінь той не долетів.
Бровко навіть не озирнувся, побіг вперед, куди хотів.
Правда, Бровко наш встиг помітить, що біля хати у кущах
сховалась кішечка Варварка. Бровка та не любила… страх.
Та і її, скажу по-правді, Бровко не дуже шанував.
Не раз питав: «Чому без діла? Невже нема хороших справ?»
Побіг Бровко… Щаслива доля йому хай стрінеться в путі.
Кажуть, усе те є на краще, що відбувається в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Співала пташка на калині...
хто чув - змовкав і прислухався.
Дзвінкі лунали переливи,
мов розсипались краплі щастя.
Летіла пісня в світ широкий,
та в серці слід свій залишала.
Співала пташка на калині...
вона всім радість дарувала.
Вплела веселка звуки ніжні
в яскраві барви перевесла.
Сріблиста хвиля підхопила
і спів веселий в світ понесла.
Співала пташка на калині...
і пісня та торкалась серця.
Вона мелодії ввібрала
тих крапель чистих, що з джерельця.
У ній є промені ласкаві,
і зваба липового цвіту.
Ще щось невидиме, казкове...
те, що дарує світ наш літу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Стежина біжить споришева...
як довго я тут не ходила.
Ген річка шумить синьоока,
легка у ній плещеться хвиля.
Стежино моя споришева!
Мій ніжний ромашковий цвіте.
Сліди тут дитинства ясні
і юності, світлої, літо.
Пробігла вона бережечком...
й між трав вже у поле повилась.
В житах, де калина червона,
в затінку на хвильку спинилась.
Тут вітра, невтомного, крила
золочену хвилю гойдають.
Пливуть в небі синім хмарини...
стежину мою доганяють.
Стежина біжить споришева...
любові моєї це стежка.
Із жайвора пісні дзвінкої
плелася тут щастя мережка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Зібрала я духмяні трави в свій вінок,
взяла його сріблиста хвиля у танок.
І понесла вінок красивий по ріці...
мені залишила пелюстки у руці.
Пливи, віночку! Легко-легко,
прозора хвилечко, гойдай.
Як доторкнешся рук милого,
тепло та ніжність передай.
І задивились зорі з неба... Течія
несе вінок та все питає:"Ти чия?
Віночок хто твій упізнає? Хто візьме?
Відкриє серце для кохання хто своє?"
І підганяє тиху хвилю вітерець:
"Мерщій пливи! Пливи, віночку, навпростець.
Де в очереті каченята, оминай.
Там, де місточок, свою долю відшукай."
Зібрала я духмяні трави в свій вінок,
взяла його сріблиста хвиля у танок.
І понесла вінок красивий по ріці...
відчула я тепло і ніжність у руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Сміявся з Мавпи Бегемот:"Ви подивіться на цей рот.
Не Мавпа, а справжня Яга. Одна лиш спина... й то дуга.
А лапи?.. Гляньте на ці лапи! Не дати, кажуть, і не взяти.
А хвіст? Це просто сміхота. Була б вже краще без хвоста.
Чи є живіт? Його ж нема. До того ж Мавпа замала.
А як стрибає? Мерехтить! І добра, мабуть, коли спить.
Почув розмову цю Удав... і зник в траві.Бо що б сказав
про нього добрий Бегемот? В Удава є один лиш рот.
Почув слова ці Крокодил, гулять сюди більш не ходив.
"Не Крокодил це, а трава," - вже якось чув, то ж недарма.
Скажу, що й люди такі є, що бачать всіх - лиш не себе.
Звичайно є й ті, що мовчать. В кущах сиділи... і сидять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Знов хилить колос жито до землі,
в нім дозрівають зерна золотисті.
А скільки сліз... ще більше, ніж краплин
із хмар плакучих на зеленім листі.
Та сльози це не краплі дощові,
земля вже спрагла, дуже хоче пити.
Додайте, хмари, силоньки землі,
щоб щедрий урожай змогла зростити.
Хліб сіємо, щоби життя цвіло,
щоб з радістю схід сонця зустрічати.
Дитячим сміхом повнився щоб дім,
і короваєм пахло в кожній хаті.
Тут в ластівки під стріхою гніздо,
і лелечата синь небес пізнали.
Нехай наллється зерня в колоску,
з надією на краще висівали.
Полийте землю, хмари дощові,
радіє світ весь крапель голосочку.
А ми зберемо житечко своє...
дзвенить життя у кожнім колосочку.
А ще дозріють груші у саду,
наллються соком яблука рум'яні.
