Тук тук... Хто там? А це ти? Ну заходь. Сідай, гаразд, присядь. Ти звідки тут взялось? Проходило мимо і вирішило зайти? Не скажу що дуже радий тобі, але раз прийшло, то вже сиди. Принаймні веселіше буде ніж самому.
Ну, що розповіси? Нічого? Хах... Чомусь я так і думав. Ех ти. Ану допоможи мені. Подай руку, а то я за останні роки зовсім осліп.
Хто п'яний? Я? Ніякий я не п'яний! Прсто не тримаю рівновагу, та й координація рухів уже не та, що була замолоду. А от колись... Колись я був зовсім інакший. Колись і світ цей був не таким. Колись він був різнобарвним, а тепер одна тільки непроглядна чорнота... Мда... Було, було колись в мене все. Все що було потрібно для нормального людського життя. Хоча якщо подумати, то і зараз є, от тільки не вистачає зору і й рук. Мені б хоч руки і старий роаль... Ех, було б тоді веселіше жити. А так... Добре що є хоч громофон і парочку старих платівок.... ... ...
Що? Я не сплю. Ну може трішки задрімав. А тобі то яке діло. Та й узагалі, що ти хочеш від старого інваліда? Іди собі куди йшло. Ні, стривай, не йди. Зостанься ще хоч трішки. Ну не випендрюйся кажу. Іди став чайник, вип'ємо чайку. А то сидимо як чужі люди. Так, не придирайся до слів. Знаю що чужі. То поговірка така є. Так, все, іди став чайник.
Ну, як чай? Не бреши. Я ж знаю що не подобається. Я сліпий, а не глухий. Не подобається - не пий. Тебе ніхто не заставляє. А іншого в мене нема. Так, все, дістав. Іди звідси нехай я на тебе не дивлюсь. Ну то й що, що не бачу? Значить тепер з мене можна кепкувати? Так? Ну то смійся, смійся на здоровя. Мені уже давно на це байдуже. З часом до всього звикаєш. І до вічної темноти, і до насмішок. До всього. Тільки до неволі - ніколи!...
Чуєш? Ніколи не звикай до неволі... Борись. Борись допоки стане сил. Але не здавайся. Чуєш?! Ніколи не здавайся! Ні за яких обставин. Ні при яких умовах. Неволя - це найгірше і найстрашніше, що може бути. Не віддавай нікому те, що тобі найдорожче...
Гаразд. Іди вже. А то вже вечоріє. А тобі ще довго добиратись. Дякую що зайшов. Що не забув старого. Тримайся. Успіху в житті. І пам'ятай: НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!
Це була його остання фраза, яку воно почуло. Після того як зачинились двері, пролунав тільки один єдиний постріл. І тиша. Мертва тиша навкруги...
п.с. НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!!
ID:
290872
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.11.2011 00:46:22
© дата внесення змiн: 05.11.2011 00:46:22
автор: Fagotyst
Вкажіть причину вашої скарги
|
