Розрито могилу
Я на скіфській могилі
Кров свою пролила.
Коли тільки ще вперше
По землі рідній йшла.
Кров вона не водиця.
Чую, як гомонить!
Знову тая могила
Душу рідним ятрить
Мов би я там лежала.
Поруч лук і сідло.
Скільки років минуло..
А мов вчора було.
Поруч друг мій єдиний
Кінь гривастий, лежить
Пам'ятаю, ступав як -
То земля аж дрижить!
Металевого дзвону
Співу вітру в ярах
І дівочого сміху
Вже не чую в зірках.
А колись .., а колися!
Все моє тут було
Розсипалося степом
Золотеє руно
І оленя й грифона
Я з руки напоїв
Тільки ворог підступно
Той напій отруїв
Пали чари й кохання
На руках я тримав
Кров гаряча злилася
Й Поруч сам я упав.
Нема кому згадати
Як ховали колись,
Як вином умивались
Кров'ю як упились!
Не згадаю як звали.
Все копилом зросло
Та в дитинстві як добре
На могилі було!
Як же добре!
Додому, ніби знову попав
Але ворог не спав.
Ту могилу копав
Чую ...трактора рики
Не дають знову спать.
Час, бо землю рідную
Від орди захищать!
Час..прийшов смерть кагану
На мечі принести.
І ВЕРНУТИ КРАЇНУ ДО
СВЯТОЇ МЕТИ!
Ан. Бук-Стефко
.
.
