Білі лілії пливуть в озерну даль, Я не можу дочекатись сходу сонця, Тільки ніжно скинувши вуаль, Я засну на березі озерця. Мене збудить промінь претонкий, Я збагну що ранку дочекалась, І в пориві весноньки п’янкім Я знайду ті сили що втрачались
ID: 592917 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 10.07.2015 21:28:59 © дата внесення змiн: 10.07.2015 21:28:59 автор: Kristen
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie