усе так і є, пані Тамаро... крничати?.. можна, але це буде голос волаючого у пустелі - ми в пустелі... людській. Не схаменуться, не зупиняться. Відкинули Бога. Тепер самі. Чи не самі? Бо там, де відкинуто Бога, на престолі сидить інший - святе місце порожнім не буває.
У мене подібна тема ось на днях - вірш "Безпросвітно" - бачимо, пані Тамаро, і говоримо - але нічого не міняємо... Тільки друге Пришестя Христа - але Він приходить, коли хоче і коли Його зовуть...
Усе таки, пані Таморо, Господь з нами - що ще можемо сказати...