Легкий туман ліниво якось слався,
А ми ж чекали сонячного дня.
Та день в цей час у молоці купався.
Лиш час події швидко підганяв.
Чомусь тремтіли ноги...хвилювання,
А серце ось-ось вискоче з грудей.
Була ця зустріч перша і остання...
Напруга досягала апогей.
Ну що сказать, коли слова вже зайві,
А як хотілося тебе ще раз обнять!
Але зробить оце, можливо, вже не варто.
А серцю так хотілося кричать!
Навколо притаїлось все в чеканні.
І дощ осінній тихо моросить.
Несказане лишилося в мовчанні...
Болюча ця розчарування мить.
Слова мовчать, але серця чекають,
І про розлуку хочуть все узнать.
Ріка життя тихесенько спливає,
Її не зупинити, ні догнать...
Такий зворушливий, життєвий вірш!
щемно...
