Вже день сміятись сонцю перестав
І заховався під крило імлисте.
Сивіла напівмертва ставу сталь,
Прощалося із днем вербове листя.
Трава вдихнула вогку німоту,
Закутавшись в вечірню прохолоду,
Я теж вдихаю цю красу святу
І знаю, що я теж дитя природи.
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
Душевний вірш! 
