Я залишаю місто, не обернувшись.
Поїзду хвиля вхопить мене, мов лист,
Повз пролетять будинків піщані мушлі,
Час вирушать: на мене чекає ліс.
Спить у деревах вітер – старий Чугайстер,
Осінь павуча ковдру на нім плете.
Я принесу вберемок духмяних айстр,
Вклавши їх горілиць, як малих дітей.
Сонце в зелені труби задме натужно.
Я тоді мовлю в хащів м’яку пітьму:
«Мавко, візьми до себе мене на службу!» –
Може, вона відкаже мені: «Візьму».
