Скляними очима,
розбився мій зір,
і зник мій язик –
розгніваний звір.
І шкіра сповзла,
зайнялась пекельно,
згоріла...
до тла...
Мої руки троянди,
їх кохають жінки,
кровю стікають,
їх пелюстки.
Я прокричав...
твоє імя...
мені відповіла...
пустота...
я великий змій,
і я своя сім*я,
я ворог свій,
і своє ім*я...
я зїв себе з кінця,
проковтнув своє я,
я помилився,
тебе вже нема...
