Дев`ята година. Це вечір смути.
Йому подаровано стальні кнути,
Якими безжально вбиває сиріт –
Вони є людьми розшматованих літ.
Забули про сонце , що вранці встає.
Розбещена погань їх посмішки п’є,
Себе обдаровує ясністю . Бруд
стає вирішальним. Всіх загнано в кут.
Ніхто не питає , яка буде ніч.
Гіпноз зробив справу ( пересічна річ ).
Утворено коло обікраних душ.
А нечисть сміється , наказує – руш!
У безвість , незнаність ти маєш іти.
За право зостатись душею плати.
Не хочеш лишатись у світі хули.
Услід чуєш крики:”Свій писок стули!”
Бучну веремію влаштовує лють,
У серці зросла , що нахабно клюють.
Воно не погодилось стати лихим.
Чи буде врятована ? Боюсь – ніким.
29.10.04.
