У житті ,ми усі так прагнемо любові
Уваги,ніжності ласки і доброти.
Вдихати,у нектар квіти волошкові
І сяяти,від щастя зіркою з висоти.
Ловити,чудову прекрасну мить життя
У надвечір'я,зоріти у казковий зорепад.
Щоб пестила,друга надійна рука
Засинати,у снах під звуки серенад.
А без любові, в'янемо як пелюстки
І як квіточка,осипається додолу.
Всі мріємо, у садочку трояндою цвісти
І у парі ,слухати солов'їну мову.
А час,так швидко біжить як бистра вода
І стрімку ,течію нічим не зупинити.
Ти,самотній ,не жонатий...і я одна
Ми ,як дві зорі ..щоб світ боготворити.
В обіймах,тану як сніжинка навесні
Ти є мій тихий океан безмежне море
Від подиху,розквітаю квіткою у росі
щаслива ,що зустріла тебе моя доле.
Жагуче почуття,- є пізнє кохання
Горить,пломеніє полум'ям любові.
Увійшов ,у моє літо як сонечко зрання
І даруєш,яскраві дні казкові.
Я,закохалась, у тебе як дівча
І моє серце ,грає як скрипка на струні
Ти,метеликом торкнувсь плеча
Від медового цілунку,мліють губи мої.
Тебе ,коханий виглядала навесні
У захмареній далі блукала.
Ти,явився нежданно принцом на коні
І освічився,щоб повік тебе кохала.
М .Чайківчанка.