Ми коровай спечемо із зернят,
які любов й жагу життя ввібрали.
Знов хилить колос жито до землі,
в нім дозрівають зерна золотисті.
Так! Це не сльози. Краплі дощові
виспівують в житах... й зеленім листі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Бігли коні по діброві, на них хлопці чорноброві.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
На них вишиті сорочки... їдуть, де красиві дочки.
А ті хлопці поспішають, своїх коней підганяють.
Своїх коней підганяють, бо дівчата вже чекають:
"Їдьте, коні, та й швиденько, зачекалося серденько.
Швидше б милу обійняти та й до раночку стояти.
Як засяють зорі ясні, дівчиноньки вийдуть красні
у запасках та в віночку... попасетесь у гайочку."
Бігли коні по діброві, на них хлопці чорноброві.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Йду нашим садом... простягають віти
мені назустріч яблуньки та вишні.
Колись, як я, були вони маленькі,
тепер високі і такі розкішні.
Зміцніли груші, сливи, абрикоси...
їх, як мене, тепер вже не впізнати.
Та у цвіту стежинонька вузенька
такою ж залишилась. Зве до хати.
Була одна ще потаємна стежка,
якою я тихенько пробиралась
до яблуньки. Була ж вона казкова!
Там між гіллям, мов в казці залишалась.
Здавалося, мене не помічали,
там між плодами й листям я ховалась.
Даремно звали... де там відшукати?
Я бачила, як яблунька всміхалась.
Там мріялось... і весело стрибали,
по зелен-листу зайчики казкові.
А світ навколо був такий барвистий,
всі дні його яскраво-загадкові.
Тепер... Та що тут говорити...
у наших діток зовсім інший сховок.
Забрав від них чарівну ніжну казку,
барвистість світу темний, хижий морок.
Та вміють нас відважно захищати,
все зроблять, щоб зросли у мрії крила,
у когось брат, в когось сестра чи тато.
Крилаті мрії - це життя вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
- Знаєш, мишко, - сказав Тишко, - давай будем гратись.
Уяви, що йдем до школи, то ж давай збиратись.
- Добре, Тишку, - каже мишкаю - Вчитись хочу. Віриш? По-
біжу, зберу портфелик, а ти перевіриш.
І побігла мишка в нірку. Нема коли й сісти. Почала скла-
дать в портфелик все, що можна згризти. Тут є зерняток ба -
гато з жита та пшениці, із вівса, із гречки й проса. Взяла дві
паляниці.
Сіла мишка обідати. Їла смачний борщик. Раптом хмарку по -
мітила. Що як буде дощик?
Парасольку ще поклала. Вже портфелик вповні. Та чомусь та-
кий великий, хоч вези у човні!
Ледве-ледве притягла портфель на подвір'я. Ой сміялись
рябі кури, аж летіло пір'я.
Подививсь Рябко сердито:
- Так не робіть ніколи. Наша мишка ще маленька, лиш буде
йти до школи. То ж давайте їй розкажем, що з собою брати, а
вона запам'ятає й буде добре знати.
Вчили всі, хто був в дворі, що в портфелик класти. А індик
все жартував:
- Не забудь ще ласти!
Коли вийшов на подвір'я наш руденький Тишко, то побачив у
портфелі зошити та книжки, ручки й олівці в пеналі, і альбом
новенький. Похвалив він малу мишку й був дуже раденький.
Всі раділи на подвір'ї дружно, як ніколи, що маленька миш-
ка Гоже буде йти до школи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Побачила бджілочка вперше наш гай... а у нім море цвіту.
Барвистий цей цвіт розсипати за щастя квітучому літу.
Раділи всі бджілочки квітам, нектар солоденький збирали.
Над ними у тихому танку метелики ніжні кружляли.
І джмелик літав тут великий, він гучно гудів:"Як красиво!"
І бджілочка враз зрозуміла, що світ - то казкове є диво.
В краплиночці їй залишили солодкий нектар ранні роси.
А сонячні промені ясні ходити тут всі люблять босі.
О, скільки вже цвіту рясного... і кожен у гаю - перлина.
Не знає ще бджілочка наша, що світ весь - маленька краплина.
Побачила бджілочка вперше наш гай... а у нім море цвіту.
Барвистий цей цвіт розсипати за щастя квітучому літу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Напилася земля й чисто вмилась.
У смарагдових травах - барвисті,
і на квітах ясні роси, чисті.
