Швидко плине час. Минуло вже більше пів-року, як пішов від нас Віталій Назарук. Він був світлою людиною з творчою душею, справжнім патріотом України і співцем Волинського краю. Написав багато віршів. Дуже тішився, коли на котрийсь з його віршів складали музику. Радів, коли ті пісні ще й виконували. Декілька пісень ми написали разом. Одну з них лише зараз вирішив наспівати сам.
Слова - Віталій Назарук
Музика і наспів - Віктор Охріменко
------------
Ридає ніч піснями солов’я,
Для пари, що покрита сивиною.
Часи минули, як цвіла земля.
Їм круглий рік, цвіла навіть зимою.
Мороз зимою казку малював,
А довгі ночі – тільки для кохання.
І кожен ночі, наче чар чекав,
Чомусь тоді не спалося до рання.
А навесні збиралися в політ,
Були обоє в медунковім цвіті.
О, скільки літ, скільки минуло літ,
Їх певно стільки, як волошок в житі.
В реальності, на превеликий жаль, з Віталієм Назаруком мені не довелось зустрітись, але, особисто для мене, мабуть і для всієї країни це велика втрата, адже він був великим майстром слова, і міг би ще написати багато поезій.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, пані Ольго! Вірші так і лились з душі пана Віталія! Переважала в них одна тема - любов до рідного краю. Світла йому пам"ять!
Вічна пам'ять Віталію... 
