Під покровом ночі,
Хвилюється імла,
І місяць серп свій точить,
Стривожений від сна.
Земля ховає у лісах
Сторінок безліч притч,
Вже неба не згадає птах,
Та вряди-годи лине клич.
А зорі свій ковтають пил-
За горизонтом видиво для них,
І споглядають з усіх жил,
Та це лиш згуба для сліпих...