На ялиновій гілочці кожній,
і у дуба на кожнім листочку,
на ожинових ягідках роси,
у волоссі беріз й на грибочку.
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Хто розсипав її так багато?!.
Грає барвами світ наш казковий,
радість дня нам дає відчувати.
Вже маленькі прозорі краплинки
грибникам ноги геть оросили.
Спий веселу цю краплю іскристу...
хоч мала, та додасть тобі сили.
А невипиті роси казкові
промінь сонця збере кольоровий.
Покладе в жменьку сонечко ранку,
щоб він знов розсипав на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
Впали роси на покоси... вітер знов літає,
де гуляли ми вдвох з милим, а тепер - одна я.
Ой ти, вітре, тихий вітре, досить тут літати.
Пішов милий, ясноокий, край свій захищати.
Краще, вітре легкокрилий, політай де милий
і додай, прошу тебе я, ти милому сили.
Розкажи йому ти, вітре, не ллю сліз - співаю,
з Перемогою додому милого чекаю.
Впали роси на покоси, сонце в барвах грає.
Піду лугом, попід гаєм, тут все розцвітає.
Ой ви, роси, ранні роси, вас зберу в долоні
та й умию біле личко зраночку сьогодні.
Усміхнеться калинонька в ягідках, рясненька.
Лети, вітре до милого, до його серденька.
Розкажи йому, що зріють ягідки червоні,
що любитиму ще більше, ніж люблю сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Гойдає хвиля легкий човен,
а в човні дівчина співає
про тиху зоряную нічку...
в козака серце завмирає.
Вже вийшов місяць, усміхнувся,
на тих, що в човні, задивився.
Ой, як зраділи в небі зорі,
як ясним сріблом він пролився.
І кароока чула нічка
про що та дівчина співала,
тому й просила синю хвилю,
щоб та легесенько гойдала.
Вже стихли верби біля річки,
а пісня та дівоча лилась,
до козаченька дівчинонька
так ніжно-ніжно прихилилась.
Від ніжності тієї нічка
світлішою ще більше стала,
як для козака дівчинонька,
вона для ранку заспівала.
Затьохкав дзвінко соловейко,
там де калини рясні віти,
замерехтіли в небі зорі,
а роси цілували квіти.
Гойдала хвиля легкий човен,
у нім закохані мовчали...
Зустрілась нічка з ясним ранком,
о скільки радості пізнали.
Зустрілась нічка з ясним ранком,
Бог дарував і їм ці миті.
Той, хто кохає, є щасливим,
любов - найбільше, що є в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє
у віночку з ромашок... по листі
розсипає скрізь роси іскристі.
У тих росах весь луг й гай умився,
день новий ще ясніш засвітився.
У смарагдових росах, в травичці,
дозрівати приємно суничці.
Серед пишного ніжного цвіту
соловейко виспівує літу.
Сойку й іволгу літечко чує
теплі дні тут зозуля рахує.
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє.
Неба синь у очах його, світла,
і усмішка у літа привітна.
ВСІХ ДОРОСЛИХ І МАЛЕНЬКИХ ВІТАЮ
ЗІ СВЯТОМ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Закохалась я в волошок сині очки...
сині-сині, ніби неба синя вись.
І сміється вже вероніка й дзвіночки:
"Ти й у наші сині очі подивись!"
Подивилась. Задивилась... і незчулась,
як у них я закохалася без меж.
І цикорій хитро дивиться, і тирлич,
бо і в їх очах згубитись можна теж.
І запитують в мене ніжні ромашки,
і сердечник, й тихий аніс, й деревій:
"Пелюстки в нас, як ті крила в хмари-пташки.
До вподоби чи тобі наряд є мій?"
Ще не встигла відповісти, як гвоздика,
материнка, Іван-чай до себе зве.
Конюшини і алтеї, й валер'яни
цвіт рожевий зачаровує мене.
Сині-сині, білі-білі і рожеві
квітнуть барви... поле й луг уже цвіте.
Дивосил, буркун, жовтець і рясне пижмо
увібрали в себе сонце золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Давно не бачив Тишко мишки. Сховалась в нірці й там сиділа.
Багато зайвого про Тишка вона усім наговорила. Казала, що ледачий
Тишко, не любить він робить зарядку, вранці вмиватися не хоче, і не
тримає він порядку.
Про те, що Тишко все це знає, сказала курочка Рябушка. Ото ж сиді-
ла мишка тихо і не висовувала вушка. І не показувала носик, і навіть
хвостик заховала.
Все думала маленька мишка:"Навіщо я все це сказала?"
