Порвалися ті струни у душі...
Що грали ніжно, музику життя.
Лишилась скрипка серця в стороні!...
Тож тіло може йти у небуття...
Йому не буде місця в світі тім,
Де слугувало тільки для краси...
З`являлося, коли була потреба в нім!
Й зникало, коли хтось просив.
А скільки було зкроплено ночей
Краплинами солоної води
Із тих,.. так ніжно люблячих очей,
В яких колись любов хтось розбудив
Яка жила, надіялась, чекала!
Що щастя недалеко вже, от-от!
Сліпа, наївна, щира,.. та незнала
Що буде зовсім інший поворот
Ви, люди, зважуйте ті вчинки,
Через які і рветься та струна
І пам`ятайте про солоні ті краплинки...
Що кожному, повернуться, СПОВНА!!!
