Tom d`Cat: "Атом"... "Протона момент"... На Вас такое внимание произвела ядерная физика? И читатель поймёт, чем момент в первой строчке отличается от момента протона? Интересно, тот, первый момент - приходящий или преходящий? Может, "Всё застыло – мир... веки... Бессонница."?
Технически: Вроде, стих склоняется к 3-стопному анапесту. Но явно без фанатизма – есть строки и по 4 стопы, и по 5. Опять же, анапест (трехсложный размер с ударением на третьем слоге стопы) крайне чувствителен к лишним ударениям на второй слог стопы, и поэтому приходится читать"мо́ю" и "те́бя"
Схема рифмовки – АВАВ, но без однотипности: то мужская рифма чередуется с дактилической, то доминирует женская, то мужская чередуется с женской. А пары "комнате/чудовища" и "море/упокоено" вряд ли можно считать даже созвучиями – только ударные гласные совпадают.
Впрочем, это придирки. А дыхание поэзии явно в наличии.
Tom d`Cat: Зрозуміти легко, та людина має ще й свої уявлення, як ті слова треба промовляти, власну волю.
Чи Ви вважаєте, що воля читача - ніщо у порівнянні з волею Автора?
Та й слова різні за розповсюдженістю варіантів наголосу.
Скажімо, "сво́їх" досить часто зустрічається навіть у піснях, "бу́ли" вже не так, "розка́жу", "ска́жу" та "розстрілі́в" ріже слух, а О́дин - то взагалі досить відоме ім'я бога...
Tom d`Cat: Технічно: 4-стопний ямб, схема римування abab (рими чоловічі).
Деякі слова мають відмінний від літературного (властивий якомусь діалектові) наголос: 9 – розка́жу ( літературний наголос "розкажу́" ), 19 – сво́їх ( свої́х ), 26 – бу́ли ( були́ ), 32 – о́дин ( оди́н ), 39 – ска́жу ( скажу́ ).
У рядку 17 орфографічна помилка (розСтрілів). Крім того, це слово має наголос на "о", а схема римування вимагає "розстрілі́в".
У кінці деяких рядків (наприклад, 3, 6, 9, 19, 41) навіщось додано зайву кому.
У шостому катрені я б розставив коми так:
Вогонь, євреїв що палив
Із дітьми у холодній тьмі,
Під крики болю що дзвенів,
Й віддав те горе злій зимі.
Tom d`Cat: Верлібр, та ще з римою "очі/ночі"... Внутрішній сказ...
...Тільки в часи толерантності наші
Дам я хлоп'ятам пораду одну:
Погляд знадливий майбутнє покаже,
Ну, а слова – сьогоденність нудну.
Хай боронить вас Всевишнього ангел
Слово не слухать, а вірить очам,
Бо прокурор і суддя – грізний тандем,
Визначать строк по словам і ділам...
Tom d`Cat: Цікаво, де Ви читаєте наголоси у словах \"моє/моя\"?
Якщо на першому, то варто записати \"Моє життя ти, й ти – моє серце\" та \"Моє кохання ти й щастя моє\". Тоді розмір та ритм буде витримано. Хоча рими в кінці все одно немає.
Tom d`Cat: Потік свідомості...
Комусь подобається, але до класичного віршування має досить-таки віддалене відношення. Нічого сталого: ні ритму, ні розміру, ні схеми римування.
Tom d`Cat: Дозволю собі подати поетичному товариству ритмічні схеми наведених уривків з позначенням, які наголоси було вжито авторами для побудови поетичного розміру амфібрахію.
Попри всю мою повагу до давніх греків, класичні позначки (\"U\" – короткий склад, \"—\" – довгий) не відповідають їх значенню в українській мові, та й не дуже зручні для Інтернету. Як на мене, більш мнемонічні (легкі для запам\'ятовування) позначки \"-\" – ненаголошений склад, \"!\" – наголошений.