Замерзлі мрії

Замерзлі  мрії

На  душі  не  тане  сніг,
сніг,  що  випав  від  печалі,
хоч  знайти  я  мрії  зміг,
та  в  снігу  вони  пропали.

Кожен  день,  неначе  сон,
сон,  в  якому  дуже  часто,
бо  потрапив  у  полон,
від  думок,  з  якими  пусто.

По  снігу  іду  життям,
не  втрачаючи  надію,
що  прекрасним  почуттям,
оживаючи  зрадію,
усі  сумніви  розвію
і  знайду  замерзлі  мрії.

Замерзлі  мрії  від  журби,
жорстоко  сковані  у  кризі,
бо  від  байдужості  скарби,
панують  казкою  у  книзі.

Нема  спасіння  від  життя,
яке,  мов  фарбою  на  пензлі,
малює  зимне  відчуття,
що  бачу  мрії  всі  замерзлі.

Вони  живуть  лише  в  словах,
у  світлих  думах  незабутніх,
неначе  вірю,  що    в  снігах,
вони  скарбами  ще  присутні.

Віктор  Цвіт  12.06.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: Віктор Цвіт