А в нірці темно, прохолодно. І дуже хочеться погрітись в саду
на сонечку, де квіти. А сонечко таке веселе, і так яскраво й гарно
світить... Уже скінчилися зернята, то ж їсти хочеться ще зранку. Хо-
тіла б з нірки мишка вийти, та кіт сидить чомусь на ганку.
А Тишко наш зробив зарядку, та ще й чистесенько умився. Сніданок
їсти не хотілось, тому на ганку й залишився.
А сонечко таке ясненьке, зігріло спинку і животик. Уже нагрілись вуш-
ка й лапки, й довгенький Тишків рудий хвостик. Сидів і думав:"Де ж та
мишка? А чи сумує? Чи радіє? Невже не знає, що без неї і сонечко не
тепло гріє?"
Ото ж невесело було і Тишку й мишці. Хто не знає? Коли посварять-
ся два друга, то сумно їм обом буває.
А ясне сонечко всміхалось, в садочку квіти розцвітали, дрімав Рябко
у своїй буді, курчатка зернятка клювали. Дзвеніли бджілки. Веселились.
Нектар збирали солоденький. І джміль гудів:"Який сьогодні деньочок со-
нячний, тепленький!"
І задрімав руденький Тишко. Його приспали яблунь віти. Ну, а тим
часом наша мишка із нірки ш-ш-шурсь... побігла в квіти. А квіти дружно
шепотіли:"Іди! Не бійсь, маленька мишко."
Ви б бачили, яка ж то радість була, коли проснувся Тишко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Крила розправте всі, вільнії птахи,
сонце будіть, бо пора вже вставати.
Хочуть почути дзвінкі голосочки
сосни й берізки, веселі кленочки.
Річечка й луг, гай і поле чекає,
пісня весела коли залунає?
Птаху - гніздечко! Вам тут його вити.
Людям - у мирі, у радості жити.
Всім нам Земля дана, щоб ми раділи,
щоб берегли її й вірно любили.
Весни квітують тут, літечко - гріє,
осінь з плодами, а взимку - біліє.
Треба, щоб зникли всі гіркії сльози,
й чули ми лиш, як виспівують грози.
Хай прожене тугу пісня пташина,
щоб звеселилася наша країна.
Крила розправте всі, вільнії птахи,
в небо злітайте, бо час вам співати.
Пишуть для вас вже мелодії світлі
сонячні промені, добрі й привітні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
Розгулялося зло... Все кричало:
"Це мені й це мені. Що так мало?
Все давайте сюди, вам не треба!"
Розгулялося зло аж до неба.
Попід хмари пішло. Загриміло,
ще й сипнуло вогнем. Обгоріло
все навколо, поглянь. Стихли люди.
Ой страшної біди сліди всюди...
Веселилося зло ще й сміялось:
"Подивіться, руїни! Зосталось
жменька попелу лиш у помісті.
У селі сльози ллються і в місті."
Та тут вийшло Добро... Яке сильне!
У Добра сила є, й око пильне.
І злякалося зло, вже й поникло.
Ну, а потім взяло... й зовсім зникло!
Зло на вигляд завжди таке страшне,
тут гримить і гуде... та враз згасне.
Де тягатись з Добром? Зло ж із пилу.
А Добру завжди Мир дає силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Зійшло уже сонце... зайшло вже до хати,
й хвилиночки тут не заснула ще мати.
Всю нічку сорочку вона вишивала,
всміхалась рідненька та все розмовляла.
Слова ті лились, мов вода у струмочку,
а барви ясні прикрашали сорочку.
Тут ниточка кожна свій слід залишала,
для сина сорочку вона вишивала.
Бо знала - наступить щаслива година,
обійме матусенька сокола-сина.
Що він, як це сонце, зайде знов до хати,
і буде матуся його цілувати.
То ж все шепотіла:"Моя ти дитино!
Жита в колосочку і клен біля тину,
і хата, й садочок, в саду соловейко
чекають на тебе... синочку-серденько.
А вчора зустрілась твоя знов дівчина,
розквітла, мов ружа... така вже красива.
Всміхнулась привітно, мене все питала,
коли нову звістку від тебе я мала?
Он скільки дівчат вже на вас тут чекають,
вони, як і я, теж щодня вишивають.
Хто батьку, хто дядьку, хто брату...
Синочки,
до Дня Перемоги вам шиєм сорочки."
Молилася мама... в очах болю жмуток,
та сину не скаже. Навіщо той смуток?
