- Алло... Привіт... Ну, як ти там?
Як справи йдуть? Яка погода?
- Та знаєш... Якось... Якось так...
Живу помалу... Слава Богу...
Погода? Так собі... А в вас? -
І полились гарячі сльози,
Й байдужу трубку розірвав,
Нестерпним болем, тихий стогін.
- Кохана... Мила! Лиш не плач!
Скажи мені, що сталось, люба?
- Не знаю... - протремтіло враз
І загубилось серед суму.
Мовчання теребило жаль,
Врізалось мукою, у серце
Й лежала поміж нас печаль,
Тут повторилось, наче вперше:
- Не знаю... Тільки, так мені
Самотньо, холодно ночами,
Без тебе, душу крає біль,
Тривога поїдом з'їдає,
А сни тікають, у журбу,
Немає спокою без тебе,
Рахую дні та не діждусь,
Коли побачу наше небо
Й почую голос дітлахів,
Їх обійму і зацілую,
Вже скоро... Скоро... Любий мій,
До тебе голову схилю я...
- І я... Я теж рахую дні...
Шукаю ночами ті зорі,
Що світять в твоїй стороні,
Прости кохана, якщо зможеш,
Моя лишень, у тім вина...
Чекаю, мучуся, благаю,
Щоби розлука ця, для нас
Останньою... Ти чуєш? Стала...
Алло... Прости мене... Алло..!
- Алло! Не чую... - ніч мовчала
ID:
804104
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.08.2018 23:40:57
© дата внесення змiн: 22.08.2018 23:40:57
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
