Яке важке в кінці життя,
Це зпізніле каяття,
І очманіле забуття,
Незрозуміле до пуття,
Немов знемовлене дитя...
Зневіра у самім собі,
Бездумно прожитій добі,
І крик від болю і тривог,
Які мені призначив Бог.
Яке тяжке в кінці буття -
Вінець тернового життя...