А сонце дивилось, світлішала хата,
молилась за кожного мама солдата.
Промінчики ніжні по нитці стрибали,
свою золотисту тут барву впізнали.
А поряд блакитна вже ніжністю сяє...
Лиш радість в сорочці матуся лишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Бог дарував землі на втіху сорочку, вишиту
квітками.
Ой, як же гарно вона квітне в садочку нашому
у мами!
Червоні маки, чорнобривці, розкішні мальви,
матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі, троянди манять,
як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві так гарно квітнуть
навкруг хати.
Ой, де й кому таку сорочку, як у землі моєї
взяти?!
У полі, в лузі, у діброві волошок ніжних ясні
очка,
ромашок білих ціле море, небесний цвіт -
сині дзвіночки.
Яка ж ти гарна, земле рідна! Квітуєш з весен,
влітку й осінь.
Зими моєї ясна просинь зітче тобі сорочку
сніжну.
І таку гарну... ніжну-ніжну...
Тут в кожного сорочки квітнуть. В них сяють
ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі землі моєї
вишиванки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Здається знов все снігом замело,
біліє світ... від того день більш ясний.
На вітах вишень в нашому саду
з'явився цвіт весняний, рясний-рясний.
Ще туляться до купки пелюстки,
разом тримаються. Невже бояться
розкритися? Чекає ж сонце їх,
щоб обігріти. А це ж справжнє щастя!
Цілує сонце ніжні пелюстки,
говорить їм:"Тепла візьміть." Сміються.
Повірили. Розкрилися... Поглянь
над цвітом ніжним бджілочки вже в'ються.
Який красивий світ наш у цвіту,
зігрітий в сонця теплоті й любові.
Та згіркло враз... між білого ясний
червоний цвіт, мов краплі болю й крові.
Ні! Це не є від цвіту біль гіркий,
від теплоти завжди світ розцвітає.
Хай зникне зло, що холод нам несе,
й ніщо про нього більш не нагадає.
Нехай ясніє світ наш у цвіту,
веселки барви грають в ньому, й сніжні.
І зігрівають сонця промінці
пелюстки цвіту весняного, ніжнІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Всміхнімось світові! В собі несім
ту Радість, яку він щедро дарує.
Хоч цвіт наш біля кожної з руїн...
і плач жінок й дітей давно він чує.
Не треба нам соромитися й сліз,
в наших серденьках Милосердя зерна.
Багато так розсіялось навкруг
колючок гострих з колючого терна.
Ми не єдині... бачить увесь світ,
як зло лихе і хиже розгулялось.
Та всі разом здолаємо його,
недовго панувати злу зосталось.
Проявиться у всій своїй красі
і Щастя, й Ніжність, і Любов, і Ласка.
Зробімо все, щоб діточки малі
повірили, що Правдою є казка.
В казці Добро вміє здолати зло,
хоч часом непереливки буває.
То ж даймо дітям жити на Землі,
де Мир панує й Добро силу має.
Для цього сам Син Божий на хресті
розп'ятий був, коли Земля вся квітла.
ВОСКРЕС... щоб Істина жила,
щоб всі повірили у Перемогу світла.
Не буде місця мороку і тьмі,
ллє світло сонце завжди після ночі.
... і буде Син, і буде Мати,
і будуть Люди на Землі...
Повірмо всі у ці слова Пророчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Розправила бджілка крила й полетіла.... полетіла...
А за нею, Боже мій, вже летить весь дружній рій!
Політали на лужочку, і у лісі, і в гайочку. У лужочку - над
квітами, у лісочку - над вітами. Як над квітами кружляли,
то квітковий мед збирали.
А в гайочку були діти, стали бджілочок просити:
- Політайте й над липами, медок любим ще й липовий.
Як над гречкою дзижчали - то гречаний мед збирали.
А в полечку, де житечко, зустрілося їм літечко. Літо пен-
злик в руках мало, все навколо фарбувало. Все навколо
фарбувало, барви-стрічки роздавало:
синю стрічку - річці,
зелену - смерічці,
хмаронькам - сріблисті ,
а бджілочкам, як житечку - стрічки золотисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
Міцніє з кожним днем у боротьбі
козацький дух... гартується в борні.
- Дай, Боже, сили, - просимо Тебе, приблизь щасливі, мирні наші дні.
Ми зможем лиш з Тобою розцвісти,
до Перемоги йдем багато літ.
В цей День веселий, сонячний, ясний,
побачить світ весь наш барвистий цвіт.
