|
Замерзлі мрії
На душі не тане сніг,
сніг, що випав від печалі,
хоч знайти я мрії зміг,
та в снігу вони пропали.
Кожен день, неначе сон,
сон, в якому дуже часто,
бо потрапив у полон,
від думок, з якими пусто.
По снігу іду життям,
не втрачаючи надію,
що прекрасним почуттям,
оживаючи зрадію,
усі сумніви розвію
і знайду замерзлі мрії.
Замерзлі мрії від журби,
жорстоко сковані у кризі,
бо від байдужості скарби,
панують казкою у книзі.
Нема спасіння від життя,
яке, мов фарбою на пензлі,
малює зимне відчуття,
що бачу мрії всі замерзлі.
Вони живуть лише в словах,
у світлих думах незабутніх,
неначе вірю, що в снігах,
вони скарбами ще присутні.
Віктор Цвіт 12.06.16
ID:
677928
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 14.07.2016 01:21:50
© дата внесення змiн: 14.07.2016 01:21:50
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
