У парку ніч, ліхтар тремтить,
І тінь поволі десь пливе.
Самотній трубач — саксофоніст,
У ноти душу він кладе.
Його мелодія — мов очі,
Мов подих вітру серед ночі.
Вона у темряві дзвенить,
Як мрія, що ніяк не спить.
У звуках ніжність і печаль,
Немов осінній теплий жаль.
Він грає — час зникає, тане,
І світ навколо тихим стане.
Його мелодії тумани
Лягає в серце меломану.
Торкнуться струн душі мелодії —
І світ розквітне в ніжнім спокої.