Ми волю здобуваємо разом,
бо кожен тут не сам є по собі.
Із вдячністю усі ми як один,
в День Перемоги вклонимось Тобі.
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
А мені не треба малювати брови,
в Україні всі дівчата чорноброві.
А вуста мої медові... ой медові,
цілувати буде милий чорнобровий.
Українка. Українка. Українонька.
Всі говорять, що красива я мов зіронька,
мов дзвінка, весела річка...
Я землі своєї чічка!
А мені не треба щічки малювати,
дарували вроду мені мама й тато.
Мої очі, каже милий, - небо синє,
а волосся, ніби в полі жито зріє.
Одягну сорочку вишиту, барвисту,
заспіваю гарну пісню голосисту.
Заясніють щічки мої, немов маки,
буде милий мене знову цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Зерном поля засію.
Заколосишся, світла.
Цілує Землю Сонце...
-Загою твої рани.
Сипну червоних маків
там, де глибокі шрами.
Залишу променята
в твоїх шовкових косах,
коли веселим ранком
я пробіжусь по росах.
Позолочу у річці
грайливу хвилю синю
і пригорну до серця
твою я Україну.
Бо бачу, як з любов'ю
боронять її діти.
Сипну їм під віконця
барвисті ніжні квіти.
А діти ті хоробрі...
радію українцям.
То ж підмалюю брівці
я їхнім чорнобривцям.
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Садами заквітчаю.
Ой розцвітеш ти, світла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Не забрати, не стоптати. Вічно буде жити
та земля, де захищати вміють і любити.
Не забрати, не стоптати райдугу у хмарі,
де у небі волошковім лелеченьки в парі.
Так як вітра не спіймати між житами в полі,
так в народу України не забрати волі.
Любить кожен свою землю і про неї дбає,
навіть наша калинонька добре серце має.
Несе впевнено Славута вперед свої води,
бачить він, що Українців шанують народи.
Разом ворога здолаєм, будем дружно жити.
Не зламати тих, хто край свій уміє любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Зустрілись в двобої Добро й люте зло.
Ніхто їх не зміг зупинити.
- Ну що ж, дочекалось я часу свого.
Тепер я тебе хочу вбити.
Я знищу тут все! - хизувалося зло.
Бо того, що є вже - замало.
Дивилось Добро... о, скільки руїн.
Не сперечалось. Мовчало.
От стали до битви... Гриміло. Гуло.
Вогнем по землі зло пройшлося.
Та міцно стояло Добро на землі,
ще й сили йому додалося.
Здригалась Земля... лютувало так зло.
Глибокі воронки - то рани.
І квилили в небі десь там журавлі,
додому вони повертали.
Той клекіт журливий відчуло Добро.
Знялось, ніби в нього є крила.
І раптом - так швидко пішло уперед.
Добро - то Велика є Сила.
В тій Силі Великій є подих весни,
в квітучих садах білі хати.
У ній є родина, синочків "Буквар".
Добру тут є що захищати.
Тут ріки його, поля і ліси,
і море, й зелені Карпати,
усмішка коханої, доньчині сни
і друзі тут вірні, завзяті.
А зло озирнулося... що в нього є?
Нічого. Лиш прірва.
В ній зникло.
А в синьому небі летять журавлі
і сонце ясніє... так світло...
Тепер панувати Добру на Землі -
нема в світі більшої сили.
І дякувать Богу в молитві щодня
за край, де в любові зростили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Плакала калина в саду біля хати.
Гіркі сльози лила... плакала навзрид.
Ягідки стоптали, серденько розбили.
Гілочки зламали... соловейко стих.
Плакала калина... не сміли втішати.
Розділяли горе - сльози не вода.
Ягідок рясненьких їй вже не підняти.
Роз'ятрена рана - не чужа біда.
Плакала калина... нижче нахилялась.
квилила пташина, обійма крилом:
- Ой не плач, рідненька, більше ягідочкам
не прийдеться битися із лютим злом.
Бо ти зло здолала... себе не жаліла,
і провини в тому твоєї нема.
Віти поламали, ягідки стоптали...
зло лихе назавжди Ти перемогла.
Ще шуміть, калино, тобі тут, де хати...
і розкішним цвітом веселить садок.
Ягідки рум'яні в ніжнім оксамиті,
чути соловейка будуть голосок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Летить голуб, летить білий та й у небі синім.
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
А той голуб, а той білий має крила сильні.
Боронити вміють край свій козачата вільні.
А за голубом голубка й малі голуб'ята.
Тут родина наша рідна, наша рідна хата.
