Ти думала, що бачиш щось у темряві.
Я брала твою каву і пила сама.
Ти вперто йшла стежками незбагненними.
Я закохалась в тишу : криків вже нема.
Нема і кроків,
скінчились уроки.
Ти поїдаєш всі мої думки.
Завмерли стіни.
Я - твоя картина.
В смітник мої поради,
все робиш навпаки.
Навіщо ти від мене все ховала?
Виходить, я задарма помирала?
Ти ворог мій і краща подруга моя,
давно твій блеф розкрила :
ти - це я.
