А прикольно, мабуть, бути мурахою, повзаєш собі, кругом все таке велике, недосяжне, за деревом – дерево, і ще дерево, і знову дерево… А прикольно, мабуть, бути комахою, літаєш собі, навколо все таке велике, високе, неосяжне за горизонтом – горизонт, і ще горизонт, і знову горизонт… А прикольно, мабуть, бути птахом і їсти мурашок та комашок… А прикольно, мабуть, бути людиною, і їсти пташок, що їдять мурашок та комашок, для яких цей світ горизонтів та дерев такий ж неосяжний та недосяжний як і для людини.