У садах дзвенить весела пісня солов'їна.
Красить світ вишневим цвітом наша Україна.
Із землі своєї, Боже, дай орду прогнати.
Щоб розквітла, знов всміхнулась Україна-мати.
Летить голуб, летить білий та й у небі синім...
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози, Україно, наша мати.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати... Наші світлі.
Ой, які ж гарні! Які славні! Які рідні!
Ми є для них усіх щодня - міцна підмога.
Завжди найкращих вибирає Перемога.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози Україно, наша мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Найбільшою у світі є Любов,
вона свята і додає всім сили.
Її не зборе на Землі ніхто
й ніколи, знайте, щоб не говорили.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Цінуй і бережи завжди свій рід,
бо рід є - найцінніше. Знай, мій сину.
Це він навчив тебе, синочку мій,
по-справжньому любити Батьківщину.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Найбільшою у світі є Любов,
споконвіків ми нею є багаті.
Любов'ю зігріваються серця
в веселій й світлій кожній нашій хаті.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Розпростер лелека дужі крила,
ой весела ж пісня тут дзвеніла,
соловейка слухали садочки...
А тепер боронять край синочки.
Кожен з них коханим є і братом,
і для діточок є добрим татом,
і відваги їм не позичати.
То ж пишайся, Україно-мати.
Хоч стоять в зажурі ще тополі,
й гіркоти багато в нашій долі,
засіваєм ниву. Золотися.
Усміхнись, Вкраїнонько! Всміхнися.
Любим тебе, Україно рідна,
ти синами є своїми сильна,
в козачат до світла лиш дорога.
Нас усіх чекає - Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Встало сонце... знов росою умилося зранку,
личко рушничком утерло. Вдягло вишиванку.
І пішло воно зі сходу... увесь день ходило,
а під вечір на заході за горою сіло.
Усміхалось до всіх сонце... і було привітним,
всіх на світі зігрівало проміннячком світлим.
Завтра сонце знову встане... вмиє личко зранку,
одягне свою барвисту гарну вишиванку.
Знов ходитиме над світом... буде всім світити,
щоб усі запам'ятали, як треба любити.
Щоб усі запам'ятали: Україна-ненька
від зла світ весь врятувала й сонечко ясненьке.
Боронила сонце й небо... Землю рятувала,
синь небес і позолоту в себе увібрала.
Слава Богу! Україні і героям слава!
Все зробили, щоб у світі Правда розцвітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Летіла голубка до отця й до неньки.
А як прилетіла, у садочку сіла.
Побачила неньку та й заговорила:
- Ой вийди, матусю... ой вийди із хати.
Нехай вийде, мамо, із тобою й тато.
Подивіться пильно на мене біленьку,
вісточку синочок передав гарненьку.
Б'ємо воріженьків... Ой дамо ж лихому!
Повернемось швидко ми до свого дому.
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Несла сину радість від отця та неньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Я написати щось хотіла...
та не знайшлося слів.
Я добре щось сказать хотіла -
слова потік мов змив.
А моя думка полетіла
туди, де сльози й біль.
Раніше там усіх вітали,
ділили хліб та сіль.
Я просто всім нам побажаю
буть мужніми тепер.
Слова повернуться, я знаю,
бо їх ніхто не стер.
Краплиночку води понесли
дитиночці малій.
Не встигли... Знаю.
Залишились на передовій.
Та прийде час і заспівають,
як сонячна весна.
Радіти буде Україна
під трелі солов'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Гради... Смерчі... Урагани...
принесли до нас погани.
Ревуть, свищуть, завивають...
то не нас - себе вбивають.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Ось руїна... й знов руїна...
плаче там душа Каїна.
В адськім полум'ї згорає,
назавжди в ньому зникає.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Синє небо... в полі жито...
в щасті будемо тут жити.
Перемогу той пізнає.
хто любов у серці має.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу...
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
Вкриваєш омофором сад і діброви.
З тобою міцніють сини чорноброві,
русяві, біляві... Сини України.
Загой їхні рани.
Примнож їхні сили.
Дай засинати під колискову
новонародженим... відчути знову
мамину ласку і татову силу
діточкам нашим.
Дай Світові - Миру.
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу.
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Як світило сонце - так й буде світити.
Бо нікому в світі Доброти не вбити.
Як ясніло сонце - так й буде сіяти.
Бо нікому в світі Щастя не стоптати.
Так, як гріло сонце - й буде зігрівати.
Козацького духу не можна зломати.
