Чоловіча сутність, як хліба окраєць,
Бува біла, як сніг, ато сіра, як заєць.
Бува з гіркотою і кристалом солі,
Від роботи, та від поту, бо такая доля.
Одна сутність зачерствіла, вся в колючих крихтах,
Бо нікому не потрібна, як солома в скирдах.
А друга така м’яка, на дотик пухкенька,
Сяє світлом і теплом,аж тремтить серденько.
Який батько, яка мати, той така дитина.
А окрайця смак і вигляд, такий як хлібина.
Хліб родинний випікайте, дивіться що класти.
Зайвого не додавайте, щоб потім не клясти.
15.01.22р. Олександр Степан.
