Tom d`Cat: Вірш цікавий за ритмічною побудовою: майже у всіх рядках перші дві стопи – амфібрахій, а третя вкорочена до одного складу (-!- -!- !). Як на мене, стабільно прослуховується пауза перед останнім словом у рядку (у останньому рядку – перед \"весь вік\").
Цікава така ритмічна побудова тим, що в ній нормально сприймаються рядки з трошки іншою побудовою: як третю стопу вкоротити не до одного, а до двох складів (-!- -!- -!), що й маємо тут у 6-у (\"Холодні чотири стіни\") та 15-у (\"Вустами б торкнути чоло\") рядках. Завше таке читається, як помилка розміру.
Деяка шорсткість (не ритмічна помилка) є у рядках 12 та 13 – там друга стопа без наголосу (так званий трибрахій – \"---\"). Втім, у 12-у рядку (\"Сховатись від протиріч\") то лише формально – у слові \"про́тирі́ч\", крім основного (на \"і\"), досить чітко чути побічний наголос (на \"о\"). У 13-у рядку (\"Там листя перегнило\") доводиться читати \"пере́-гнило́\". Теж не фатально, хоч я б написав \"геть все згнило\". Ще б я прибрав \"й\" на початку 8-го рядка, а 7-й закінчив би на тире... Та на те воля Авторки.
Tom d`Cat: За змістом – дотепно.
А от за ритмом (наголосами) є похибки (№– то рядки, далі – як читається, в дужках – за словником):
5: о́дин ( оди́н );
8: прове́сти ( провести́ );
11: а́ртист ( арти́ст );
19: а́ле ( але́ );
32: у́сі ( усі́ );
43: та́ким ( таки́м ).
У кінці, певно, знак питання, а окличний – то на пару рядків вище.
Tom d`Cat: Так, приклади є. Але навіть у тлумачному словнику, виданому за радянських часів, це слово позначено як розмовне
( http://sum.in.ua/s/ryzhyj )
А зараз тим більше сприймається, як русизм.
На рядок \"Кіт-воркіт біля́ воріт\" вже більше 60-и років копірайти в Андрія Малишка – наша дитяча класика... Думаю, варто проставляти авторський наголос. Може, й у словники з часом занесуть...
А от з \"ве́ртить\"/\"верти́ть\" важче. Нормативне перше, та й прояви котячого світогляду за допомогою хвоста інші. То пес вертить хвостом, взрівши хазяїна. А кіт біжить до нього – хвіст трубою. А от з нетерплячки може шмагати себе хвостом по бокам, як прояв відрази, котячий хвіст дрібно дрижить... А щоб \"вертіть\" – то хіба що граючись.
Як на мене, слово недоречне. Можна його замінити (а заодно зменшити поголів\'я рим на дієслово та уточнити, хто за ким бігає) – наприклад:
Кіт за ним уже біжить –
Має добрий апетит.
Tom d`Cat: Вот такие они, сетевые тролли – даже пишущие хорошим анапестом...
Да, чтобы не будить зверя, за ненадобностью можете это сообщение удалить – дальше придирки.
Неточность размера: \"разрезая собоЙ глубину\".
Неточность ритма: \"иссиня-черный чулок\". Ударение приходится делать \"и́ссиня\", тогда как в словаре \"исси́ня\".
Tom d`Cat: Додам, що цезуру можна вважати межею між двома поетичними рядками, записаними у один фізичний (типографський). Буває, що й трьома чи чотирма – в залежності від того, наскільки короткими були поетичні рядки вірша у початковій строфіці (у запису без цезур – кожен поетичний рядок окремо).
Та частіше все ж поетичних рядків двійко.
Таким чином поети економлять місце на кількості рядків (вірш не розтягується у височину) й час – поетичний рядок перед цезурою можна не римувати. А як заримуєш, то до так званої внутрішньої рими вимоги набагато нижчі, ніж до рими, що у кінці рядка. Можна дати й просте співзвуччя, й риму на дієслово – критик прискіпатися не буде.
Хоча іноді поет може через цезуру й постраждати. Якщо, скажімо, непарний поетичний рядок має чоловічу (окситонну) риму, а вірш написано ямбом, то й ритмічна схема всього рядка буде виглядати, як ямб – наприклад, -! -! -!: -! -! -!-. А от якщо рима жіноча (парокситонна), то, намагаючись побудувати ритмічну схему, критик може одержати щось на зразок -!-!-!--!-!-! й, не помітивши цезури, заговорити про ритмічну похибку. Запис з цезурою (-! -! -!-: -! -! -!) дозволяє таких прикрих випадків уникнути.