І щоранку сонцем буде повна хата
там, де підростають малі козачата.
Як всміхалось сонце - так й буде всміхатись,
золотим промінням в чорнобривцях гратись.
Як світило сонце - так й буде світити.
Дано в нашій долі зло в світі спинити.
За довіру Богу подяка і слава.
Уклін Україні і героям - шана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
І зовсім неприваблива, коли дорослі "дядьки".
Як дітки сперечаються, то можна дати ради.
І зовсім не до жартів, коли стріляють "Гради".
Не граються вже діточки, бо хто куди сховались.
І позирають злякано: чи "дядечки" награлись?
Комусь шматочок *лакомий чи не застряне в глотці?
Боронять свою землю відважні, мужні хлопці!
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
Та почекайте, ріднії, дограються ще "дядьки".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
Та ви ж не проспали.
Ранесенько встали.
Вам ніколи сльози
не допомагали.
Ой радійте, очі.
Краще усміхнемось.
Всі ми разом - сила.
За руки візьмемось.
За руки візьмемось.
Серденько зрадіє.
Боронім країну
кожен, як уміє.
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Щось тут так, а щось не так...
Чи то щука, чи то рак?
Може так, можливо й ні.
Україна у вогні.
Комусь мало? Все собі.
Ну і що ж, що хтось в біді?
Скупа в радості сльоза.
Хай легка буде хода.
Розцвіте наш рідний край.
Кожен свій збере врожай.
Що сказати ще? Міркуй.
Своє серденько почуй.
Щось тут так, а щось не так...
чи то щука, чи то рак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Спинивсь Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
проміння зігрівало серце.
Думав Господь: « Ой, гарна ж мова, мов тихий сильний плин ріки.
Уміють тут дорожить словом, то ж вірно служить їм віки. В ній кожне
слово, мов в намисті перлинки-бусинки рясні.»
Співала ненька колискову…
«Ой спи, синочку мій! Засни.
Ой спи, мій синку! Дужим, сильним,
відважним, мужнім виростай.
Землю свою люби, мій рідний,
свій рідний край оберігай.»
Згадав Господь: «Я чув цю пісню і бачив воїнів-синів! І їм співала
ненька рідна, край боронить навчила свій. Яка красива мова! Сильна.
Живе Моя в ній благодать. Стоять відважні козачата. Тут й слово вміє
захищать.»
Всміхнувсь Господь: «Тримайтесь, вої! Я з Вами у святім двобої.
Пора вже МИРУ панувати. Я хочу чути, як синочку співає колискову ма-
ти про сонце ясне й неба синь. Зросте тут в щасті кожен Син!»
Стояв Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
промінням зігрівало серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Летіли журавки до рідного краю...
вони повертались та й до свого гаю.
Летіли журавки, крильця тріпотіли,
своїй землі рідній журавки раділи.
А у гаю травка та й зазеленіла...
бо журавкам ніжним вся земля зраділа.
А кожна журавка, як краплинка світла,
вона несе весну, щоб земля розквітла.
А кожна журавка краплю-радість несла,
щоби земля рідна у цвіту воскресла.
Кружляють журавки ген у небі синім...
так весна-красуня додає всім сили.
Летіли журавки до рідного краю...
вони повернулись та й до свого гаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
Ти мов кущ калиновий, що квітує веснами.
У покорі хиляться ґронечка ясні.
Мов красуня-дівчина... та смуток у погляді,
бо Вкраїно-серденько, гіркнуть твої дні.
Доки сонце яснеє у блакиті світиться,
кожен, як уміємо, будем боронить.
Україно-ненечко, Україно-лелечко,
захистить зуміємо, бо вмієм любить.
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Чого ж шукати кращого?.. У світі
є сад в цвіту, сміються наші діти.
Говорить світ до нас. А його мова
така співучо-ніжна. Веселкова.
Чому ж тоді стоїть на стражі воїн?
Та вже ж було ой як багато воєн.
Пролито сліз... Не вбере ціле море.
Не зігріває людям душу горе.
А сонячна малесенька кульбабка
в густій траві, зелена спритна жабка,
чи бджілочки над квітами, красиві,
дарують радість й додають всім сили.
А солов'ю радіє гнучка гілка,
бентежить серденько комусь сопілка,
видзвонює в гаю потік співучий,
і дозрівають десь в садочку груші.
Говорить світ до нас... Хто розуміє,
той сам добра зернята щедро сіє.
Від доброти стає світ значно кращим,
то ж бережім його, бо він є нашим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022