|
Перельотами, злетами, падіннями.
Заворушеннями, прикритими потрясіннями.
Дорогою примарності ілюзій.
Ламаючи себе над тим, чи правда все,
чи пелена й рожеві окуляри,
ти відчайдушно, іноді, зриваєшся на крик,
й у прірву, вниз, допоки крила не розправиш
й не зрозумієш, що летиш!
Дороги і стежки давно всі збиті,
І їх, до тебе, вже давно усі пройшли,
їх вже давно забули, замели.
Боїшся падати – не лізь у небо, а не боїшся – то лети!
Є вибір завжди, де та правда й ти
вирішуєш, лишитися чи повернутися й піти.
аби не вбити час, аби його дарма не загубить...
Хвилини і години, дні та ночі – цінна річ, ти їх не купиш,
І їх в дарунок теж тобі не принесуть.
Цінуй та мрій, адже без мрії ти – ніщо,
Загубишся й себе загубиш, не маючи мети…
не скуштуючи - не пізнаєш як на смак,
той заборонений, із Раю, плід.
ти тільки не згаси, маленький вогник у душі.
потрібно далі йти,
повз біль і зради, повз самотні дні,
повз іще більш самотні ночі,
та, правда, це ніщо, порівняно із тим що там попереду,
що там чекає, ближче до межі,
ближче до краю,
там де світанок, там, де маєш бути ти...
ID:
486105
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.03.2014 19:22:05
© дата внесення змiн: 16.03.2014 19:22:05
автор: Annaleto
Вкажіть причину вашої скарги
|