Зловживати записом віршів з цезурою для довгих поетичних рядків не варто. Все ж таки ми пишемо не ідеальними віршовими розмірами й ритмічність під час читання довгого рядка, що містить декілька поетичних, може загубитися. Але короткі поетичні рядки од такого запису можуть і виграти.
Цезура (поділ на два поетичних рядки) після 6-го складу у наявності. Та наголосу на 6-у складі немає - у першому поетичному рядку чергуються чоловічі й дактилічні закінчення (а мають бути лише чоловічі).
Тобто олександрин - це просто 6-стопний ямб з цезурою після 6-го складу?
Tom d`Cat: Может, и фанат... А может, просто у меня инструмент имеется: http://www.ritminme.ru/
За запятые извините - расставил, чтобы понять, как это читать.
Не люблю я тексты, слабо сдобренные препинаками. А некоторые из стихоплётов прям упиваются этим.
А смысл... Поэтесса видит то облако, похожее на льва, то - на книгу (том Толстого). Но это - фрагмент наряду с прочими вольностями - например, вводом образа без всякой мотивации его наличия в стихе. Возможно, у поэтессы по её цепочке ассоциаций тот пиджачок и обоснован. А нам, сторонним читателям, достаётся лишь цепочка образов. И ломай голову, как пиджак можно помять пряником или кружевом. Это ещё ничего. Недавно меня осчастливили 10-ю образами в 8-и строках. Естественно, 10-й и 1-й друг с другом никак не были связаны. Высокая поэзь...
Tom d`Cat: «Живописцам и поэтам всегда была дозволена какая угодно вольность» (С) Гораций
Ситуацию с \"то́мом Толсты́м\" даже поэтической вольностью не назовёшь. Так, игра слов...
Вот у Вас – вольность с именем \"Олю́шка\". Вроде, ничего существенного, а у человека, не чуждого стихосложению, сразу рифма наготове
Но игры слов не дают поэтессе индульгенции за все грехи. Стих сбивает переходом с ямба (-!) на дактиль (!--), причём такой дактиль, что ему лишь шаг до возврата к ямбу. По моему высокопоэтичному мнению, замена второй стопы на амфимакр (!-!) хоть и допустима, но превращает строки стиха в сжатую пружину. Хочется делать паузу после первого слога второй стопы. И, если какая-то из строк-пружин распрямляется, то это не сказывается на качестве чтения всего стиха. Правда (снова же IMHO), если идёшь на нарушение какого-то из правил стихосложения, то следует это нарушение возвести в закон. Тогда оно становится не ошибкой, а поэтическим приёмом.
Видим, что в данном случае \"распрямились\" две \"пружины\", а одна \"сжалась\" так, что вместо амфимакра имеем стопу анапеста (--!). Но читается. И меня это занимает в плане – как писать неправильные по размеру, но читающиеся стихи. Правда, дальше у Ольги идёт такая гремучая смесь, что с первого раза фиг прочтёшь... Но всё же приятнее, чем просто верлибр. И, будь это моим, я бы \"допилил\" до того, чтобы считать это поэтическим приёмом, а не стихо-правовым нигилизмом.
Tom d`Cat: Интересно написа́ла Олю́шка...
В начале – 4-стишие ямба (которое слегка погрыз страшный зверь \"ко́гда\"), а потом – 2/3-стопный дактиль (!--), в котором вторая стопа очень часто заменяется амфимакром (!-!), а третья (при наличии) усекается до одного слога. Малость доработать напильником, препинаки расставить...
А по рифме там \"Толсты́м\", а никак не \"тр́лстым\".
Tom d`Cat: Лось в короне рогов, ты – не символ "Плейбоя"...
Резвый кролик тебя обскакал.
В "Кама-Сутру" так просится поза ковбоя!
Вот такая у сти́хо мораль.
Tom d`Cat:
Радий, що заглянули!
Сподіваюсь, голова від читання не боліла.
А для експромтів програма - саме те, що треба: допомагає швиденько (доки Муза не полетіла) заримувати свої думки.
Заходьте ще!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую за такий детальний аналіз. Врахую.
