Найвища любов з'являється з найбільшого розчарування,
з прощання з життям, з душ поєднання,
з перших крапель дощу, грози у травні,
або тоді коли минає у комусь розчарування...
тоді коли манить минуле й майбутнє, коли в середмісті все ж люди усюди
не тіні, не залишки зломлених душ,
і світло з них лине, тих вікон не руш...
найвища любов розбиває всі стіни, вбиває залишки погорбленої тіні,
і дух із твого дивного розчарування...
коли ти розбитий на краплі з прощання,
із напівпогляду крізь півлюдину,
коли кожну мить ти без упину
шукаєш, де втратив свою половину...
тоді коли істина ранить мов ніж,
що родиться в муках, віршів поміж,
тоді і приходить, те дивне страждання - розчарування...
