Тремтить рука і тягнеться до неба,
В очах печаль, на серці сум,
Мабуть такого іншим вже не треба,
А той хто бачить - зжалиться над ним,
Він дасть надію і бажання жити,
Він дасть любов і дасть душі тепло,
І через мить не буде вже тремтіти
Рука того, хто ледь не став ніким.
