я – на обід, кажи свою промову.
веселий і п'яний, ось я вже на вулиці.
думаю собі так:
чи ти завжди отримуєш те, що бачиш,
чи, навпаки: бачиш те, що отримуєш?
хоч би як, я не маю часу на сумніви:
ти – не один з нечисленних обраних,
що могли б поставити під сумнів мою гру,
теорію відносности, чи щось таке подібне.
так і сьогодні: ти схитрував аж двічі,
і витягнув двійку. двійка – твоя оцінка.
весело. так минув ще один досконалий день.
хтось мені там гукає: красунчику, ризикуй!
ти – заводний ведмідь, ти – іграшковий маятник.
танцюєш рокенрол, як нова копійка –
той, що танцює за гроші? справді, подумай сам:
правди буває лиш дві: буває лиш чорна та біла.
не нагадуй мені про якісь там градації сірого.
бо в цьому чіткому світлі легко знайти всі відповіді,
щоб вийти сухим з води й не платити за вхід до пекла.
і ти усвідомиш: для тебе вже не буде нічого нового,
і з цим вже нічого не можна вдіяти.
принаймні, сьогодні ти стратив цей шанс,
а день вже минув: ще один досконалий день.
міркуєш: тотальна війна розвалить твою хатинку.
ось до чого ти йдеш! повороту назад нема.
ти робиш все тупо мовчки. буде, що вже не буде
місця, куди піти правильно відпочити!
ти кажеш ту саму правду, але щоразу по-иншому.
ти знаєш, що жоден суд не знайде твоєї вини.
все, що ти робиш, вважається одним досконалим злочином.
– такою злочинною дією був і цей досконалий день
another perfect day, motörhead
