|
Я родом - з рідного села,
Найкращі дні там прожила.
Там хата мамина і липа,
І квітка сонця яснолика.
Величний сонях на городі,
І мальви, що тепер не в моді...
Палають айстри і жоржини,
На всіх просторах України.
Ще й чорнобривці тепло сяють,
Мов сяйво літечка вбирають
У оксамитні пелюстки,
Осінній аромат терпкий.
Барвисті кури в холодочку,
Вода прозора у ставочку.
Стара верба, прадавній млин,
Гарбуз спинається на тин.
І стежка, що веде до Бугу ,
Ромашки білі серед лугу,
Червоні маки і волошки,
А в лопухів - рожеві брошки.
Петрові сині батіжки,
В ультрамарині - сокирки.
Буркун до неба жовто пнеться,
Березка килимом плететься.
М'які, як вовна, спориші,
Едем - для ніг і для душі.
Весь світ - це літо і краса,
Над ним - блакитні небеса.
Там річка стрічечкою в'ється
Високе сонечко сміється.
Дрімає пес у бур'яні,
Тут скрізь - так затишно мені.
... Під вечір ластівки літають,
Сюїту цвіркуни заграють,
Серпневий присмерк, прохолода,
В криницю зірка впала, в воду.
У небі тих зірок без ліку.
Вже скоро півень - кукуріку!
Розбудить - день новий настав.
Качки і гуси йдуть на став.
Туман сповзає до яркА,
А кіт чекає молока.
Що дзвінко дзенькає в дійницю.
Село живе, йому не спиться.
В жнива, в гарячу літню пору.
Бо час злітає дуже скоро.
Біленька хмарка пропливає,
Але дощу не обіцяє.
Гаряче літечко бринить,
Прекрасна неповторна мить.
Густа отава на межі,
І - міражі, і міражі,
Пливуть у мареві далеко.
Гуляють по стерні лелеки.
Вже молодь стала на крило,
Моє село, моє село!..
Бо де б я в світі не була,
Я родом - з рідного села!
ID:
1045258
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.08.2025 23:39:22
© дата внесення змiн: 07.08.2025 23:39:22
автор: majra
Вкажіть причину вашої скарги
|
