Вічну журбу в моїй душі,
Я так хотіла розігнати...
Зібрала тіні зблідлих днів
І тут... я почала ридати.
І закривавилась душа
Від тих обледенілих слів,
Що я колись так необачно,
Комусь сказала у ті дні...
Й для чого спогади мені,
Коли у них кривавий цвіт,
Який приносить тільки біль
І гіркоту згорівших днів?..
