Горе-лихо бідній чайці, чаєчці-небозі –
Вивела ж-бо чаєнятка при курній дорозі.
Горе-лихо тій країні, що з часів предвічних
Простяглась на перехресті всіх доріг кармічних.
Готи, гуни і авари по степах пройшлися,
Не минули і татари – узяли на списа.
Зграї хижих людоловів завітали в гості,
Край взяли наш на поталу хтивості та злості.
Довго гризлись між собою, заснували царство,
Щоб зі світу радше зводить степове лицарство.
Жорнова Господні мелють вірно – та неспішно,
Кров лилась в степу і сльози – гірко, безутішно.
Тії сльози та молитви долю одмолили –
Збудувать свою країну дав Господь нам сили.
Та "брати", на слові щирі, мали інтереси,
Й закрутилось-покотилось, як в дурній тій п'єсі.
Десь узявсь гробокопатель, відкопав фашистів,
Людям щось наплів... І маєм ми сепаратистів,
Що кричать: "У нас є право навпіл землю рвати!
А "брати" в своєму праві свій закон всім дати!"
Знову ллється кров степами, в'ється дим над краєм...
Пусткою стає країна, що могла буть раєм.
Звичайно, готи одержали добрячого копняка під зад - такого, що пролетіли усьою Європою.
Якась частина слов'ян (антів) вступала у союз з гунами, аби скараскатись готів.
Але наскільки подобалося антам віддавати своїх хлопців у військо гунів, а дівчат - у наложниці гунів на час зимового постою - то інше питання.
Така думка радянськоі історичноі науки вже давно застаріла, бо гуни ніякі не сюнну знані китайцями та й Гумільов помилявся. Скоріш за все анти й гуни нащадки європейських скіфів, родичі, є свідчення. І це пам'ятали у часи Божа.
Можна і так сказати. Гуни були союзом племен. Свідчення візантійських істориків про відносини всередині союзу можуть бути однобокими... Але й гіпотеза, що Бич Божий Аттила був антським вождем на імення Гатило, здається мені малоймовірною.
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой...
І Ви туди ж?
Тільки що одержав поетичний спам, пішов, куди послали – а там текст Цвєтаєвої ( http://litgep.ru/theory/1-m-cvetaeva-poet-o-kritike.html ). Авторитетна поетка пише, що критик не має права на власні вірші.
Так що, таки все повидаляти?
