Мехіканська затока
раннім березнем
немов
розплесканий
холодний язик
лиже
наші
одружені стопи
і випльовує
минуле
з наших тіл
стоїмо загорілі
лицем до лиця
судоргами
зганяємо совість
у кінчики пальців ніг
і кидаємо її
як падлину
голодним
зубатим мушлям
хай догризають
2.
медовий місяць —
це чистилище для любови
ми чисті
кров’ю
сплатили довг
лихварям сумління
3.
вночі
місяць
заглядає щербато
у вікна
й наші тіла
застигають
болісним перламутром
а погляди
мов соромливі ящірки
втікають під каміння
що зветься пристрастю
ранок зустрічає нас
молоком мряки
рішаємо ще раз відбути прощу
в святиню плодючости
4.
перед від’їздом
йдемо на пляжу
затока сумна й брудна
немовби в ній втопилися
гріхи мільйонів
одружених стіп
йдемо напроти сходу
сонце таврує нас
своєю любов’ю
і сплавлює металь
наших
підмізинних пальців
301
