Все. Досить. Я здаюсь.
Здаюсь чекати тої миті
Коли мене ти знов покличеш ,
Поманиш пальцем ніжної руки
Зробивши сексуальний крок із лівої ноги.
Твій почерк бедрами – прекрасний,
Та знову пишеш ти : Пробач. Прости.
Я не навмисно. Не серйозно.
В мені багато місць для інших ,
Але у серці - лиш для тебе місце є .
Повір все буде краще , ніж раніше!
Я змінюсь !
Повір! Пробач! Прости!
Повірити? Пробачити? Простить?
Забути зради, підлість і скандали ?
Повірить – ні . Пробачить – так .
І залишитись пасижиром в її ліжку,
Кредитной карткой в її гаманці,
І не можливо пояснити
Ганьбу під назвою ЛЮБОВ !!!?
