Cтомився я був запахом бузку.
Але не ти, тоді.
Блакить небес ховала доброту.
Але любив я блиск лише твоїх очей.
І згадую я те наше прощання.
І слів мовчання метушню.
А золотом блищали промені
В твоїм волоссі, мокрому
ще від раптового дощу.
І ти пішла, затамувавши подих.
