Прочитаний :  386
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ДІВОЧА ТУГА
Голосом горлиці
серце туркоче -
тремтить, як оголена
гілка в гаю...
О моє бідне,
стурбоване серце,
як зустрічаєш ти
весну свою?
Біле, пругке
моє тіло дівоче -
блискуче, мов перший сніг,
зворухнулося,
затріпотіло,
як перший листок молодий...
Затремтіли тонкі волоконця
щонайтонших нервів моїх.
Од променів сонця
розтанув мій сніг,
і тоскно, і млосно,
і тужно мені...
Скажи ж мені, весно,
чим напоїла ти,
чим отруїла ти
нерви мої?
Весно! Ти - жінка -
хитра, як ми.
Ти чарівниця землі.
Ти знаєш-розгадуєш
мрії дівочі,
ти одкриваєш
серця молоді...
Зраджуєш всі таємниці мої.
Ми чуємо, знаємо
владу твою.
Весело грають потоки,
стелиться ряст у гаю,
уверх підіймаються соки -
і всі ми спросоння,
мов п'яні, блукаємо -
і я не твереза
з постелі встаю...
Горять мої щоки,
хвилюється грудь...
До кого зітхають,
кого вони ждуть?
Непевна ти, весно,
заплутана, весно, -
темна-таємна
твоя каламуть!
Сполохано слухаю я,
підвівши здивовані очі,
як б'ється півсонна земля
в обіймах гарячої ночі.
І всі ми дівчата в цей час
неспокій тамуємо в грудях...
О весно! Це ти серед нас
шумиш і в деревах, і в людях.
Я змучена, стомлена -
ночі не сплю,
мов непритомна,
з постелі встаю -
чогось моя воля надломлена.
Я не встою... я не встою...
Прийде буряний вихор,
закрутить душу мою.
Туга наповнила
трави та квіти,
соком червоним
забарвила кров, -
а все, що прекрасне,
що любе на світі, -
то все через тугу,
весну і любов.
Як радісно в серці
відчути весну,
почути замріяний голос,
що кличе кудись!
Кохати, зітхати до когось
і вабити в маревах сну
злеліяний образ,
що мусить явитись колись.
Приходь!
Для тебе розвилась
дівоча краса!
Приходь!
Прозплелася пахуча коса.
Приходь!
До грудей прихились головою!
Я тужу за тобою...
Приходь!
Щодня - все ближче старість,
Щодня - все ближче осінь...
Приходь! Я довго жду.
Доки журчать потоки,
доки палають щоки, -
приходь! Я жду, я жду!
Щодня ми старієм і в'янем -
приходь, доки серце в цвіту!
Голосом горлиці
серце туркоче,
тремчу, як оголена
гілка в гаю...
О розхвильоване
серце дівоче!
Хто заколише
тугу твою?
|
|
