Є в моїй пам'яті хатина,
Куди ніколи не прийдуть,
Я у ній виросла з дитини,
Про неї спогади живуть...
Які ці спогади болючі,
Ще й незабутні крізь літа,
Мого дитинства дні та ночі,
Молитва снів моїх свята...
Життя назад не повернути,
Рідні, на жаль не обіймуть,
Несу лиш Богу всі спокути,
Долаю в споминах цей путь.
Звідси в життя свої дороги,
Проклала в даль через жита,
Я щиро вдячна долі й Богу,
Що десь стоїть хатина та.
Галина Грицина.
