Янош Бусел: Прочитав"На Аскольдовій могилі".... Це,- Пантеон наших героїв...
Крути…
Крути…1918 рік...
Совість України…
Слава України…
Україно, мамо рідна,- сніг, мороз, - зима…
Пре орава Муравйова,- захисту нема…
Попереду древній Київ,- вірилось верхам,
Що червоні,- то є сили дуже дружні нам…
Сплять чубаті в теплих селах, сплять і по містах
І не відають,- що хижий той надумав птах…
А надумав він немало,- повернути знов
Переяславський дарунок в лоно їх основ…
Молодята зголосились,- їм це до снаги,-
Лягли лавою оружно в ці жорсткі сніги…
Та велика вража сила,- ленінські дуби,-
Полягли герої в славі…В славі – без ганьби!..
Україно, мамо рідна,- то ж чому, чому,-
Ти розхристано зустріла путінську чуму…
Знову армія - в загоні в київських верхах,-
Вас сто років не навчили,- певно,- не той фах!...
В ідеологів партійних, у директорів,
У банкирів та у ДОНІВ ,- диво це із див,-
В них про захист від навали не свербів і ніс,-
Вік минулий не навчив їх,- тями не приніс…
Україно, мамо рідна,- знову в нас зима -
І на пагорбах Аскольда місця вже нема…
Цвинтар Байковий, панове, - певно не для вас...
Йдуть бої... Жорстокі... Злії... Доленосний час...
21.02.2017 - 23:40
Все слушно написали, Яноше! Історія повторюється. Ну, а мої "Крути" ви читали, а може, і слухали. Забрали собі в "обране". Все ж напишу ще раз тут, для Вас:
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
Від студентської лави до народної слави
Недалека дорога через смерть пролягла.
І не дівчина мила ваші очі закрила,
І не рідна матуся стерла піт із чола.
Ой, хлоп’ята-орлята, як же вас небагато,
Як же вас оточили звідусіль вороги.
Коли ви помирали, сурми вам не заграли,
Лиш багряні від крові стали білі сніги.
Краю мій солов’їний, це із вуст твого сина:
«Ще не вмерла Вкраїна!» - чули люті кати.
Там, де юні герої узялися до зброї,
Дух народу не вбити і не перемогти.
С.І.М.ка: Вітаю, пане Володимире! Вже давно хотіла написати відгук про те, що відчула, читаючи Ваші твори, та писати - аби написати, не хотілося. Сьогодні все вийшло несподівано, спонтанно, але щиро.
З повагою, Іра.
Супроти твоєї легкості
Тополі пух – камінь, брила.
Між сірості і буденності
Ти Сонцем світилась, мила.
Ти зірка – в моєму всесвіті:
Добром розганяла темінь,
Ти образ любові в пам`яті,
Ти ніжність і воля-кремінь.
Тендітністю свічки полум`я
Ти є. Ти була і будеш
Моєю щасливою долею.
Люблю я!
Й ти, знаю, любиш.
norma Ardeko: Олена...Я вибачаюсь щиро...Я ваші вірші с посиланням в КП - два вірша - опублікувала в групі СПУ ( Сучасна Поєзія України) Всі мої друзі погодились на такі публікації..Там простий, але гарній формат..Але ссилка відображається тільки з моєї сторінки на фейсбуці...https://www.facebook.com/profile.php?id=100012426586233..То я прошу Вашого дозволу публікацій..Адже це - гарне представлення широкому загалу..За два тижні нашого існування у нас вже більше сотні підписантів..Бо ми держимо високу планку публікацій..Намагаємось...))Буду вдячна за відповідь..З КП - у нас Гостя, Єля, Маркіяна, Лана..Наталі...кілька Наталь...Дякую. Вибачте..Я не встигла всім написати запрошення...))
norma Ardeko: Лина! Чи є ви на фейсбуці? Довго розповідати, але ми пару тижнів тому створили групу СПУ..Де дівчатка - всі мої подруги публікують свої твори, або дали згоду мені на публікації..СПУ ( Сучасна поєзія України) Ссиль тут не відображається, можу тільки зі своєї сторінки її показать Та у нас - дуже гарно, намагаємлось світити кращих поетів..і різних)) Запрошую..В мене знайомств не так багато, тому я прошу дівчаток агітувати своїх друзів...
Гостьова книга: 
Це,- Пантеон наших героїв... 
