Хотіла бути біля Тебе і грітися Твоїм теплом,
Ти ж був мов всесвіт, моє небо, з Тобою – день здавався сном.
Я розчинялася без міри – в Тобі, мов квітка без прикрас,
І вірила, що почуття – розквітнуть щастям поміж нас.
Хотіла бути Твоїм ранком, будити лагідно, без слів,
Твоїм залишитись світанком у світі зла й буремних снів.
Хотіла бути Твоїм сонцем, коли усе навколо гасне,
Твоїм теплом у люті зими, Твоїм життям, таким прекрасним.
Та час ламає наші долі й усе, що довго будували,
А дні, мов сторінки без фарби, поволі з пам’яті зникали.
Я не тримала – відпустила… але в душі, крізь біль й печалі,
Ти залишаєшся на завжди! І мотивуєш мене далі!
