Довго-довго ніч мовчала,
В ковдрі зоряній мов спала,
Мов дивилась гарний сон,
Що в Парижі, як гарсон,
Місяць їй приніс мартіні.
Раптом мандрівні хмар тіні
Полонили весь Париж,
Прошептали: все проспиш.
Підійшов, як свій, і ранок,
Привітався: я — світанок.
Зір загасли сотні свіч —
І скінчились сон і ніч.
